05 червня 2024 р. Справа № 480/10372/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2023, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі №480/10372/23
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області
про визнання дій протиправними,
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області щодо порушення строків надання відповіді на її звернення № РО-15459621 від 07.04.20232, а також в наданні конфіденційної інформації відносно неї сторонній особі при розгляді звернення РО-15418909 від 29.03.2023 в порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації" та надані неправдивої інформації Сумському обласному контактному центрі про її звернення на "гарячу лінію" щодо гуманітарної допомоги наданої в списках сформованих за № 01-укц/1491-Ко від 25.04.2023;
- стягнути на її користь з виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області 10000 грн відшкодування моральних збитків, завданих протиправними діями відповідальних осіб виконавчого комітету Шосткинської міської ради відносно позивачки.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії виконавчого комітету Шосткинської міської ради щодо порушення строків надання відповіді на звернення ОСОБА_1 № РО-15459621 від 07.04.20232, а також в наданні конфіденційної інформації відносно неї сторонній особі при розгляді звернення РО-15418909 від 29.03.2023 в порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації" та надані неправдивої інформації Сумському обласному контактному центрі про її звернення на "гарячу лінію" щодо гуманітарної допомоги наданої в списках сформованих № 01-укц/1491-Ко від 25.04.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Шосткинської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1073,60 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та стягнути на користь позивачки заявлену моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає, що визнавши протиправними дії виконавчого комітету Шосткинської міської ради щодо порушення строків надання відповіді на звернення ОСОБА_1 , суд першої інстанції порушив право позивачки на «ефективний захист». Просить врахувати загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, сформовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 та від 27.11.2029 у справі № 750/6330/17.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 29.03.2023 позивачка подала електронне звернення № РО-15418909 через Урядовий контактний центр щодо зображення з забороненою символікою, після чого на її особистий номер телефонувати люди, які, на думку позивачки, до зазначеного звернення не мали ніякого відношення.
07.04.2023 позивачка звернулася до відповідача із зверненням № РО-15418909 про розголошення її персональних даних.
На адресу позивачки надійшов лист від міської ради виконавчого комітету, адресований Сумському обласному центру від 10.04.2023 № 112, в якому щодо порушеного питання зазначено наступне:
1) Частина будівлі гуртожитку коледжу, про яку ведеться мова у зверненні, знаходиться в оренді Відділу культури і туризму Шосткнської міської ради з метою розміщення музею імені Івана Кожедуба відповідно Договору від 22.06.2010 № 1547;
2) до 100-річчя з дня ОСОБА_2 Кожедуба на будівлі гуртожитку коледжу на стіні біля входу в музей було встановлено інсталяцію, яка складалася з двох банерів (рекламний банер з архівною фотографією ОСОБА_3 та банер з зображенням літака). Під час негоди банер з фотографією ОСОБА_4 був пошкоджений. Для подальшого демонтажу банера з зображенням літака необхідно здійснити висотні роботи з залученням спеціального транспорту та робітників з відповідною кваліфікацією. В даний час вирішується питання щодо залучення спеціального транспорту для зняття банера з зображенням літака. Демонтаж відбудеться в запланований час, про що проінформували представники Шосткинської міської ради.
Крім того, листом від 11.04.2023 № 050-Р-УГА/01-18 Департамент освіти і науки СОДА позивачку повідомлено про те, що за інформацією, наданою коледжем, частину будівлі гуртожитку орендує відділ культури і туризму Шосткинської міської ради з метою розміщення музею імені Івана Кожедуба. До 100-річчя з дня ОСОБА_5 на будівлі гуртожитку коледжу Шосткинською міською радою було встановлено два банери: із зображенням архівної фотографії ОСОБА_6 Кожедуба та зображенням літака. Під час негоди банер з фотографією І. Кожедуба був пошкоджений. Для подальшого демонтажу банера з зображенням літака необхідно здійснити висотні роботи з залученням спеціального транспорту та робітників з відповідною кваліфікацією. В даний час вирішується питання щодо залучення спеціального транспорту для зняття банера з зображенням літака. Демонтаж відбудеться в запланований час, про що проінформували представники Шосткинської міської ради.
Крім того, позивачці надійшов лист від 25.04.2023 № 01-укц/1491-Ко, в якому вказано, що на звернення громадян до Урядової "гарячої лінії" з питання надання гуманітарної допомоги повідомляємо, що гуманітарна допомога через звернення на "гарячу лінію" не видається. В умовах воєнного стану гуманітарну допомогу жителі громади отримують через пункти видачі відповідно до місця реєстрації. Інформація про надходження та час видачі гуманітарної допомоги розміщується безпосередньо на пунктах видачі. Серед громадян, яким було роз'яснено дану інформацію в телефонному режимі вказано і позивачку.
26.04.2023 позивачка подала електронне звернення № РО-15536198 та через сайт "ДОСТУП ДО ПРАВДИ" електронний запит до Шосткинської міської ради, що не вирішення питання демонтажу банера з забороненою символікою, в якому просила повідомити наступну інформацію:
- коли саме буде демонтований банер з фотографією ОСОБА_4 ;
- чому при демонтажі банера з фотографією ОСОБА_4 залишили банер з зображенням літака з забороненою символікою;
- чи наявна у комунальній власності Шосткинської громади спецтехніка для висотних робіт;
- якщо визначена дата проведення демонтажу банера з зображенням літака з забороненою символікою, прошу її повідомити.
На звернення № Р0-15536198 та звернення на сайт "ДОСТУП ДО ПРАВДИ" надійшли ідентичні відповіді за підписом заступника міського голови ОСОБА_7 від 03.05.2023 та від 04.05.2023, про те, що 01.05.2023 проведено демонтаж банера з зображенням літака.
При цьому, інші питання у запиті від 26.04.2023 були залишені без відповіді.
У зв'язку з тим, що на неодноразові звернення позивачки відповідачем так і не надано відповіді на них та з розповсюдженням відомостей, які становлять конфіденційну інформацію, а також персональних даних позивачки, остання звернулася до суду за захистом свої прав та стягнення моральної шкоди.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій виконавчого комітету Шосткинської міської ради щодо порушення строків надання відповіді на звернення ОСОБА_1 № РО-15459621 від 07.04.20232, а також в наданні конфіденційної інформації відносно неї сторонній особі при розгляді звернення РО-15418909 від 29.03.2023 в порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації" та надані неправдивої інформації Сумському обласному контактному центрі про її звернення на "гарячу лінію" щодо гуманітарної допомоги наданої в списках сформованих № 01-укц/1491-Ко від 25.04.2023.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн., суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та відсутності підстав для її задоволення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивачка оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Як зазначено раніше, відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про відмову у задоволенні частини позовних вимог, а саме відмові в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Колегія суддів наголошує, що в іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 сторонами не оскаржується, а тому правова оцінка висновкам суду першої інстанції судовою колегією не надається.
Так, стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Загальноприйняті підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Так, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.
Як зазначив Верховний Суд: «Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого».
Розглядаючи справу, суд визначає, чи була завдана особі моральна шкода. Крім того, суд встановлює розмір відшкодування. Власне, завдання потерпілого або його представника полягає в переконанні суду в необхідності та доцільності відшкодування моральної шкоди.
У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено: в чому полягає ця шкода; якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно; якими доказами вона підтверджується.
Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивачка зазначає лише, що її моральні страждання - емоції, безпосередньо пов'язані з протиправною поведінкою відповідача і знаходяться з нею в причинному зв'язку.
Разом з тим, позивачкою не надано жодних доказів заподіяння їй моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачкою не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких вона зазнала, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.
Крім того, позивачка жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.
Проте, позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, з огляду на відсутність доказів завдання позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру протиправними рішеннями (діями, бездіяльністю) відповідача, є правомірним.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 03.09.2020 у справі № 520/3061/19.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів уважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
З правовими позиціями Верховного Суду, сформованими у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 та від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17, на які посилається позивачка у апеляційній скарзі, зазначені вище висновки узгоджуються та їм не протирічать.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 по справі №480/10372/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич