вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2024 р. Справа№ 910/17630/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Носик Б.М. (ордер серія АЕ №1143440 від 15.07.2022 в режимі відеоконференції)
від відповідача: Касьянов М.Г. (витяг з ЄДР від 11.01.2024 в режимі відеоконференції)
розглянувши матеріали апеляційних скарг акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Корпорації "ТСМ Груп"
на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024
у справі №910/17630/23 (суддя Людмила Шкурдова)
за позовом Корпорації "ТСМ Груп"
до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 6189054, 33 грн.,-
Корпорація «ТСМ Груп» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 6189054,33 грн, з яких 651 064,64 грн. 3% річних, 4 485 139,05 грн. інфляційних втрат та 1052850,64 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 83 676, 34 грн. пені, 4 485 139,05 грн. інфляційних втрат, 651 064,65 грн. 3% річних, 71675, 60 грн. витрат зі сплати судового збору та 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаргою Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23 в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000, 00 грн.
Апеляційну скаргу відповідача мотивовано тим, що стягнута сума судових витрат не відповідає критерію розумності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у справі №910/17630/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17630/23. Відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
04.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/17630/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23 та призначено справу до розгляду на 21.05.2024 об 11 год. 45 хв.
03 травня 2024 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, який мотивовані тим, що рішення в оскаржуваній відповідачем частині є законним та обґрунтованим.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Корпорація "ТСМ Груп" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024 по справі №910/17630/23 в частині зменшення пені та зменшення витрат на правничу допомогу скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Корпорації "ТСМ Груп" про стягнення пені та витрат на правничу допомогу в повному обсязі, стягнути з акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 1 052 850, 64 грн. пені та 57 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції помилково зменшив період нарахування пені до 6 місяців. Також зазначив, що судом необґрунтовано задоволено клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правову допомогу, оскільки заявлений ним у суді першої інстанції розмір витрат є співмірним і складністю справи.
01 травня 2023 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій останній зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині оскаржуваній позивачем є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування в цій частині відсутні.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) від 20.03.2024 апеляційну скаргу Корпорації "ТСМ Груп" по справі №910/17630/23 передано на розгляд раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) у складі: головуючого судді Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 апеляційну скаргу Корпорації "ТСМ Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23 залишено без руху.
19.04.2024 через систему «Електронний суд» Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано клопотання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою корпорації "ТСМ Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23 в частині зменшення розміру пені та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 об'єднано апеляційні скарги акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Корпорації "ТСМ Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23 в одне апеляційне провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 задоволено клопотання позивача про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено справу до розгляду на 21.05.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 задоволено клопотання відповідача про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції в судовому засіданні 21.05.2024
Представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення пені та зменшення витрат на правничу допомогу, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги корпорації "ТСМ Груп" про стягнення пені та витрат на правничу допомогу в повному обсязі, стягнути з акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 1 052 850, 64 грн пені та 57 000 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.
21.05.2024 у судовому засіданні, представник відповідача, підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000, 00 грн. У задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20 лютого 2020 року між корпорацією «ТСМ Груп», як генеральним підрядником та державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція", як замовником укладено Договір № 02/20 на виконання комплексу робіт (зареєстровано за номером 20-123-08-20-06233 від 26.03.2020) (а.с.14-19 т.1), відповідно до п. 1.1. Договору Генеральний підрядник зобов'язався виконати на користь Замовника комплекс робіт з теми: «ВП ЮжноУкраїнська АЕС. Енергоблоки №1 та №2. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Електротехнічна частина. 4 етап. Будівельно-монтажні роботи».
Згідно з п. 2.1. Договору договірна ціна робіт, доручених до виконання Генеральному підряднику, складає 27 585 608,41 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 4597601,40 грн.
Відповідно до п. 2.3. Договору остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат Генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у Договорі.
Позивачем виконано роботи на загальну суму 27 585 606,18 грн., що підтверджується наступними документальними доказами:
- Довідкою від 30.07.2021 р. про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 р. (форма КБ-3) на суму 24483090,06 грн (а.с.43 т.1), складеною на підставні Актів від 30.07.2021 р. приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 р. (форма № КБ-2В), а саме: Акту №1 на суму 1921670,16 грн (а.с.44-47 т.1), Акту №4 на суму 226694,88 грн (а.с.52-54 т.1), Акту №5 на суму 404534,05 грн (а.с.58-60 т.1), Акту №6 на суму 21844054,97 грн (а.с.64-68 т.1), Акту №7 на суму 86136,00 грн (а.с.75-76 т.1).
- Довідкою від 29.10.2021 р. про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 р. (форма КБ-3) на суму 3102516,12 грн. (а.с.86 т.1), складеної на підставні Актів від 29.10.2021 р. приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 р. (форма № КБ-2В), а саме: Акту №2 на суму 636075,36 грн (а.с.87-92 т.1), Акту №3 на суму 2466440,76 грн (а.с.100-108 т.1).
Умовами договору підряду, а саме пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Вказане свідчить про те, що останнім днем оплати вартості виконаних позивачем робіт за Довідкою (форма КБ-3) від 30.07.2021 р. є 04.10.2021 р (а.с.43 т.1), а за Довідкою (форма КБ-3) від 29.10.2021 р. - 04.01.2022 р (а.с.86 т.1)
26.04.2022 р. позивач уклав з ТОВ «Юженергобуд» договір №02/20-ЮЕБ/П про відступлення права вимоги до відповідача (а.с.41-42 т.1), відповідно до умов якого позивач (Первісний кредитор) відступив на користь ТОВ «Юженергобуд» (Новий кредитор) частину прав вимоги, належних позивачу за договором №02/20 від 20.02.2020 року на суму 22 988 005,15 грн.
Відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору №02/20-ЮЕБ/П про відступлення права вимоги (а.с.82 т.1), зазначене право вимоги складається з:
1) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом №1 від 30.07.2021 р. на суму 1601391,80 грн.;
2) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом №4 від 30.07.2021 р. на суму 188912,40 грн.;
3) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом №5 від 30.07.2021 р. на суму 337111,71 грн.;
4) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом №6 від 30.07.2021 р. на суму 18203379,14 грн.;
5) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом №7 від 30.07.2021 р. на суму 71780,00 грн.;
6) права вимоги до Відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом №2 від 29.10.2021 р. на суму 530062,80 грн.;
7) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом №3 від 29.10.2021 р. на суму 2055367,30 грн.;
Таким чином, після відступлення частини прав вимоги за договором №02/20 від 20.02.2020 р. на суму 22 988 005,15 грн., в позивача залишилось право вимагати від відповідача виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт на суму 4 597 601,03 грн. (27585606,18 грн - 22988005,15 грн = 4 597 601,03 грн).
Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 4 597 601,03 грн. складається з:
- заборгованості за довідкою від 30.07.2021 р. про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 р. (форма КБ-3) на суму 4080515,01 грн., у тому числі: заборгованість за Актом № 1 від 30.07.2021 р. на суму 320278,36 грн., заборгованість за Актом № 4 від 30.07.2021 р. на суму 37782,48 грн., заборгованість за Актом №5 від 30.07.2021 р. на суму 67422,34 грн., заборгованість за Актом №6 від 30.07.2021 р. на суму 3640675,83 грн., заборгованість за Актом №7 від 30.07.2021 р. на суму 14356,00 грн.(а.с.44-75 т.1)
- заборгованості за довідкою від 29.10.2021 р. про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 р. (форма КБ-3) на суму 517086,02 грн., у тому числі: заборгованість за Актом №2 від 29.10.2021 р. на суму 106012,56 грн., заборгованість за Актом №3 від 29.10.2021 р. на суму 411073,46 грн. (а.с.86-108 т.1)
Також, між позивачем та відповідачем підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.04.2022 р., відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 4 597 601,03 грн.(а.с.83 т.1)
Звертаючись із позовом, підрядник посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав своє грошове зобов'язання за договором №02/20 від 20.02.2020 (НАЕК № 20-123-08-20-06233 від 26.03.2020) з оплати вартості виконаних позивачем робіт, з огляду на що позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 651 064,64 грн. 3% річних, 4 485 139,05 грн. інфляційних втрат та 1 052 850,64 грн. пені на підставі п. 11.4 договору.
За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт порушення обов'язку з своєчасної та повної оплати виконаних робіт.
Враховуючи те, що сторонами фактично оскаржено рішення в частині пені, а також судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 269 ГПК України переглядає оскаржуване рішення саме у вказаній частині.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав, виконані роботи не оплатив.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України ).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 уточнила правову позицію, викладену у справі № 911/634/19, вказавши, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
У пункті 11.4 Договору сторони погодили, що у разі невиконання Замовником зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, він зобов'язаний сплатити на користь Генерального підрядника пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Тобто сторони, згідно з умовами договору на виконання робіт, не погодили іншого строку, відмінного від визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, відтак пеня має розраховуватися з наступного для після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов'язання або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого вищевказаною статтею.
Натомість позивачем наведеного не врахованого та здійснено нарахування пені поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Отже, колегія суддів зазначає про помилковість тверджень позивача щодо відсутності у суду першої інстанції підстав для зменшення строку нарахування пені та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем нараховано пеню у строк більший ніж встановлено приписами чинного законодавства.
Так, позивачем заявлено до стягнення 1 052 850,64 грн. пеню, яку нараховано: за період з 14.11.2022 по 30.06.2023 на заборгованість у сумі 4 080 515,01 за довідкою від 30.07.2021 та на заборгованість у сумі 517086,02 грн. за довідкою від 29.10.2021, із розрахунку 0,1% заборгованості в день.
Пунктом 7 розділу "Прикінцеві положення" ГК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), скасовано лише 01.07.2023.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Таким чином, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено обмеження періоду за, який здійснюється нарахування пені, за умови якщо інше не встановлено законом або договором, а строком, який продовжується на строк дії карантину відповідно до п. 7 розділу "Прикінцеві положення" ГК України, є строк коли зобов'язання мало бути виконано, зі спливом якого пов'язано виникнення порушення зобов'язань, тобто початок періоду, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій.
Таким чином, позивачем правомірно визначено початок періоду нарахування пені згідно з пунктом 7 розділу "Прикінцеві положення" ГК України.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням визначеного позивачем початку періоду нарахування пені та враховуючи визначений ч. 6 ст. 232 ГК України період її нарахування, сума пені становить 83 676,34 грн. (період нарахування з 14.11.2022 по 30.06.2023)
Також колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення суми штрафних санкцій з огляду на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, слід враховувати, що ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013, а також, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19.
Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).
Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
Враховуючи викладене, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності та враховуючи те, що відповідач утворений з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, дохід відповідача на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями, Запорізька АЕС та місто Енергодар, в якій вона розташована, з 04.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації, а в структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами відповідача, до моменту окупації військовими Російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, отже відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії, однак він продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об'єктів тощо), що вплинуло на фінансовий стан, у той час як розмір пені, обґрунтованість якого встановлено судом, в п'ять разів перевищує розмір основної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість зменшення нарахованої пені до 83 676,34 грн (10% від розміру пені, обґрунтування якої встановлено судом), а відповідно погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що цей розмір пені з врахуванням стягнутих на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, становить справедливу сатисфакцію затримки розрахунку за договором виконання робіт, тому відхиляє твердження апеляційної скарги позивача у вказаній частині.
Також колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 57 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи додано копії Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Віннерлекс" та Корпорацією "ТСМ Груп" та Платіжної інструкції № 1125 від 17.10.2023 на суму 57 000,00 грн, в призначені платежу якої міститься посилання на вказаний договір. (а.с. 118-123 т.1)
Враховуючи те, що позов у даній справі задоволено частково, обґрунтованою сумою понесених позивачем витрат на правничу допомогу є 55009,87 грн.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн, посилаючись на те, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності та розумності.
Матеріали справи свідчать, що подані позивачем за первісним позовом докази понесення судових витрат стосуються розгляду справи № 910/17630/23 в суді першої інстанції. Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, що виникли між Корпорацією "ТСМ ГРУП" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" на підставі Договору № 02/20 на виконання проектних робіт від 20.02.2020.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зробила висновок про те, що суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи, що спір у справі №910/17630/23 є незначної складності, відповідачем не заперечувалась сума заборгованості, дана справа не становить складності для підготовки правової позиції, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача мають бути відшкодовані витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Натомість в процесі апеляційного оскарження вказаного рішення, ані позивачем, ані відповідачем обґрунтованості розміру саме вказаної суми - не спростовано.
Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржниками не доведено обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надано, а тому погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Корпорації "ТСМ Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи №910/17630/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 04.06.2024
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко