Справа №348/616/24
Номер провадження 2/348/504/24
05 червня 2024 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Солодовнікова Р.С.
при секретарі судового засідання: Нагорняк Г.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів .
за відсутності сторін.
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів .
В обгрунтування позивач посилається на те, що вони з відповідачем по справі проживали в зареєстрованому шлюбі, який в 2021 році розірвано. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач жодним чином не допомагає їй. Добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Вона працює по тимчасових заробітках, її дохід непостійний і незначний. Вона не взмозі сама забезпечити дитину всім необхідним, в зв'язку з цим потребує допомоги від відповідача.
Відповідач фізично здорова, працездатна людина, який працює по заробітках за кордоном, де має постійне місце роботи та отримує регулярний дохід, а тому вважає, що він має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки від всіх видів його доходу щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Відзив на позовну заяву не поступав.
Стислий виклад позицій сторін:
В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього поступила заява в якій просив справу слухати в його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених в позовній заяві. Просив постановити рішення, яким стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частки від доходу відповідача, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Також надав акт виконаних робі та просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про проведення судового засідання відповідач також викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних чи доказів, що відповідає положенням ч.3 ст. 211, ч.3 ст.223 ЦПК.
Згідно із ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідно до положень ст.ст. 280,281 ЦПК, суд ухвалою постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживають в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Надвірнянського районного суду від 29.10.2021 розірвано (а.с.9-10).
Від шлюбу в сторін народився син ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.11).
Позивач ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіфальної громади відділу ЦНАП Ланчинської селищної ради (а.с. 7-8).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 Сімейного Кодексу України (далі СК) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч.ч.1,2 ст.155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою ст.182 СК встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК).
При цьому відповідно до ч. 3 ст.181 СК за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Враховуючи, що дитина проживає разом з матір'ю, а позивач наполягає на визначенні стягнення аліментів у частці від доходу, суд дійшов висновку про визначення способу стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), батька.
Таким чином суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.
Сторони на підтвердження своїх доходів і матеріального стану у встановленому порядку докази суду не надали. Як і доказів на підтвердження інших обставини, що мають істотне значення, яківраховуються судом при визначенні розміру аліментів.
При визначені розміру аліментів судом враховується, що аліменти стягуються на одну дитину, яка перебуває на повному утриманні матері. Відповідач є молодою людиною, працездатного віку, розмір його доходів невідомий, інших утриманців він не має.
Згідно ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт стороною позивача надано договір про надання правової допомоги № 37 від 15.03.2024, який укладено між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Гурашем М.В. (а.с. 12-14).
З попереднього розрахунку суми витрат якій планує понести позивач, встановлено що судові витрати становлять 3000,00 грн., з яких: попередня консультація- 500,00 ; підготовка та складання позовної заяви до суду - 2000,00; представництво інтересів в суді -500,00 грн. (а.с. 15).
Згідно квитанцій про сплату грошових коштів №68940293 від 19.03.2024 року за складання процесуальних документів та представлення інтересів в суді позивачем було сплачено 3000,00 грн. адвокату Гурашу М.В. (а.с.16).
З акту виконаних робіт про надання послуг на правничу допомогу від 16.01.2024 року встановлено, що адвокат Гураш М.В. виконав, а позивач ОСОБА_5 отримала надані послуги згідно договору про надання правничої допомогу в загальній сумі 3000,00 грн.
Отже, стороною позивача на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт надано попередній розрахунок суми витрат на правову допомогу, договір про надання правової допомоги, квитанцію про оплату наданих послуг та акт виконаних робі, які відповідають вимогам ст. 137 ЦПК України.
З огляду на зміст викладених норм чинного законодавства України, виконуючи положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України та враховуючи оцінені судом докази щодо понесення стороною позивача витрат пов'язаних з розглядом справи і встановлені судом обставини стосовно дійсного понесення судових витрат, суд прийшов до висновку, що сума судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 3000,00 грн відповідає заявленим в попередньому (орієнтовному) розрахунку, співмірною із складністю справи, часом витраченим адвокатом і обсягом наданих ним послуг, а тому заперечення відповідача щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу є неогрунтованими.
Тому суд приходить до висновку про необхідність відшкодування судових витрат у розмірі 3000,00 грн на професійну правничу допомогу в користь позивача.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України про судовий збір. Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в користь держави.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.
При визначенні розміру аліментів суд враховує факт проживання неповнолітньої дитини з матір'ю; вік дитини, матеріальний стан позивача, яка працює по тимчасових заробітках, вартість життя на теперішній час та необхідність здійснення витрат як для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, здоров'я дитини, матеріальне становище та стан здоров"я платника аліментів, який є молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, немає інших утриманців, а тому суд дійшов до висновку, що позов слід задоволити повністю і стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього дитини в розмірі 1/4 частки з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менша 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Доказів, які б спростовували вищевикладене, стронами не надано.
Враховуючи положення ст.ст. 79,191 СК України стягнення аліментів слід розпочати з часу пред'явлення позову, а саме з 20.03.2024 року.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з відповідачаОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягають стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1211,20 гривень згідно із Законом України «Про судовий збір».
На підставі ст.ст. 141, 180, 181, 184, 191 СК України та керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273,280-289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частки з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менша 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів розпочати з 20.03.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 - 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ)- Казначейство України (ЕАП), Номер рахункуUA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106.Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складений 05 червня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Р.С.Солодовніков