"03" червня 2024 р.Справа № 916/3338/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
секретар судового засідання Кафланова А.С.
розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Крецула Вадима Андрійовича /адреса - 65045, м. Одеса, вул. Успенська, 78, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / про тимчасове обмеження боржника виїзду за кордон України /вх. № 2-875/24 від 27.05.2024/ у справі № 916/3338/20
за позовом: акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” /ЄДРПОУ 14360570, адреса -01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, адреса листування - 49027, м. Дніпро, а/с 1800, e-mail: zapros.v.sud@privatbank.ua/
до відповідача: фізичної особи-підприємця Астапенка Анатолія Анатолійовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 /
про стягнення заборгованості за договором кредиту у розмірі 141 850,06 грн
за участі учасників:
приватний виконавець: Крецул Вадим Андрійович, особисто.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/3338/20 за позовом акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до фізичної особи-підприємця Астапенка Анатолія Анатолійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.09.2019 року у розмірі 141 850,06 грн., з яких: 133 233,32 грн. - заборгованість за кредитом, 508,05 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 7 190,40 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 918,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; судового збору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 у справі № 916/3338/20 стягнуто з фізичної особи-підприємця Астапенка Анатолія Анатолійовича на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.09.2019 року у розмірі 141 850,06 грн, з яких: 133 233,32 грн. - заборгованість за кредитом, 508,05 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 7 190,40 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 918,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 у справі №916/3338/20 в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Астапенка Анатолія Анатолійовича заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 508,05 грн; в цій частині прийнято нове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до Фізичної особи-підприємця Астапенка Анатолія Анатолійовича про стягнення 508,05 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом відмовити. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2021р. у справі №916/3338/20 залишено без змін.
22.09.2021 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 916/3338/20 видано наказ.
27.05.2024 на адресу суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Крецула В.А. про тимчасове обмеження боржника виїзду за кордон України /вх. № 2-875/24/ у справі № 916/3338/20, в якому приватний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника Фізичної особи-підприємця Астапенка Анатолія Анатолійовича до виконання зобов'язань, покладених на нього в рамках виконавчого провадження № 70083898. У прохальній частині подання приватний виконавець просить суд розгляд подання провести без участі приватного виконавця.
Ухвалою суду від 28.05.2024 розгляд подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Крецула В.А. про тимчасове обмеження боржника виїзду за кордон України /вх. № 2-875/24 від 27.05.2024/ у справі № 916/3338/20 призначено на 29.05.2024 о 15:20 год; визнано обов'язковою явку приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Крецула В.А.
29.05.2024 на адресу суду надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Крецула В.А. про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 21561/24 від 29.05.2024/ у зв'язку із проведенням виконавчих дій.
Ухвалою суду від 29.05.2024 відкладено судове засідання у справі № 916/3338/20 на 03.06.2024 о 14:15 год; визнано обов'язковою явку приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Крецула В.А.; викликано приватного виконавця у судове засідання.
У судовому засіданні приватний виконавець підтримав подання про тимчасове обмеження боржника виїзду за кордон України боржника ФОП Астапенка А.А.
Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Крецула В.А. про тимчасове обмеження боржника виїзду за кордон України /вх. № 2-875/24 від 27.05.2024/ у справі № 916/3338/20, господарський суд зазначає наступне.
Так, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Статтею 337 ГПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з ст.338 ГПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до п. 14, 19 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково
При цьому ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України, при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17 зроблено висновок, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
При цьому Касаційний господарський суд у вищевказаній постанові звернув увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".
Так, на обґрунтування ухилення боржника від виконання судового рішення приватним виконавцем до матеріалів подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника надано копії документів виконавчого провадження, а саме:
- заява про відкриття виконавчого провадження;
- наказ від 21.05.2021;
- постанова про відкриття ВП № 70083898 від 14.10.2022;
- постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 14.10.2022;
- постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.10.2022;
- постанова про арешт коштів боржника від 14.10.2022;
- постанова про арешт коштів боржника від 20.10.2022;
- постанова про розшук майна боржника від 31.10.2022;
- постанова про передачу виконавчого провадження від 15.03.2023;
- постанова про прийняття виконавчого провадження від 13.11.2023;
- постанова про арешт коштів боржника від 19.01.2024;
- відповіді на запити до Державної фіскальної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України;
- виклик приватного виконавця на 05.04.2024;
- відповідь на запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону за період з 14.10.2022 по 08.04.2024;
- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно.
Здійснивши оцінку доводів приватного виконавця з урахуванням наявних у справі матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що останнім не доведено наявності обставин, які б свідчили про необхідність вжиття судом виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, оскільки з поданих до суду матеріалів судом не встановлено, що невиконання боржником судового рішення є наслідком саме свідомого ухилення від виконання цього обов'язку, за наявності у боржника можливості виконати зобов'язання у повному обсязі або частково.
Так, згідно з поданих приватним виконавцем документів виконавчого провадження вбачається, що у боржника відсутнє нерухоме майно, за рахунок якого можливо здійснити виконання судового рішення, проте наявний транспортний засіб, а саме напівпричів 2000 року виробництва. В матеріалах справи відсутні докази, що боржник свідомо ухиляється від обов'язку виконати рішення суду.
Відтак, фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення керівника боржника від виконання боргових зобов'язань підприємства, зокрема: приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.
При цьому суд зауважує, що у разі, якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, останній має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Водночас, доказів звернення приватного виконавця до суду щодо застосування до боржника за наказом у справі № 916/3338/20 приводу, матеріали подання не містять. Суд зауважує, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів направлення боржнику виклику приватного виконавця. Крім цього, виконавець не обґрунтував і не подав доказів, з яких суд може встановити, що саме по собі обмеження боржника у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання рішення суду у цій справі.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269, ст. 313 ЦК України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Судом встановлено, що згідно відповіді на запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону за період з 14.10.2022 по 08.04.2024 слідує, що боржник у даний проміжок часу здійснював перетин державного кордону.
Разом з тим, у зв'язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та на виконання вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено правила виїзду за межі України окремих категорій осіб.
За загальним правилом, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.
Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України.
Окремо слід зауважити і на тому, що за змістом положень Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань, а обов'язком держави є захищати життя людини, проте тимчасове обмеження під час воєнного стану у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка законодавчо не обмежена у такому праві (тобто не є військовозобов'язаним, державним службовцем тощо), може свідчити про порушення державою свого обов'язку щодо забезпечення та захисту основоположного права людини на життя.
З урахуванням вказаного, за сукупності вищевикладених обставин, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Крецула В.А. про тимчасове обмеження боржника виїзду за кордон України /вх. № 2-875/24 від 27.05.2024/ у справі № 916/3338/20.
Керуючись ст.ст. 234, 254, 255, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Крецула Вадима Андрійовича про тимчасове обмеження боржника виїзду за кордон України /вх. № 2-875/24 від 27.05.2024/ у справі № 916/3338/20 - відмовити повністю.
У звязку із відсутністю електроенергії через екстрені відключення світла в Одеському регіоні повний текст ухвали складено та підписано 04.06.2024.
Ухвала набрала законної сили 03.06.2024 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.
Суддя Н.Д. Петренко