ЄУН № 337/ 2254/24 Провадження № 6/337/171 /2024
03.06.2024 м.Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Мальованого В.О.,
за участю секретаря - Крижко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 , про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
23травня 2024 року заявник в особі представника звернувся до суду з заявою в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
В обгрунтування заяви зазначено, що заявник ОСОБА_1 самостійно несе витрати на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, що, на думку заявника, свідчить про наявність у нього суб'єктивного права вимоги стягнення аліментів зі стягувана ОСОБА_3 , яка жодних витрат на утримання повнолітньої доньки не несе, але її зобов'язання може бути припинено зустрічним зарахуванням, у зв'язку із перебуванням на її утриманні сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Увалою суду від 24.05.2024 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
03.06.2024 представник стягувача ОСОБА_3 , адвокат Кравченко Ю.В. подав заперечення проти заяви . В обґрунтування заперечень вказує , що малолітній ОСОБА_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 , і перебуває на її утриманні. Дані обставини сторонами на оспорюються . Відповідно до ст.183 СК України , батько ОСОБА_1 має обов'язок з утримання дитини . Наявність у боржника повнолітньої дочки та її утримання не свідчить в силу приписів СК України про відсутність ц нього обов'язку утримувати малолітнього сина , який з ним не проживає. До того ж заявником не надано доказів на підтвердження утримання повнолітньої дитини. Тому прохають відмовити в задоволенні заяви.
Стягувач та її представник в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву про розгляд заяви без їх участі. Заявник, представник заявника в судове засідання не з'явились. Представник заявника надала до суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд заяви за її відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Частина 3 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК Укріаїци) передбачає, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувана та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувана і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Заявник ОСОБА_1 та стягувач ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому 28 грудня 2002 року.
В шлюбі у заявника та стягувача народились діти: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19.04.2024 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за заявою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-Х11 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року та ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь - яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. З ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дйтинй (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 160 ЦПК України та статтею 3 Закону України "Про виконавче проваджбйня" визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення та одночасно виконавчим документом.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 11.02.2024, який міститься в матеріалах справи про видачу судового наказу , неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом зі стягувачем ОСОБА_3
3аявник та предстаник заявника не заперечували факт проживання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі стягувачем ОСОБА_3 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме стягувач ОСОБА_3 , наділена правом вибору способу стягнення аліментів на утримання неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким вона і скористалась, подавши до суду заяву про видачу судового наказу.
Згідно зі статтею 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі N 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо. Тобто перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Підстава, яку приводить заявник та представник заявника для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме утримання заявником повнолітньої доньки, яка продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, та можливістю припинення зобов'язання стягувача щодо утримання повнолітньої доньки зустрічним зарахуванням, у зв'язку із перебуванням на утриманні стягувача неповнолітнього сина, не відноситься ні до матеріально-правових, ні до процесуально-правових.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог про стягнення аліментів.
З урахуванням викладено , суд вважає необхідним відмовити заявнику в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким , що не підлягає виконанню
Керуючись ст. ст. 173. 258 - 261. 432 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі пердставника ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі V« частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 квітнй-,2б24 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (викііїйку) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення:
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження' якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя : В..О. Мальований