05 червня 2024 року м. Дніпросправа № 932/9943/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2024 року в адміністративній справі №932/9943/23 (суддя Овчиннікова О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: Інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Величко Володимир Олександрович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа: Інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Величко Володимир Олександрович, в якому просив:
- скасувати постанову Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради серії 1ДІ №00428734 від 12.10.2023 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача правничу допомогу у розмірі 4000,00грн. та судовий збір у розмірі 536,80грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2024 року позов задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №00428734 від 13.10.2023 року, винесену інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Величком В.О., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 680 грн. скасовано. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито. Стягнуто із Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн., витрати на правничу допомогу 3500,00 гривень.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується належними доказами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 11.10.2023 року інспектором Величком В.О. було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме, зупинка транспортного засобу менш , ніж за 10 метрів від виїзду з прилеглої території транспортного засобу TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги п.п. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху. За результатами розгляду справи було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №00428734 від 12.10.2023 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи не містять докази на підтвердження факту зупинки автомобіля позивача менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. З наданих доказів не можливо чітко встановити, чи біля зупинки автомобіля позивача діючий в'їзд чи виїзд прилеглої території та чи дійсно автомобіль позивача створював перешкоди для руху.
Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 14-2 КупАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Колегія суддів вказує, що до повноважень інспектора входить виявлення, фіксування та винесення санкції за адміністративне правопорушення, вчинене водієм при керуванні транспортним засобом, при порушенні обов'язкових норм КУпАП чи інших правил.
Встановлено, що інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпропетровської міської ради здійснено фіксацію порушення.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, наявні зафіксовані докази технічними засобами. З фотознімків можливо ідентифікувати навколишню вулицю, побачити, що позивач зупинив транспортний засіб менше ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Також інспектором зроблено вимірювання та зафіксовано відповідні данні на фотознімки.
Згідно п. 2.3 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно п. 15.1, п. 15.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Згідно п. 15.9 “и”, п. 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства.
Пунктом 1.10 вищевказаних Правил дорожнього руху передбачено, що прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Зупинка заборонена ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Стоянка заборонена у місцях, де заборонена зупинка.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП Ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна справа, стосовно скоєння адміністративного правопорушення позивачем не підлягає закриттю у зв'язку з наявністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2024 року в адміністративній справі №932/9943/23 задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2024 року в адміністративній справі №932/9943/23 скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: Інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Величко Володимир Олександрович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко