Справа № 404/6924/21
Номер провадження 2/404/1844/21
23 травня 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі:
головуючого судді Павелко І.Л.
за участі секретаря Коваленко А.О.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон Вікторія Олександрівна, Управління з питань захисту прав дітей, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію права власності, суд ,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати противоправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Малогон Вікторії Олександрівни Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43016372 від 14.09.2018 року 15:58:45; скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 43016372 від 14.09.2018 року 15:58:45; визнати противоправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Малогон Вікторії Олександрівни, Кропивницького міського нотаріального округу, Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:44627425 від 14.12.2018 року 17:07:59; скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав, власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 4462425 від 14.12.2018 17:07:59.
09.08.2023 року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та просила суд визнати противоправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Малогон Вікторії Олександрівни Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43016372 від 14.09.2018 року 15:58:45; скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 43016372 від 14.09.2018 року 15:58:45; визнати противоправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Малогон Вікторії Олександрівни, Кропивницького міського нотаріального округу, Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:44627425 від 14.12.2018 року 17:07:59; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 01.07.2021 року, серія номер:1075, виданий 01.07.2021, укладений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Березовською О.В. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 19586135101; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59045619 від 01.07.2021 року,15:04:53, приватний нотаріус Березовська Ольга Валеріївна, Кропивницький міський нотаріальний округ, Кіровоградська область).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач ОСОБА_2 знехтувавши діючим рішенням суду, фактично в обхід закону переоформив квартиру, в якій мешкала позивач з неповнолітньою дитиною, на своє ім'я, тобто став новим власником, приватний нотаріус порушив порядок виконання рішення суду. Окрім того, будь-яких повідомлень від приватного нотаріуса Малогон В.О. щодо вчинення дій з майном позивач не отримувала.
Ухвалою судді від 27 вересня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон Вікторія Олександрівна, Управління з питань захисту прав дітей, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію права власності залишено без руху.
Ухвалою суду від 14 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів , а саме: дату народження ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) ОСОБА_3 ; інформацію щодо осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 , задоволено.
Ухвалою суду від 09 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_1 щодо залучення відповідачем по вказаній справі ОСОБА_4 , прийняття уточненої позовної заяви задоволено.
Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон Вікторія Олександрівна, Управління з питань захисту прав дітей, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію права власності залишено без руху.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 рокузадоволено клопотання ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог по вказаній справі.
Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року витребувано від приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Березовської Ольги Валеріївни (25006, м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 31) належним чином завірену копію договору дарування, серія та номер:1075, виданий 01.07.2021, видавник: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Березовська Ольги Валеріївни.
Ухвалою суду від 08 грудня 2023 рокузакрито підготовче засідання по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон Вікторія Олександрівна, Управління з питань захисту прав дітей, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію права власності та призначено до розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовної заяви. Надав до суду відзив(а.с. 90-93, т.1).
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду не зявивлись, повідомлені належним чином, заяв та клопотань до суду не надали.
Представник приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон Вікторія Олександрівнав судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовної заяви. Надала до суду письмові пояснення(а.с. 1-5, т.2). 23.05.2024 року представник приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон Вікторія Олександрівна подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 22 вересня 2012 року між позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений договір позики від 22.09.2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Малогон Вікторією Олександрівною, зареєстровано реєстрі за № 1571.
У забезпечення цього договору був укладений іпотечний договір майновими поручителями від 22 вересня 2012 року, за умовами якого позивач ОСОБА_5 , передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,36м2, вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 240 000 гривень.
Згідно договору про винесення змін до договору позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Малогон Вікторією Олександрівною за реєстровим №1571 від 20.02.2013 року, сторони дійшли згоди про викладення пункту 1 договору позики в наступній редакції: позикодавець, ОСОБА_2 при укладанні цього договору передав у власність позичальникові строком до 22.02.2015 року, а позичальник, ОСОБА_5 прийняв від нього у власність строком до 22.02.2015 року грошові в розмірі 240000,00 грн. таку ж саму суму грошових коштів позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві до 22.02.2015 без сплати відсотків за користування позикою.
Відповідно до умов договору передбачено, що у разі не виконання умов договору задовольнити свої вимоги іпотекодержатель може шляхом реалізації предмету іпотеки.
Спірна квартира, за адресою: АДРЕСА_3 , яка виступає предметом іпотеки, використовується позивачем як постійне місце проживання, іншого нерухомого, майна для проживання позивач та її неповнолітній син ОСОБА_6 28 грудня 2004 року,народження, не мають .
13.01.2017 року Кіровський районний суд міста Кіровограда ухвалив рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири під номером АДРЕСА_4 в рахунок погашення заборгованості в сумі 269440,86; грн. (у тому числі, з яких: інфляційні втрати в розмірі 719,76 грн., 24% річних у розмірі 28721,10 грн.) за договором позики грошових коштів від 22.08.2012 року, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки, на користь позивача. Вказане рішення на виконання до виконавчої служби не пред'являлось. На вказане рішення була подана апеляційна скарга.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, яка залишена без змін-постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 грудня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Кіровського районного суду; м. Кіровограда від 13.02.2017 року змінено, зазначивши в резолютивній частині, що спосіб реалізації предмета іпотеки здійснюється шляхом його продажу від імені ОСОБА_7 ; в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Отже відповідач мав би звернутися у встановленому законом порядку до виконавчої служби для виконання рішення суду.
Приватним нотаріусом Малогон Вікторією Олександрівною Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області 11.09.2018 року на підставі рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда по справі № 404/2145/15-ц було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19586135101, номер запису про право власності 27929142.
При цьому підставою виникнення права власності зазначено рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда № 404/2145/15-ц від 13.01.2017 року. Задоволення вимог іпотекодержателя шляхом перереєстрації права власності на предмет іпотеки - це є виключно позасудовий спосіб задоволення вимог, при цьому повинен бути виданий або
виконавчий напис нотаріуса, або укладено договір про перехід права власності, однак такі документи не видавались.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону України «Про іпотеку».
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України передбачає можливість такого звернення на підставі рішення, суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».
Згідно з частиною третьою статті 33 "Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюйтеся відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з частиною другою статті 39 цього Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житловеприміщення.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців, не позбавляє іпотекодержателя права звернутися з таким позовом окремо.
Відповідно до частини першої статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Позивач, ОСОБА_2 переоформив квартиру на своє ім'я, тобто став новим власником.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири під номером АДРЕСА_5 являється ОСОБА_2 .
Не зважаючи на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/2145/15-ц де визначено порядок задоволення вимог шляхом продажу вказаного предмета іпотеки. Тобто приватний нотаріус порушив порядок виконання рішення суду. Окрім того, будь-яких повідомлень від приватного нотаріуса Малогон В.О. щодо вчинення дій з майном позивач не отримувала.
З повторно отриманої Довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.09.2019 відповідно до якої 14.12.2018 приватним нотаріусом Малогон Вікторією Олександрівною Кропивницького міського нотаріального округу, Кіровоградської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав їx обтяжень, індексний номер: 44627425 від 14.12,2018 17:07:59, та оформлено право власності на спірну квартиру на ОСОБА_3 згідно, договору купівлі- продажу, серія та номер:1074, виданий 14.12.2018, приватним нотаріусом Малогон Вікторією Олександрівною Кропивницького міського нотаріального округу, Кіровоградської області.
В процесі розгляду справи стало відомо, що спірна квартира була переоформлена повторно - шляхом укладення договору дарування на ім'я ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно(а.с.215-217, т.2).
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У справі, що розглядається, новий власник, не може користуватися своєю власністю, оскільки попередній власник, який втратив право власності на житло, відмовляється виселятися з нього.
З усталеної практики Верховного Суду України вбачається, у такому випадку необхідно захистити права колишнього власника положення статті 109 УРСР, з передбачає можливість виселення попереднього власника лише з наданням іншого житлового приміщення.
Згідно з рішенням Європейського дуду, з прав людини, (далі - ЄСПЛ) у справі "Спорронґі Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов; втручання повинне здійснюватися згідно із законом, воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу Мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба"," а втручання - пропорційним законний меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом як дотримання "справедливого балансу" між потребами" загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але и іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій, приватний інтерес, перебуваючи "в цивільно- правовому полі.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого" протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
У рішенні від 07 липня 2011 року у справі "Сєрков проти України'" (заява N 39766/05), яке набуло статусу-остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію "законів".
Таким законом, на переконання Великої Палати Верховного Суду, є стаття 109 ЖК УРСР, яка закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.
Продовжуючи далі про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму "концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (пункт $4 рішення від 09 листопада 1999 року у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (SpaceR s.r.o. v. the Czech Republic), заява N 26449/95, Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (пункт 109 рішення від 05 січня 2000 року у "справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) , заява N 33202/96. Коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується.
Сам факт того, що правова норма передбачає більш, як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі "передбачуваності" у контексті Конвенції. Завдання здійснення"правосуддя, що є повноваженням, судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці(пункт 65 рішення від 17 лютого 2004 року у справі '"Горжелік та інші проти Польщі” (Gor-zelik and Others v. Poland)-, заява N 44158/98. У цьому зв'язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (пункти 29-30 рішення від 24 березня 2009 року у справі "Тудор Тудор проти Румунії" (Tudor Tudor v. Romania), заява N 21911/03, та пункти 34-37 рішення від 02 листопада 2010 року у справі "Стефаніка та інші проти Румунії" (Stefanica ahd Others v. Romania), заява N 38155/02.
У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право-на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме статті 2 ЦПК України, згідно з якою завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних, справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних праву свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною другою ст.2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у редакції, чинній Ha час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, яка відповідає статті 5 цього Кодексу у редакції від 03 жовтня 2017 року)
Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність недоторканність безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком державу.
Відповідно до: частини першої статті ч 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК Україну.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідач, переоформляючи житло знав про проживання в ньому позивача, а також малолітньої дитини, які іншого житла не мають. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права, власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
Держава створює умови, за яких кожний громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 825 ЦК України врегульовано розірвання договору найму житла.
Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати визначається його власником.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном, на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм-майном.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя до житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони , які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно- правовому полі.
Відтак, наведені положення закону дають змогу дійти висновку, що договори іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на
нерухоме майно, чого відповідачами при прийнятті відповідного рішення до уваги враховано не було.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень - це сукупність дій визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб визначений Законом та рішенням суду.
Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (№ 1403-VIII від 02.06.2016 року, редакція станом на 28.08.2018 року) та Закону України “Про виконавче провадження” органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень покладається на органи державної виконавчої служби та приватних виконавців.
Статтею 5 Закону визначено органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, ні приватний, ні державний нотаріус до вказаних органів та осіб не відноситься. Нормами Закону України “Про наторіат” також не передбачено вчинення нотаріусом дій щодо виконання рішення суду про реалізацію предмету іпотеки. Тому приватний нотаріус Малогон В.О. не мала права вчиняти дії щодо виконання рішення Кіровського районного судом м. Кіровограда у справі № 404/2145/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до статті 591 Цивільного кодексу України, реалізація предмета, застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту ст. 60 СК України і ст. 368 ЦК України можна дійти висновку, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1ст. 61 СК України).
Об'єкт спору, а саме: квартира АДРЕСА_4 була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 .
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13.01.2017 року на примусовому виконанні не перебувало, майно (квартира АДРЕСА_4 ) на торги не виставлялась.
Також необхідно зазначити, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Малогон В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 827 , квартира АДРЕСА_4 була продана за 400 200,00 грн., а відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/2145/15-ц, сума боргу складала 269 440,86 грн. Проте, різниця в сумі 130 759,14 грн. позивачем не отримувалась.
Заслухавши пояснення сторін, враховуючи, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом перереєстрації права власності на предмет іпотеки є виключно позасудовий спосіб задоволення вимог, при цьому повинен бути виданий або виконавчий напис нотаріуса, або укладено договір про перехід права власності, проте такі документи не видавались, що і не спростовується поясненнями представника ОСОБА_2 та представника ОСОБА_10 , суд задовольняє позовні вимоги повністю.
Враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі по 1568,53 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.10, 11, 81, 207, 1247-1249, 1253, 1257 ЦК України, ст.ст. ЦПК України суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон Вікторія Олександрівна, Управління з питань захисту прав дітей, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію права власності - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Малогон Вікторії Олександрівни Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43016372 від 14.09.2018 року 15:58:45.
Скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 43016372 від 14.09.2018 року 15:58:45.
Визнати противоправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Малогон Вікторії Олександрівни, Кропивницького міського нотаріального округу, Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:44627425 від 14.12.2018 року 17:07:59.
Скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав, власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 4462425 від 14.12.2018 17:07:59.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 01.07.2021 року, серія номер:1075, виданий 01.07.2021, укладений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Березовською О.В. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 19586135101; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59045619 від 01.07.2021 року,15:04:53, приватний нотаріус Березовська Ольга Валеріївна, Кропивницький міський нотаріальний округ, Кіровоградська область).
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 1568,53 грн. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_7 ;
відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_8 ;
відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_8 ;
третя особа: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон Вікторія Олександрівна, місце знаходження: АДРЕСА_9 ;
третя особа: Управління з питань захисту прав дітей , місце знаходження: вул. В.Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006;
третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 .
Повний текст рішення виготовлений 03.06.2024 року.
Суддя Кіровського І. Л. Павелко
районного суду
м.Кіровограда