Рішення від 17.05.2024 по справі 910/13153/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2024Справа № 910/13153/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс "Веста"

до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Візард"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі"

про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, визнання права кредитора, іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки 395 309 465,00 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Візард"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"

третя особа1 ТОВ "ВАЙТ ЕНЕРДЖІ".

третя особа2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору

суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Візард" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі" про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/13153/23 та призначено до розгляду на 29.09.2023.

29.09.2023 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву.

29.09.2023 відділом діловодства суду від відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 29.09.2023 відкладено підготовче засідання на 20.10.2023.

29.09.2023 отримано запит Північного апеляційного господарського суду про витребування справи № 910/13153/23 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Візард" на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.09.2023.

13.10.2023 матеріали справи № 910/13153/23 були скеровані до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 16.10.2023 було зупинено розгляд справи № 910/13153/23 до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду міста Києва.

21.12.2023 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/13153/23.

Ухвалою суду від 25.12.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.02.2024.

15.02.2024 відділом діловодства суду від позивача отримано клопотання про долучення доказів.

15.02.2024 відділом діловодства суду від АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" отримано заяву про заміну сторони (позивача) правонаступником.

16.02.2024 відділом діловодства суду від відповідача отримано заперечення.

Ухвалою суду від 16.02.2024 відкладено підготовче засідання на 11.03.2024 та залучено треті особи.

27.02.2024 відділом діловодства суду від третьої особи1 отримано пояснення.

27.02.2024 відділом діловодства суду від відповідача 1 отримано відзив на позовну заяву.

01.03.2024 відділом діловодства суду від третьої особи1 отримано клопотання про залишення зустрічного позову без руху.

01.03.2024 відділом діловодства суду від відповідача 2 (позивача за зустрічною позовною заявою) отримано відповідь на відзив.

04.03.2024 відділом діловодства суду від відповідача 2 отримано клопотання про долучення письмових доказів.

06.03.2024 відділом діловодства суду від позивача отримано додаткові пояснення по справі.

08.03.2024 відділом діловодства суду від відповідача 2 отримано додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 11.03.2024 відкладено підготовче засідання на 25.03.2024.

В підготовче засіданні 25.03.2024 представник позивача з?явився, підтримав заяву про заміну сторони правонаступником та надав свої усні пояснення.

В підготовче засіданні 25.03.2024 представники відповідачів з?явилися, заперечили проти заяви про заміну сторони правонаступником та надав свої усні пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 було задоволено заяву АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" про заміну сторони (позивача) правонаступником, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.24 о 10:00 год.

19.04.2024 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи2 отримано клопотання про розгляд справи без участі представника.

19.04.2024 відділом діловодства суду від представника відповідача 1 отримано клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 22.04.2024 оголошено перерву до 17.05.2024.

В судовому засіданні 17.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", правонаступником якого є Акціонерне Товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус", звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Фідобанк", ТОВ "ФК "Візард" та ТОВ "Вайт Енерджі" про:

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме: договору про відступлення права вимоги від 02.03.2016, укладеного між ПАТ "Фідобанк" (ЄДРПОУ 14351016), ТОВ "ФК "Візард" (ЄДРПОУ 39496153) та ТОВ "Вайт Енерджі" (ЄДРПОУ 39424466):

а) визнати за ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (ЄДРПОУ 41264766), як правонаступника ПАТ "Фідобанк", права вимоги та права кредитора за генеральною кредитною угодою № 1092015Г-Ю від 10.12.2015, кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015, укладеними між ПАТ "Фідобанк" (ЄДРПОУ 14351016) та ТОВ "Вайт Енерджі" (ЄДРПОУ 39424466) на заборгованість у загальному розмірі 405 873 359,49 грн, з яких тіло кредиту складає 119 000 000,00 грн, нараховані відсотки 151 557 095,89 грн, інфляційні втрати нараховані на тіло кредиту у розмірі 108 710 797,85 грн та 3 % річних нараховані на тіло кредиту у розмірі 26 605 465,75 грн;

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме: договору про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016, укладеного між ПАТ "Фідобанк" (ЄДРПОУ 14351016) та ТОВ "ФК "Візард" (ЄДРПОУ 39496153), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 262:

а) визнати за ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (ЄДРПОУ 41264766), як правонаступника ПАТ "Фідобанк", права вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015, укладеного між ПАТ "Фідобанк" (ЄДРПОУ 14351016) та ТОВ "Вайт Енерджі" (ЄДРПОУ 39424466), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 2018 (номер запису про іпотеку: 12463378, зареєстрованої на підставі рішення державного реєстратора № 26945369 від 10.12.2015), стосовно об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею: 21 663,6 кв.м (РНОНМ 2358699480000), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15 та нежитлову будівлю, загальною площею: 11 901,5 кв.м (РНОНМ 2358695480000), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15, власником та іпотекодавцем яких є ТОВ "ФК "Візард" (ЄДРПОУ 39496153), які до поділу були нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 33 565,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15 (РНОНМ 153150580000);

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме: договору про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016 укладеного ПАТ "Фідобанк" (ЄДРПОУ 14351016) та ТОВ "ФК "Візард" (ЄДРПОУ 39496153) посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 263:

а) визнати за ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (ЄДРПОУ 41264766), як правонаступника ПАТ "Фідобанк", права вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015 укладеного між ПАТ "Фідобанк" (ЄДРПОУ 14351016) та ТОВ "Вайт Енерджі" (ЄДРПОУ 39424466), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 2016 (номер запису про іпотеку: 12462449, зареєстрованої на підставі рішення державного реєстратора № 26943707 від 10.12.2015), стосовно об'єктів нерухомого майна, а саме: нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера "2А", загальною площею: 1 044,2 кв.м (РНОНМ 2358688780000), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6 літера 2 та нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера "2", загальною площею: 1 130,2 кв.м (РНОНМ 2358682580000), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6 літера 2, власником та іпотекодавцем яких є ТОВ "ФК "Візард" (ЄДРПОУ 39496153), які до поділу були нерухоме майно - нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, загальною площею 2 174,50 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6, літера 2, (РНОНМ 151958080000);

- в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Вайт Енерджі" (ЄДРПОУ 39424466) у загальному розмірі 405 873 359,49 грн, яка складається із заборгованості: по тілу кредиту у розмірі 119 000 000,00 грн, за відсотками у розмірі 151 557 095,89 грн, по інфляційних втратах нарахованих на тіло кредиту у розмірі 108 710 797,85 грн та 3 % річних нарахованих на тіло кредиту у розмірі 26 605 465,75 грн, за генеральною кредитною угодою № 1092015Г-Ю від 10.12.2015, кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015, укладеними між ПАТ "Фідобанк" (ЄДРПОУ 14351016) та ТОВ "Вайт Енерджі" (ЄДРПОУ 39424466), звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 2018 та договором іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 2016, укладених між ПАТ "Фідобанк" (ЄДРПОУ 39424466) та ТОВ "Вайт Енерджі" (ЄДРПОУ 39424466), а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 21 663.6 кв.м (РНОНМ 2358699480000, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15; нежитлову будівлю, загальною площею 11901.5 кв.м (РНОНМ 2358695480000), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15; нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера "2А", загальною площею 1 044.2 кв.м (РНОНМ 2358688780000), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6 літера 2; нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера "2", загальною площею 1 130.2 кв.м (РНОНМ 2358682580000), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6 літера 2;

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

28.09.2023 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД» отримано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору.

Ухвалою суду від 28.09.2023 було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про визнання недійсним договору до розгляду з первісним позовом у справі №910/13153/23 та вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Так у своїй зустрічній позовній заяві ТОВ «ФК «Візард» просить суд:

- Визнати недійсним Договір № GL16N619392_3 про відступлення права вимоги, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., за реєстровим № 2900, укладений 24 вересня 2021 року між з ПАТ "ФІДОБАНК" та ТОВ "Фінансова Компанія "Інвестохіллс Веста" в частині відступлення права вимоги до ТОВ "ВАЙТ ЕНЕРДЖІ" за Генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.09.2015, Кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 від 10.09.2015, Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.20ґ5, реєстровий № 2018 та Договором іпотеки № 1092015ГЮ/2 від 10.12.20ґ5, реєстровий № 2016.

- Визнати відсутнім у ТОВ "Фінансова Компанія "Інвестохіллс Веста" права іпотеки за Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1/нежитлова будівля укладений між ПАТ "ФІДОБАНК" та ТОВ "ВАЙТ ЕНЕРДЖІ", посвідченого 10.12.2015 Суляєвою А.Р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2018, та Договором іпотеки № 1092015ГЮ/2/нежитлова будівля, укладений між ПАТ "ФІДОБАНК" та ТОВ "ВАЙТ ЕНЕРДЖІ", посвідченого 10.12.2015 Суляєвою А.Р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2016.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

10.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду №1092015Г-Ю, відповідно до умов п. 2.1 якої банк може надавати позичальнику кредити (у тому числі кредитні лінії, овердрафти), а позичальник зобов'язується: повернути отримані кредити; сплатити банку винагороду за надання ним банківських послуг за кредитними договорами в рамках цієї генеральної кредитної угоди; сплатити неустойку та інші передбачені цією генеральною кредитною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами, платежі.

Цього ж дня між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (позичальник) було укладено кредитний договір №1092015Г-Ю-1, що є додатковим договором до генеральної кредитної угоди №1092015Г-Ю від 10.12.2015, згідно з яким банк надає позичальнику кредитну лінію з лімітом - 119000000,00 грн, терміном погашення кредитної лінії - 09 грудня 2016 року з врахуванням графіку на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки/терміни, передбачені цим договором (п. 2.1 кредитного договору).

При цьому, задля забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015, між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі», як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки №1092015Г-Ю/1 та договір іпотеки №1092015Г-Ю/2, що посвідчені 10 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р.

Предметом договору іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015 було нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 33 565,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15.

Предметом договору іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015 було нерухоме майно - нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, загальною площею 2 174,50 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6, літера 2.

У подальшому, 02.03.2016 між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (боржник) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржника за генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 та кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.6 договору відступлення права вимоги розмір заборгованості боржника, права вимоги до якого відступаються згідно з цим договором, станом на дату укладання цього договору складає 124941305,93 грн, в тому числі: 5941305,93 грн - нараховані проценти; 119000000,00 грн - основне зобов'язання. Одночасно з відступленням прав вимоги за кредитним договором до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора за усіма договорами забезпечення.

Пунктом 3.1.3 договору відступлення права вимоги сторони погодили, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту укладення між первісним кредитором та новим кредитором акту приймання-передачі прав вимоги, але у будь-якому випадку не раніше моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор набуває прав кредитора по відношенню до боржника стосовно його заборгованості за кредитним договором та їх зобов'язань за договорами забезпечення, а також по відношенню до поручителів, майнових поручителів стосовно їх зобов'язань за договорами забезпечення.

Відповідно до п. 4.1 договору відступлення права вимоги ціна договору складає 124941305,93 грн та відповідає рівню звичайної ціни, що склалася на ринку, визначеної на підставі незалежної експертної оцінки.

Новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору ціну договору шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок первісного кредитора №36485000000001, в день укладення сторонами цього договору. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок первісного кредитора №36485000000001, грошових коштів в сумі, що вказана в п. 4.1 цього договору (п. 4.2 договору відступлення права вимоги).

За умовами п. 10.1 договір відступлення права вимоги набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

На виконання умов вказаного договору про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Візард» сплатило ПУАТ «Фідобанк» грошові кошти у сумі 124 941 305,93 грн. згідно платіжного доручення № 81 від 02.03.2016.

Зазначене підтверджується і банківською випискою по особовому рахунку ТОВ «ФК «Візард» з 01.12.2015 по 31.03.2016. При цьому судом встановлено згідно виписок наявних в матеріалах справи, що до перерахування грошових коштів ПУАТ «Фідобанк» у сумі 124 941 305,93 грн., на рахунок № 26502000614443 ТОВ «ФК «Візард», 26.02.2016 надійшли кошти з рахунку № НОМЕР_1 відкритого в ПУАТ «Фідобанк» від Amex Trade Invest INC у розмірі 5 000 900,00 грн., 26.02.2016 надійшли кошти з рахунку № НОМЕР_2 відкритого в ПУАТ «Фідобанк» від ТОВ "ПЛЕЙСМЕНТ" у розмірі 2 025 000,00 грн. та 02.03.2016 надійшли кошти з рахунку № НОМЕР_2 відкритого в ПУАТ «Фідобанк» від ТОВ "ПЛЕЙСМЕНТ" у розмірі 118 118 000,00 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 року № 783/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Фідобанк» шляхом призначення куратора» було, зокрема заборонено банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки (п.4), зобов'язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ «Розрахунковий центр), який відкритий в Національному банку України (п.5).

Постановою Правління Національного банку України від 01.12.2015 року № 849/БТ строк дії Постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 року № 783/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Фідобанк» продовжено до 04.12.2016.

В подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року №8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20 травня 2016 року №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ «Фідобанк» Коваленку О.В. строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно. Рішенням від 9 червня 2016 року N 959 повноваження уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію ПУАТ "Фідобанк" подовжено з 20 червня 2016 року до 19 липня 2016 року включно.

18.07.2016 правлінням Національного банку України прийнято рішення №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», відповідно до якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Відповідно до зазначеного рішення розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «Фідобанк» Коваленку О.В. з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1836 від 02.07.2018 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПУАТ «Фідобанк» на два роки з 20.07.2018 по 19.07.2020 включено та відповідно повноваження ліквідатора Коваленко О.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №2732 від 25.10.2019 з 28.10.2019 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «Фідобанк» Білій Ірині Володимирівні.

27.11.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» Білою І.В. прийнято рішення №3, згідно з яким віднесено до категорії нікчемних та вирішено вважати нікчемними: договір про відступлення прав вимоги від 02.03.2016, укладений між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі», предметом якого виступає відступлення на користь ТОВ «Візард» належних ПУАТ «Фідобанк» прав вимоги за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 в сумі 124941305,93 грн; договір про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016, укладений між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Візард», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстровим №263; договір про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016, укладений між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Візард», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстровим №262 та пов'язані з ними правочини - операції з перерахування/переміщення коштів по рахункам ТОВ «ФК «ВІЗАРД» та клієнтів/кредиторів ПУАТ «Фідобанк».

У зв'язку з цим, Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙСМЕНТ» та ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність правочинів з вимогою про погашення відновленої в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів заборгованості за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 в сумі 124941305,93 грн.

18.03.2021 між ТОВ "ФК "Візард" та ТОВ "Вайт Енерджі" було укладено два договори про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно умов яких ТОВ "ФК "Візард" в рахунок погашення боргу за кредитним договором набуло у власність нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 33 565,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15 та нерухоме майно - нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, загальною площею 2 174,50 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6, літера 2 (а.с. 204-208 том 1).

Набувши право власності на нерухоме майно, ТОВ "ФК "Візард" вчинило ряд юридичних дій спрямованих на його поділ та реєстрації на себе новоутворених з предмету іпотеки об'єктів нерухомого майна (а.с. 135, 138, 146, 149 том 2).

Так, 14.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовою Ганною Олексіївною було прийнято рішення 58142786 про закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень об'єкта нерухомого майна - майнового комплексу, загальною площею 33 565,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15 , у зв'язку із його поділом (а.с. 66 том 2).

Підставою для прийняття такого рішення державним реєстратором став Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 57/04/1 від 28.04.2021, технічний паспорт від 28.04.2021, рішення єдиного учасника ТОВ "ФК "Візард" від 11.05.2021 (а.с. 117-159 том 1; а.с. 92-95 том 2).

14.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовою Ганною Олексіївною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58142663 та індексний номер: 58142593, на підставі яких була здійснена державна реєстрація права власності ТОВ "ФК "Візард" на нежитлову будівлю, загальною площею 21 663.6 кв. м та нежитлову будівлю, загальною площею 11901.5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15 (а.с. 138 том 2).

Також, 14.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовою Ганною Олексіївною було прийнято рішення 58142479 від 14.05.2021 про закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об'єкта нерухомого майна: нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, загальною площею 2 174,50 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6, літера 2 , у зв'язку із його поділом (а.с. 79 том 2).

Підставою для прийняття такого рішення державним реєстратором став Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 56/04 від 28.04.2021, технічний паспорт від 28.04.2021, рішення єдиного учасника ТОВ "ФК "Візард" від 11.05.2021 (а.с. 141-145 том 2).

14.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовою Ганною Олексіївною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58142335 та індексний номер: 58142115 від 14.05.2021, на підставі яких була здійснена державна реєстрація права власності ТОВ "ФК "Візард" на нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера "2А", загальною площею 1 044.2 кв.м, та нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера "2", загальною площею 1 130.2 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6 літера 2 (а.с. 146 том 2).

Внаслідок вчинення зазначених реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано наступне нерухоме майно:

- нежитлову будівлю, загальною площею: 21663,6 кв.м. (РНОНМ 2358699480000), що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15;

- нежитлову будівлю, загальною площею: 11901,5 кв.м. (РНОНМ 2358695480000), що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15;

- нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера « 2А», загальною площею: 1044,2 кв.м. (РНОНМ 2358688780000), що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2;

- нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера « 2», загальною площею: 1130,2 кв.м. (РНОНМ 2358682580000), що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2.

16.03.2021 проведено електронний аукціон № UA-EA-2021-02-22-000005-b з продажу лоту № GL16N619392, до складу якого входять активи ПАТ "Фідобанк", а саме: права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичною особою, дебіторська заборгованість та майнові права за дебіторською заборгованістю, нерухомість та основні засоби, в тому числі права вимоги та інші майнові права за кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015, генеральною кредитною угодою № 1092015Г-Ю від 10.12.2015 та договорами забезпечення до нього.

Згідно з протоколом електронного аукціону з продажу лоту переможцем визнано ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", а 24.09.2021 між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" було укладено, зокрема, договір № GL16N619392_3 про відступлення прав вимоги (а.с. 157-159 том 2), згідно умов якого ПАТ "Фідобанк" відступив (продав), а ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" набуло (придбало) право вимоги до ТОВ "Вайт Енерджі" за генеральною кредитною угодою № 1092015Г-Ю від 10.09.2015, кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 від 10.09.2015, договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015, реєстровий № 2018 та договором іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015, реєстровий № 2016.

16.03.2021 між ним та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено Договір комісії № 16/03/2021/1. Згідно п. 2.1. Договору комісії, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» зобов'язується за дорученням АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» за винагороду вчинити від свого імені за рахунок Комітента комплекс дій та правочини, передбачені розділом 3 цього Договору, а Комітент зобов'язується оплатити винагороду Комісіонеру в розмірі та на умовах, визначених цим Договором.

На виконання зазначеного, АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» сплатило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» кошти у розмірі 8 716 000,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 50 від 06.04.2021.

06.04.2021 між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» був підписаний Звіту про Придбання Лоту відповідно до Договору комісії № 16/03/2021/1 від 16.03.2021, де сторони визначили, що за дорученням АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус», ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» придбало на публічних торгах Лот GL16N619392 визначений відповідно до положень пункту 1.1. Договору комісії. Частка АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» в Портфелі, що визначається відповідно до положень пункту 1.1. Договору комісії, складає 67.78%.

27.09.2021 між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» був підписаний Передавальний акт права власності на частину Лоту №GL16N619392 до Договору комісії № 16/03/2021/1 від 16.03.2021, де згідно якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» передає, а АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» приймає у власність частину Лоту №GL16N619392 відповідно до Реєстру Боржників/Поручителів/Іпотекодавців/Заставодавців та відповідних договорів, котрі зазначені в Додатку №1 до цього Акту. Сторони погодили, що право власності Комітента на частину Лоту №GL16N619392 в розумінні ст. 1018 Цивільного кодексу України, передано Комісіонером з моменту підписання цього Акту. В пунктах 22, 23 Додатку №1 до вказаного Акту, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» передало право власності АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус», на право вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення до ТОВ «Вайт Енерджі».

За твердженням позивача, договір відступлення права вимоги від 02.03.2016 був укладений в порушення постанови НБУ № 783/БТ від 04.12.2014, оскільки розрахунки за відступлене право вимоги було проведено ТОВ "ФК "Візард" поза кореспондентським рахунком відкритим в НБУ, за кошти які вже перебували в банку та опинились на його рахунку шляхом зміни обліку коштів серед клієнтів банку (реальні кошти не надійшли до банку, а відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань).

У зв'язку із цим позивач вважає, що право вимоги до ТОВ "Вайт Енерджі" за кредитним договором та договорами забезпечення набуто ТОВ "ФК "Візард" на підставі нікчемних правочинів, а отже таке право вимоги до нього не перейшло, тому відповідно залишилось у ПАТ "Фідобанк", як належного кредитора та іпотекодержателя. Водночас право вимоги до ТОВ "Вайт Енерджі" за кредитним договором та договорами забезпечення за результатами електронного аукціону було відступлено банком в процесі ліквідації ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" правонаступником якого є АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус», а отже таке право необхідно визнати за належним кредитором та іпотекодержателем. Більш того, ТОВ "ФК "Візард" отримавши право вимоги до ТОВ "Вайт Енерджі" за кредитним договором та договорами забезпечення на підставі нікчемних правочинів, набуло у власність іпотечне майно, поділила його на чотири нові об'єкти та припинило в Державному реєстрі записи про іпотеку, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є вимога про визнання за ним прав кредитора та іпотекодержателя, а чотири новоутворені об'єкти нерухомості - предметом іпотеки за договорами забезпечення. Вважає, що оскільки ТОВ "Вайт Енерджі" свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконало й має заборгованість у загальній сумі 405 873 359,49 грн, то необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки.

У свою чергу, ТОВ "ФК "ВІЗАРД" у зустрічній позовній заяві наголошує на тому, що станом на момент укладення 24.09.2021 року Договору № GL16N619392_3 про відступлення права вимоги, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., за реєстровим № 2900, ПАТ "ФІДОБАНК" право вимоги до ТОВ "ВАЙТ ЕНЕРДЖІ" не належало, оскільки вказане право вимоги станом на 24.09.2021р. належало виключно ТОВ "ФК "ВІЗАРД", на підставі договорів про відступлення права вимоги від 02 березня 2016 р, за яке Позивачем за Зустрічним Позовом на користь ПАТ "ФІДОБАНК" було сплачено грошові кошти в розмірі 124941305,93 грн. Вказані обставини були встановлені Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року по справі № 910/7746/20, яке набрало законної сили, а тому вказаний договір відступлення є недійсним в частині відступлення права вимоги до ТОВ "ВАЙТ ЕНЕРДЖІ" за Генеральною кредитною

угодою №1092015Г-Ю від 10.09.2015, Кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 від 10.09.2015, Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.20ґ5, реєстровий № 2018 та Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.20ґ5, реєстровий № 2016.

Також, ТОВ "ФК "ВІЗАРД" вважає, що 18.03.2021 р. припинив свою дію Договір іпотеки № 1092015Г-Ю/1/нежитлова будівля, укладений між ПАТ "ФІДОБАНК" та ТОВ "ВАЙТ ЕНЕРДЖІ", посвідченого 10.12.2015 Суляєвою А.Р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2018, Договір про відступлення прав за договором забезпечення ,укладеного між ПАТ "ФІДОБАНК" та ТОВ "ФК "ВІЗАРД",

посвідченого 02.03.2016 року Суляєвою А.Р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 262, Договір іпотеки № 1092015Г-Ю/2/нежитлова будівля, укладений між ПАТ "ФІДОБАНК" та ТОВ "ВАЙТ ЕНЕРДЖІ", посвідченого 10.12.2015 Суляєвою А.Р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2016 та Договір про відступлення прав за договором забезпечення ,укладеного між ПАТ "ФІДОБАНК" та ТОВ "ФК "ВІЗАРД", посвідченого 02.03.2016 року Суляєвою А.Р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 263 у зв?язку з укладанням між Позивачем за Зустрічним Позовом та ТОВ "ВАЙТ ЕНЕРДЖІ" Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 411 та Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 412 від 18.03.2021 року, а тому необхідно визнати відсутнім у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права іпотеки за Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1/ Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/2/.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що первісні позовні вимоги позивача про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, визнання права кредитора, іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню в повному обсязі, а у задоволені зустрічних позовних вимог про визнання правочину недійсним в частині та визнання відсутнім прав іпотеки слід відмовити, що обґрунтовується наступним.

Що стосується позовних вимог первісного позову.

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Нікчемний правочин є недійсним в момент його вчинення у зв'язку з прямою вказівкою правової норми, а тому судового рішення про визнання його недійсним не вимагається (quae contra ius fiunt debent utique pro infectis haberi - зроблене проти закону повинне вважатися нікчемним). Нікчемний правочин не підлягає виконанню, на нікчемність правочину мають право посилатися та вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності заінтересовані особи.

Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.

Правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону. Суд допускає визнання такого правочину дійсним лише у випадках, визначених законом. Наприклад, при недотриманні нотаріальної форми договору за умови його повного або часткового виконання, якщо одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (частина друга статті 220 ЦК України).

Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, а породжує лише правові наслідки, пов'язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками є поновлення сторін у їх початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Законом № 4452-VI установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами. Цим законом також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізхичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Аналіз функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 цього Закону, дає підстави для висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб бере участь у правовідносинах між учасниками ринку фінансових послуг у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших фінансових установ рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити збереження активів і документації банку, у тому числі шляхом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частиною третьою цієї статті (в редакції на час виникнення правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону № 2121-ІІІ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону 4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків, а є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Аналогічні правові висновки Великою Палатою Верховного Суду викладено у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 1215гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11163апп18), від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 111080апп18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16 (провадження № 11775ас18), під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

З огляду на підстави та обґрунтування первісних позовних вимог, предметом оцінки повинна бути саме наявність передбачених статтею 38 Закону № 4452-VI ознак та підстав для кваліфікації спірного договору як нікчемного правочину

Так, Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 року № 783/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Фідобанк» шляхом призначення куратора» було постановлено:

1. Запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку до 04 грудня 2015.

2. На період здійснення особливого режиму контролю призначити куратором Банку службовця Національного банку України Севрук Л.Л. для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями визначеними Положенням № 346. На період тимчасової відсутності куратора Банку уповноважити на виконання його функцій службовця Національного банку України ОСОБА_2 .

3. Кураторові Банку Севрук Л.Л. надати право керуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9. глави 4розділу Положення № 346.

4. Заборонити банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

5. Зобов'язати банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ «Розрахунковий центр), який відкритий в Національному банку України.

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови Національного банку України Писарука О.В. та директора Генерального департаменту банківського нагляду Шульгу А.А.

Як вказувалось вище, згідно п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі в редакції на момент укладення спірних правочинів) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав коли банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно із частинами першою - третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 22.9 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється НБУ. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам: 1) вкладні (депозитні), 2) поточні та 3) кореспондентські рахунки. При цьому поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, відповідно до умов договору та вимог законодавства України; кореспондентським рахунком є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається НБУ, та на підставі відповідного договору.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться: 1) розрахункові документи, 2) документи на переказ готівки, 3) міжбанківські розрахункові документи, 4) клірингові вимоги та 5) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. При цьому розрахунковим документом є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (пункт 1.35 статті 1 цього Закону).

Згідно з пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ здійснюється шляхом: проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в НБУ; проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку. Внутрішньобанківський переказ здійснюється банком у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ.

Відповідно до пунктів 30.1, 30.2 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Водночас частиною четвертою статті 75 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право НБУ заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ № 320 від 16 серпня 2006 року (далі - постанова НБУ № 320).

Консолідований кореспондентський рахунок - це кореспондентський рахунок, який відкритий у НБУ і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку в системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (пункт 1 глави 1 «Визначення термінів» розділу І «Загальні положення» згаданої Інструкції).

За визначенням, наведеним в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976), безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (пункт 1.4 глави 1 «Загальні положення» зазначеної Інструкції).

У цьому ж пункті Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (так само пункт 1.4 глави 1 «Загальні положення» указаної Інструкції).

З наведених норм права вбачається, що кошти, які знаходяться на поточному рахунку особи, відкритому в банку, належать цій особі. Особа має право вільно розпоряджатись належними їй коштами, які знаходяться на її поточному рахунку, відкритому в банку. Коли банк за розпорядженням цієї особи перераховує кошти з її поточного рахунку на рахунок іншої особи в оплату придбаних майна, майнових прав за договором, відбувається перехід права власності на ці кошти до особи, яка володіє рахунком, на який вони зараховані.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В пунктах 7.44-7.46, 8.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 (про здійснення розрахунків клієнтів ПАТ «УПБ» з банком не через кореспондентський рахунок відкритий в НБУ, всупереч відповідних заборон) сформульовано такі висновки щодо застосування норми частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

«Отже, приймаючи рішення про віднесення банку до категорії проблемних, НБУ може зазначити обмеження щодо діяльності такого банку, і така постанова НБУ є обов'язковою для виконання. Якщо постановою НБУ, якою віднесено банк до категорії проблемних, застосовані такі обмеження, як зобов'язання банку здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, то таке обмеження є обов'язковим і порушення такої заборони є незаконною дією. Норми загального банківського законодавства, за якими розрахунки за банківськими операціями здійснюються іншим шляхом, у тому числі через внутрішні розрахункові рахунки банку, не повинні у цих випадках застосовуватись, оскільки законодавство щодо виведення банку з ринку є спеціальним і заборони, застосовані НБУ є заборонами, що застосовуються лише до проблемного банку у конкретному випадку та з певної причини та є обов'язковими до виконання. Застосування НБУ обмежень щодо проведення проблемним банком операцій є формою реалізації регулятором банківських послуг своїх контрольних функцій у межах загального законодавства і порушення таких обмежень є порушенням законодавства.

Як зазначалось вище, порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними. Разом з тим і зазначення у договорі зобов'язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору.

Такі протиправні дії разом з іншими обставинами свідчать про наявність передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав нікчемності правочинів, за якими банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов'язання без установлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1); або банк до дня визнання неплатоспроможним узяв на себе зобов'язання, внаслідок яких став неплатоспроможним; або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (наприклад, у зв'язку з неотриманням реальних грошових коштів) (пункт 2); або банк уклав угоду щодо відчуження майна на умовах, що не є поточними ринковими умовами (пункт 3); або банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання іншим кредиторам переваг, кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (пункт 7).

Корегування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов'язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на іншій у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження) свідчить про безоплатність операції (розрахунку за договором) та разом з іншими обставинами цієї справи вказує на нікчемність договору відступлення на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Зазначене обґрунтовується постановою НБУ № 293/БТ про визнання ПАТ "УПБ" проблемним, де встановлено обмеження для банку здійснювати розрахунки виключно через кореспондентський рахунок, положеннями пункту 1.12 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою НБУ від 17 червня 2004 року № 280.»

Зазначена правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/10784/16, що «корегування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов'язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на іншій у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження) свідчить про безоплатність операції (розрахунку за договором) та разом з іншими обставинами цієї справи вказує на нікчемність договору відступлення на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є сталою та застосовується іншими касаційними судами.

Зокрема, такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 19 вересня 2023 року по справі № 910/7278/19, від 12 вересня 2023 року по справі № 910/9504/21, від 29 серпня 2023 року по справі № 910/3014/22.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 29 серпня 2023 року по справі № 910/3014/22 зазначив, що: «висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 41/207).»

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Як було встановлено судом, на підтвердження виконання умов договору про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Візард» надало платіжне доручення № 81 від 02.03.2016 згідно якого сплатило ПУАТ «Фідобанк» грошові кошти у сумі 124 941 305,93 грн.

Оцінюючи вказаний доказ, суд зауважує таке.

Згідно Постанови правління НБУ «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» від 17.06.2004 за № 280 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 918/9517 (яка була чинна на момент спірних правовідносин), Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України повинен починатись на цифрове значення « 1200».

У свою чергу рахунок який починається на цифрове значення « 3648» відкривається для отримання платежів за Кредиторською заборгованістю за операціями з іншими фінансовими інструментами.

Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку, що платіж ТОВ «ФК «Візард» у сумі 124 941 305,93 грн. згідно умов Договору про відступлення права вимоги, був здійснений на внутрішній рахунок ПУАТ «Фідобанк», тобто поза межами кореспондентського рахунку ПУАТ «Фідобанк» відкритого в НБУ.

Зазначена обставина не заперечується і учасниками справи.

Судом також встановлено, що згідно виписок наявних в матеріалах справи, що перед перерахування відповідачем грошових коштів ПУАТ «Фідобанк» у сумі 124 941 305,93 грн., на рахунок № 26502000614443 ТОВ «ФК «Візард» 26.02.2016 надійшли кошти з рахунку № НОМЕР_1 відкритого в ПУАТ «Фідобанк» від Amex Trade Invest INC у розмірі 5 000 900,00 грн., 26.02.2016 надійшли кошти з рахунку № НОМЕР_2 відкритого в ПУАТ «Фідобанк» від ТОВ "ПЛЕЙСМЕНТ" у розмірі 2 025 000,00 грн. та 02.03.2016 надійшли кошти з рахунку № НОМЕР_2 відкритого в ПУАТ «Фідобанк» від ТОВ "ПЛЕЙСМЕНТ" у розмірі 118 118 000,00 грн.

Зазначені фінансові операції здійснювались клієнтами ПУАТ «Фідобанк» по рахунках відкритих в цьому банку, тобто без реального надходження коштів в банк, тобто в даному випадку відбулось коригування структури банківського балансу ПУАТ «Фідобанк» шляхом зміни обліку грошових коштів серед клієнтів банку.

Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку, що платіж здійснений ТОВ «ФК «Візард» на рахунок ПУАТ «Фідобанк» згідно платіжного доручення № 81 від 02.03.2016 на суму 124 941 305,93 грн. не є належним та достатнім доказом для підтвердження оплатності договору, оскільки в даному випадку відбулось корегування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов'язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на іншій у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження), що свідчить про безоплатність операції (розрахунку за договором).

У свою чергу, безоплатність операції щодо сплати ТОВ «ФК «Візард» на рахунок банку ціни за договором про відступлення прав свідчить, що Договір про відступлення права вимоги від 02.03.2016 та Договори про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016, укладені між ТОВ «ФК «Візард», ПАТ «Вайт Енерджи» та ПУАТ «Фідобанк», є нікчемними на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Стосовно тверджень відповідача, що в рішенні Господарського суду м. Києва від 24.11.2020 по справі № 910/7746/20, яке набрало законної сили, було встановлено дійсність (відсутність ознак нікчемності) договорів про відступлення права вимоги від 02.03.2016 укладених між укладені між ТОВ «ФК «Візард», ПАТ «Вайт Енерджи» та ПУАТ «Фідобанк», то суд вважає такі заперечення необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно ч. 7 ст. 75 ГПК України, передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 87 постанови від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 у зауважила, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.

Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Суд зазначає, що висновок суду по справі № 910/7746/20 про дійсність (відсутність ознак нікчемності) договорів про відступлення права вимоги від 02.03.2016 укладених між укладені між ТОВ «ФК «Візард», ПАТ «Вайт Енерджи» та ПУАТ «Фідобанк» є правовою оцінкою суду встановленим ним обставинам, яка в силу ч. 7 ст. 75 ГПК України не є обов'язковою для нашої справи.

Зазначене підтверджується, зокрема і Висновком науково-правової експертизи щодо тлумачення норм чинного законодавства України стосовно особливостей правового регулювання набуття прав кредитора та прав іпотекодержателя, що відбуваються в процесі виведення з ринку та ліквідації банку в Україні, віднесення правочинів до категорії нікчемних та їх правових наслідків, що проводиться на підставі Закону України «Про наукову та науково- технічну експертизу» від 03.04.2023 за № 126/56-е зробленого Інститутом держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, де зроблено висновок «що є достатні правові підстави для твердження про те, що право ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» на застосування в судовому порядку наслідків недійсності нікчемних правочинів не обмежується наданим рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2020 року № 910/7746/20, постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 року №910/7746/20, оскільки висновки які містяться в даному рішенні суду є правовою оцінкою певним фактам/ обставинам, які не є обов'язковими в силу частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.»

Більш того, на момент прийняття рішень у справі № 910/7746/20, Великою Палатою Верховного Суду ще не була вирішена виключна правова проблема щодо можливості/неможливості здійснення розрахунків клієнтів з банком не через кореспондентський рахунок відкритий в НБУ за наявності відповідних заборон, оскільки такі висновки були сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, тобто були відсутні на момент розгляду справи № 910/7746/20.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Враховуючи нікчемність Договору відступлення права вимоги від 02.03.2016 укладеного між ТОВ «ФК «Візард», ПАТ «Вайт Енерджи» та ПУАТ «Фідобанк» на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нікчемними є Договори про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016.

Тобто, права вимоги за зобов'язаннями ТОВ «Вайт Енерджі» за Кредитним договором та Договорами забезпечення не перейшли до ТОВ «ФК «Візард», а були наявні у банку, які ним були відчужені позивачу.

Судом встановлено, що на виконання нікчемних правочинів з відступлення прав вимоги за кредитним договором і договорами забезпечення, 18.03.2021 між ТОВ "ФК "Візард" та ТОВ "Вайт Енерджі" було укладено два договори про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно умов яких ТОВ "ФК "Візард" в рахунок погашення боргу за кредитним договором набуло у власність нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 33 565,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15 та нерухоме майно - нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, загальною площею 2 174,50 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6, літера 2 (а.с. 204-208 том 1).

14.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовою Ганною Олексіївною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58142335 та індексний номер: 58142115 від 14.05.2021, на підставі яких була здійснена державна реєстрація права власності ТОВ "ФК "Візард" на нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера "2А", загальною площею 1 044.2 кв.м, та нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера "2", загальною площею 1 130.2 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6 літера 2 (а.с. 146 том 2).

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки, до яких, зокрема, належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо Іпотекодавець не відновив її.

Якщо відсутні підстави для припинення іпотеки передбачені у статті 17 Закону України «Про іпотеки», то іпотека є дійсною навіть за відсутності запису про іпотеку у відповідних реєстрах та для нового власника майна у порядку статті 23 Закону України «Про іпотеку» (правовий висновок Верховного Суду у постановах: № 922/1995/17 від 16.10.2020; № 646/4428/16-ц від 22.01.2020).

Враховуючи притаманний інституту іпотеки принцип слідування, який закріплений в ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», при переході права власності на предмет іпотеки до іншої особи, право іпотеки зберегло свою силу. Новий власник нерухомого майна прийняв на себе всі права та обов'язки Іпотекодавця.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом.

Стаття 23 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що правовий режим майна, яке знаходиться в іпотеці, не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права. Тому до нових власників предмета іпотеки перейшли всі права і обов'язки Іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Чинне законодавство не встановлює залежність збереження права іпотеки від добросовісності чи недобросовісності нового власника предмету іпотеки, а також від його обізнаності про обтяження придбаного нерухомого майна чи оспорювання в судовому порядку права іпотекодержателя на це майно на момент його придбання.

Будь-яких обмежень або виключень, які б дозволяли звільнити особу, що придбала іпотечне майно від переведених на нього обов'язків Іпотекодавця на підставі того, що при укладенні договору купівлі-продажу вона не знала про наявність іпотечного обтяження, законом не передбачено.

Співвідношення зазначених положень законодавства дає змогу дійти висновку про те, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, даний висновок кореспондується із статтею 593 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 668/9978/15-ц (провадження № 14-124цс19) та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19).

Оскільки відсутні підстави для припинення договору іпотеки, передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Судом враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Новоствореним об'єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив'язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об'єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об'єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (п. 47 постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 910/4650/17, постанова Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 5013/462/12, від 04.09.2018 у справі № 914/2660/15, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 161/3376/17, від 04.07.2018 у справі № 335/640/15-ц, від 13.01.2021 у справі № 535/44/16-ц, від 13.05.2021 у справі № 363/3583/15-ц).

Враховуючи, що об'єкти нерухомого майна котрі перебувають зараз у власності ТОВ "ФК "Візард", були утворені шляхом поділу предмету іпотеки за Договором іпотеки №1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015 та Договором іпотеки №1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015, суд приходить до висновку, що вказані об'єкти нерухомості не є новоствореними, а є предметом іпотеки.

У зв'язку із зазначеним, суд приходить до висновку, що нежитлова будівля, загальною площею (кв.м): 21663.6 (РНОНМ 2358699480000) та нежитлова будівля, загальною площею (кв.м): 11901.5 (РНОНМ 2358695480000), що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15 є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки №1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015, нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера « 2А», загальною площею (кв.м): 1044.2 (РНОНМ 2358688780000) та нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера « 2», загальною площею (кв.м): 1130.2 (РНОНМ 2358682580000), що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2 є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки №1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015.

Згідно приписів статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 1 ст. 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд зазначає, що правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в її постановах від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12-15гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11-163апп18) та від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 11-1080апп18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16(провадження № 11-775ас18).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно положень статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі, шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, обмежують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що «у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.»

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів (договорів відступлення) шляхом визнання за ним прав кредитора та прав іпотекодержателя на об'єкти нерухомого майна, що були зареєстровані на підставі поділу предмету іпотеки, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

10.12.2015 між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Вайт Енерджі» було укладено кредитний договір з лімітом - 119 000 000,00 грн., терміном погашення кредитної лінії - 09.12.2016.

Нормами ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи, що зобовязання ТОВ «Вайт Енерджі» за кредитним договором не були виконані, станом на дату подачі позову ТОВ «Вайт Енерджі» має заборгованість перед позивачем у загальній сумі 405 873 359,49 грн., що підтверджується розрахунком наданих разом з позовною заявою.

У забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Вайт Енерджі» за даним Кредитним договором було укладено Договір іпотеки №1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015 та Договір іпотеки №1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015.

Відповідно до п. 2.1.1. іпотечних договорів, Іпотекодержатель має право у разі порушення боржником основного зобов'язання та/або Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, вимагати дострокового виконання основних зобов'язань за основним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.1 іпотечних договорів звернення стягнення здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Згідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Порядок задоволення вимог встановлений розділом п'ятим Закону України «Про іпотеку». Згідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Вказане цілком кореспондується зі ст. 589 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки №1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015 та Договору іпотеки №1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015, в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Вайт Енерджі» перед позиваччем за Кредитним договором, загальний розмір якої становить 405 873 359,49 грн.

Що стосується застосування строків позовної давності.

Так, відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи із положень статті 262 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 38 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб'фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (частина п'ята статті 38 Закону Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Суд звертає увагу, що у пунктах 47- 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15 сформульовано такі висновки щодо застосування положень статей 203, 215 ЦК України та статей 37, 38 Закону № 4452-VI: "… згідно з положеннями статей 37, 38 Закону 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду".

Разом з тим у пунктах 51, 70- 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, викладено такий висновок щодо застосування норм статей 37, 38 Закону № 4452-VI: "… Щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду. Вказане свідчить про відсутність у Фонду та його уповноваженої особи повноважень відносно контрагентів Банку у правочинах, віднесених до нікчемних, у наказі, підписаному уповноваженою особою Фонду. Обов'язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином) виникає в силу вимог закону, а не наказу чи повідомлення банку, а тому позовна вимога про визнання недійсним наказу не підлягає задоволенню. Накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів Банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів внаслідок прийняття такого наказу. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемності правочинів".

Такі висновки викладені в пунктах 7.37-7.42. постанови Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 927/594/23.

Далі у пункті 7.43. постанови Верховного Суду від 25 березня 2024 року по справі № 927/594/23 касаційний суд робить наступний висновок:

« 7.43. Таким чином, з урахуванням вищенаведених вимог закону початок перебігу позовної давності щодо застосування наслідків нікчемних правочинів (Додаткових договорів від 06.05.2015 про розірвання Кредитних договорів укладених між Банком і відповідачем) необхідно відліковувати від моменту коли Фондом або уповноваженою особою Фонду виявлено нікчемність правочину. Тобто, від того моменту коли Банк дізнався про порушення свого права на отримання кредитних коштів за Кредитними Договорами № 507 та № 759.»

Як було встановлено судом, 27.11.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» Білою І.В. прийнято рішення №3, згідно з яким віднесено до категорії нікчемних та вирішено вважати нікчемними: договір про відступлення прав вимоги від 02.03.2016, укладений між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі», предметом якого виступає відступлення на користь ТОВ «Візард» належних ПУАТ «Фідобанк» прав вимоги за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 в сумі 124941305,93 грн; договір про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016, укладений між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Візард», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстровим №263; договір про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016, укладений між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Візард», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстровим №262 та пов'язані з ними правочини - операції з перерахування/переміщення коштів по рахункам ТОВ «ФК «ВІЗАРД» та клієнтів/кредиторів ПУАТ «Фідобанк».

Враховуючи положення ст. 261 ЦК України та висновків Верховного Суду від 25 березня 2024 року по справі № 927/594/23, господарський суд приходить до висновку, що строк позовної давності в цій справі повинен рахуватись з 27.11.2019, коли уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» Білою І.В. прийнято рішення №3 від 27.11.2019, згідно з яким було віднесено правочини до категорії нікчемних.

У зв'язку із цим строк позовної давності мав сплисти 27.11.2022.

Однак, суд враховує, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 за № 2120-IX прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені зокрема пунктом 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позивач у цій справі звернувся з позовом до суду 18.08.2023, тобто під час запровадженого в Україні військового стану.

У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом в цій справі не був пропущений строк позовної давності.

Що стосується зустрічних позовних вимог.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Одночасно, щодо предмету доказування у спорах про визнання договорів недійсними суд зазначає таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним в частині повинно бути доведено, укладення оспорюваного правочину, та наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод (їх частин) недійсним.

Суд вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «ФК «Візард» з посиланням на обставини встановлені в рішенні Господарського суду м. Києва від 24.11.2020 по справі № 910/7746/20, вважає, що Договір № GL16N619392_3 від 24.09.2021 про відступлення прав вимоги, згідно умов якого ПАТ «Фідобанк» відступив (продав), а ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло (придбало) право вимоги до ТОВ «Вайт Енерджі» за кредитним договором та договорами забезпечення є недійсним в частині відступлення таких прав вимоги, оскільки такий договір був укладений з порушенням ст. 512, 514 ЦК України.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Як було встановлено судом в цій справі, саме позивач в цій справі набув права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, а не ТОВ «ФК «Візард», а тому доводи позивача за зустрічним позовом є безпідставними.

У зв'язку із зазначеним, не підлягають і задоволенню вимоги про відсутність у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» прав іпотекодержателя за договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015, договором іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015 укладених між банком та ТОВ «Вайт Енерджі».

Так, відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: Договору про відступлення права вимоги від 02.03.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард» (код ЄДРПОУ 39496153) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (код ЄДРПОУ 39424466):

3. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: Договору про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард» (код ЄДРПОУ 39496153), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 262:

- Визнати за Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» (код за ЄДРПОУ 43515433), як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», права вимоги та права іпотекодержателя за Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (код ЄДРПОУ 39424466), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 2018 (номер запису про іпотеку: 12463378, зареєстрованої на підставі рішення державного реєстратора № 26945369 від 10.12.2015), стосовно об'єктів нерухомого майна, а саме: Нежитлову будівлю, загальною площею: 21663,6 кв.м. (РНОНМ 2358699480000), що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15 та Нежитлову будівлю, загальною площею: 11901,5 кв.м. (РНОНМ 2358695480000), що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15, власником та іпотекодавцем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард» (код ЄДРПОУ 39496153), які до поділу були нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 33 565,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15 (РНОНМ 153150580000).

4. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: Договору про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016 укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард» (код ЄДРПОУ 39496153) посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 263:

- Визнати за Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» (код за ЄДРПОУ 43515433), як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», права вимоги та права іпотекодержателя за Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (код ЄДРПОУ 39424466) та Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 2016 (номер запису про іпотеку: 12462449, зареєстрованої на підставі рішення державного реєстратора № 26943707 від 10.12.2015), стосовно об'єктів нерухомого майна, а саме: Нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера « 2А», загальною площею: 1044,2 кв.м. (РНОНМ 2358688780000), що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2 та Нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера « 2», загальною площею: 1130,2 кв.м. (РНОНМ 2358682580000), що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2, власником та іпотекодавцем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард» (код ЄДРПОУ 39496153), які до поділу були нерухоме майно - нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, загальною площею 2 174,50 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6, літера 2, (РНОНМ 151958080000).

5. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (код ЄДРПОУ 39424466) у загальному розмірі 405 873 359,49 грн., яка складається із заборгованості: по тілу кредиту у розмірі 119 000 000,00 грн., за відсотками у розмірі 151 557 095,89 грн., по інфляційних втратах нарахованих на тіло кредиту у розмірі 108 710 797,85 грн. та 3% річних нарахованих на тіло кредиту у розмірі 26 605 465,75 грн., за Генеральною кредитною угодою № 1092015Г-Ю від 10.12.2015, Кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015, укладеними між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (код ЄДРПОУ 39424466), звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 2018 та Договором іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстром № 2016, укладених між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (код ЄДРПОУ 39424466), а саме:

- Нежитлову будівлю, загальною площею (кв.м): 21663.6 (РНОНМ 2358699480000), що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15.

- Нежитлову будівлю, загальною площею (кв.м): 11901.5 (РНОНМ 2358695480000), що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15.

- Нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера « 2А», загальною площею (кв.м): 1044.2 (РНОНМ 2358688780000), що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2.

- Нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера « 2», загальною площею (кв.м): 1130.2 (РНОНМ 2358682580000), що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2.

6. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

7. В задоволені зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

8. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №910/13153/23.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.05.2024.

Суддя В.І. Мельник

Попередній документ

119520212

Наступний документ

119520214

Інформація про рішення:

№ рішення:	119520213
№ справи:	910/13153/23
Дата рішення:	17.05.2024
Дата публікації:	06.06.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язання

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (03.12.2025)
Дата надходження:	20.11.2025
Предмет позову:	застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, визнання права кредитора, іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки 395 309 465,00 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (29)

29.09.2023 16:10	Господарський суд міста Києва
28.11.2023 11:45	Північний апеляційний господарський суд
12.12.2023 12:30	Північний апеляційний господарський суд
16.02.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
22.04.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
17.05.2024 10:15	Господарський суд міста Києва
19.09.2024 10:00	Північний апеляційний господарський суд
03.10.2024 10:30	Північний апеляційний господарський суд
07.11.2024 10:30	Північний апеляційний господарський суд
10.12.2024 12:40	Північний апеляційний господарський суд
11.12.2024 09:30	Північний апеляційний господарський суд
29.01.2025 09:47	Північний апеляційний господарський суд
26.02.2025 11:45	Північний апеляційний господарський суд
19.03.2025 11:20	Північний апеляційний господарський суд
02.04.2025 11:10	Північний апеляційний господарський суд
24.04.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
10.06.2025 10:15	Касаційний господарський суд
10.06.2025 10:30	Касаційний господарський суд
17.06.2025 14:00	Касаційний господарський суд
17.06.2025 14:15	Касаційний господарський суд
21.07.2025 14:00	Господарський суд міста Києва
09.09.2025 12:30	Касаційний господарський суд
16.09.2025 13:30	Касаційний господарський суд
12.11.2025 14:40	Північний апеляційний господарський суд
12.11.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
24.11.2025 10:00	Північний апеляційний господарський суд
24.11.2025 10:20	Північний апеляційний господарський суд
03.12.2025 15:30	Північний апеляційний господарський суд
03.12.2025 15:40	Північний апеляційний господарський суд