29 травня 2024 року справа № 580/3993/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
22.04.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії № 232730023835 від 11.03.2024.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях з 28.01.2023 до 30.04.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці служби; період навчання в Краматорському технікумі радянської торгівлі з 01.09.1987 до 27.02.1991 та повторно розглянути заяву від 04.03.2024 відповідно до ст.ст. 30, 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування позивач вказує, що під час розгляду документів позивача щодо призначення пенсії, протиправно не враховано до страхового стажу період навчання у Краматорському технікумі радянської торгівлі та період участі в бойових діях у кратному обчисленні.
Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
09.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. Зазначено, що за результатом розгляду заяви позивача від 04.03.2024 та доданих до заяви документів встановлено, що страховий стаж заявника становить 9 років 2 місяці 1 день. До страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1987 до 27.02.1991, оскільки в дипломі від 28.02.1991 серії НОМЕР_1 зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 ».
Щодо розрахунку стажу у пільговому обчисленні, відповідач зазначає, що згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності на підставі Закону №1058-ІV, а не Закону №2262-ХІІ пільговий порядок обчислення військової служби застосуванню не підлягає.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
04.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.03.2024 №232730023835 відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 12 років.
У спірному рішенні зазначено, що за результатами розгляду наданих документів, встановлено, що страховий стаж позивача становить 9 років 2 місяці 1 день.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1987 до 27.02.1991, оскільки в дипломі від 28.02.1991 серії НОМЕР_1 зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 ».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що спірним у межах цієї справи є зарахування до страхового стажу періоду навчання в Краматорському технікумі радянської торгівлі з 01.09.1987 до 27.02.1991.
Так, на підставі п. "д" ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, час навчання позивача зараховується у стаж роботи.
Аналогічне застосування наведених норм викладене у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №569/15943/16-а.
Наявною у матеріалах справи копією диплому серії НОМЕР_1 від 28.02.1991 підтверджується, що позивач у 1987 році вступив до Краматорського технікуму радянської торгівлі, який закінчив у 1991 році. Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 27.02.1991 позивачу присвоєно кваліфікацію техніка-технолога громадського харчування.
Суд зазначає, що підставою відмови позивачу у зарахуванні періоду навчання стало зазначення у дипломі прізвища « ОСОБА_2 », тоді як за паспортом « ОСОБА_3 ».
З цього приводу суд враховує висновки в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, зокрема, у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 05 березня 2020 року у справі №171/799/17(2-а/171/45/17), згідно з якою, певні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення первинних документів, у т.ч. диплому та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених записах.
Таким чином, період навчання позивача в Краматорському технікумі радянської торгівлі з 01.09.1987 до 27.02.1991 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Стосовно зарахування позивачу у пільговому обчисленні один місяць служби за три місяці служби період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях з 28.01.2023 до 30.04.2023, суд зазначає таке.
Суд встановив, що відповідно до довідки від 01.11.2023 №12/3705 позивач в період з 28.01.2023 по 30.04.2023 брав участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях.
Абзац 9 ч.3 ст.24 Закону №1058-ІV передбачає, що страховий стаж зараховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.17-1 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 такого Закону, до вислуги років зараховується військова служба в Збройних Силах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що пільговий порядок обчислення військової служби застосовується при призначенні військовослужбовцям пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ.
Водночас, зарахування періоду служби у кратному розмірі до страхового стажу, наведеними вище нормами не передбачено.
З розрахунку стажу до спірного рішення вбачається. що період служби з 28.01.2023 до 30.04.2023 зарахований до страхового стажу позивача.
Таким чином, у даному випадку порушення відповідачами вимог пенсійного законодавства судом не встановлено, а позовні вимоги в частині зарахування вказаного стажу у кратному обчисленні задоволенню не підлягають.
Щодо наявності у позивача права на призначення пенсії по інвалідності, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до вимог ст.32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп - від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.
Суд встановив, що згідно з довідкою МСЕК від 08.01.2024 серії 12 ААГ №427314, позивач є особою з інвалідністю 3 групи. Вік позивача станом на час звернення за пенсією - 51 рік.
Таким чином, умовою для призначення йому пенсії по інвалідності є наявність страхового стажу 12 років.
За наслідками розгляду документів органом Пенсійного фонду встановлено, що страховий стаж позивача становить 9 років 2 місяці 1 день.
Також, як установлено судом, позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1987 до 27.02.1991 (3 роки 5 місяців 27 днів).
Отже, у сукупності страховий позивача стаж становить більше 12 років, а тому у нього присутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності.
Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.03.2024 №232730023835 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".
У пункті 2.3 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2018 року у справі № 7-р/2018 цим судом зроблено висновок, що «...В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Конституційний Суд України вважає, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).
У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).
У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.
Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.
Отже, наведені юридичні позиції Конституційного Суду України, відповідні положення Доповіді дають підстави стверджувати, що конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи».
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».
Нормативно-правовим актом, яким регулюються умови призначення пенсії по інвалідності є Закон №1058.
Враховуючі визначені цією нормою підстави та умови призначення пенсії по інвалідності, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії по інвалідності - інвалідність та страховий стаж, вирішення питання призначення пенсії у даному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в Краматорському технікумі радянської торгівлі з 01.09.1987 до 27.02.1991, а також прийняти рішення про призначення позивачу пенсії по інвалідності.
Щодо часу призначення пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.45 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Оскільки позивачу інвалідність встановлена з 15.12.2023, а звернення за пенсією відбулось 04.03.2024, пенсію позивачу має бути призначена з часу встановлення інвалідності - 15.12.2023.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тому суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке прийняло спірне рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.03.2024 №232730023835 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період навчання в Краматорському технікумі радянської торгівлі з 01.09.1987 до 27.02.1991, а також прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29001, м. Хмельницький, вул. Герцена, буд.10, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ