Справа № 404/11054/23
Номер провадження 1-кс/404/2013/24
05 червня 2024 року місто Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , при підготовці до розгляду клопотання прокурора Кропивницької окружної прокуратури про переведення засудженого по кримінальному провадженню 120231211600000293 за ч. 1 ст. 190 КК України,
Прокурор Кропивницької окружної прокуратури по кримінальному провадженню 120231211600000293 за ч. 1 ст. 190 КК України, просить перевести засудженого ОСОБА_2 до слідчого ізолятора, для проведення слідчих дій.
Відповідно до п. 1- 2, 17 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Перераховані твердження кореспондуються з правовою позицією Конституційного Суду України, згідно якої, можливо обмеження прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», пункт 96 Рішення у справі Кромбах проти Франції).
Таке обмеження визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом, тобто відповідає основним засадам судочинства, визначеним Конституцією України, є пропорційним та обгрунтованим. Доводи прокурора стануть предметом розгляду у порядку виконання доручення для проведення слідчих дій, або застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 .
Висловлене твердження кореспондується з правовою позицією Конституційного Суду України, згідно якої, обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі Кромбах проти Франції від 13 лютого 2001 року).
Наведене також узгоджується з практикою застосування Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року (справа № 757/61433/21-к, провадження № 51-372 км 22) та від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к, провадження № 51-3781 км 21, від 14 лютого 2023 року (справа №405/680/22). При цьому кримінальний процесуальний закон не містить правових підстав для втручання до повноважень чи обов'язків слідчого.
Вимога прокурора виходить за межі процесуальних повноважень слідчого судді, тому існує ризик нелегітимного втручання до дискреційних повноважень установи з виконання покарання, оскільки постановлення такої ухвали,слідчим суддею не передбачено кримінальним процесуальним законом.
За приписами ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Прокурор пославшись на приписи ст.ст. 537-539 КПК, не проаналізував їх у взаємозв'язку з тими, що визначені частинами 1, 9 цієї статті, і не звернув уваги на те, що слідчий суддя не наділений відповідними повноваженнями.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Чинний кримінальний процесуальний закон розрізняє поняття «суд» та «слідчий суддя», визначаючи стадії кримінального провадження (досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність) здійснення ними своїх повноважень та належним чином розмежовуючи їх.
Питання виконання вироку вирішується ухвалою суду, а не слідчого судді.
Право на судовий захист є фундаментальним правом людини, яке є гарантією захисту її прав, свобод і законних інтересів, а рівень його забезпеченості характеризує демократизм держави та її правовий характер.
Керуючись ст. 370 КПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Кропивницької окружної прокуратури по кримінальному провадженню 120231211600000293 за ч. 1 ст. 190 КК України, про перевід засудженого ОСОБА_2 до слідчого ізолятора, для проведення з його участю слідчих дій.
На ухвалу слідчого судді можуть бути подані заперечення під час проведення підготовчого судового засідання.
Слідчий суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1