Справа № 500/2590/24
30 травня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6125282500:01:001:2202, загальною площею 0,0679 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва.
Маючи намір продати дану земельну ділянку та укладання договору купівлі-продажу, позивач звернувся за консультацією до нотаріуса.
Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л., під час консультації повідомила про неможливість укладання даного договору у зв'язку з наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, заборони на відчуження об'єктів обтяження, за номером 5634071, що зареєстрована 10.09.2007 о 17:18:006, яке внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження - постанови АА№661673 від 05.12.2003 державного виконавця ОСОБА_2 про арешт нерухомого майна. (Інформаційна довідка від 21.04.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - додається).
Наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, заборони на відчуження об'єктів обтяження, призводить до порушення права власності, оскільки він не
можу розпорядитись своїм майном. Тому позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з заявою про припинення арешту мого рухомого та нерухомого майна, накладеного постановою АА №661673 від 05.12.2003.
Листом за вих. №10493 від 08.02.2023 року (копія - додається) Відділ ДВС у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції повідомив, що відкритих виконавчих проваджень, в який боржником є позивач - немає, інформація про виконавче провадження, в межах якого була винесена постанова АА №661673 від 05.12.2003-відсутня.
В листі вказано, що законних підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зазначених в з ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" - немає. При цьому у листі зазначено, що відповідно до ч.5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.
Позивач вважає дії відповідача неправомірними, що стало причиною звернення до суду.
Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.
20 травня 2024 року Тернопільським окружним адміністративним судом відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, та призначено судове засідання на 30.05.2024 року о 09:30 год.
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Сторони в судове засідання не з'явилися, однак позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.3 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6125282500:01:001:2202, загальною площею 0,0679 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва.
Маючи намір продати дану земельну ділянку та укладання договору купівлі-продажу, позивач звернувся за консультацією до нотаріуса.
Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л., під час консультації повідомила про неможливість укладання даного договору у зв'язку з наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, заборони на відчуження об'єктів обтяження, за номером 5634071, що зареєстрована 10.09.2007 о 17:18:006, яке внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження - постанови АА№661673 від 05.12.2003 державного виконавця ОСОБА_2 про арешт нерухомого майна. (Інформаційна довідка від 21.04.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - додається).
Наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, заборони на відчуження об'єктів обтяження, призводить до порушення права власності, оскільки він не
можу розпорядитись своїм майном. Тому позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з заявою про припинення арешту мого рухомого та нерухомого майна, накладеного постановою АА №661673 від 05.12.2003.
Листом за вих. №10493 від 08.02.2023 року (копія - додається) Відділ ДВС у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції повідомив, що відкритих виконавчих проваджень, в який боржником є позивач - немає, інформація про виконавче провадження, в межах якого була винесена постанова АА №661673 від 05.12.2003-відсутня.
В листі вказано, що законних підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зазначених в з ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" - немає. При цьому у листі зазначено, що відповідно до ч.5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.
В травні 2023 року позивач звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, Закладений Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження - постанови АА №661673 від 05.12.2003 державного виконавця Парубій І.М. про арешт нерухомого майна.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 12.05.2023 року у справі №607/8191/23 (https://reyestr.court.iqov.Ua/Review/110823956) було відмовлено у відкритті провадження у справі за його позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з під арешту, та зазначено, що: питання щодо арешту який накладався в межах кримінального провадження мають вирішуватися саме в межах такого провадження. Законність накладення арешту в рамках кримінальної справи (провадження), або наявність чи відсутність підстав для зняття такого арешту, не відноситься до компетенції суду в порядку цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.
В жовтні 2023 року позивач звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження постанови АА №661673 від 05.12.2003 державного виконавця Парубій І.М. про арешт нерухомого майна.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 14.11.2023 року у справі №1-432/23 (https://revestr.court.qov.Ua/Review/115046676) було відмовлено у задоволенні його клопотання про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження - постанови АА №661673 від 05.12.2003 державного виконавця Парубій І.М. про арешт нерухомого майна. У зазначеній ухвалі від 14.11.2023 суд зробив висновок, що: Отже, на підставі викладеного та беручи до уваги, що арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно було накладено за правилами КПК України 1960 року в межах виконавчого провадження, в порядку виконання вироку в частині конфіскації майна, суд вважає, що вирішення питання щодо скасування вказаного арешту повинно розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із діями Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арешту на майно позивача регламентувались Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон №606-XIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Приписами статті частини другої статті 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами першою та другою вказаної статті було передбаченої; що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішенця. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанові про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно 13 статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Частинами першою, другою статті 50 Закону №606-XIV було обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення, виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчий дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення, виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.
У даній справі, із листа за вих. №10493 від 08.02.2023 року Відділу ДВС у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції вбачається, що відкритих виконавчих проваджень, в який боржником є позивач - немає, інформація про виконавче провадження, в межах якого була винесена постанова АА №661673 від 05.12.2003 - відсутня. При цьому у листі зазначено, що відповідно до ч.5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.
05.10.2016 року набрав чинності Закон України 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).
Згідно із пунктом 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно 3 постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
За приписами частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної Діяльності - суб'єкта господарювання Щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетвррення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України,; «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону №1404-VIII).
Відповідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. В свою чергу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч.1 ст.16 ЦК України.)
Водночас, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно Позивача, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року, у справі № 161/14034/20, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.10.2022року №203/3435/21.
Необґрунтованість та безпідставність існування арешту майна позивача на даний час, безумовно порушує його майнові права як власника.
Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 у справі №817/928/17, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на відсутність доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, суд вважає, що такий арешт підлягає зняттю, оскільки наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушують право позивача приватної власності, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному об'ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1211.20 грн. згідно квитанції від 21.04.2024 року.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , об'єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно, арешт накладений Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження - постанови АА №661673 від 05.12.2003 року державного виконавця Парубій І.М. про арешт нерухомого майна.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) 20 копійок, відповідно до квитанції від 21 квітня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 31 травня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження/місце проживання: вул. Острозького князя, 14,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46006 код ЄДРПОУ/РНОКПП 40330167).
Головуючий суддя Подлісна І.М.