05 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24796/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року в адміністративній справі №160/24796/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Лозицька І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач 27.09.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2023 року №UA110170/2023/000025/1 та від 28.08.2023 року №UA110170/2023/000035/1.
В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.07.2023 року №UA110170/2023/000025/1 та від 28.08.2023 року №UA110170/2023/000035/1, прийняті Дніпровською митницею.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв'язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, а відтак прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є правомірними.
Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У період з 21.05.2024 року по 04.06.2024 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» (код ЄДРПОУ 34870651) є юридичною особою, місцезнаходження: Україна, 49022, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, основним видом діяльності є виробництво тари з пластмас (код 22.22), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України (а.с.21).
Відповідач - Дніпровська митниця є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» та «ULTRA FAST DEVELOPMENT LIMITED», укладено контракт №U001 на закупівлю поліпропіленової плівки.
Декларантом до митного контролю та оформлення за ЕМД 23UA110170002299U2 від 06.07.2023 року заявлено першу партію товару, імпортовану за вищезазначеним контрактом, Специфікацією №9 від 12.04.2023 року, інвойсом від 13.05.2023 року №КС230532А та CMR від 03.07.2023 року №684116. До декларації надано наступні документи:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 14.01.2023 року №U001;
-доповнення до договору(контракту), специфікація від 12.04.2023 року №9;
-проформа інвойс від 1.2.04.2023 року №U2230532;
-проформа Інвойс від 04.05.2023 року №230532
-платіжна інструкція в іноземній валюті від 14.04.2023 року №196;
-платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.05.2023 року №198;
-інвойс-фактура від 13.05.2023 року №КС230532А;
-договір (контракт) про перевезення від 01.04.2022 року №010422;
-заявка на морське перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) - Гданськ (Польща) від 17.05.2023 року №10;
-коносамент від 20.05.2023 року №SZ2023050069;
-рахунок на оплату морського перевезення від 23.06.2023 року №178;
-рахунок на оплату морського перевезення від 03.07.2023 року №194;
-акт надання транспортних послуг морського перевезення від 04.07.2023 року №190;
-акт надання транспортних послуг морського перевезення від 04.07.2023 року №191;
-платіжна інструкція про сплату морських транспортних витрат від 06.07.2023 року №8588;
-платіжна інструкція про сплату морських транспортних витрат від 06.07.2023 року №8646;
-договір (контракт) на транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом Гданськ (Польща)- Дніпро (Україна) від 11.10.2022 року №11/10;
-договір на транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом Гданськ (Польща)- Дніпро (Україна) від 29.04.2023 року №19;
-заявка на транспортування від 29.06.2023 року №5;
-довідка з транспортно-експедиційних витрат від 03.07.2023 року №03/07-2;
-автотранспортна накладна від 03.07.2023 року №684116;
-рахунок на транспортні витрати від 03.07.2023 року №29062023-1;
- 1-7 Комерційні та товаросупровідні документи, що підтверджують вартість товару на умовах FOB-NINGBO(Китай);
- 8-16 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару за маршрутом FOB-NINGBO (Китай)- Гданськ (Польща);
- 17-22 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення партії товару за маршрутом Гданськ (Польща)- Дніпро (Україна).
06.07.2023 року Декларантом отримано повідомлення Дніпровської митниці №222138, яким відповідач витребував додаткові документи з наступних підстав:
ТОВ «АЛЛАН-ПАК» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 06.07.2023 року №23UA110170002299U2 заявлено партію товару: товар №1 «біаксеальна орієнтована поліпропіленова плівка» та товар №2 «Неорієнтована двошарова гладка поліпропіленова плівка» імпортовану за контрактом від 14.01.2022 року №»U001 та специфікацією від 12.04.2023 року №9 до нього з компанією «ULTRA FAST DEVELOPMENT LIMITED», Китай. Відповідно до графи 31 ЕМД від 06.07.2023 року №23UA110170002299U2 виробником товару є компанія «Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co., Ltd..» торгова марка - «Kinlead». Відповідно до пункту 5.2 зовнішньоекономічного контракту від 14.01.2022 року №11001, якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника. До митного оформлення надані сертифікати якості компанії «Zhejiang Kinlead lnnovative Materials Co., Ltd.» від 23.04.2023 року №2304316343, від 30.04.2023 року №2304316429, від 22.04.2023 №2304318238, 2304318240, 2304318242. Проте, у вказаних документах відсутні посилання на компанію «Zhejiasig Mnlead lmiovative Materials Co., Ltd.», як на виробника товару;
у сертифікатах якості наведене посилання на замовлення (oder), butch, проте в матеріалах митного оформлення посилання на вказані реквізити відсутні;
відповідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного контракту, ціна товару включає: вартість тари, упаковки, страхування, маркування. Відповідно до частини другої статті 53 МКУ, якщо здійснювалось страхування, документами, що підтверджують заявлений рівень митної вартості є страхові документи та документи, що містять відомосте про вартість страхування. Вказані документи не надані до митного оформлення;
поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB-NINGBO. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палаті) для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FOE продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в поіменованому порту відвантаження, чи забезпечує надання поставленого таким чином товару, покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення. Відповідно до наданих до митного оформлення документів, для організації міжнародного перевезення оцінюваної партії товару також укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом між ТОВ «АЛЛАН-ПАК» та ТОЕ «Єврофорвард Сервіс» від 01.04.2022 року №010422, між ТОВ «АЛЛАН-ПАК» та ФОП ОСОБА_1 від 11.10.2022 року № 11/10, між ТОВ «ЕКСПО-ТОРГ-ЦЕНТР» та ФОП ОСОБА_2 від 29.04.2023 року №19. Відповідно до CMR №684116 від 03.07.2023 року перевезення виконано ФОП ОСОБА_2 .. До митного оформлення декларантом не надані всі підтверджуючи данні про вартість перевезення, а саме: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість наданих послуг, наданими ТОВ «ЕКСПО-ТОРГ-ЦЕНТР» та ФОП ОСОБА_2 ..
Позивач листом від 06.07.2023 року №06/07-4 повідомив митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи, зазначені в частині 2 статті 53 МКУ, а також в частині 3 статті 53 МКУ в 10-денний термін.
06.07.2023 року надійшло повідомлення відповідача декларанту №222144, яким відмовлено Декларанту в прийнятті визначеної ним митної вартості та застосував другорядний метод визначення митної вартості товару №1 - 2-а - за ціною договору щодо ідентичних товарів, на рівні раніше визначеної митній вартості за ЕМД від 19.04.2023 року MUA100100/2023/429662 на рівні, 7271 дол. США/кг та товару №2 -2-г - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МКУ на раніше визначеній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 23.05.2023 року №UA100320/2023/13274 - 2,32 дол. США/кг.
06.07.2023 року позивачем отримано Рішення митного органу про коригування митної вартості від 06.07.2023 року №UA110170/2023/000025/1.
Того ж дня, у відповідності п.7 статті 55 МКУ декларантом подано та оформлено ЕМД № 23UA110170002307U0 із застосуванням гарантії в розмірі 85583,48 грн. (мито - 020 вид платежу складає 3266,63 грн; ПДВ 028 вид платежу складає 82316,85 грн.).
Крім того, декларантом до митного контролю та оформлення за ЕМД 23UA110170002943U6 від 28.08.2023 року заявлено другу партію товару, імпортовану за вищезазначеним контрактом, Специфікацією №10 від 05.05.2023 року, інвойсом від 25.06.2023 року NKC230G05C та CMR від 22.08.2023 року №361158.
До декларації надано наступні документи:
-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 14.01.2023 року №U001;
-доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту), специфікація від 05.05.2023 №10;
-проформа інвойс від 05.05.2023 року №U2230605;
-проформа Інвойс від 24.05.2023 року №230605;
-проформа Інвойс від 01.06.2023 року №230605-1;
-платіжна інструкція в іноземній валюті від 05.05.2023 року №199;
-платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.05.2023 року №202;
-платіжна інструкція в іноземній валюті від02.06.2023 року №203;
-інвойс-фактура ВІД 25.06.2023 року №КС230605С;
-договір (контракт) про перевезення від 01.04.2022 року №010422;
-заявка на перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) - Гданськ (Польща) від 28.06.2023 №13;
-коносамент від 06.07.2023 року №SZ2023060421;
-рахунок на оплату транспортних витрат від 16.08.2023 року №265;
-рахунок на оплату транспортних витрат від 21.08.2023 року №271;
-акт про надання транспортних послуг від 23.08.2023 року №213
-акт про надання транспортних послуг від 23.08.2023 року №214
-платіжна інструкція про сплату транспортних послуг від 16.08.2023 року №8847;
-платіжна інструкція про сплату транспортних послуг від 21.08.2023 року №8868;
-договір про організацію перевезень за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпре: (Україна) від 10.07.2023 року №10072023-2;
-договір про організацію перевезень за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 24.07.2023 року 24/07;
-заявка на перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)- Дніпро (Україна) від 16.08.2023 року №1;
-автотранспортна накладна від 22.08.2023 року №361158;
-рахунок на транспортні витрати від 23.08.2023 року №16082023-1;
- 1-9 Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах FOB-NINGBO(Китай);
- 10-18 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару за маршрутом FOB-NINGBO(Китай)- Гданськ (Польша);
- 19-23 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення партії товару за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна).
Декларантом 28.08.2023 року отримано повідомлення відповідача №225851, яким митний орган витребував додаткові документи з наступних підстав:
ТОВ «АЛЛАН-ПАК» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 28.08.2023 року №23UA110170002943U6 заявлено партію товару «Неорієнтована двошарова гладка, поліпропіленова плівка» імпортовану за контрактом від 14.01.2022№U001 та специфікацією від 05.05.2023 року №10 до нього з компанією «ULTRA FAST DEVELOPMENT LIMITED.», Китай. Відповідно до граф 31 ЕМД від 28.08.2023 року M23UA110170002943U6, виробником товару є компанія «Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co., Ltd..», торгова марка - «Kinlead». Відповідно до пункту 5.2 зовнішньоекономічного контракту від 14.01.2022 року №U001, якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника. До митного оформлення надані сертифікати якості компанії «Zhejiang Kinlead lnnovative Materials Co., Ltd.» від 29.05.2023 року б/н. Проте, у вказаних документах відсутні посилання на компанію «Zhejiang Kinlead limovative Materials Co., Ltd.», як на виробника товару;
у сертифікатах якості наведене посилання на замовлення (oder), butch, проте в матеріалах митного оформлення посилання на. вказані реквізити відсутні;
Відповідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного контракту, ціна, товару включає вартість тари, упаковки, страхування, маркування. Відповідно до частини другої статті 53 МКУ, якщо здійснювалось страхування, документами, що підтверджують заявлений рівень митної вартості є страхові документи та документи, що містять відомості, про вартість страхування. Вказані документи не надані до митного оформлення;
поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB-NINGBO. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FOE продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в пойменованому порту відвантаження, чи забезпечує надання поставленого таким чином товару, покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення. Відповідно до наданих до митного оформлення документів, для організації міжнародного перевезення оцінюваної партії товару також укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом між ТОВ «АЛЛАН-ПАК» та ТОВ «Єврофорвард Сервіс» від 01.04.2022 року №010422, між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Дніпротранссервіс» №10072023-2 від 10.07.2023 року, між ТОВ «АЛЛАН-ПАК» та ТОВ Бела А.С. від 24.07.2023 року №24/07. Відповідно до CMR №361158 від 22.08.2023 року перевезення виконано ТОВ «Дніпротранссервіс». До митного оформлення декларантом не надані всі підтверджуючи данні про вартість перевезення, а саме: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість наданих послуг, наданими ТОВ «Дніпротранссервіс».
Позивач листом від 28.08.2023 року №28.08-1 повідомив митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи, зазначені в частині 2 статті 53 МКУ, а також в частині 3 статті 53 МКУ в 10-денний термін.
28.08.2023 року отримано повідомлення відповідача декларанту №225862, в якому митний орган відмовив позивачу в прийнятті визначеної ним митної вартості та застосував другорядний метод визначення митної вартості товару 2-г - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МКУ, та який ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 23.05.2023 року №UA100320/2023/13274 - 2,32 дол. США/кг.
Позивачем отримано рішення про коригування митної вартості від 28.08.2023 року №UA110170/2023/000035/1.
28.08.2023 року декларантом у відповідності до пункту 7 статті 55 МКУ подано та оформлене ЕМД № 23UA110170002951U2 з застосуванням гарантії в розмірі 114386,45 грн. (ПДВ - 028 вид платежу складає 114386,45 грн).
Не погодившись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив такі рішення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували задекларований товар та містили об'єктивні і достовірні дані щодо підтвердження ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митний орган не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Положеннями частини восьмої статті 52 Митного кодексу України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем митному органу документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності містять ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Згідно із статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваними рішеннями митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до статті 337 Митного кодексу України.
Колегія суддів встановила, що спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів №UA110170/2023/000025/1 від 06.07.2023 та №UA110170/2023/000035/1 від 28.08.2023.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, яка була сплачена за ці товари.
Колегія суддів звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Отже, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, є також об'єктивною можливістю застосування першого методу, що не спростовано відповідачем. Натомість неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Поряд з цим, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Отже, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року в адміністративній справі №803/667/17.
Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.
Колегія суддів зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивач неправильно здійснив розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач виконав обов'язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи.
Відтак висновки митниці, що стали підставою для винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості в цій частині, не відповідають дійсності.
При цьому, митний орган не довів належними та допустимими доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
З тлумачення вказаних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, що у свою чергу спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.
Отже, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваних рішень та наведені у апеляційній скарзі не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.
Згідно із частиною третьою статті 335 Митного кодексу України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних митних деклараціях зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою. Жодних порушень митного законодавства позивачем суд не встановив.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року в адміністративній справі №160/24796/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року в адміністративній справі №160/24796/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко