Постанова від 04.06.2024 по справі 916/4454/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4454/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024, суддя суду першої інстанції Бездоля Д.О., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 26.02.2024

по справі № 916/4454/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд»

до відповідача: Одеської митниці

про стягнення 234 859,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд стягнути з Одеської митниці на користь позивача збитки у розмірі 234 859,52 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на протиправні дії митниці, які полягають у безпідставному завищенні митної вартості товару, ввезеного позивачем на територію України, що призвело до необхідності перерахування позивачем завищених виплат по платежам за митне оформлення товару, блокування цих сум на рахунках Одеської митниці та, як наслідок, до завдання позивачу збитків у виді недоотриманого доходу за депозитними вкладами.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що норми законодавства, чинні на момент виникнення спірних відносин та на час вирішення спору судом, прямо передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади - за рахунок коштів державного бюджету. Разом з цим, згідно з прохальної частини позову позивачем вимоги заявлені про відшкодування збитків за рахунок коштів органу державної влади - заподіювача шкоди, через якого держава діє у спірних правовідносинах.

За вищевказаних обставин суд дійшов висновку, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі № 916/4454/23.

Апелянт зазначає, що ні Конституцією, ні жодним законом України не передбачено можливості відмови в позові у випадку, якщо спосіб захисту є неефективним чи не передбачений законом або договором, оскільки це обмежує законодавчо встановлений принцип цивільного права, за яким право на обрання певного способу захисту порушеного права належить позивачу і обмежується лише у випадках, прямо передбачених законом. Позивач визначає предмет, підстави позову та спосіб захисту прав, який він просить визначити у рішенні, а обов'язком суду, який наділений повноваженнями застосувати належний та ефективний спосіб захисту прав, є установлення обґрунтованості позову та вирішення спору по суті заявлених вимог із визначенням належного та ефективного способу.

Апелянт вказує, що порушення його майнових прав полягало в тому, що неправомірними діями Одеська митниця примусила ТОВ «Таламус Лтд» сплатити надлишкові кошти, які для сплати довелось зняти з банківських депозитів, втративши належний дохід з процентів по вкладах за період до повернення за рішеннями суду Одеською митницею переплачених коштів.

Апелянт зазначає, що якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Закон не надає суду можливості відмовляти в задоволенні позову з підстав обрання неправильного (неефективного) способу захисту порушеного права, оскільки в розумінні частини другої статті 5 ГПК України суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, з частковим відступом від принципу диспозитивності для захисту особи, яка звернулася з позовом.

Апелянт вважає, що будь-який спір, переданий на вирішення суду з дотриманням правил юрисдикції та підсудності, має бути розглянутий по суті заявлених позовних вимог. Тобто, якщо позивач дотримався передбаченого процесуальним законодавством порядку звернення до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, то в такому зверненні може бути відмовлено виключно з підстав, установлених законом.

На думку апелянта, рішення Господарського суду Одеської області у справі 916/4454/23 є незаконним, оскільки суд не послався на жодну норму матеріального права, що була б підґрунтям відмови у позові, не використав норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та є необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норми процесуального права, адже не було надано оцінки жодному з аргументів учасників справи та не містить результатів розгляду справи по суті.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13 лютого 2024 року по справі № 916/4454/23 повністю та ухвалити нове рішення, котрим задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» до Одеської митниці про стягнення завданих збитків у сумі 234 859,52 грн.

У відповіді на відзив, крім наведених вище обставин, апелянт послався на те, що намагання використати судом першої інстанції норми ч. 4 ст. 236 ГПК України «при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду», в якості норми закону, щоб надати вигляд законності рішенню суду першої інстанції, є само по собі протизаконним. Вказана норма не зобов'язує суд вчиняти певні дії, а рекомендує враховувати (вочевидь на розсуд суду) висновки щодо застосування норм права. Але у вказаному абзаці постанови відсутнє посилання на будь-яку норму закону, що дає суду право визнати самостійною та достатньою підставою для відмови у позові - обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської митниці надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі № 916/4454/23.

Одеська митниця не погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «Таламус Лтд» та вважає їх недостатніми для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі № 916/4454/23.

Відповідач вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, яка зазначає, що обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Дане твердження спростовує доводи апелянта щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині не зазначення норм матеріального права.

Відповідач зазначає, що враховуючи позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, можна дійти висновку, що ТОВ «Таламус Лтд» обрано неефективний спосіб захисту, що в свою чергу у разі задоволення позовних вимог не відповідатиме меті господарського судочинства в частині ефективного захисту порушених прав.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Таламус Лтд» в повному обсязі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4454/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Аленін О.Ю. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/4454/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус Лтд" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі № 916/4454/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4454/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4454/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі № 916/4454/23 - залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду докази направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу Одеської митниці - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

29.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було додано докази направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу Одеської митниці. Таким чином, недоліки апеляційної скарги було усунуто.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 75 від 03.04.2024, у зв'язку з перебування судді зі складу колегії суддів Аленіна О.Ю. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4454/23.

Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2024 справу № 916/4454/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 прийнято справу №916/4454/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі № 916/4454/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі № 916/4454/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 29.04.2024.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 04.04.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/4454/23, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 05.04.2024, відповідачем - 05.04.2024.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

І. 24.10.2022 декларантом (представником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці була подана митна декларація № 22UA500020018551U4 (а.с. 24-25, т.2) із визначенням митної вартості товару в сумі 19757964,39 грн та податку на додану вартість у розмірі 20% від митної вартості в сумі 3951592,88 грн.

За результатом перевірки вищевказаної декларації 25.10.2022 посадовою особою відповідача було прийнято рішення № UA500020/2022/000261/1 про коригування митної вартості товарів та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації (а.с. 141-144, т.1).

Далі, 28.10.2022 для здійснення розмитнення товару позивачем було оформлено митну декларацію № 22UA500020018856U1 (а.с. 26-27, т.2), в якій, до раніше визначеної суми митних платежів, додатково визначено суму 1323361,92 грн, у зв'язку з прийняттям відповідачем вищевказаного рішення про коригування, що визнається сторонами.

В цей же час, не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000261/1 від 25.10.2022 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000617 від 25.10.2022 (а.с. 28-41, т.2).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 03.02.2023 у справі № 420/17411/22 (а.с. 52-65, т.1) позов позивача було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000261/1 від 25.10.2022, визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2022/00617 від 25.10.2022 року. Вказане рішення набрало законної сили 27.04.2023.

24.07.2023 позивач звернувся до Одеської митниці із заявою № 2407/23 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500020/2022/018856 на підставі рішення суду у справі № 420/17411/22 (а.с. 43, т.2).

На підставі судового рішення у справі № 420/17411/22 Одеською митницею 04.08.2023 було складено аркуш коригування митної декларації від 28.10.2022 № 22UA500020018856U1 із зазначенням суми митних платежів за новими відомостями в розмірі 3951592,88 грн (а.с. 66, т.1).

ІІ. 28.10.2022 декларантом (представником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці була подана митна декларація № 22UA500020018831U7 (а.с. 44-45, т.2) із визначенням митної вартості товару в сумі 1808391,82 грн та податку на додану вартість у розмірі 20% від митної вартості в сумі 361678,36 грн.

За результатом перевірки вищевказаної декларації 28.10.2022 посадовою особою відповідача було прийнято рішення № UA500020/2022/000264/1 про коригування митної вартості товарів та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації (а.с. 145-147, т.1).

Далі, 28.10.2022 для здійснення розмитнення товару позивачем було оформлено митну декларацію № 22UA500020018853U4 (а.с. 46-47, т.2), в якій, до раніше визначеної суми митних платежів, додатково визначено суму 121160,56 грн, у зв'язку з прийняттям відповідачем вищевказаного рішення про коригування, що визнається сторонами.

В цей же час, не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000264/1 від 28.10.2022 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000630 від 28.10.2022 (а.с. 48-59, т.2).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 23.02.2023 у справі № 420/17418/22 (а.с. 67-84, т.1) позов позивача було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000264/1 від 28.10.2022., визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2022/00630 від 28.10.2022. Вказане рішення набрало законної сили 16.05.2023.

24.07.2023 позивач звернувся до Одеської митниці із заявою № 2407/23-1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500020/2022/018853 на підставі рішення суду у справі № 420/17418/22.

На підставі судового рішення у справі № 420/17418/22 Одеською митницею 04.08.2023 було складено аркуш коригування митної декларації від 28.10.2022 № 22UA500020018853U4 із зазначенням суми митних платежів за новими відомостями в розмірі 361678,36 грн (а.с. 85, т.1).

ІІІ. 06.01.2023 декларантом (представником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці була подана митна декларація № 23UA500110000073U0 (а.с. 62-63, т.2) із визначенням митної вартості товару в сумі 22647313,87 грн та податку на додану вартість у розмірі 20% від митної вартості в сумі 4529462,77 грн.

За результатом перевірки вищевказаної декларації 13.01.2023 посадовою особою відповідача було прийнято рішення № 500110/2023/000000/1 про коригування митної вартості товарів та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації (а.с. 148-151, т.1).

Далі, 13.01.2023 для здійснення розмитнення товару позивачем було оформлено митну декларацію № 23UA500110000157U4 (а.с. 65-67, т.2), в якій, до раніше визначеної суми митних платежів, додатково визначено суму 1369777,24 грн, у зв'язку з прийняттям відповідачем вищевказаного рішення про коригування, що визнається сторонами.

В цей же час, не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № 500110/2023/000000/1 від 13.01.2023 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2023/000009 від 13.01.2021 (а.с. 68-77, т.2).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі № 420/2623/23 (а.с. 86-96, т.1) позов позивача було задоволено у повному обсязі, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000000/1 від 13.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2023/000009 від 13.01.2023. Вказане рішення набрало законної сили 26.07.2023.

06.09.2023 позивач звернувся до Одеської митниці із заявою № 0609/23-1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № 23UA500110000157U4 на підставі рішення суду у справі № 420/2623/23 (а.с. 70, т.2).

На підставі судового рішення у справі № 420/2623/23 Одеською митницею 18.09.2023 було складено аркуш коригування митної декларації від 13.01.2023 № 23UA500110000157U4 із зазначенням суми митних платежів за новими відомостями в розмірі 4529462,77 грн (а.с. 97, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 32-35, т.1), 24.02.2015 між позивачем (далі - вкладник) та ПАТ АБ «Південний» був укладений договір банківського вкладу про розміщення грошових коштів на поточному депозиті № 083TD, за умовами якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок № 26009010000373, вкладник розміщує, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти (надалі - вклад), на рахунку у сумі та на строк, визначені цим договором. За умовами п. 1.5., 1.6., 1.7., 3.5. договору передбачено право вкладника проводити довкладення грошових коштів на рахунок, враховуючи положення п. 3.1.-3.2. цього договору, а також часткове або повне зняття грошових коштів з рахунку до закінчення строку дії цього договору, визначеного п.6.1.,з урахуванням вимог п. 3.3.,3.5. цього договору. Сторони визначили, що довкладення грошових коштів на рахунок та зняття грошових коштів з рахунку підтверджується відповідними виписками по рахунку та не потребує підписання будь-яких додаткових угод до цього договору. Нарахування процентів виконується згідно щоденних фактичних залишків грошових коштів на рахунку, без урахування надходжень поточного дня, за ставкою 0,5% річних. У випадку вимоги вкладника про повернення частини вкладу, перерахування коштів з рахунку здійснюється банком на підставі платіжного доручення вкладника. Повернення коштів здійснюється у день надходження до банку платіжного доручення вкладника, якщо воно надійшло протягом операційного часу, встановленого банком. В іншому випадку повернення коштів здійснюється наступного робочого дня.

Додатковими угодами від 21.10.2022 та від 09.12.2022 (а.с. 36-37, т.1) п. 1.5. договору на період з 21.10.2022 по 08.12.2022 включно та з 09.12.2022 по 31.01.2023 включно викладено у наступній редакції: «Нарахування процентів виконується згідно щоденних фактичних залишків грошових коштів на рахунку, без урахування надходжень поточного дня, за ставкою 10% річних. База нарахування процентів дорівнює 365 днів. При визначенні строку для нарахування процентів день надходження коштів на рахунок та день повернення коштів не враховуються.».

У додатковій угоді від 01.02.2023 (а.с. 38, т.1) погоджено на період з 01.02.2023 по 22.03.2023 включно п. 1.5. договору викласти у наступній редакції: «Нарахування процентів виконується згідно щоденних фактичних залишків грошових коштів на рахунку, без урахування надходжень поточного дня, за ставкою 10% річних. База нарахування процентів дорівнює 365 днів. При визначенні строку для нарахування процентів день надходження коштів на рахунок та день повернення коштів не враховуються.» На період з 23.03.2023 викладено у наступній редакції: «Нарахування процентів виконується згідно щоденних фактичних залишків грошових коштів на рахунку, без урахування надходжень поточного дня, за ставкою 0,001% річних. База нарахування процентів дорівнює 365 днів. При визначенні строку для нарахування процентів день надходження коштів на рахунок та день повернення коштів не враховуються.».

16.02.2023 між позивачем (далі - вкладник) та ПАТ АБ «Південний» була укладена генеральна угода № 015Over про розміщення коштів на умовах вкладу «Овернайт» в рамках депозитної лінії (а.с. 39-41, т.1), за умовами якої ставка процентів за депозитом становить 12%.

Відповідно до даних банківських виписок з рахунку позивача (а.с. 42-50, т.1), до державного бюджету на користь Державної митної служби України позивачем, з вказанням призначення платежу «попередня оплата за митне оформлення, митний пост Одеса-Грузова», були проведені наступні платежі:

- 24.10.2022 - 4000000,00 грн;

- 25.10.2022 - 1300000,00 грн;

- 27.10.2022 - 370000,00 грн;

- 28.10.2022 - 120000,00 грн;

- 06.01.2023 - 4531000,00 грн;

- 13.01.2023 - 1330000,00 грн, а всього 11651000,00 грн.

В цей же час, по рахунку позивача були проведені, зокрема, наступні банківські операції з повернення позивачу грошових коштів згідно з договором банківського вкладу про розміщення грошових коштів на поточному депозиті від 24.02.2015 № 083TD:

- 24.10.2022 - 4000000,00 грн;

- 24.10.2022 - 170000,00 грн;

- 25.10.2022 - 1280000,00 грн;

- 27.10.2022 - 30000,00 грн;

- 28.10.2022 - 120000,00 грн;

- 13.01.2023 - 1330000,00 грн, а всього 6930000,00 грн.

10.07.2023 позивач спільно з ПрАТ «Завод Чорноморполіграфаметал» звернувся до керівника Одеської митниці з листом (а.с. 98-119, т.1), в якому наголосив на обставину щодо неналежного виконання працівниками митниці своїх посадових обов'язків, пропонував припинити штучне затягування заморозки неправомірно утриманих коштів підприємств, безперспективне апеляційне оскарження рішень судів першої інстанції, а також провести розслідування причин безпідставного прийняття інспекторами митниці рішень про коригування митної вартості товарів з роз'ясненням порядку здійснення відповідних розрахунків.

У відповіді на вищевказаний лист (а.с. 120-121, т.1) повідомлено, що питання щодо контролю визначення митної вартості товару вирішується кожен раз окремо під час митного оформлення.

25.08.2023 позивач (замовник) уклав з Товариством аудиторська фірма «Наш аудит» (виконавець) договір на надання аудиторських послуг № 250823 (а.с. 136-137, т.1), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснити розрахунок втраченої вигоди внаслідок блокування грошових коштів Одеською митницею.

На підтвердження обставин виконання робіт за вищевказаним договором та здійснення оплати їх вартості позивачем до матеріалів справи долучено відповідний акт від 03.10.2023 №67 та платіжні доручення (а.с. 138-140, т.1).

03.10.2023 Товариством аудиторська фірма «Наш аудит» був складений аудиторський висновок (а.с. 16-31, т.1) щодо розрахунку втраченої вигоди суб'єктом господарювання - ТОВ «Таламус Лтд», внаслідок прийняття Одеською митницею рішень про коригування митної вартості товарів, в подальшому визнаних судовими рішеннями протиправними та незаконними.

За результатом проведеного аудиту зроблені наступні висновки: 1) позивач для сплати митних платежів користувався коштами депозитного рахунку; 2) згідно проведених розрахунків позивач не отримав прибутку (упущеної вигоди) на суму 234859,52 грн; 3) сума неотриманого прибутку (упущеної вигоди) розраховувалась аудиторами із застосуванням стандарту достовірності доказів, які з розумною впевненістю дозволяють стверджувати, на думку аудиторів, що факт заподіяння шкоди позивачу відбувся.

Згідно з висновком, підприємство за період з 28.10.2022 по 18.09.2023 недоотримало прибутку у розмірі 234859,52 грн.

Дані обставини і стали підставою для звернення з позовною заявою.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 визначила, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суд зауважує, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №914/1221/17.

Щодо наявності першої складової для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме неправомірних дій цього органу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як було встановлено вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду 03.02.2023 у справі № 420/17411/22 визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000261/1 від 25.10.2022, визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2022/00617 від 25.10.2022.

Дане рішення було мотивовано наступним:

«З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів…

…З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої Позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним…

… Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» є такими, що підлягають задоволенню.»

Таким чином Одеською митницею було прийнято протиправне рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000261/1 від 25.10.2022 та протиправно відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення картка відмови №UA500020/2022/00617 від 25.10.2022.

Як було встановлено вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду 23.02.2023 у справі № 420/17418/22 визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000264/1 від 28.10.2022., визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2022/00630 від 28.10.2022.

Дане рішення було мотивовано наступним:

«Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митними деклараціями, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

З огляду на вищевикладене, встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості та картки відмови, що прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є такими, що належать до скасування…

…За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Крім того, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару...

…З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

…Додатково, суд зазначає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено…

…З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

…Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню та, з врахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, шляхом визнання протиправним та скасування Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500110/2022/000005/2 від 11.01.2022.»

Таким чином Одеською митницею було прийнято протиправне рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000264/1 від 28.10.2022 та протиправно відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення картка відмови №UA500020/2022/00630 від 28.10.2022.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі № 420/2623/23 визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000000/1 від 13.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2023/000009 від 13.01.2023.

Дане рішення було мотивовано наступним:

«Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах…

…Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості товару у відповідача немає. Таким чином, у будь-якому випадку надані платіжні доручення не свідчать про митну вартість товару, а стосуються розрахунків за поставляємий товар…

…Крім того, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару…

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару…

…При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17…

…При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари…

…Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України…

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставини надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000000/1 від 13.01.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2023/000009 від 13.01.2023 року.»

Таким чином Одеською митницею було прийнято протиправне рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000000/1 від 13.01.2023 та протиправно відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення картка відмови №UA500110/2023/000009 від 13.01.2023.

Дані обставини у сукупності свідчать про те, що Одеською митницею по відношенню до позивача вчинялися протиправні дії, які встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили.

Щодо наявності у даному випадку шкоди, завданої позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

24.10.2022 ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» подано до Одеської митниці імпортну митну декларацію UA50020/2022/018551 із визначеною Декларантом митною вартістю товару 19 757 964,39 грн. і сплаченою, у відповідності до вимог чинного законодавства, сумою податку на додану вартість в розмірі 20% від митної вартості - 3 951 592,88 грн.,

25.10.2022 Одеською митницею в межах своїх повноважень прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2022/000261/1, яким збільшено митну вартість товару, що підлягав розмитненню, до суми 26 467 238,40 грн і, відповідно, збільшивши розмір податку на додану вартість до суми 5 293 447,68 грн.

28.10.2022 з метою розмитнення імпортованого товару Декларантом подано митну декларацію UA50020/2022/018856, в якій вказано митну вартість товару у розмірі, визначеному за Рішенням про коригування митної вартості 26 467 238,40 грн. і розмір податку на додану вартість у сумі 5 293 447,68 грн., що на 1 323 361,92 грн більше ніж було вже сплачено разом з поданням митної декларації UA50020/2022/018551 від 24.10.2022.

ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» в Одеському окружному адміністративному суді оспорило правомірність Рішення про коригування митної вартості UA500020/2022/000264/1 від 25.10.2022.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 03.02.2023 у справі № 420/17411/22 позов позивача було задоволено у повному обсязі.

04.08.2023 на виконання рішення суду Одеською митницею складено Аркуш коригування митної декларації від 28.10.2022 16:58:09 №22UA500020018853U1, що призвело до вивільнення у розпорядження власника заблокованих коштів в сумі, що дорівнює вимушеній переплаті ПДВ 28.10.2022 в розмірі 1 323 361,92 грн.

Отже, грошові кошти, належні ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД», в сумі 1 323 361,92 грн. було протиправно заблоковано Одеською митницею з 28.10.2022 по 04.08.2023 - всього 279 днів.

Рух коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок, з поточного рахунку на рахунок Державної митної служби України з призначенням платежу «попередня сплата за митне оформлення, митний пост Одеса-Грузова», підтверджується банківськими виписками.

28.10.2022 ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» подано до Одеської митниці імпортну митну декларацію 22UA500020018831U7 із визначеною Декларантом митною вартістю товару 1 808 391,82 грн. і сплаченою, у відповідності до вимог чинного законодавства, суму податку на додану вартість в розмірі 20% від митної вартості - 361 678,36 грн.

28.10.2022 Одеською митницею в межах своїх повноважень прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2022/000264/1, котрим збільшено митну вартість товару, що підлягав розмитненню, до суми 2 414 194,62 грн. і, відповідно, збільшивши розмір податку на додану вартість до суми 482 838,92 грн.

28.10.2022 з метою розмитнення імпортованого товару Декларантом подано митну декларацію 22UA500020018853U4, в котрій вказано митну вартість товару у розмірі, визначеному Рішенням про коригування митної вартості - 2414194,62 грн. і розмір податку на додану вартість у сумі 482 838,92 грн., що на 121 160,56 грн. більше ніж було вже сплачено разом з поданням митної декларації 22UA500020018831U7 від 28.10.2022.

TOB «ТАЛАМУС ЛТД» в Одеському окружному адміністративному суді оспорило правомірність Рішення про коригування митної вартості UA500020/2022/000264/1 від 28.10.2022.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 23.02.2023 у справі № 420/17418/22 позов позивача було задоволено у повному обсязі. За поясненнями обох сторін, вказане рішення набрало законної сили 16.05.2023.

04.08.2023 на виконання рішення суду Одеською митницею складено Аркуш коригування митної декларації від 28.10.2022 16.51:19 №22UA500020018853U4, що призвело до вивільнення у розпорядження власника заблокованих коштів в сумі, що дорівнює вимушеній переплаті ПДВ 28.10.2022 в розмірі 121 160,56 грн.

Отже, грошові кошти, належні ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД», в сумі 121160,56 грн. було протиправно заблоковано Одеською митницею з 28.10.2022 по 04.08.2023 - всього 279 днів.

Рух коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок, з поточного рахунку на рахунок Державної митної служби України з призначенням платежу «попередня сплата за митне оформлення, митний пост Одеса-Грузова», підтверджується банківськими виписками.

06.01.2023 ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» подано до Одеської митниці імпортну митну декларацію 23UA500110000073U0 із визначеною Декларантом митною вартістю товару 22 647 313,87 грн. і сплаченою, у відповідності до вимог чинного законодавства, суму податку на додану вартість в розмірі 20% від митної вартості - 4 529 462,77 грн.,

13.01.2023 Одеською митницею в межах своїх повноважень прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA500110/2023/000001/1, яким збільшено митну вартість товару, що підлягав розмитненню, до суми 29 496 200,03 грн. і, відповідно, збільшивши розмір податку на додану вартість до суми 5 899 240,01 грн.

13.01.2023 з метою розмитнення імпортованого товару Декларантом подано митну декларацію 23UA500110000157U4, в якій на митну вартість товару у розмірі, визначеному за Рішенням про коригування митної вартості - 29 496 200,03 грн, вказано розмір податку на додану вартість у сумі 5 899 240,01 грн., що на 1 369 777,24 грн більше ніж було вже сплачено разом з поданням митної декларації 23UA500110000073U0 від 06.01.2023.

Кошти в сумі 5 899 240,01 грн було сплачено на рахунок Державної митної служби України з поточного рахунку «ТОВ ТАЛАМУС ЛТД», залишки на якому направлялися згідно Договору банківського вкладу про розміщення грошових коштів на поточному депозиті « 083TD від 24.02.15

ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» в Одеському окружному адміністративному суді оспорило правомірність Рішення про коригування митної вартості UA500110/2023/000001/1 від 13.01.2023.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі № 420/2623/23 позов позивача було задоволено у повному обсязі. За поясненнями обох сторін, вказане рішення набрало законної сили 26.07.2023.

18.09.2023 на виконання рішення суду Одеською митницею складено та підписано Аркуш коригування митної декларації від 13.01.2023 №23UA500110000157U4, що призвело до вивільнення у розпорядження власника заблокованих коштів в сумі, що дорівнює вимушеній переплаті ПДВ з 13.01.2023 в розмірі 1 369 777,24 грн.

Отже, грошові кошти, належні ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД», в сумі 1 369 777,24 грн. було протиправно заблоковано Одеською митницею з 13.01.2023 по 18.09.2023 - всього 247 днів.

У період блокування вищевказаних грошових коштів ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» мало Договір банківського вкладу про розміщення грошових коштів на поточному депозиті № 083TD від 24 лютого 2015 з АБ «ПІВДЕННИЙ». Додатковими угодами № 4450TDd від 21.10.2022, № 4463 TDd від 09.12.2022, № 4485TDd від 01.12.2022 до зазначеного вище Договору банківського вкладу грошові кошти розміщалися на поточному депозиті за ставкою 10,00 (Десять) % річних з визначенням бази нарахування процентів що дорівнює 365 днів.

Згідно п.п. 1.5 Договору вкладник має право до закінчення дії договору проводити довкладання грошових коштів на Рахунок, а також часткове або повне зняття грошових коштів з Рахунку.

Також ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» мав Генеральну угоду №0150ver про розміщення коштів на умовах вкладу «ОВЕРНАИТ» в рамках депозитної лінії від 16.02.2023 з додатковими угодами №1 від 22.03.2023, (процентна ставка - 12%); №2 від 05.04.2023, (процентна ставка - 12%); №3 від 03.05.2023, (процентна ставка - 12%); №4 від 23.06.2023, (процентна ставка - 12%); №5 від 07.08.2023р. (процентна ставка - 12,5%) з АБ «ПІВДЕННИЙ».

Відповідно до ч. 2 статті 224 Господарського Кодексу України, під збитками розуміються також не одержані доходи підприємством, які підприємство одержало б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського Кодексу України, до складу збитків включається в тому числі неодержаний прибуток (втрачена вигода).

З Аудиторського висновку про фактичні результати виконання розрахунку втраченої вигоди суб'єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛАМУС ЛТД», внаслідок прийняттям Одеською митницею рішень про коригування митної вартості товарів, визнаних судовими рішеннями протиправними та незаконними від 03.10.2023, складеного ТОВ «Аудиторська фірма «Наш аудит» вбачається наступним:

«Відповідно Договору банківського вкладу про розміщення грошових коштів на поточному депозиті № 083TD від 24 лютого 2015р. з додатковою угодою № 4450 TDd від 21Л0.2022р., № 4463 TDd від 09.12.2022р., № 4485 TDd від 01.02.2023р. кількість банківських днів за період з 28.10.2022р. по 16.02.2023р. складає 110 календарних днів. Сума відсотків згідно вказаних угод встановлена у розмірі 10% річних.

Відповідно Генеральної угоди № 0150ver про розміщення коштів на умовах вкладу «ОВЕРНАЙТ» в рамках депозитної лінії від 16.02.2023р. з додатковими угодами № 1 від 22.03.2023р., № 2 від 05.04.2023р., № 3 від 03.05.2023р., № 4 від 23.06.2023р., № 5 від 07.08.2023р. кількість банківських днів за період з 16.02.2023р. по 04.08.2023р. складає 169 днів; кількість банківських днів за період з 16.02.2023 р по 18.09.2023 р. складає 214 днів.

Сума відсотків згідно угоди №1 від 22.03.2023 встановлена у розмірі 12% річних.

Сума відсотків згідно угоди №2 від 05.04.2023 встановлена у розмірі 12% річних.

Сума відсотків згідно угоди №3 від 03.05.2023 встановлена у розмірі 12% річних.

Сума відсотків згідно угоди №4 від 23.06.2023 встановлена у розмірі 12,5% річних.

Сума відсотків згідно угоди №5 від 07.08.2023 встановлена у розмірі 12,5% річних.»

За результатами проведеного аудиту було зроблено наступні висновки:

« 1. У періоді, що розглядається, підприємство користувалось тільки двома рахунками у національній валюті:

- поточний рахунок № НОМЕР_1 в АБ «Південний»;

- депозитний рахунок № НОМЕР_2 в АБ «Південний».

2. Протягом періоду з 24.10.2022 по 13.01.2023 з метою здійснення попередньої сплати за митне оформлення імпортованої сировини підприємство здійснювало повернення на поточний рахунок грошових коштів згідно Договору банківського вкладу про розміщення грошових коштів на поточному депозиті №083TD. При цьому відповідні суми виключалися з тих, на які нараховувались проценти.

3. В момент здійснення випуску імпортованого товару суми, визначені у відповідності до вимог Митного кодексу, мали б списуватись з наявної на рахунку митниці суми передплати в якості належних митних платежів. На вимогу Одеської митниці, як умову випуску імпортного товару у вільний обіг, підприємство вимушено погоджувалось на списання більших сум, залишаючи за собою право, передбачене Митним кодексом, оспорити дії митниці, та вимагати повернення вимушеної переплати, заблокованої на рахунках митниці.

4. Рішеннями судів дії Одеської митниці по змушуванню підприємства завищувати суму митних платежів визнано протиправними. На виконання рішень судів переплачені суми розблоковано, що засвідчено надісланими підприємству Аркушами коригування відповідних митних декларацій.

5. Увесь час, з моменту випуску чергової партії імпортованого товару до моменту надання Аркушу коригування відповідної митної декларації, кошти залишались заблокованими - права розпоряджатись ними підприємство було позбавлено. Весь цей час заблоковані кошти були виключені зі стану отримання процентів за їх розміщення на наявних у підприємства рахунках: до 16 лютого 2023 року - на поточному депозиті за Договором банківського вкладу від 24.02.2015 року; від 16 лютого 2023 року до моменту надання Аркушу коригування - на вкладному (депозитному) рахунку в рамках Генеральної угоди про розміщення коштів на умовах вкладу «ОВЕРНАЙТ» в рамках депозитної лінії від 16.02.2023.

6. Згідно приведених розрахунків ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» не отримано прибутку, який було б отримано за звичайних обставин (упущеної вигоди), у сумі 234 859 гривень 52 коп.

7. Сума неотриманого прибутку (упущеної вигоди) розраховувалася аудиторами із застосуванням стандарту достовірності доказів, які з розумною впевненістю дозволяють стверджувати, на думку аудиторів, що факт заподіяння шкоди підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛАМУС ЛТД» відбувся.»

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» було завдано шкоду у вигляді упущеної вигоди (не отримано прибутку, який було б отримано за звичайних обставин) у сумі 234 859,52 грн.

При чому, між неправомірними діями відповідача та завданою шкодою позивачу наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок, адже саме через неправомірні дії відповідача по коригуванню митної вартості товарів, на рахунках митниці були заблоковані грошові кошти позивача, зняті останнім з депозитного ранку. Таким чином, безпідставне блокування таких коштів у зв'язку з неправомірним коригуванням митної вартості товару, призвело до того, що позивач не отримав у повному обсязі прибуток від розміщення коштів на депозитному рахунку, що є упущеною вигодою.

Таким чином, наявні всі три складові, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Відповідно до ст. 30 Митного кодексу України (в редакції, до 01.10.2022) посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 30 Митного кодексу України (в редакції, чинній з 01.10.2022) посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.

Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).

У постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що: «Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат; 6) дата складення повного судового рішення. При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, як і не встановлювала відповідна норма у редакції ГПК України, чинній до 15 грудня 2017 року, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.».

Отже, у спірних правовідносинах боржником має виступати держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, яким у цій справі є Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

В цей же час, Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001№ 12/рп-2001 було розглянуто питання відшкодування шкоди в розрізі норм законів про бюджет та положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». В цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що: «Україна, згідно з Конституцією України, є правовою державою (стаття 1), а людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3). Цей обов'язок держави конкретизується в ряді статей Конституції України. В Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням, в разі скасування вироку суду як неправосудного (частина четверта статті 62 Конституції України). Аналогічні положення щодо відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, містяться і в частині третій статті 152 Конституції України.»

За висновком Конституційного Суду України у вищевказаному рішенні право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, гарантується за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

Так, у спірних правовідносинах норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» не підлягають застосуванню, однак підлягають застосуванню положення ст. 56 Конституції України, ст. 1173 ЦК України, ст. 25 та підп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, які передбачають аналогічний порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі, зокрема, внаслідок незаконно прийнятих рішень органів державної влади - за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання відповідних органів.

Отже, суд зазначає, що норми законодавства, чинні на момент виникнення спірних відносин та на час вирішення спору судом, прямо передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади - за рахунок коштів державного бюджету.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 по справі №906/368/23 зазначив наступне:

« 71. Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та судова колегія не вбачає підстав від нього відходити.

72. З урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

73. При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, стаття 238 ГПК України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.»

Разом з цим, згідно з прохальної частини позову позивачем вимоги заявлені про відшкодування збитків за рахунок коштів органу державної влади - заподіювача шкоди, через якого держава діє у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц).

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов'язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Надавши оцінку порушеному праву позивача, колегія суддів вважає, що його позовні вимоги направлені саме на відшкодування шкоди, завданої йому діями державного органу, в той же час зазначення в прохальній частині позовної заяви про відшкодування збитків за рахунок коштів органу державної влади - заподіювача шкоди, а не про стягнення даних коштів саме з державного бюджету, не може свідчити про обрання неефективного способу захисту.

Тому висновки суду першої інстанції про відмову у позові у зв'язку з обранням неефективного способу захисту є помилковими.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач оскаржив рішення митниці до адміністративного суду та звернувся до митниці із заявами про повернення коштів через сплив значного проміжку часу, з урахуванням чого можна дійти висновку, що аудиторським висновком не враховано зволікання позивача під час звернення до суду та звернення до митного органу з відповідною заявою, з огляду на наступне.

По-перше, посилання відповідача на те, що позивач звертався до адміністративного суду через місяць винесення рішення про коригування митної вартості, не приймається колегією суддів до уваги, адже це пов'язано з тим, що підготовка обґрунтованої позовної заяви та збирання відповідних доказів потребує певного часу. Тому такі дії жодним чином не свідчать про зволікання з боку позивача.

Посилання митниці про те, що позивач звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до митних декларацій тільки 24.07.2023, також не приймаються колегією суддів до уваги.

Пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, встановлено, що аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов'язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації за формою єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією за формою єдиного адміністративного документа.

У даному випадку, було скасовано неправомірні рішення митного органу, тому підставами для оформлення аркушу коригування та відповідно повернення позивачу безпідставно заблокованих коштів, були рішення Окружного адміністративного суду по справам, в яких Одеська митниця виступала відповідачем, тобто була обізнана про зміст таких рішень. Однак, в свою чергу митницею не вживалось жодних дій, направлених на виконання даних рішень, якими було встановлено факт неправомірних дій з боку митниці та саме у зв'язку бездіяльністю митниці, позивачу було завдано додаткових збитків.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 234 859,52 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, судом першої інстанції не були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Щодо вимоги позивача про стягнення судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивачем при зверненні з позовною заявою було сплачено судовий збір у сумі 3522,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №535 від 10.10.2023. При поданні апеляційної скарги, позивачем був сплачений судовий збір у сумі 5284,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №201 від 13.03.2024.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, у даному випадку судовий збір за подання заяви та апеляційної скарги не підлягав сплаті, оскільки спір стосується відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

В той же час, питання повернення безпідставного сплаченого судового збору вирішується судом на підставі заяви платника такого судового збору у порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 269-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі № 916/4454/23 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі № 916/4454/23 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

«Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус Лтд» (65098, м. Одеса, Застава - ІІ, вул. Привозна, буд. 1) 234 859,52 грн. збитків»

Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документа.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 04.06.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран