Справа № 438/799/24
Провадження № 2-а/438/31/2024
іменем України
04 червня 2024 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області у складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Терлецької Ю.М., розглянув адміністративну справу
№438/799/24, провадження №2-а/438/31/2024
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа інспектор відділення поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кузьм'як Андрій Євгенович про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1931229 від 17 квітня 2024року
учасники справи :
позивач : ОСОБА_1 - не з'явився;
відповідач : представник Головного управління Національної поліції у Львівській області - не з'явився;
третя особа: інспектор відділення поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кузьм'як Андрій Євгенович - не з'явився;
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача:
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського відділення поліції №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Кузьм'як Андрія Євгеновича серії ЕНА №1931229 від 17 квітня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що
17.04.2024 його в населеному пункті, по вул. Квітнева, 1 в с.Княжий Міст, Яворівського району Львівської області близько 11 год. 23 хв. було зупинено інспектором відділення поліції №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старший сержант поліції ОСОБА_2 та повідомив, що він керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, що є порушенням п. 9.8 ПДР України та державних стандартів. На що позивач повідомив, що на автомобілі, який перебуває в його користуванні, включене ближнє світло фар, а також те, що він керую автомобілем у населеному пукті. Однак, поліцейським було проігноровано надані пояснення та винесено оскаржувану постанову. Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та винесена без додержання вимог чинного законодавства. При її винесенні не було всебічності та об'єктивності у з'ясуванні всіх обставин справи. Зокрема користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України. Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч.2 ст 122 КУпАП за не ввімкнення за межами населеного пункту денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки, їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128. частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження. Крім цього вказує, що в його діях відсутній склад будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі і передбачений ст.125 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом в населеному пункті, а саме: АДРЕСА_1 , де знаходяться будівлі, яким присвоєно адреси, а не поза населеним пунктом, що підтверджується змістом самої оскаржуваної постанови. Вважає, що обставини, викладені у постанові, не підтверджено жодними доказами зокрема, відеозаписом події, фотокартками. На підставі викладеного просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського відділення поліції №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Кузьм'як Андрія Євгеновича серії ЕНА №1931229 від 17 квітня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн, а провадження у справі закрити.
Представник Головного управління Національної поліції у Львівській області та інспектор відділення поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кузьм'як Андрій Євгенович у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, правом на подання відзиву та заперечень на позовну заяву не скористалися.
2 . Заяви (клопотання ) учасників справи.
04.06.2024 позивач ОСОБА_1 , через канцелярію суду подав заяву, в якій просить слухання справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю, та просить їх задовольнити.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 29.04.2024 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1931229 від 17 квітня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Одночасно з постановленням ухвали про відкриття, судом було
залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи інспектора відділення поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кузьм'як Андрія Євгеновича.
Протокольною ухвалою від 04.06.2024 клопотання позивача, про слухання справи у його відсутності, задоволено.
Протокольною ухвалою від 04.06.2024 визнано неявку відповідача та третьої особи неповажною.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що 17.04.2024 інспектором відділення поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кузьм'як Андрія Євгеновича винесено постанову серії ЕНА № 1931229, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 , 17.04.2024 о 11 год 23 хв в с. Княжий Міст по вул. Квітнева, 1водій керував транспортним засобом без вімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР. Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.
Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (ст.7 КУпАП).
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 9.1. Закону України про Правила дорожнього руху, попереджувальними сигналами є: сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; звукові сигнали; перемикання світла фар, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби, увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда, увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
Пунктом 9.8 Закону України встановлено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене:
а) у колоні;
б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів;
в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей;
г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
ґ) на транспортному засобі, що буксирує;
д) у тунелях.
З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Диспозицією частини 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає у разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Тобто за ч. 2 ст. 122 КУпАП може бути притягнута особа у разі порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Денні ходові вогні це зовнішні світлові прилади і згідно вимог ПДР вони є попереджувальним сигналом. Вимоги щодо їх ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР «Попереджувальні сигнали», а не в розділі 19 ПДР «Користування зовнішніми світловими приладами».
Відтак, користування зовнішніми світловими приладами регулюється розділом 19 ПДР, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР.
Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч.2 ст 122 КУпАП за не ввімкнення за межами населеного пункту денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки, їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП та тягнуть за собою попередження .
Отже, дії ОСОБА_1 щодо не увімкнення ближнього світла фар поза межами населеного пункту не підпадають під ознаки діяння, кваліфікованого в оскаржуваній постанові за ч.2 ст.122 КУпАП.
Крім цього з доводів позовної заяви встановлено, що позивач заперечує сам керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар та поза населеним пунктом. Зазначає, що на його транспортному засобі горіло ближнє світло фар та більше того він керував транспортним засобом у с. Княжий Міст, а не поза ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В оскаржуваній постанові поліцейський обмежився лише описом скоєного правопорушення, без належної мотиваційної оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. До оскаржуваної постанови не додано жодних доказів, які поза розумним сумнівом доводять вчинення позивачем вказаного адміністративного порушення, зокрема матеріалів відео або фотофіксації з яких можна було б зробити висновок про винуватість позивача, не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, та не представлено жодних інших доказів.
Крім цього суд зазначає, що постанова ЕНА №1931229 від 17.04.2024 є предметом спору між сторонами та не може оцінюватися судом у якості належного і допустимого доказу, в розумінні ст. 73 КАС України за відсутності інших доказів які б підтверджували обставин вказані в оскаржуваній постанові.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Суд звертає увагу, що відповідачем та третьою особою в порядку ст. 77 КАС України не подано доказів в спростування доводів позивача.
Згідно ч.4 ст.159КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відтак враховуючи, що відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, заперечень та будь-яких достовірних доказів які б підтверджували правомірність прийнятого рішення, суду не надали, а тому, суд приходить до висновку про невиконання обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого відповідачем рішення, що покладений на нього ст. 77 КАС України, а тому відхиляє дані зазначені у постанові, оскільки у такій не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем вказаного правопорушення у зв'язку із чим дана постанова підлягає скасуванню.
5. Позиція суду.
З урахуванням зазначеного, аналізуючи норми чинного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також враховуючи, що відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, та будь-яких достовірних доказів чи фактів які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суду не надали, а тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування постанови серії ЕНА № 1931229 від 17.04.2024 інспектора відділення поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кузьм'як Андрія Євгеновича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1ч.1ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки ч.3 ст.286 КАС України передбачено вичерпний перелік дій, які може вчинити місцевий загальний суд як адміністративний суд, за наслідками розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позову про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 1931229 від 17.04.2024, слід відмовити.
Згідно зі статтею 248 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, згідно висновку Верховного Суду України, право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу, або ж суду у передбачених статтею 221 КУпАП випадках та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
6. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позов задоволено, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5,6, 9,19, 20,72,77,139,159,286 КАС України, ст.ст. 9, 122, 245, 248, 251, 280, 283, 284, 288,289 КУпАП, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа інспектор відділення поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кузьм'як Андрій Євгенович про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1931229 від 17 квітня 2024 року, задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕНА №1931229 від 17 квітня 2024 року інспектора відділення поліції №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Кузьм'як Андрія Євгеновича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
В іншій частині позовних вимог, щодо визнати протиправною постанову ЕНА №1931229 від 17 квітня 2024 року інспектора відділення поліції №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Кузьм'як Андрія Євгеновича та закриття справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Повернути ОСОБА_1 , витрати зі сплати судового збору за подачу позову до суду в сумі 605,60 грн згідно квитанції № 0.0.3612172346.1 від 26.04.2024, сплачено у АТ КБ «Приватбанк».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код юридичної особи - 40108833;
Третя особа: інспектор інспектора відділення поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кузьм'як Андрія Євгеновича, службова адреса:81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Будзиновського, 4.
Суддя Бориславського міського суду Світлана ТКАЧОВА