вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" травня 2024 р. Справа№ 910/12646/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.05.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 (повний текст рішення складено та підписано 08.02.2024)
у справі № 910/12646/23 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс»
до Міністерства оборони України
про визнання укладеною додаткової угоди
09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (позивач) надійшла позовна заява до Міністерства оборони України (відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до державного контракту № 362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр РТТ-Ц58), а саме «Реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_1 » (шифр РТТ-Ц58) друга та третя черги від 05.11.2020, в редакції викладеній у пункті 1 прохальної частини позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю умов, які згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України є підставою для визнання укладеною додаткової угоди до державного контракту №362/7/20/207 від 05.11.2020 року у судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що строк на який здійснюється авансування робіт та розмір коштів визначено контрактом та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764; кінцевий термін звітування за кошти, як попередня оплата встановлено до 30.04.2023, додаткових рішень щодо перенесення терміну звітування керівництвом Міністерства оборони України не приймалося; позивачу було надано попередню оплату на максимальний строк, який визначений законодавством України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано укладеною додаткову угоду між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» до Державного контракту №362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкція технічної території арсеналу», а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » друга та третя черга, в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення суду від 25.01.2024.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» судовий збір - 2684,00 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулося 29.02.2024 (згідно поштового трекера на конверті) на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі №910/12646/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Просив відстрочити сплату судового збору та поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Так, скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначив, що державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини, при цьому, поставки продукції для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також з інших джерел фінансування.
Контракт за своєю правовою природою є договором підряду, а тому фінансування робіт по останньому здійснюється відповідно вимог Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок), який є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень.
Проте, зазначене залишене судом першої інстанції поза увагою, більше того, судом не зазначено, яким чином вказаний Порядок не розповсюджується на укладений контракт між Позивачем та Відповідачем.
Також, скаржник звернув увагу на те, що Сертифікат не надає можливостей до перенесення терміну звітування за використані кошти надані в якості попередньої оплати понад терміни визначені пунктом 19 Контракту, вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (із змінами) "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва", а саме понад 18 місяців, а є підставою для перенесення термінів виконання робіт, передбачених Календарним графіком робіт.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12646/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12646/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі №910/12646/23.
14.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12646/23.
25.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшла заява з доказами сплати судового збору за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024.
Разом з тим, в зв'язку з перебуванням головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні та у відпустці, питання пов'язані з рухом апеляційної скарги вирішувались після виходу судді з відпустки (05.04.2024).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 поновлено Міністерству оборони України пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/12646/23, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Справу призначено до розгляду на 02.05.2024.
26.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача, в якому останній заперечив проти доводів скаржника та просив рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі №910/12646/23 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
01.05.2024 через електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача (документ сформований в системі «Електронний суд» 30.04.2024) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 задоволено клопотання позивача та на підставі ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 23.05.2024.
Представник відповідача в судове засідання 23.05.2024 не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів враховує, що скаржником викладено свою позицію у поданій апеляційній скарзі.
Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024, як і ухвалою від 02.05.2024 явку представників сторін в судове засідання не визнано обов'язковою, а неявка представника Міністерства оборони України у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі №910/12646/23 залишити без змін.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (надалі - позивач, виконавець) та Міністерством оборони України (надалі - відповідач, замовник) укладено державний контракт № 362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкція технічної території арсеналу», а саме «Реконструкція технічної території арсеналу» (шифр РТТ-Ц58), а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » (шифр РТТ-Ц58) друга та третя черга (надалі - контракт), відповідно до п. 1 якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати та здати згідно з кошторисною документацією та календарним графіком виконання робіт (додаток №1 до контракту) роботи з реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 17 контракту за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення керівництва Міністерства оборони України та на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури, замовник має право здійснити попередню оплату для виконання робіт, відповідно до абзацу 30 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (із змінами та доповненнями) «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва», у розмірі що не перевищує 80% вартості робіт за контрактом, не більше 18 місяців та у межах кошторисних призначень, передбачених державним оборонним замовленням на поточний рік, а також у межах черги будівництва та у термін визначений календарним графіком виконання робіт.
В разі надання коштів у якості попередньої оплати виконавець в десятиденний строк письмово інформує 4277 військове представництво Міністерства оборони України про отримання коштів.
Виконавець перед наданням платіжних документів до органів Державної казначейської служби України для здійснення розрахунків за отримані товари, роботи послуги за рахунок коштів наданих у якості попередньої оплати погоджує їх із Замовником.
У разі порушення Виконавцем умов державних контрактів (договорів) щодо попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, укладених з Міністерством оборони України, попередня оплата за цим державним контрактом не здійснюється.
Попередня оплата здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів Виконавцю на небюджетний рахунок, відкритий на його ім'я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів Виконавцем робіт виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.
Згідно з п.18 державного контракту початок виконання робіт не залежить від дати та/або розміру отримання попередньої оплати.
Відповідно до п.19 державного контракту у разі надання попередньої оплати Виконавець, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (із змінами і доповненнями) "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" у якості звіту за отримані кошти, зобов'язаний у термін, який визначений у рішенні керівництва Міністерства оборони України, надати відповідно оформленні Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне використання коштів, наданих в якості попередньої оплати.
Виконавець щомісячно надає відповідно оформленні Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне виконання робіт передбачених Календарним графіком, а Замовник приймає виконану Виконавцем роботу та протягом 10 (десяти) календарних днів підписує оформлені у встановленому порядку Довідки про вартість , виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) і Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які перевірені та підписані інженером технічного нагляду, після оформлення виконавчої технічної документації.
Згідно з п.54 контракту термін виконання робіт у цілому та кожної черги визначається в календарному графіку.
Відповідно до п.59 контракту обставинами, які перешкоджають дотриманню визначених контрактом строків виконання робіт, прийняття в експлуатацію відповідної черги будівництва, які не залежать від виконавця і дають останньому право вимагати від замовника перегляду цих строків у разі, якщо виконавець протягом 5 календарних днів письмово сповістив Замовника про їх появу, можуть бути:
обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини);
обставини, за які відповідає Замовник, зокрема: незабезпечення Робіт затвердженою проектною (у разі зміни проектних рішень та коригування проектної документації) чи дозвільною документацією, затримка у виконанні Замовником інших взятих ним на себе за Контрактом зобов'язань, необхідність виконання при будівництві (реконструкції) додаткових робіт тощо;
внесення змін до проектно-кошторисної документації, які впливають на терміни виконання робіт.
Згідно з п. 64.3 контракту виконавець зобов'язаний використати кошти, отримані як попередня оплата, виключно за цільовим призначенням, а саме на закупівлю матеріалів та виконання робіт передбачених Контрактом та проектною документацією.
В п.73 контракту сторони визначали умови припинення (розірвання) контракту: взаємна домовленість Сторін; строк дії обставини непереборної сиди більш, як 90 (дев'яносто) календарних днів; закінчення строку дії Контракту; зміна або скасування державного оборонного замовлення, на виконання якого укладено Контракт; дострокове розірвання контракту Замовником з причин, визначених умовами Контракту; інші визначені законодавством умови.
Відповідно до п.75 контракту сторона, яка прийняла рішення про зміну або розірвання контракту, повинна надіслати відповідну письмову пропозицію другій стороні. Сторона, яка одержала таку письмову пропозицію про внесення змін у Контракт або його розірвання зобов'язана протягом 10 календарних днів від дати отримання, письмово повідомити другу Сторону про своє рішення.
У разі, коли Сторони не досягли згоди щодо внесення змін у контракт або його розірвання чи у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, зацікавлена Сторона може звернутися до суду, У разі дострокового розірвання Замовником в односторонньому порядку Договору (п.п.. 63.16, 63.17) додаткова угода про розірвання не укладається. Договір вважається розірваним через 20 календарних днів з дати направлення замовником письмового повідомлення виконавцю.
Згідно з п.81 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Контракту та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Контрактом наслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних дня з дати їх виникнення повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі (п. 82 контракту).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП країни) або регіональною торгово-промисловою палатою (далі - атональна ТПП) та інформація про внесення сертифікату до Реєстру сертифікатів надана ТПП України, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сертифікат надається в межах строку виконання робіт.
Згідно з п.84 контракту у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право на розірвання цього контракту.
Відповідно до п.85 контракту якщо такі обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами своїх обов'язків, строк дії контракту за взаємною згодою сторін переноситься на офіційно визнаний термін дії таких обставин.
Як підтверджується матеріалам справи, Рішенням керівництва Міністерства оборони України, яке було затверджене 30.11.2021, за контрактом №362/7/20/207 від 05.11.2020 надано дозвіл здійснити на користь позивача попередню оплату в сумі 389 545 124,01 грн. (14,4% від ціни контракту) із терміном погашення до 30.10.2022 року.
Проте, в зв'язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022, позивач не міг виконувати будівельні роботи згідно з календарним графіком виконання робіт, про що повідомив відповідача.
27.09.2022 Торгово-промисловою палатою України позивачеві був виданий сертифікат №3100-22-0958 про форс-мажорні обставини, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання контракту в зазначений термін, а саме: виконувати згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток №1 до контракту) роботи пов'язані з об'єктом «Реконструкція технічної території арсеналу» (шифр РТТ-Ц58), а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » (шифр РТТ-Ц58) друга та третя черги, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 01.03.2022 за державним контрактом №362/7/20/207 від 05.11.2020.
08.11.2022 позивач звернувся до головного управління безпеки військової служби Збройних Сил України з листом №08/11-80, в якому повідомив про дію форс-мажорних обставин та просив перенести строки дії контракту й відповідно календарний графік виконання робіт за державним контрактом №362/7/20/207 на офіційно визнаний термін дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а також відтермінувати строк звіту щодо коштів, отриманих в якості попередньої оплати. В цьому ж листі позивач зазначив про те, що 02.11.2022 ним було надано відповідачеві сертифікат №3100-22-0958 від 27.09.2022 про форс-мажорні обставини. Період дії форс-мажорних обставин 27.09.2022.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було прийнято рішення щодо перенесення терміну звітування за кошти, які надані як попередня оплата до 30.04.2023.
24.04.2023 Торгово-промисловою палатою України позивачеві був виданий сертифікат №3100-23-1952 про форс-мажорні обставини, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання контракту в зазначений термін, а саме: виконувати згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток №1 до контракту) роботи пов'язані з об'єктом «Реконструкція технічної території арсеналу» (шифр РТТ-Ц58), а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » (шифр РТТ-Ц58) друга та третя черги, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 01.03.2022 за державним контрактом №362/7/20/207 від 05.11.2020. Період дії форс-мажорних обставин 24.04.2023.
10.07.2023 Головне управління безпеки військової служби ЗС України звернулось до відповідача з листом №362/5/2734, в якому надало відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехресурс" від 07.06.2023 № 07/06-02 щодо продовження строку звітування за сплаченим авансом на 24 місяці в рамках виконання державного контракту від 05.11.2020 №362/7/20/207 (далі - Контракт) та укладання додаткової угоди до Контракту щодо визначення нового строку звітування за кошти, які надані у якості попередньої оплати.
Так, управління зазначило, що контракт за своєю правовою природою є договором підряду, а тому фінансування робіт по ньому здійснюється відповідно вимог Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (із змінами та доповненнями) (далі - Постанова), якою передбачено можливість надання попередньої оплати у розмірі до 80% вартості робіт за Контрактом, на строк не більше 18 місяців. Зазначене також визначене сторонами в п.17 контракту. Враховуючи зазначене, управління повідомило, що підстави щодо продовження строку звітування за сплаченим авансом на 24 місяці та укладання додаткової угоди до Контракту щодо визначення нового строку звітування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" на даний час відсутні.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Звертаючись з позовом у цій справі позивач вказував, що мала місце непереборна обставина (форс-мажор), яка об'єктивно перешкоджала виконанню контракту у межах встановлених строків щодо попередньої оплати (авансів) з будівництва.
Як на підставу для зміни умов договору позивач посилався на п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», яким передбачено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі товарів, робіт і послуг, що закуповуються за зовнішньоекономічними контрактами (договорами), укладеними на виконання міжнародних зобов'язань; товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави: товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення участі України у міжнародних, національних та всесвітніх виставкових заходах, - на строк не більше 24 місяців.
А тому, як вважає позивач, запропонована ним редакція додаткової угоди узгоджується із чинним законодавством і не суперечить його положенням, оскільки за державним контрактом №362/7/20/207 від 05.11.2020 роботи закуповувалися для забезпечення національної безпеки та оборони держави, відтак попередня оплата у відповідності до Постанови КМ України №1070 від 04.12.2019 може бути надана на строк до 24 місяців.
Проте, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи позивача, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 617 Цивільного кодекс України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Такі самі наслідки передбачено й у ст. 218 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
Частиною 2 ст.652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 Цивільного кодексу України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абз.1 ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України). Припис абз.2 ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст.652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, постанови Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 (пункти 41,42), від 19.11.2019 у справі №910/9859/18 (пункти 37, 41 - 44), від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 (пункти 8.8 - 8.12), від 19.07.2022 у справі №910/14155/21 (п.8)).
Відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов'язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.
На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
Відтак форс-мажор (ст.617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (ст.652 Цивільного кодексу України) є різними правовими ситуаціями, ст. 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №910/17639/21 та від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (ст.6.111).
Умовами п.81-83 контракту сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Контракту та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Контрактом внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних дня з дати їх виникнення повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП країни) або регіональною торгово-промисловою палатою (далі - атональна ТПП) та інформація про внесення сертифікату до Реєстру сертифікатів надана ТПП України, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сертифікат надається в межах строку виконання робіт.
Судом встановлено, що позивач повідомляв відповідача листами про виникнення обставин непереборної сили та неможливість вчасно виконати зобов'язання за контрактом.
На підтвердження настання форс-мажорних обставин позивач надав сертифікати Торгово-промислової палати України №3100-22-0958 від 27.09.2022 та №3100-23-1952 від 24.04.2023, на підставі яких відповідачем прийнято рішення щодо перенесення терміну звітування за кошти, які надані як попередня оплата до 30.04.2023.
У цій справі в зв'язку з дією форс-мажорних обставин позивач не може виконати роботи згідно з календарним графіком за спірним контрактом. Зміни, які позивач просив суд внести до Контракту (викласти частину першу пункту 17 контракту в редакції позивача, а саме, визначити, що попередня оплата для виконання робіт здійснюється на строк не більше 24 місяців), по суті спрямовані на зміну строків виконання робіт, передбачених умовами контракту.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідачем вже двічі приймались рішення щодо перенесення терміну звітування за кошти, які надані як попередня оплата.
Такі обставини свідчать про те, що держава, зі свого боку, змінивши термін звітування за кошти та водночас не отримавши виконання робіт, зазнає у спірних правовідносинах негативних наслідків.
Отже, у разі задоволення такого позову судом був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин.
Водночас, згідно з абз. 30 п. 19 Постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» від 27.12.2001 №1764, для виконання робіт з нового будівництва, реконструкції об'єктів зберігання ракет та боєприпасів і обладнання зазначених об'єктів технічними засобами охорони, замовники можуть здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 80 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як 18 місяців.
При цьому, як зазначено в п.3 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затверджений постановою КМ України 27.12.2001 №1764, цей порядок є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень.
Тобто, враховуючи умови контракту, які визначені та погоджені сторонами, а також імперативні норми Порядку №1764, зазначене виключає можливість внесення змін до контракту в частині строку здійснення попередньої оплати, визначеного п.17 контракту.
Слід звернути увагу, що у п.84, 85 контракту сторони домовилися про те, що строк, встановлений для виконання стороною зобов'язань за контрактом, подовжується на період, аналогічний періоду дії для такої сторони форс-мажорних обставин, а у разі якщо дія форс-мажорних обставин триває більш ніж 90 календарних днів, сторони можуть вимагати його розірвання. Тобто учасники обороту визначили, як форс-мажорні обставини впливають на строки виконання цивільно-правового зобов'язання та правові наслідки існування форс-мажору (а саме право розірвання договору).
А тому, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» щодо внесення змін до умов державного контракту №362/7/20/207 від 05.11.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/12646/23 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/12646/23 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі №910/12646/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі №910/12646/23 скасувати.
3. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» до Міністерства оборони України про визнання укладеною додаткової угоди до Державного контракту №362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкція технічної території арсеналу», а саме «Реконструкція технічної території арсеналу» (шифр РТТ-Ц58), а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » (шифр РТТ-Ц58) друга та третя черга від 05.11.2020, в редакції, наданій Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс», відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (ідентифікаційний код 39346430, адреса: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 6, каб. 13) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справ у суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу по справі №910/12646/23 доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/12646/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 04.06.2024.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік