Ухвала від 04.06.2024 по справі 910/16249/19

УХВАЛА

04 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16249/19 (910/8818/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван"

на постанову Північно апеляційного господарського суду

від 11.09.2023

та на рішення Господарського суду м. Києва

від 28.11.2022

за позовом ОСОБА_1

до ТОВ "Стар Інвестмент Ван"; 2.Private Limited Company WWRT Limited

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2

про визнання договору недійсним

в межах справи № 910/16249/19

про неплатоспроможність ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

02.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 та на рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2022 у справі № 910/16249/19 (910/8818/21).

Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2024 у цій справі, зокрема, призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" на 18.06.2024 о 10:30 год.

Статтею 365 ГПК України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

В цьому випадку суд вважав за необхідне керуватися положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, вчиненої 15.11.1965 та ратифікованої 01.12.2001 (далі - Конвенція) та до якої приєдналися вказані держави.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1 Конвенції).

Центральним органом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії у розумінні ст.ст. 2, 6 та 18 Конвенції відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права http://www.hcch.net, до якого слід надсилати судове доручення про вручення документів відповідачу є The Senior Master of the Royal Courts of Justice Strand: London WC2A2LL.

Порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах визначається Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 (далі - Інструкція).

Відповідно положенням пункту 6.6. Інструкції у разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до частини першої статті 5 Конвенції про вручення, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність здійснення направлення документів із нотаріальним засвідченням перекладу англійською мовою безпосередньо Royal Courts of Justice, в особі The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) для вручення таких документів Private Limited Company WWRT Limited у спосіб передбачений статтею 5 Конвенції.

Враховуючи наведене, ухвалами Верховного Суду від 07.11.2023, 16.01.2024, 08.02.2024 зокрема, було зобов'язано скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" та його представників здійснити нотаріально засвідчений переклад на англійську мову відповідних документів для належного повідомлення Private Limited Company WWRT Limited про розгляд справи № 910/16249/19 (910/8818/21).

03.06.2024 від Центрального органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice до Верховного Суду надійшов лист з додатками, викладені англійською мовою.

Відповідно пунктів 2, 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Разом з тим, згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене, з метою надання всім сторонам рівних можливостей для реалізації засад змагальності та з огляду на необхідність належного повідомлення відповідача 2 про час і місце судового засідання, дотримання принципу пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" та представника скаржника - адвоката Понька Руслана Віталійовича здійснити нотаріально засвідчений переклад на українську мову відповідного листа Центрального органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice та додатків до нього, що надійшли до Верховного Суду, та надати такий переклад Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Зобов'язати скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" та представника скаржника - адвоката Понька Руслана Віталійовича здійснити нотаріально засвідчений переклад на українську мову відповідного листа Центрального органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice та додатків до нього, що надійшли до Верховного Суду, та надати такий переклад Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду у строк до 14.06.2024.

2. Для виконання вимог цієї ухвали надіслати скаржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" та представнику скаржника - адвокату Поньку Руслану Віталійовичу супровідним листом копію листа Центрального органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice та додатків до нього, що надійшли до Верховного Суду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк