ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 травня 2024 року Справа № 918/822/23(559/2823/23)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - Корень О.М.;
відповідача - Дробот Д.М. (в режимі відеоконференції), Малишева А.А.;
третьої особи на стороні позивача - Жуковський О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року (повний текст складено 11.04.2024) у справі №918/822/23(559/2823/23) (суддя Марач В.В.)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс"
про стягнення в сумі 65 953 537,47 грн
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року у справі №918/822/23(559/2823/23) в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" про стягнення в сумі 65 953 537,47 грн відмовлено. Судові витрати у справі в частині судового збору покладено на позивача.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року у справі №918/822/23(559/2823/23). Призначено справу №918/822/23(559/2823/23) до розгляду на 29 травня 2024 року об 12:00 год.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле" в поясненнях підтримує вимоги та доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу задоволити.
29.05.2024 о 10 год. 48 хв. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю підготовки письмової заяви про відмову від позову та отримання для цього консультацій правників.
29.05.2024 о 11 год. 50 хв. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від позивача надійшла заява про відмову від позову, в якій позивач просить суд прийняти відмову від позову ОСОБА_4 у справі №918/822/23(559/2823/23), визнати нечинним рішення Господарського суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року у справі №918/822/23(559/2823/23), провадження у справі №918/822/23(559/2823/23) закрити.
Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримала заяву про відмову від позову та просила суд її задоволити.
Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаної заяви, зазначаючи при цьому те, що вказаною заявою порушуються його права, оскільки в результаті прийняття відмови від позову буде визнане нечинним судове рішення у даній справі. При цьому вказує, що в даному рішення встановлені обставини та факти, які впливають/можуть в подальшому вплинути на правовідносини учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс", в межах якої розглядається даний спір.
В судовому засіданні 29.05.2024 оголошувалась перерва з 12 год. 54 хв. до 14 год. 05 хв.
Після перерви від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з різким погіршенням здоров'я.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про відкладення судового засідання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Щодо заяви позивача про відмову від позову, то колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Частинами 1, 2 статті 274 ГПК України визначено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу; якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Отже, відмова від позову є проявом принципу диспозитивності, але все ж таки здійснюється під контролем суду.
Вказана норма зобов'язує суд при розгляді заяви про відмову від позову перевірити можливість впливу закриття провадження на правове становище інших осіб, які хоч і не є учасниками такої справи, але можуть зазнати порушення прав, свобод та законних інтересів у результаті закриття провадження у справі на підставі прийнятої судом заяви про відмову від позову. В іншому випадку суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд справи.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, вважаючи своє право чи/або охоронюваний законом інтерес порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
За результатами розгляду даної справи Господарським судом Рівненської області від 04 квітня 2024 року у справі №918/822/23(559/2823/23) прийнято рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення в сумі 65 953 537,47 грн відмовлено.
При цьому, відповідач погодився з висновками та доводами, викладеними в даному рішенні. Вказаним рішенням для відповідача у даній справі встановлена правова визначенність щодо певних фактів та обставин, досліджених судом першої інстанції при розгляді спору.
Крім того, згідно заяви про відмову від позову, остання обгрунтована тим, що Віктором Лисаком на стадії апеляційного розгляду даної справи було встановлено підстави для закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Також позивач у вказаній заяві зазначив, що звернувся до ТОВ "Евервелле" з пропозицією розірвати договір про відступлення права вимоги від 01.02.2023.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що прийняття судом відмови від позову має наслідком, в тому числі, закриття провадження у справі. Згідно вимог ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відмова від позову має легітимну мету завершення спору, усунення правового конфлікту між сторонами. Відповідно, відповідач, як сторона у даній справі, набуває певних гарантій того, що позивач вже не звернеться до суду з таким позовом до відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, як сторона у справі, має не лише обов'язки, а і права, зокрема це легітимне очікування досягнути результати з вирішення даного спору.
Однак, зі змісту заяви про відмову від позову не вбачається бажання позивача припинити спір, а лише призупинити такий спір, та в подальшому ініціювати нові спори.
Колегія суддів враховує те, що даний спір розглядається в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", провадження у якій здійснюється за спеціальною процедурою у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
При цьому, розгляд позовних вимог в межах справи про банкрутство ТОВ "Традєкс" має специфічний характер, оскільки результати їх розгляду, як і обставини, які встановлені/будуть встановлені під час розгляду даного спору, впливають/можуть вплинути в майбутньому на права та/або обов'язки інших учасників справи, в тому числі учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс".
Колегія суддів, погоджується з доводами представника відповідача, що в даному випадку заявлена позивачем відмова від позову порушує права та охоронювані законом інтереси учасників даної справи, а також учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс", в межах якої розглядається даний спір, оскільки наслідком прийняття такої відмови є визнання нечинним рішення суду.
Враховуючи викладене та беручи до уваги правовідносини сторін у даній справі та інших учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс", в межах якої розглядається даний спір, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про відмову від позову.
Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача та ТОВ "Евервелле" повністю підтримали вимоги та доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача та ТОВ "Евервелле", розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду змінити.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Традєкс" (продавець/відповідач за первісним позовом) та ТОВ "Евервелле" (покупець/позивач за первісним позовом) було укладені наступні контракти:
- 24.01.2018 укладено контракт №24-01-18-DUX, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а саме: пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох (далі - товар). Відповідно до п.11.2 контракту, останній діє до 31.12.2019.
- 19.06.2018 укладено контракт №19-06-2018-DPB, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а саме: пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох (далі - товар). Відповідно до п.11.2 контракту, останній діє до 31.12.2019.
- 29.05.2019 укладено контракт №29-05-2019, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а саме: пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох (далі - товар). Відповідно до п.11.2 контракту, останній діє до 31.12.2020.
- 03.07.2019 укладено контракт №03-07-2019-ЕPB, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а саме: пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох (далі - товар). Відповідно до п.11.2 контракту, останній діє до 31.12.2020.
В подальшому, у зв'язку із припиненням зацікавленості в подальших поставках товару, 13.09.2021 між ТОВ "Традєкс" та ТОВ "Евервелле" до Контрактів від 24.01.2018 №24-01-18-DUX, від 19.06.2018 №9-06-2018-DPB, від 29.05.2019 №29-05-2019, від 03.07.2019 №03-07-2019-ЕPB укладено додаткові угоди (далі - додаткові угоди від 13.09.2021).
На момент укладення додаткових угод від 13.09.2021 сума передоплати за товар:
- за контрактом від 24.01.2018 №24-01-18-DUX складала 1 591 463,87 дол. США,
- за контрактом від 19.06.2018 №19-06-2018-DPB - 789 172,27 дол. США;
- за контрактом від 29.05.2019 №29-05-2019 - 105 000,00 дол. США;
- за контрактом від 03.07.2019 №03-07-2019-ЕPB - 50 000,00 євро.
Вказаними додатковими угодами від 13.09.2021 до контрактів від 24.01.2018 №24-01-18-DUX, від 19.06.2018 №19-06-2018-DPB, від 29.05.2019 №29-05-2019, від 03.07.2019 №03-07-2019-ЕPB врегульовано порядок повернення передоплат, їх прощення, відповідальність за порушення зобов'язання, зокрема:
1. Додатковою угодою від 13.09.2021 до контракту від 24.01.2018 №24-01-18-DUX врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 1 591 463,87 дол. США наступним чином:
- передоплата у розмірі 1 480 000,00 дол. США має бути повернута в строк до 23.02.2022 включно;
- продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов'язку повернути залишок передоплати у розмірі 111 463,87 доларів США, якщо сума 1 480 000,00 дол. США буде сплачена до 23.02.2022 включно, а у випадку несвоєчасної або неповної сплати вказаної суми, продавець (ТОВ "Традєкс") зобов'язаний повернути залишок передплати до 28.02.2022 включно.
2. Додатковою угодою від 13.09.2021 до контракту від 19.06.2018 № 19-06-2018-DPB врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 786 172,27 дол. США наступним чином:
- передоплата у розмірі 786 172,27 дол. США має бути повернуто в строк до 28.02.2022 включно;
- продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов'язку повернути суму передоплати, у випадку належного та повного виконання продавцем (ТОВ "Традєкс") до 23.02.2022 всіх зобов'язань за контрактом від 24.01.2018 №24-01-18-DUX з врахуванням додаткової угоди від 13.09.2021.
3. Додатковою угодою від 13.09.2021 до контракту від 29.05.2019 № 29-05-2019 врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 105 000,00 дол. США наступним чином:
- передоплата у розмірі 105 000,00 дол. США має бути повернуто в строк до 28.02.2022 включно;
- продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов'язку повернути суму передоплати у випадку належного та повного виконання продавцем (ТОВ "Традєкс") до 23.02.2022 всіх зобов'язань за контрактом від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX з врахуванням додаткової угоди від 13.09.2021.
4. Додатковою угодою від 13.09.2021 до контракту від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕPB врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 50 000,00 євро наступним чином:
- передоплата у розмірі 50 000,00 євро має бути повернуто в строк до 28.02.2022 включно;
- продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов'язку повернути суму передоплати у випадку належного та повного виконання продавцем (ТОВ "Традєкс") до 23.02.2022 всіх зобов'язань за Контрактом від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX з врахуванням додаткової угоди від 13.09.2021.
13 вересня 2021 року між ОСОБА_2 (поручитель/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (кредитор/третя особа) був укладений договір поруки №2 (далі- договір поруки), відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед ТОВ "Евервелле" за виконання ТОВ "Традєкс" зобов'язань за контрактами:
- від 24.01.2018 №24-01-18-DUX, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов'язання складала 1591463,87 доларів США;
- від 19.06.2018 №19-06-2018-DPB, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов'язання складала 789172,27 доларів США;
- від 29.05.2019 №29-05-2019, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов'язання складала 105000,00 доларів США;
- від 03.07.2019 №03-07-2019-ЕРВ, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов'язання складала 50 000,00 евро.
Відповідно до розділу 2 договору поруки поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором ТОВ "Евервелле" у тому ж обсязі, що і боржник ТОВ "Традєкс"; відповідальність поручителя включає: зобов'язання повернути суму отриманої боржником передоплати на умовах і в порядку, передбачених контрактами та додатковими угодами до них від 13.09.2021 та зобов'язання сплатити відсотки за користування коштами відповідно до додаткової угоди від 13.09.2021.
01 лютого 2023 року між ТОВ "Евервелле (цедент/третя особа) та ОСОБА_5 (цесіонарій/позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги належне цедентові, і стає кредитором за договором поруки №2 від 13 вересня 2023 року між цедентом та ОСОБА_2 (боржник).
За цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків:
а) виконання зобов'язань за наступними контрактами:
- від 19.06.2018 №19-06-2018-DPB, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов'язання складала 789172,27 доларів США;
- від 29.05.2019 №29-05-2019, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов'язання складала 105000,00 доларів США;
- від 03.07.2019 №03-07-2019-ЕРВ, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов'язання складала 50 000,00 евро.
б) належного виконання зобов'язань за договором поруки №2 від 13 вересня 2023 року (п.2 договору про відступлення права вимоги).
20 квітня 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Корень О.М. звернулася до ОСОБА_2 з вимогою про виконання зобов'язання, у відповідності до п.3.2 договору поруки від 13.09.2023, до якої долучено копію договору поруки №2 від 13.09.2021 та копію договору цесії від 01.02.2023.
23 травня 2023 року на адресу ОСОБА_2 представником ОСОБА_4 - адвокатом Корень О.М. було направлено повторну вимогу про виконання зобов'язання у відповідності до п.3.2 договору поруки від 13.09.2023, яку ОСОБА_2 отримав 28.07.2023.
Оскільки зобов'язання за вищевказаними контрактами з урахуванням додаткових угод від 13.09.2021 ні боржником - ТОВ "Традєкс", ні ОСОБА_2 , як поручителем, виконано не було, ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 65 953 537,47 грн, з яких:
- 1 540 822,55 доларів США, що по курсу НБУ (36,88 грн за 1 дол. США) становить 56 825 555,64 грн та відсотків за користування коштами за період з 01.08.2022 по 01.08.2023 в розмірі 6 856 429,01 грн;
- 50 000,00 євро, що по курсу НБУ (40,54 грн за 1 євро) становить 2 027 000,00 грн та відсотків за користування коштами за період з 01.08.2022 по 01.08.2023 в розмірі 244 572,82 грн.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що з огляду на норми статті 559 ЦК України та пункту 7.5 договору поруки, порука за вказаним договором припинилася після 31.12.2022, і, відповідно з вказаної дати припинився обов'язок ОСОБА_2 відповідати перед кредитором (ТОВ "Евервелле") за виконання зобов'язань боржником (ТОВ "Традєкс") за вищевказаними контрактами.
Також суд зазначив, що порукою ОСОБА_2 за договором поруки забезпечувалося виключно зобов'язання з повернення авансу, відповідно до додаткових угод від 13.09.2021 до контрактів. Водночас, такі зобов'язання припинили своє існування: підстава стягнення грошових коштів з основного боржника (ТОВ "Традєкс") змінилася з повернення авансу на стягнення безпідставно набутих коштів, про що зазначено в рішенні Господарського суду Рівненської області від 13.07.2023 у справі №918/201/23. При цьому, суд зазначив, що зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів не є предметом договору поруки, і відповідно, не охоплюється та не забезпечується порукою ОСОБА_2 за вказаним договором.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак не в повній мірі погоджується з його обгрунтуванням з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 554 цього ж Кодексу, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
В той же час статтею 559 ЦК України передбачені підстави припинення поруки. Відповідно до частини 1 вказаної статті порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання (ч.ч. 2-4 ст.559 ЦК України).
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. А відтак, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Відповідно до п.7.1 договору поруки, договір діє до моменту припинення поруки.
Таким чином, договором поруки визначено, що договір припиняється лише внаслідок припинення поруки.
Пунктом 7.2 договору поруки встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Кредитор не відмовлявся від прийняття зобов'язання. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель поручився за нового боржника (п.п. 7.3, 7.4 договору поруки).
Пунктом 7.5 договору поруки встановлено, що строк дії договору поруки до 31 грудня 2022 року. У випадку продовження невиконання боржником умов контракту строк дії договору поруки автоматично продовжується на період такого прострочення боржника.
Оскільки станом на 31 грудня 2022 року ТОВ "Традєкс" не було виконано свої зобов'язання з повернення коштів за контрактами, колегія суддів вважає, що строк дії договору поруки у відповідності до п.7.5 договору поруки є автоматично продовженим.
При цьому, помилковими є посилання суду першої інстанції на постанову Верховного суду від 03.04.2024 у справі №910/21315/21, оскільки висновки, викладені в ній, не є релевантними до спірних правовідносин, а стосуються правовідносин та обставин, які відрізняються від тих, що є предметом розгляду в даній справі.
Так, у справі №910/21315/21 вирішувалось питання щодо розірвання договору підряду після закінчення строку його дії, тоді як у даній справі вирішується питання щодо строку дії поруки. Колегія суддів зазначає, що договірне зобов'язання та зобов'язання по договору поруки є відмінними, а відтак ці справи не є тотожними. Водночас важливим є той факт, що поняття виконання зобов'язань є значно ширшим, ніж поняття виконання договору. Належне виконання зобов'язань не може бути пов'язане із закінченням строку дії договору.
А відтак висновки суду першої інстанції в цій частині є такими, що суперечать нормам матеріального права, а саме ч.4 ст.559 ЦК України.
Пунктом 7.5 договору поруки чітко встановлено, що у випадку продовження невиконання боржником умов контракту строк дії договору поруки автоматично продовжується на період такого прострочення боржника. Таким чином, з врахуванням тих обставин, що зобов'язання не виконане, то відповідно строк дії договору поруки автоматично продовжився на час невиконання зобов'язання. Цей строк є чітким і зрозумілим, пов'язаним з настанням події, а саме з фактом виконання зобов'язання, що відповідає вимогам ст.251 ЦК України.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2023 року у справі №918/201/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про розірвання додаткових угод до контрактів і стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 50 096,30 Євро та 1 540 822,55 доларів США, а також збитків у розмірі 10 019,20 Євро та 496 164,44 доларів США - задоволено частково.
Розірвано додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту №24-01-18-DUX від 24.01.2018, додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту №19-06-2018-DPB від 19.06.2018, додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту №29-05-2019 від 29.05.2019, додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту №03-07-2019-ЕРВ від 03.07.2019.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" кошти у розмірі 1 540 822 (один мільйон п'ятсот сорок тисяч вісімсот двадцять два) дол. США 55 центів та 50 000 (п'ятдесят тисяч) Євро 00 центів.
У задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовлено.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" 708 031,34 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" про визнання відсутнім права вимоги - відмовлено.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Враховуючи, що рішення Господарського суду Рівненської області від 13.07.2023 у справі №918/201/23, яким були розірвані Додаткові угоди від 13.09.2021 до Контрактів, набрало законної сили 14.09.2023, усі зобов'язання, що виникли із Додаткових угод від 13.09.2021, а також, і самі угоди є припиненими.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вказаними додатковими угодами від 13.09.2021 до Контрактів від 24.01.2018 №24-01-18-DUX, від 19.06.2018 №19-06-2018-DPB, від 29.05.2019 №29-05-2019, від 03.07.2019 №03-07-2019-ЕPB було врегульовано порядок повернення передоплат, їх прощення, відповідальність за порушення зобов'язання.
Так, пункт 2 Додаткових угод від 13.09.2021 до Контрактів прямо вказує, що з моменту підписання Додаткових угод:
- повністю припиняються всі зобов'язання з поставки товару;
- зобов'язання з поставки товару змінюються на нове зобов'язання - повернення передоплати в порядку та строки вказані у Додатковій угоді.
Пункт 5 Додаткових угоди від 13.09.2021 до Контрактів прямо вказує, що з моменту підписання Додаткових угод:
- всі умови Контрактів, не врегульованих Додатковими угодами втрачають юридичну силу за виключенням розділів "форс-мажорні обставини", "врегулювання спорів в судовому порядку", "додаткові умови", "місцезнаходження і банківські реквізити сторін", які не містять жодних обов'язків ТОВ "Традєкс" та умов з поставки товару;
- зобов'язання з поставки товару змінюються на нове зобов'язання - повернення передоплати в порядку та строки вказані у Додатковій угоді.
Тобто, Додаткові угоди від 13.09.2021 не доповнюють Контракти, а повністю їх змінюють, припиняючи зобов'язання з поставки товару та встановлюючи нове зобов'язання з повернення передоплати в порядку та на умовах саме, і виключно, Додаткових угод.
Припинені зобов'язання із поставки товару в жодному випадку не можуть існувати на момент укладення договору поруки, зміст якого беззаперечно вказує на забезпечення одного і єдиного зобов'язання ТОВ "Традєкс" - повернення передоплати на умовах та в порядку визначених Додатковими угодами.
Отже, розірвання Додаткових угод повертає в дію попередню редакцію Контрактів та попередні зобов'язання сторін (з поставки товару), які на момент укладення договору поруки - не існували, і відповідно взагалі не могли бути охоплені порукою ОСОБА_2 за договором поруки.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що основне зобов'язання - Додаткові угоди від 13.09.2021 до Контрактів, на забезпечення виконання яких був укладений договір поруки, припинено в зв'язку з розірванням їх у судовому порядку, колегія суддів виснує, що порука у відповідності до вимог ч.1 ст.559 ЦК України є припиненою з 14.09.2023 (дата набрання рішенням суду законної сили), а відтак обов'язок ОСОБА_2 , як поручителя, щодо виконання основного зобов'язання (повернення передоплати на умовах та в порядку визначених Додатковими угодами) є припиненим, з огляду на що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 попередньої оплати та відсотків за користування коштами в розмірі 65 953 537,47 грн, та відповідно задоволення позовних вимог.
Водночас, колегія суддів вважає безпідставними доводи суду першої інстанції, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.07.2023 у справі №918/201/23 з ТОВ "Традєкс" було стягнуто грошові кошти саме у формі безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки в мотивувальній частині постанови від 14.09.2023 Північно-західний апеляційного господарський суд погодився з судом першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Традєкс" попередньої оплати за Контрактами від 24.01.2018 №24-01-18-DUX, від 19.06.2018 №19-06-2018-DPB, від 29.05.2019 №29-05-2019 у розмірі 1 545 636, 14 дол. США та 50 000, 00 Євро за Контрактом від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕPB, але не на підставі положень статті 1212 ЦК України, про що зазначив суд першої інстанції, а на підставі ч.2 ст.693 ЦК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції в постанові від 14.09.2023 зазначив, що вказані Контракти не були розірвані сторонами чи визнані недійсними у судовому порядку, а відтак кошти, які позивач просить стягнути як попередню оплату, набуті відповідачем за наявності правової підстави, та не можуть бути витребувані відповідно до положень ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення. А відтак, враховуючи те, що спірні правовідносини сторін виникли з Контрактів, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, зазначена стаття 693 Цивільного кодексу України є спеціальною, а тому саме її положення (ч.2), а не статті 1212 цього ж Кодексу, підлягають застосуванню у даному випадку.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
За приписами п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частини або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України підставами, зокрема, для зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.4 цієї статті Кодексу, зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної частини.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак не погоджується з висновками суду, викладеними в мотивувальній частині рішення.
Оскільки зазначене не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями (ч.4 ст.277 ГПК України), вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення шляхом викладення її в редакції даної постанови.
З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року у справі №918/822/23(559/2823/23) змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року у справі №918/822/23(559/2823/23) змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
В решті рішення залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "03" червня 2024 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.