05 червня 2024 року Справа № 480/2022/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2022/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення заробітної плати,
ОСОБА_1 просить суд стягнути з Сумської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21 за період з 25.11.2021 до 02.10.2022 (включно) у сумі 202040 грн. 22 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що 24.06.2019 відповідно до наказу прокуратури Сумської області № 154к від 21.06.2019 призначений на посаду прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури. Наказом керівника Сумської обласної прокуратури № 203к від 22.03.2021 його було звільнено з посади прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24.03.2021.
Не погодившись з таким звільненням, він звернувся в Сумський окружний адміністративний суд з позовом про поновлення на раніше займаній посаді, рішенням цього суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21 було визнано протиправним та скасовано рішення чотирнадцятої кадрової комісії № 10 від 09.03.2021 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки"; визнано протиправним та скасовано наказ Сумської обласної прокуратури № 203-к від 22.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області, а також стягнуто з Сумської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 146896,25 грн, це рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 18072,41 грн, підлягало негайному виконанню.
Однак, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21, та прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що з 03.10.2022 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 справа № 480/3693/21 є скасованим.
Враховуючи те, що рішення суду від 24.11.2021 про поновлення позивача на посаді відповідачем не було негайно виконано в частині поновлення його на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області, період з 25.11.2021 по 02.10.2022, є часом затримки в поновленні позивача на посаді згідно з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 справа № 480/3693/21, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обраховувати, виходячи з розрахунку робочих днів. Позовні вимоги просить задовольнити.
Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 05.06.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
У письмовому відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позовних вимог заперечує та зазначає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що за період з 25.11.2021 до 02.10.2022 Сумською обласною прокуратурою було допущено затримку негайного виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21, у зв'язку з чим підлягає стягненню на його користь середній заробіток за ввесь цей час в розмірі 202040,22 гривень.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз положень ст.ст. 21, 24 КЗпП України вказує на те, що працівник не може бути допущений до роботи без видання уповноваженою особою відповідного наказу, необхідною умовою (підставою) для видання якого є його письмова заява. Така заява не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов'язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою, з дотримання внутрішнього службового розпорядку. Уповноважена особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату забезпечувати умови праці, необхідні для виконання передбаченої трудовим договором роботи.
Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу (розпорядження), що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику зазначеного середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі. Водночас, при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу, а саме з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, і до дня фактичного його виконання.
На дотриманні такої правової позиції наголошується і судовою практикою, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 (справа № 802/780/16-а), а також Верховим Судом України у постанові від 23.06.2015 у справі № 2а-3138/10).
Таким чином, право позивача претендувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі матеріальний закон пов'язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу, фактичним допуском незаконно звільненого до роботи. При цьому, суд також має встановити вину роботодавця у невиданні наказу про поновлення працівника на роботі.
Із наведених норм законодавства слідує, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна заява від особи, яка бажає поновитися на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Системний аналіз статті 236 КЗпП України, статей 44, 371-373 КАС України дає підстави вважати, що винесення ухвали про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі можливе за умови добросовісного користування таким працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання належним органом судового рішення про поновлення на посаді.
ОСОБА_1 своєчасно із відповідною заявою про поновлення його на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області до Сумської обласної прокуратури не звертався, звернення рішення для примусового виконання ним також не було ініційовано.
Таким чином, порушень вимог статті 236 КЗпП України у зв'язку зі складністю виконання Сумською обласною прокуратурою рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі не вбачається, а відтак відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасне виконання цього судового рішення.
За таких обставин, дії обласної прокуратури не можна вважати протиправними. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24.06.2019 відповідно до наказу прокуратури Сумської області № 154к від 21.06.2019 ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури.
Наказом керівника Сумської обласної прокуратури № 203к від 22.03.2021 позивача звільнено з посади прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24.03.2021 через неуспішне проходження позивачем як прокурором, атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21 позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді були задоволені та визнано протиправним і скасовано рішення чотирнадцятої кадрової комісії № 10 від 09.03.2021 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки"; визнано протиправним та скасовано наказ Сумської обласної прокуратури № 203-к від 22.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області та поновлено його на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 146896,25 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 18072,41 грн, підлягає негайному виконанню.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 480/3693/21 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021, прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом першим частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною 7 статті 235 Кодексу законі про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Отже, положення статті 236 вказаного Кодексу встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
В пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", вказано, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Згідно статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII в діючій редакції рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Верховний Суд в постанові по справі № 640/2806/21 і у справі № 580/5185/20 висловив правову позицію, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
З огляду на державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, Верховний Суд зазначив, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. У цьому контексті Суд зауважив, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Тож згідно зі статтею 236 КЗпП виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
У постанові в справі № 460/16522/21 від 15.02.2023 Верховний Суд також вказав, що не застосування статті 236 КЗпП України у випадку затримки виконання судового рішення здатне потурати невиконанню судових рішень, сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний суд не перегляне справу, інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії апеляційного оскарження віддає перевагу інтересам працівника, зрештою стаття 236 КЗпП України не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов'язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання і на основі цих обставин і міркувань Суд дійшов висновку, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату, інакше застосування статті 236 КЗпП може атакувати принцип обов'язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.
В постанові Верховного Суду в справі № 460/16522/21 від 15.02.2023 зазначено обставини справи, які суттєво відрізняються від обставин цієї справи. Так, із фактичних обставин справи № 460/16522/23 вбачається, що:
10. 5 липня 2021 року Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 460/6002/20 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
10.1. Цим рішенням позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним і скасовано наказ військового прокурора Західного регіону України від 7 серпня 2020 року № 515к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України та з органів прокуратури;
- поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури і на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері з 14 серпня 2020 року;
- зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати й виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 серпня 2020 року до 5 липня 2021 року включно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року та з урахуванням рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 460/7603/20 та від 10 грудня 2020 року у справі № 460/4351/20;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10.2. Указане рішення суду було звернуте до негайного виконання в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
11. 7 липня 2021 року Рівненський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи про негайне виконання рішення суду у справі № 460/6002/20 про поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.
12. 29 і 30 липня 2021 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції відкрив виконавчі провадження за № 66312231, № 66312296 з виконання указаних виконавчих листів.
13. 27 липня 2021 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону видала наказ № 486к, відповідно якого:
- ОСОБА_1 поновлено з 14 серпня 2020 року в органах прокуратури та на посаді прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України (пункт 2 наказу);
- наказано виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (пункт 3 наказу).
13.1. Підставою для видачі цього наказу слугувало рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року у справі № 460/6002/20.
В справі за позовом ОСОБА_1 фактичні обставини склалися так, що після звільнення з посади прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області 22.03.2021 за наказом Сумської обласної прокуратури № 203-к від 22.03.2021 на підставі рішення чотирнадцятої кадрової комісії № 10 від 09.03.2021 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки", рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3693/21 від 24.11.2021 позов ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора в особі органу чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої кадрової комісії № 10 від 09.03.2021 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки". Визнано протиправним та скасувати наказ Сумської обласної прокуратури № 203-к від 22.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 146896,25 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
22.12.2021 на виконання вказаного рішення судом видано виконавчі листи по справі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 480/3693/21 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021, та прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Копію вказаного рішення відповідачем отримано 03.10.2022.
Таким чином, достовірно встановлено, що протягом всього часу дії рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3693/21 від 24.11.2021 до дня його скасування постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 позивач із відповідною заявою про поновлення його на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області до Сумської обласної прокуратури не звертався, звернення рішення для примусового виконання ним також не було ініційовано.
Крім того, на виконання виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 у справі № 480/11491/21 Сумською обласною прокуратурою 09.06.2022 до Головного управління Державної казначейської служби у Сумській області були надані платіжні доручення №№ 744, 745 для перерахунку ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі 18072,41 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18072,41 грн. Списання коштів з рахунку Сумської обласної прокуратури було здійснено 13.06.2022.
Суд вважає, що єдиним і ключовим для вирішення цього спору є відповідь на питання про правові наслідки скасування судового рішення про поновлення на роботі. Оскільки рішення Сумського окружного адміністративного суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області скасовано Другим апеляційним адміністративним судом, то скасоване судове рішення в жодному випадку не може породжувати жодних правових наслідків з моменту його ухвалення для сторін по справі, а тим більш бути підставою матеріальної відповідальності Сумської обласної прокуратури у виді виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на посаді, Другим апеляційний адміністративний суд визнав звільнення його правомірним, а тому рішення про поновлення на роботі втрачає свою силу, а працівник вважається звільненим з дати, зазначеної в наказі про звільнення.
Вирішуючи питання про правові наслідки скасування судового рішення про поновлення на роботі, суд виходить із правових позицій Верховного Суду, викладених у його постановах від 12 серпня 2021 року у справі № 2а-8044/09/1370 та від 31 жовтня 2023 у справі № 460/10065/21, ухвалі від 15 березня 2024 року в справі № 420/19344/22, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що у разі скасування судового акта, він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а тому враховуючи обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, у суб'єкта владних повноважень - Сумської обласної прокуратури відсутні законні підстави для невиконання остаточного судового рішення, що в цьому випадку має наслідком визнання правомірності звільнення позивача і відсутність підстав для застосування відповідальності відповідача за виконання негайно скасованого рішення суду першої інстанції про поновлення на посаді у виді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.
Позивач не надав будь-яких доказів, що він здійснював будь-які дії щодо виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду щодо негайного поновлення на раніше займаній позивачем посаді в той час, коли рішення в цій частині підлягало виконанню, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом лише після скасування судового рішення, а тому відсутні будь-які правові наслідки невиконання цього рішення.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд визнає, що хоча добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком (шляхом видання наказу про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду) і не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі, однак обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки виконання рішення про поновлення на роботі є його відповідальністю за таку затримку згідно ст. 236 КЗпП і проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці, право на отримання стягнення виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, якому і надано право ініціювати притягнення роботодавця до відповідальності за ст. 236 КЗпП у виді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, однак лише в разі незаконного звільнення, а після скасування судового рішення про поновлення працівника на посаді відсутні підстави визнавати таке звільнення незаконним і невиконання вже скасованого рішення на момент звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки в жодному випадку не тягне за собою відповідальності роботодавця за ст. 236 КЗпП оскільки в цій ситуації слідує визнати, що дії роботодавця щодо звільнення працівника з посади були повністю законними і правомірними і це автоматично скасовує будь-які його обов'язки щодо виконання судового рішення. Неіснуюче судове рішення не підлягає виконання ні в добровільному ні в примусовому порядку.
Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом вже не існувало судового рішення про поновлення його на раніше займаній посаді то і немає правових підстав для стягнення з Сумської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення заробітної плати відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал