Кримінальне провадження №629/3283/24
Номер провадження 1-кп/629/190/24
04 червня 2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Лозова кримінальне провадження № 12024226110000162 від 10.05.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комарівка, Ізюмського району, Харківської області, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, працюючого у ТОВ “БЕЙК ФУД” на посаді експедитора, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
05.05.2024, близько 23:00 години, більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не представилось можливим, на відкритій ділянці місцевості поруч з під'їздом №4 багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , знаходились ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де між двома останніми виникла сварка.
Під час перебування на вищевказані відкритій ділянці місцевості, у ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до неповнолітньої ОСОБА_5 , виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останній.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 знаходячись на відкритій ділянці місцевості за вищезазначеною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень неповнолітній ОСОБА_5 , наніс останній 4 удари відкритою долонею правої руки по голові та обличчю, потім ще 4 удари відкритою долонею правої руки по обличчю та шиї.
Після чого, ОСОБА_3 , неповнолітня ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , прийшли до приміщення квартири АДРЕСА_3 , де мешкає останній.
Продовжуючи реалізовувати свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_3 знаходячись у приміщенні вищевказаної квартири за вищезазначеною адресою, де наніс ОСОБА_5 1 удар відкритою долонею правої руки в ніс та 4 удари по плечах та шиї.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 завдав неповнолітній ОСОБА_5 тілесне ушкодження у вигляді: синця в області спинки носу з поширенням в область внутрішніх кутів обох очей та декілька на верхні і нижні повіки очей, що за ступенем тяжкості, відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно пункту 2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілсених ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року).
Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд вчиненого ОСОБА_3 кримінального проступку в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно із заявою ОСОБА_3 від 29.05.2024 року щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю його захисника - адвоката ОСОБА_6
обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Отже, під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження № 12024226110000162, в якому виклав клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 в заяві від 29.05.2024 року в присутності законного представника ОСОБА_7 вказала, що погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена та його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, є кримінальним проступком.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Комарівка, Ізюмського району, Харківської області, українець, громадянин України, і професійно-технічною освітою, працює у ТОВ “БЕЙК ФУД” на посаді експедитора, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, станом на 20.05.2024 року перебуває на обліку військовозобов'язаних запасу, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального проступку щодо неповнолітньої особи.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинений кримінальний проступок, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про особу.
В даному випадку, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Із урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 обставини, яка пом'якшує покарання та обставин, що обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального проступку та відношення до скоєного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що обвинувачений офіційно працевлаштований, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу.
Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Підстав для застосування ст.ст.75, 76, 69, 69-1 КК України у суду немає.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
У кримінальному провадженні(проступку) цивільний позов не заявлено.
Викривачі у кримінальному провадженні - відсутні.
У кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експертів у зв'язку із проведенням експертиз.
У кримінальному провадженні наявні речові докази, а саме: чотири аркуші паперу формату А4 на яких маються кольорові зображення (фотознімки) зроблені на мобільний телефон, які ідентифіковані як Фотознімок АДРЕСА_4 де зафіксовано обличчя неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 які перебувають у матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень.
Заходи забезпечення кримінального провадження не обирати.
У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.
Витрати на залучення експертів - відсутні.
Речові докази по справі, а саме: чотири аркуші паперу формату А4 на яких маються кольорові зображення (фотознімки) зроблені на мобільний телефон, які ідентифіковані як Фотознімок АДРЕСА_4 де зафіксовано обличчя неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 та які перебувають у матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КК України копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту отримання його копії.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1