номер провадження справи 12/45/22-18/5/23
29.05.2024 справа № 908/453/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЛАН” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі № 908/453/22
за позовом публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЛАН” (вул. Суворова, буд. 7, село Новопавлівка, Пологівський район, Запорізька область, 70544)
про стягнення 377782,91 грн.
учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача (заявника): Безух А.М., ордер АР № 1162957 від 29.05.2024
До Господарського суду Запорізької області 29.03.2024 через підсистему “Електронний суд” ЄСІКС надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЛАН” про відстрочення виконання судового рішення, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі № 908/453/22 строком до 1 року або до моменту виключення території с. Новопавлівка Оріхівської міської територіальної громади з переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.03.2024 заяву про відстрочення виконання судового рішення передано судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 02.04.2024 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЛАН” відстрочення виконання рішення від 25.09.2023 у справі №908/453/22 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області.
До Господарського суду Запорізької області 06.05.2024 повернулись матеріали справи № 908/453/22.
Ухвалою суду від 09.05.2024 заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 29.05.2024.
Представник заявника (відповідача) у судовому засіданні в повному обсязі підтримав викладені у заяві доводи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (через електронний кабінет позивача).
У поданих суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІКС 20.05.2024 запереченнях на заяву позивач проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення заперечив. Зазначив, зокрема, що предметом позовних вимог у справі було стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію за вчинене відповідачем правопорушення на ринку електричної енергії, а саме відповідачем були вчинені дії, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки. Наявність вини відповідача у виникненні спору доведена рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції. При цьому зазначене правопорушення було вчинене відповідачем ще 21.09.2021. Відносно доводів відповідача щодо наявності підстави для надання відстрочення виконання судового рішення з огляду на знаходження основних потужностей підприємства у с. Новопавлівка Оріхівської міської територіальної громади Пологівського району, на території де ведуться активні бойові дії, позивач зазначив, що знаходження значної території Запорізької області в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій значним чином відображається і на діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго». У зв'язку із постійними пошкодженнями та руйнуваннями енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії спричинені російською збройною агресією проти України значна кількість грошових коштів щомісячно спрямовується товариством на проведення аварійно-відновлювальних робіт, вжиття заходів щодо захисту об'єктів електроенергетики, проведення поточних ремонтів, сплати першочергових платежів. Також позивач вказав на те, що на сьогоднішній день ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, у зв'язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної багатомільйонної заборгованості в сумі 626 525 млн. грн. з податкового боргу, що призводить до неможливості здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії на визначеній території та фінансування першочергових потреб для відновлення пошкоджених об'єктів енергетичної інфраструктури. Станом на 01.05.2024 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену електроенергію становить 3015147 тис. грн. та за послуги з розподілу електроенергії склала 903,204 млн. грн. Звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 затверджено Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого входить ПАТ «Запоріжжяобленерго», як підприємство, що забезпечує економічну та енергетичну незалежність країни. Позивач просить суд врахувати фінансовий стан обох сторін та специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в країні, у задоволенні заяви ТОВ «Укрлан» про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
В судовому засіданні 29.05.2024 судом оголошену вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЛАН” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі № 908/453/22, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд визнав відсутніми підстави для її задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі №908/453/22 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЛАН” на користь публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 377782,91 грн. заборгованості за недовраховану електричну енергію та 5666,74 грн. судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі №908/453/22 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі №908/453/22 09.05.2024 видано відповідний наказ.
Заява відповідача про відстрочення виконання рішення обґрунтована тим, що територія основних виробничих потужностей підприємства знаходиться в зоні активних бойових дій, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 визначено перелік відповідних територіальних громад, на яких ведуться активні бойові дії, до яких також віднесено с. Новопавлівська Оріховської міської територіальної громади Пологівського району. За доводами відповідача, знаходження основних потужностей підприємства на території, де ведуться активні бойові дії є обставиною, що робить неможливим ведення нормальної господарської діяльності, яка може сформувати підприємству прибуток за рахунок якого можливо розрахуватись із кредиторами. Виконання судового рішення на зазначеній території відповідача вважає неможливим, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» та наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, яким визначено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказує, що господарська діяльність відповідача, внаслідок російської агресії та окупації значної території, на якій знаходились виробничі потужності відповідача (с. Нове), і ведення активних бойових дій на території сіл Новопавлівка, Микульське, Щербаки, Преображенка, де знаходяться також значні виробничі потужності відповідача, не є рентабельною. Збиток за 2022 рік склав 15915000,00 гривень. Відповідач вважає за доцільне та можливе відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі №908/453/22 строком до 1 року або до моменту виключення території с. Новопавлівка Оріхівської міської територіальної громади з території, де ведуться активні бойові дії.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтовуючи заяву про надання відстрочення виконання судового рішення боржник посилається на скрутне фінансове становище та неможливість виконання судового рішення через знаходження основних потужностей підприємства на території, де ведуться активні бойові дії, що робить неможливим ведення нормальної господарської діяльності.
На підтвердження неможливості своєчасного та повного виконання рішення суду та тяжкого матеріального становища відповідачем надано Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік та Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2022.
Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.
Тобто, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.
Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України” (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того суд відзначає, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).
Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості виконання рішення суду по даній справі. Боржником не наведено обставин реальної можливості виконання ним судового рішення після спливу строку, на який він просить надати відстрочку. Крім того, строк відстрочення судового рішення вказаний заявником неоднозначно та не конкретизовано ним, оскільки він просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі №908/453/22 строком до 1 року або до моменту виключення території с. Новопавлівка Оріхівської міської територіальної громади з території, де ведуться активні бойові дії.
Суд також враховує, що саме недобросовісна поведінка відповідача стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію за вчинене відповідачем правопорушення на ринку електричної енергії. Рішенням суду встановлено, що саме відповідачем були вчинені дії, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки, і зазначене правопорушення вчинене ним ще 21.09.2021.
На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає невідкладному виконанню, відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки, зокрема, через інфляційні процеси, що відбуваються в державі.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи заявника щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Суд зазначає, що безпідставне надання відстрочення виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.
При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, невиконання відповідачем зобов'язань може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.
Наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для вфідстрочення виконання рішення суду в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Нестабільний фінансовий стан боржника та знаходження основних виробничих потужностей в зоні активних бойових дій або на окупованій території не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду.
При цьому судом враховується, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЛАН” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі № 908/453/22 строком до 1 року або до моменту виключення території с. Новопавлівка Оріхівської міської територіальної громади з переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЛАН” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі № 908/453/22 строком до 1 року або до моменту виключення території с. Новопавлівка Оріхівської міської територіальної громади з переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії - відмовити.
Повний текст ухвали складено і підписано 04.06.2024.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Левкут