03.06.24
Справа №635/7581/21
Провадження по справі № 2/635/1984/2024
03 червня 2024 року смт Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі
головуючого - судді Назаренко О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сліпченко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Мереф'янська міська радапро визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 44771148 від 29 вересня 2015 року, ОСОБА_1 , належить на праві приватної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 26 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Куриленко С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2532. Відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 19 серпня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , окрім ОСОБА_1 її чоловіка - ОСОБА_4 та спільного сина ОСОБА_5 зареєстрована донька від першого шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, з 2014 року вищезазначена особа фактично не проживає за вказаною адресою. Донька проживає в Російській Федерації зі своїм чоловіком вже понад 8 років, має громадянство РФ та постійне місце проживання на території вищезазначеної країни. Фактично за весь цей час до України вона не в'їжджала та повертатися не планує. Відповідач не бере участі в утриманні житлового будинку, його ремонті, оплаті послуг за електроенергію, газопостачання та інші комунальні послуги. Особистих речей відповідача у житловому будинку не має, будь-яка поштова кореспонденція на ім'я відповідача за вказаною адресою на сьогодні не надходить. Реєстрація відповідача в житловому будинку призводить до понесення додаткових необґрунтованих витрат на оплату комунальних послуг, оскільки, вартість певних комунальних послуг вираховується в залежності від кількості осіб, зареєстрованих в житловому приміщенні. За таких обставин позивач звернулася до суду з даним позовом.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 за N 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, територіальна підсудність справ Харківського районного суду Харківської області та визначена за Полтавським районним судом Полтавської області.
На підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2023 року дану справу передано до Харківського районного суду Харківської області для розгляду.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Мереф'янська міська радапро визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено дату проведення судового засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином про день, час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Представник третьої особи Мереф'янської міської ради - Попов Вячеслав Анатолійович, надіслав на адресу відзив за підписом міського голови ОСОБА_6 , в якому зазначено, що міська рада не заперечує в задоволенні позовних вимог в повному обсязі і просить справу розглядати за відсутністю представника Мереф'янської міської ради за наявними в матеріалах справи документами.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 26 серпня 2005 року, реєстраційний номер № 2532, що посвідчено приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Куриленко С.В.
За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 1989 р.н., ОСОБА_5 1994 р.н., ОСОБА_4 1967 р.н., що підтверджується інформаційною довідкою про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 19 серпня 2021 року № 4521, виданою адміністратором відділу надання адміністративних послуг Мереф'янської міської ради.
Факт реєстрації у спірному будинку відповідача ОСОБА_2 підтверджується також інформацією про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, отриманої в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області.
Актом обстеження житлово-побутових умов депутата Мере'янської міської ради ОСОБА_7 від 10 червня 2021 року підтверджено, що за адресою АДРЕСА_1 фактично проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - власник будинку; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - чоловік позивача; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька позивача; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син позивача. Але за даним адресом також зареєстрована - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька попереднього шлюбу ОСОБА_1 , яка з 2011 року та по теперішній час фактично проживає за кордоном в Росії. Має прописку та громадянство Російської Федерації в Білгородській області.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.
Статтею 41 Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Тобто, за змістом ст. 319 ЦК України власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права. Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.
Разом із тим, як вбачається зі змісту ст. 319 ЦК, обмеження права власності не підлягають розширеному тлумаченню.
Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.
Частиною першою 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає тривалий час, житловою площею будинку не користується, житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку не сплачує, а тому правових підстав для подальшої його реєстрації у будинку позивача немає, внаслідок чого відповідача необхідно визнати таким, що втратили право користування вищевказаним будинком.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім за подання позовної заяви судовий збір в сумі 908 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості, що не проголошуються:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: невідомий, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
третя особа: Мереф'янська міська рада, код ЄДРПОУ 04058692, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 213.
Повний текст рішення складено 05 червня 2024 року.
Суддя О.В.Назаренко