04 червня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/6157/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо виплати йому пенсії за віком з 07.03.2019 без врахування ч.2 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 В, призначеної пенсії за віком з врахуванням ч.2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з саме щодо збільшений пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 річний стаж, але не вище 75 процентів заробітку, починаючи з 07 03 2019.
1.2. Ухвалою суду від 15.09.2023 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року у справі № 600/5396/21-а за позовною заявою позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задоволено позовні вимоги та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити йому пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07.03.2019 року.
2.2. На виконання зазначеного рішення суду, відповідач здійснив розрахунок пенсії, при цьому щомісячний розмір пенсії склав 1497,00 гри. Сума боргу за період з 07.03 2019 року по 30.11.2022 року - 43530,55 грн., яка включено до реєстру судових рішень і не виплачена по сьогоднішній день.
2.3. Не погоджуючись із розрахунком пенсії, 27 липня 2023 року позивач звернувся із заявою до відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за віком з урахуванням положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2.4. На його заяву відповідач повідомив своїм листом від 08.08.2023 року 2400-1706-8/32429, що пенсія призначається згідно статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та становить 1129,48 грн: 3974,65 грн. (заробіток для обчислення) х 0,28417. Окрім цього, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до основного розміру пенсії йому встановлено додаткову пенсію, як особі віднесеній до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори) за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 170,82 грн. та доплату до мінімальної пенсійної 792,70 грн, загальний розмір його пенсійної виплати становить 2093,00 грн.
2.5. Представник позивача наголошує, що надаючи відповідь на заяву позивача, відповідач не обґрунтував свою відмову щодо перерахунку пенсії із врахуванням положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальним захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме збільшення пенсії на 1% заробітку за рік за кожний рік роботи понад 20-ти річний стаж.
2.6. Таким чином вважає, що дії відповідача є такими, що порушують право позивача на пільговий характер розрахункової величини, визначеної п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальним захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позиція відповідача
2.7. До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на наступне.
2.8. Так зазначає, що відповідно до п. 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачене пільгове обчислення розміру пенсії, а саме, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV.
2.8. Одночасно зауважує, що ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004 року), може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
2.10. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
2.11. Тобто, правове регулювання спірних правовідносин змінилось, і у зв'язку зі змінами, внесеними в Закон №796-ХІІ, та пов'язує право особи на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений п.2 ст.56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених ч.2 ст.27 Закону № 1058-ІV.
2.12. Станом на час звернення до суду позивачу призначена пенсія за віком на умовах ч. 1 ст.27 Закону № 1058-ІV.
2.13. За таких обставин вважає, що Головним управлінням, у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин, правомірно відмолено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, передбаченого положеннями п.2 ст.56 Закону №796-ХІІ.
2.14. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29.08.2022 року у справі №300/1390/19 та від 12.12.2022 року у справі №280/656/20, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.05.2023 по справі №520/1783/2020.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року у справі №600/5396/21-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з часу звернення із заявою від 07.03.2019 року; повернуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.
3.2. На виконання зазначеного рішення ОСОБА_1 призначено пенсію з 07.03.2019 року. Отже, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернівецькій області та отримує пенсію як учасник ліквідації аварії Чорнобильській АЕС (2 категорія).
3.3. 27.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ.
3.4. ГУ ПФУ в Чернівецькій області повідомило ОСОБА_1 (лист №2400-1706-8/32429 від 08.08.2023 року) про відсутність підстав проведення такого перерахунку пенсії. У листі наголошено, що згідно ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та становить 1129,48 грн: 3974,65 грн. (заробіток для обчислення) х 0,28417. Окрім цього, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до основного розміру пенсії йому встановлено додаткову пенсію, як особі віднесеній до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори) за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 170,82 грн. та доплату до мінімальної пенсійної виплати 792,70 грн, загальний розмір пенсії становить 2093,00 грн.
3.5. Також. судом встановлено, що згідно рішення №241670011292 ОСОБА_1 з 01.03.2023 року здійснено перерахунок пенсії з розрахунку страхового стажу 28 років 5 місяців 15 днів, про що свідчить розрахунок стажу (форма РС-право) Нацюка І.С.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
4.2. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
4.5. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII, в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії).
4.6. Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
4.7. За приписами статті 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
4.8. Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
4.9. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - зменшення віку 10 років;
- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів зменшення віку 8 років;
- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - зменшення віку 5 років.
4.10. Окрім цього, статтею 56 Закону №796-XII визначено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби)
4.11. Так, згідно пункту 2 статті 56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
4.12. Суд зазначає, що спір між позивачем і відповідачами у даній справі виник щодо наявності чи відсутності у позивача права на збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж згідно статті 56 Закону №796-XII.
4.13. Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року у справі №600/5396/21-а ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку, з 07.03.2019 року.
4.14. При цьому, згідно наявного у матеріалах справи розрахунку стажу (форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 створить 28 років 5 місяців 15 днів.
4.15. Однак, як наголошує представник позивача, відповідачем при призначенні пенсії позивачу не збільшено пенсію на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж згідно статті 56 Закону №796-XII.
4.16. Верховним судом у постановах від 17 квітня 2018 року (справа № 565/1270/17) від 02 квітня 2019 року (справа № 565/871/17), від 10 серпня 2020 року (справа №339/8/17) наголошено на тому, що Закон № 796-ХІІ визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
4.17. Частиною 2 статті 27 Закону № 1058-ІV надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
4.18. Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону №796-ХІІ як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Таким чином, особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону № 796-ХІІ, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 процент заробітку за рік.
4.19. Враховуючи те, що ОСОБА_1 з 07.03.2019 року призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з розрахунку страхового стажу 28 років 5 місяців 15 днів, то суд вважає, що у позивача наявне право на збільшено його пенсії на один процент заробітку за один рік роботи понад встановлений стаж згідно статті 56 Закону №796-XII.
4.20. Аналогічну позицію висловлено Сьомим апеляційним адміністративним судом від 26.07.2023 року у справі №600/4313/22-а.
4.21. При цьому, щодо посилання представника відповідача на правові позиції, які висловлені Верховним Судом у постановах від 29.08.2022 року у справі №300/1390/19 та від 12.12.2022 року у справі №280/656/20, то суд наголошує, що спірні правовідносини у цій справі є відмінними від правовідносин у вказаних справах. Так, у зазначених справах №300/1390/19 та №280/656/20 предметом позову було питання наявності права на збільшення його пенсії на один процент заробітку за один рік роботи понад встановлений стаж згідно статті 56 Закону №796-XII особам, яким пенсію призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
4.22. На переконання суду, ГУ ПФУ в Чернівецькій області у спірних правовідносинах фактично здійснює ототожнення ситуацій щодо «призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058-ІV» та щодо «призначення пенсії за віком згідно №796-XII з зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV».
4.23. Натомість, у даній справі ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону №796-ХІІ, а тому відмова у збільшенні пенсії позивача на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років порушує його права, встановлені статтею 56 Закону №796-XII.
4.24. Щодо звуження прав на отримання пенсії суд зазначає наступне.
4.25. Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
4.26. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).
4.27. За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.
4.28. У справі “Трегубенко проти України” (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема “інтерес суспільства” та “умови, передбачені законом”. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, “справедливий баланс” має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе “індивідуальний і надмірний тягар”.
4.29. Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).
4.30. У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу “належного урядування”.
4.31. Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі “Лелас проти Хорватії” (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу” (пункт 74).
4.32. Отже, принцип “належного урядування” без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу “неналежного урядування”.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відмова відповідача у збільшенні пенсії позивача на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років порушує його права, встановлені статтею 56 Закону №796-XII.
5.3. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
5.4. При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією №86 від 13.09.2023 року.
6.3. Однак, суд звертає увагу на те, що згідно пункту 10 частини 1 статті 5 «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, підстав для стягнення з відповідача судового збору немає. Однак, сума сплаченого судового збору може бути повернута з Державного бюджету України позивачу за його клопотанням.
6.4. З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу. Так, відповідно до доданих до позову доказів позивачем, за наслідками розгляду адміністративної справи, понесено судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 6000,00 грн.
6.5. На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав:
- копію договору про надання правничої допомоги та представництво від 27.07.2023 року, укладеного між позивачем та адвокатом Владічан О.Г.;
- розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 12.09.2023 року;
- акт прийняття-передачі наданих послуг від 12.09.2023 року;
- квитанцію до прибуткового касового ордера №25 від 12.09.2023 року про сплату ОСОБА_1 наданих послуг у розмірі 6000,00 грн.
6.6. У цій справі судом задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 , який в розумінні КАС України не є суб'єктом владних повноважень, а тому судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який порушив права позивача.
6.7. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
6.8. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
6.9. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
6.10. Адвокатом Владічан О.Г. надано суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи (попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи), які підтверджують надання ним послуг правової допомоги позивачу.
6.11. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6.12. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).
6.13. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
6.14. Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги фактично сплачено 6000 грн.
6.15. Приписами частини 1 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
6.16. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).
6.17. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
6.18. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.19. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
6.20. Як зазначено судом вище, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
6.21. Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6.22. Так, представник відповідача у відзиві на позов вказує на неспівмірності витрат правничої допомоги, а саме звертає увагу на відсутність належних доказів оплати за надані послуги, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
6.23. При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.
6.24. Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
6.25. Так, згідно розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 12.09.2023 року та акту прийняття-передачі наданих послуг від 12.09.2023 року розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 6000,00 грн з розрахунку 1000,00 грн за за 1 годину правничої допомоги.
6.26. Водночас, у цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;
- позов носить немайновий характер;
- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- по аналогічних правовідносинах наявні правові висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду.
6.27. Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 3000,00 грн., оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.
6.28. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
6.29. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
6.30. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
6.31. Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
6.32. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунок та виплаті пенсії з 07.03.2019 року з урахуванням збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.03.2019 року з урахуванням збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя О.В. Анісімов