30 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/6071/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року в адміністративній справі №280/6071/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування при призначенні щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи в органах прокуратури Запорізької області з 09.11.1998 по 17.07.2001, а саме 2 роки 8 місяців 9 днів, стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладу Запорізькому державному університеті з 01.09.1994 по 30.06.1999, а саме 2 роки 5 місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не зарахований стаж роботи в органах прокуратури Запорізької області з 09.11.1998 по 17.07.2001, а саме 2 роки 8 місяців 9 днів, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладу Запорізькому державному університеті з 01.09.1994 по 30.06.1999, а саме 2 роки 5 місяців, у зв'язку із чим здійснити з 03.11.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування при призначенні щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи в органах прокуратури Запорізької області з 09.11.1998 по 17.07.2001, а саме 2 роки 8 місяців 9 днів, стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладу Запорізькому державному університеті з 01.09.1994 по 30.06.1999, а саме 2 роки 5 місяців.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не зарахований стаж роботи в органах прокуратури Запорізької області з 09.11.1998 по 17.07.2001, а саме 2 роки 8 місяців 9 днів, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладу Запорізькому державному університеті з 01.09.1994 по 30.06.1999, а саме 2 роки 5 місяців, у зв'язку із чим здійснити з 03.11.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що Законом наведено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу судді, та може бути врахований при здійсненні перерахунку згідно з цим законом. Тобто при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується лише стаж зазначений у ст. 137 Закону № 1402. А саме позивачу зараховується стаж роботи суддею та заступником голови Комунарського районного суду м. Запоріжжя з 22.08.2003 по 20.10.2021 та він становить 18 років 02 місяця. Періоди половини навчання у ВНЗ та період роботи в органах прокуратури враховуються до стажу, який дає право на відставку, але зазначені періоди не є стажем, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, Указом Президента України «Про призначення суддів» № 802/2003 від 04.08.2003 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя, строком на п'ять років. Копія указу міститься в матеріалах справи.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя № 2085/0/15-21 від 19.10.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Комунарськоо районного суду м. Запоріжжя у зв'язку з поданням заяви про відставку» ОСОБА_1 звільнено у відставку. На підставі вказаного рішення Наказом голови Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 5 о/с від 20.10.2021 суддю ОСОБА_1 відраховано зі складу Комунарського районного суду м. Запоріжжя, у зв'язку з поданням заяви про відставку. Останнім днем роботи вважати останній день щорічної оплачуваної відпустки 20.10.2021. Копії документів додано позивачем до матеріалів справи.
З 03.11.2021 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Відповідно до форми РС-право містить розрахований спеціальний стаж , що дає право ОСОБА_1 на щомісячне грошове забезпечення судді становить 18 років 2 місяці. Виходячи з такого стажу, ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснено розрахунок довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди працюючого судді.
10.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою, якою просив здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з фактичного стажу 23 років 3 місяців 9 днів у розмірі 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити йому таку виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Копія заяви міститься в матеріалах справи.
Листом - відповіддю 7439-6438/Я-02/8-08000/23 від 12.05.2023 ОСОБА_1 в задоволенні наведеної заяви було відмовлено.
Вказана відмова обґрунтована посиланням на те, що період роботи позивача з листопада 1998 року зарахований до загального страхового стажу як період навчання ( з вересня 1994 року по червень 1999 року) на підставі диплому про навчання.
Разом з тим, стаж професійної діяльності у сфері права за спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти з огляду на ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає право судді подати заяву на відставку і не може бути врахований в частині збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за кожний рік роботи на посаді судді.
Не погодившись з вказаними доводами відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що половина періоду навчання позивача в Запорізькому державному Університеті та час роботи в органах прокуратури підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно ч.1 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Закон не зазначає, що ця робота має обов'язково передувати призначенню на посаді судді.
Відповідно до п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про прокуратуру», що діяв на час роботи позивача в органах прокуратури, під поняттям «прокурор» слід розуміти, в тому числі, «старші помічники і помічники прокурора».
Також, відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України № 584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
З зазначених правових норм вбачається, що законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці час роботи на прокурорських посадах, період проходження строкової військової служби, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач мав наступні періоди діяльності:
- з 01.09.1994 по 30.06.1999 позивач навчався в Запорізькому державному університеті;
- з 09.11.1998 по 17.07.2001 позивач працював в прокуратурі Запорізької області на посадах стажиста на вакантній посаді старшого помічника прокурора, помічника та старшого помічника прокурора Комунарського району м. Запоріжжя;
- з 23.10.2001 по 11.04.2003 позивач працював юрисконсультом юридичної служби «ЗАТ ЗАЗ»;
- з 19.08.2003 до 20.10.2021 позивач працював на посаді судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя, тобто більше 10 років.
Отже, з огляду на вказані правові приписи та встановлені обставини справи, половина періоду навчання позивача в Запорізькому державному університеті та час роботи в органах прокуратури підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та стажу позивача його щомісячне довічне грошове утримання має становити 56 % суддівської винагороди (50 % за 20 років стажу та 6 % додатково за 3 роки понаднормового стажу).
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року в адміністративній справі №280/6071/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов