Рішення від 27.05.2024 по справі 910/2496/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 910/2496/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс»

до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої

служби України»

про стягнення 1.154.612,88 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

29.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про стягнення 1.154.612,88 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 337-К-23 від 08.12.2023 з приводу поставки товару - ДК 021:2015:15220000-6 Риба, рибне філе та інші м'ясо риби мороженої (хек заморожений обезголовлений), позивачем на адресу територіальних уповноважених представників відповідача, що визначені у додатку № 1 до договору та у додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 08.12.2023 до договору № 337-К-23 від 08.12.2023, був поставлений товар на загальну суму 2.982.782,88 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання, проте відповідачем в порушення умов п.п. 4.1., 6.1.1 договору несвоєчасно та не у повному обсязі сплачено за поставлений товар. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.154.612,88 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2496/24 від 07.03.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

19.03.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/2496/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.03.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 29.03.2024 о 17:31 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 16.04.2024 включно.

19.04.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивач зобов'язаний був здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 22.12.2023 та забезпечити вчасне надання рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання. Однак зазначені зобов'язання позивачем не були виконанні належним чином, оскільки строк поставки товару був порушений та був порушений п. 4.1 договору. Відповідно до ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, у зв'язку з закінченням дії виконання договору 31.12.2023 відповідно до п. 10.1 договору та закінченням бюджетного року, надані первинні документи не можуть бути зареєстрованими в Державній казначейській службі України, а відтак оплата не може бути здійсненою Генеральною дирекцією ДКВС України. Відтак, відсутність оплати товару викликана порушенням позивачем умов договору. Також у відзиві відповідач просить визнати поважною причину пропуску строку для подачі відзиву та поновити строк для його подачі.

Суд розглянувши клопотання відповідача вважає у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України за можливе поновити пропущений строк для подачі відзиву.

25.04.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в яких зазначає, що відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості за договором купівлі-продажу № 337-К-23 від 08.12.2023.

29.04.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

30.04.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» (продавець, позивач) та Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 337-К-23 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати і відвантажити ДК 021:2015:15220000-6 Риба, рибне філе та інше м'ясо риби морожені (хек заморожений обезголовлений) (далі - товар) в обсязі за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (додаток 1 до цього договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору: товар у кількості 31500 кг ціною за одиницю - 98,82 грн, на загальну суму 3.112.830,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1.154.612,88 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє 31.12.2023.

08.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої внесено зміни до п. 1.1 договору та визначено, що продавець зобов'язується продати і відвантажити ДК 021:2015:15220000-6 Риба, рибне філе та інше м'ясо риби (хек заморожений обезголовлений), в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників Покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (додаток 1 до цього договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору у кількості 30184 кг, ціною за одиницю - 98,82 грн, на загальну суму 2.982.782,88 грн.

Згідно з п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 08.12.2023 ціна його становить 2.982.782,88 грн, у тому числі обов'язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець повинен поставити покупцю товар, що є харчовим продуктом, безпечність та якість якого відповідає вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, а також ДСТУ 4378:2005, умовам цього договору і підтверджена документом, що підтверджує безпечність та якість товару (оригінал або копія, завірена печаткою продавця), відповідно до чинного законодавства

Згідно з п. 5.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 22.12.2023.

Відповідно до п. 5.2 договору продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010), за адресами, що вказані у Рознарядці (додаток 1 до цього договору).

Згідно з п. 5.7 договору моментом поставки товару визначається момент передачі товару від представника продавця Територіальному уповноваженому представнику покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач за адресами територіальних уповноважених представників прийняв товар на загальну суму 2.982.782,88 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 3252 від 12.12.2023 на суму 197.640,00 грн;

№ 3327 від 14.12.2023 на суму 296.460,00 грн;

№ 3328 від 15.12.2023 на суму 296.460,00 грн;

№ 3378 від 18.12.2023 на суму 296.460,00 грн;

№ 3387 від 19.12.2023 на суму 197.640,00 грн;

№ 3236 від 20.12.2023 на суму 197.640,00 грн;

№ 3426 від 22.12.2023 на суму 197.640,00 грн;

№ 3427 від 22.12.2023 на суму 148.230,00 грн;

№ 3523 від 29.12.2023 на суму 494.100,00 грн;

№ 3234 від 29.12.2023 на суму 296.460,00 грн;

№ 3235 від 29.12.2023 на суму 364.052,88 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 10 банківських днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.

У раз затримки бюджетного фінансування покупця та/або затримки з боку органів Державної казначейської служби України у здійсненні розрахунково-касового обслуговування, розрахунки за фактом поставки товару здійснюються протягом 5 (п'яти0 банківських днів з дати надходження асигнувань на реєстраційні рахунки покупця, та/або з моменту можливості органів Державної казначейської служби України здійснювати розрахунково-касового обслуговування. Сторони домовились, що будь-які штрафні санкції до покупця в такому випадку не застосовуються.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару на загальну суму 1.828.170,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями

№ 16/12/2023 від 19.12.2023 на суму 197.640,00 грн;

№ 19/12/2023 від 20.12.2023 на суму 296.460,00 грн;

№ 19/12/2023 від 20.12.2023 на суму 296.460,00 грн;

№ 20/12/2023 від 22.12.2023 на суму 296.460,00 грн;

№ 21/12/2023 від 27.12.2023 на суму 197.640,00 грн;

№ 26/12/2023 від 27.12.2023 на суму 148.230,00 грн;

№ 27/12/2023 від 27.12.2023 на суму 197.640,00 грн;

№ 26/12/2023 від 27.12.2023 на суму 197.650,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар, що постачається, згідно з умовами цього договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не спростована відповідачем та становить 1.154.612,88 грн (2.982.782,88 грн - 1.828.170,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 1.154.612,88 грн.

Посилання відповідача на ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України відповідно до якої усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, суд відхиляє з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з положень ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі «Войтенко проти України» та від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України» вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

На підставі ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від зобов'язання зі сплати заборгованості за договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2019 у справі № 910/4377/18 та від 08.07.2019 у справі № 910/4375/18, від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.

Посилання відповідача на те, що позивачем порушено строки виконання зобов'язання щодо поставки товару не приймається судом до уваги, оскільки не є предметом розгляду у даній справі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 20.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу складатиме 20.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

19.02.2024 між позивачем (Клієнт) та Адвокатом Мондріч Аліною Євгенівною (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 1902НК/24 (далі - договір № 1902НК/24), відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати йому правову допомогу на умовах, передбачених п. 2.1 цього договору під яас розгляду справи про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору купівлі-продажу № 337-К-23 від 08.12.2023 відносно Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України».

Підтвердженням того, що Мондріч Аліна Євгенівна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП № 002207 від 11.06.2019.

Згідно п. 4.1 договору № 1902НК/24 за правову допомогу надану Адвокатом Клієнт сплачує гонорар, розмір та порядок сплати якого є конфіденційною інформацією і зазначається у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 19.02.2024 до договору № 1902НК/24 сторонами визначено вартість правової допомоги, зокрема:

1. Представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні 1 година - 2.000,00 грн.

2. Представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні, яке не відбулось за вини суду 1 година - 500,00 грн.

3. Складання заяв, клопотань - 1.000,00 грн за 1 годину вартості роботи.

4. Складання та подання позову - 2.000, 00 грн за 1 годину вартості роботи.

5. Складання пояснення, відзиву, відповіді на відзив, доповнення до позову, уточнення позову, заперечення - 1.000,00 грн за 1 годин) вартості роботи.

Відповідно до п. 4.2 договору № 1902НК/24 після виконаних юридичних послуг Адвокатом та за відсутності з боку Клієнта обґрунтованих претензій, між Клієнтом та Адвокатом укладається акт виконаних наданих юридичних послуг, який Клієнт зобов'язаний прийняти та затвердити підписом протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання.

26.02.2024 між позивачем та Адвокатом складено акт надання юридичних послуг № 1/НК/24, згідно якого сторони підтвердили надання наступної правової допомоги загальною вартістю 20.000.00 грн:

1. Підготовка, складання та подання до суду позовної заяви, витрачено 6 годин, вартість - 12.000,00 грн;

2. Підготовка, складання та подання до суду відповіді на відзив, витрачено 2 години, вартість - 2.000,00 грн;

3. Підготовка, складання та подання до суду пояснення на заперечення, витрачено 2 години, вартість - 2.000,00 грн;

4. Представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях, витрачено 2 години, вартість - 4.000,00 грн.

Суд відзначає, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто судові засідання не проводились, тому включені до акту виконаних робіт послуги на участь адвоката в судових засіданнях в розмірі 4.000,00 грн фактично не надавались, а отже витрати в цій частині не підлягають покладенню на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно платіжної інструкції № 3444 від 20.02.2024 на підставі виставленого рахунку № 1902/24 від 19.02.2024, перерахував на рахунок Адвоката Мондріч А.Є. за надання правової допомоги кошти в сумі 20.000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання правової допомоги позивачу на погоджену між Клієнтом та Адвокатським бюро суму у розмірі 16.000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката заявлено не було.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх сплату, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 16.000,00 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 27; код ЄДРПОУ 41220556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2; код ЄДРПОУ 33667686) 1.154.612 (один мільйон сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот дванадцять) грн 88 коп. основного боргу, 17.319 (сімнадцять тисяч триста дев'ятнадцять) грн 19 коп. витрат по сплаті судового збору, 16.000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова

Попередній документ
119520400
Наступний документ
119520402
Інформація про рішення:
№ рішення: 119520401
№ справи: 910/2496/24
Дата рішення: 27.05.2024
Дата публікації: 06.06.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (27.05.2024)
Дата надходження: 29.02.2024
Предмет позову: про стягнення 1 154 612,88 грн.