Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/540/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків
про стягнення 125 658,15 грн
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 20 лютого 2024 року із позовною заявою про стягнення з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (надалі - Відповідач) заборгованість в загальній сумі 125 658,15 грн (де:
- заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 780 від 28.07.2023, період з серпня 2023 року по вересень 2023 року, в розмірі 118 755,12 грн;
- пеня у сумі 5 892,45 грн;
- 3% річних у сумі 510,18 грн;
- інфляційні втрати у сумі 500,40 грн), а також суму судового збору у сумі 2422,40 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 780 від 28.07.2023 року, у зв'язку з чим утворилась вищезазначена заборгованість.
Ухвалою від 26.02.2024 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/540/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення Відповідача про розгляд справи. Так, в розумінні ст. 6 та ст. 242 ГПК України був повідомлений про відкриття провадження у справі. Оскільки отримання учасниками справи процесуальних документів відбувалось в електронному вигляді, наявність зареєстрованих в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу підтверджується відповідними даними щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Отже враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Учасником справи відомі процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто) суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст. ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.
Крім того, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Так, Відповідачем було надано відзиві (вх. № 6402) у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову Відповідач вказує на те, що Харківське КЕУ є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином Харківське КЕУ фінансуються виключно з Держбюджету. Стаття 51 Бюджетного кодексу зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідач вказує на те, що після початку повномасштабної воєнної агресії, введення воєнного стану, продовжує виконувати свій обов'язок, щодо забезпечення оборони Держави Україна шляхом забезпечення функціонування військових частин (організує постачання та зведення укріплень, наметових містечок, казарм, обладнання для проживання військовослужбовців) та установ Міністерства оборони України на території Харківської області. Харківське КЕУ виконало своїх зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №780 від 28.07.2023 за спожиту електричну енергію за першої можливості, при надходженні відповідних бюджетних асигнувань, що підтверджується викладеним Позивачем у позовній заяві, що свідчить про бажання відповідача добровільно і за можливості виконувати умови Договору, через що Відповідач просить суд про зменшення неустойки, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України. У діях відповідача, щодо виниклої тимчасової заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №780 від 28.07.2023 не було вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію рф проти України. У даному випадку ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування та документального підтвердження наміру умисного невиконання відповідачем Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №780 від 28.07.2023. Отже, Відповідач вважає, що він повинен бути звільнений від відповідальності, а Позивач безпідставно нараховуючи пеню, три проценти річних та інфляційні втрати Відповідачу, намагається цим самим покарати останнього, за незалежні від нього обставини.
Позивачем було подано відповідь на відзив (вх. №6444), де не погоджується з аргументами Відповідача. Зокрема, вказує на те, що відповідно до діючого законодавства України та практики Європейського Суду з прав людини, відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення перед Позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості за договором. Нарахування Відповідачу пені за прострочення виконання зобов'язання здійснювалось у відповідності до умов Договору, Комерційної пропозиції до Договору, яка є його невід'ємною частиною, а також норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 Господарського кодексу України. Позивач вважає, що відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, існування яких давало би підстави для зменшення розміру нарахованої пені. Незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Також затримка фінансування не виправдовує бездіяльність Відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Більш того, укладаючи Договір № 780 від 28.07.2023, Відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” з 01.01.2019 ПрАТ “Харківенергозбут” є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
Згідно Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 780 від 28.07.2023, Харківське квартирно-експлуатаційне управління (Харківське КЕУ, Відповідач, Споживач) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут” (ПрАТ «Харківенергозбут», Позивач, Товариство). За період з серпня 2023 року по вересень 2023 року станом на 01.12.2023 за Відповідачем утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі всього разом з ПДВ 20 % - 118 755,12 грн., нараховано пеню за період з 26.09.2023 по 30.11.2023 у сумі 5 892,45 грн., 3% річних за період з 26.09.2023 по 30.11.2023 у сумі 510,18 грн. та інфляційні втрати за період листопад 2023 року у сумі 500,40 грн.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ “Харківенергозбут” zbutenergo.kharkov.ua.
Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV “Правил роздрібного ринку електричної енергії” (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ “Харківобленерго”.
Між Приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут” та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням укладено та двосторонньо підписано Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №780 від 28.07.2023 (далі - Договір № 780) за вказаними у Додатку до Заяви-приєднання до Договору № 780 об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго” на умовах Комерційної пропозиції № 2/1 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (Комерційна пропозиція №2/1). Постачання електричної енергії за Договором № 780 здійснюється на Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі - ХНУПС ім. Івана Кожедуба). Таким чином, Платником за Договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 780 від 28.07.2023 є Харківське КЕУ. Порядок розрахунків за Договором № 780 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №2/1, яка є додатком №2 до Договору.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 780 цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.
Згідно п. 2.1 Договору № 780 Постачальник продає електричну енергію (код за ДК 021:2015 - 09310000-5-електрична енергія) як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць (до п. 5.9 Договору). Пунктом 5.10 та п. 5.14 Договору № 780 передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника.
Умовами п. 3 Комерційної пропозиції №2/1, передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу” посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Укладення сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.
Відповідно до п. 6.2 Договору № 780 Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції №2/1, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання передачі електричної енергії надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.
Рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання передачі електричної енергії має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Згідно з п. 5.12 Договору № 780, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції №2/1 звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформленням між Споживачем та Постачальником “Акту прийому-передачі електричної енергії”, сформованого згідно з даними адміністратора комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку, на останній день розрахункового періоду Споживача.
Постачальник надає Споживачу два примірники “Акту прийому-передачі електричної енергії”, які Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання підписує, скріплює печаткою (за наявності) та передає один з них Постачальнику особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначену в Договорі.
“Акти прийому-передачі електричної енергії” надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем “Актів прийому-передачі електричної енергії” у відповідних структурних підрозділах Постачальника за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, Постачальник направляє “Акти прийому-передачі електричної енергії” Споживачу поштовим зв'язком рекомендованим або цінним листом.
У разі неповернення Споживачем “Акту прийому-передачі електричної енергії” протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним.
Також варто зауважити, що п. 11 Комерційної пропозиції №2/1 та п. 13.2.1 Договору №780 передбачається, що Договір укладається на термін з «01» серпня 2023 р. по «30» вересня 2023 р., Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до «30» вересня 2023 р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго” Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію за період серпень-вересень 2023 року станом на 01.12.2023:
- за серпень 2023 року на суму 52 124,60 грн., ПДВ 20 % 10 424,92 грн., разом з ПДВ 62 549,52 грн. Відповідачем за серпень 2023 року спожито 23 693 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за серпень 2023 року та Акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2023 року надіслано засобами поштового зв'язку 11.09.2023 (докази відправлення/отримання додаються). Строк оплати рахунку 25.09.2023. Рахунок не сплачено.
- за вересень 2023 року на суму 46 838,00 грн., ПДВ 20 % 9 367,60 грн., разом з ПДВ 56 205,60 грн. Відповідачем за вересень 2023 року спожито 21 290 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за вересень 2023 року та Акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2023 року надіслано засобами поштового зв'язку 10.10.2023 (докази відправлення/отримання додаються). Строк оплати рахунку 24.10.2023. Рахунок не сплачено.
Станом на 01.12.2023 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 780 за період з серпень-вересень 2023 року складає 118 755,12 грн.
Слід зазначити, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору № 780).
За умовою п. 5.12 Договору № 780 у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається в комерційній пропозиції.
Умовою п. 7 Комерційної пропозиції №2/1 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 цієї комерційної пропозиції Постачальник нараховує за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; - 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у окремому розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
ПрАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконав, внаслідок чого відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, що станом на 01.12.2023 становить 6 903,03 грн., з яких: 5 892,45 грн. пеня; 510,18 грн. три проценти річних; 500,40 грн. інфляційні втрати.
Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Окрім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки Позивача, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову в цій частині та стягнення з Відповідача загальної суму у розмірі 119765,7 грн (де:
- заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 780 від 28.07.2023, період з серпня 2023 року по вересень 2023 року, в розмірі 118 755,12 грн; - 3% річних у сумі 510,18 грн; - інфляційні втрати у сумі 500,40 грн), суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з Відповідача пені за період з 26.09.2023 по 30.11.2023 у сумі 5 892,45 грн за порушення виконання грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
В подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово був продовжений та триває по теперішній час.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Згідно з ч. 1 ст. 20 наведеного Закону, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 22.09.2016 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії», до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 в межах своїх повноважень, тому вказана постанова має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1 цієї постанови, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно з ч. 2 цієї статті, рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 вказаного Закону, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Як вбачається з тексту Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.
Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язковими до виконання.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.
Суд звертає увагу, що у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги по справі №911/1359/22 від 19.04.2024 викладено щодо правового висновку, викладеного у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, а саме: "9.5. Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 зазначив, що НКРЕКП (регулятор) прийняв Постанову №332 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
9.6. Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:
- підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов'язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії;
- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов'язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.
Отже з підстав зазначеного, суд дійшов висновку, що Позивачем з порушенням вимог пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 було нараховано Відповідачу пеню за період з 26.09.2023 по 30.11.2023 у сумі 5 892,45 грн, за період дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) загальну суму у розмірі 119765,70 грн (де: - заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 780 від 28.07.2023, період з серпня 2023 року по вересень 2023 року, в розмірі 118 755,12 грн; - 3% річних у сумі 510,18 грн; - інфляційні втрати у сумі 500,40 грн), а також судовий збір у розмірі 2 308,80 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог щодо нарахування пені за період з 26.09.2023 по 30.11.2023 у сумі 5 892,45 грн - відмовити.
Повне рішення складено "04" червня 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін