Справа № 346/4487/23
Провадження № 2-др/346/1/24
04 червня 2024 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди здоров'ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
11.08.2023р. ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Козак В.І., звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить стягнути у солідарному порядку із ПАТ «Страхова компанія Альфа гарант» та Моторного (транспортного) страхового бюро України 236 692,00 грн. відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_3 внаслідок ДТП.
Ухвалою суду від 15.08.2023р. позовну заяву було залишено без руху зокрема для уточнення позовних вимог.
На виконання вимог ухвали 24.08.2023р. представник ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву з уточненими вимогами, в якій просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія Альфа гарант», а у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 236 692 грн. відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою суду від 15.08.2023р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
19.09.2023р. представник Моторного (транспортного) страхового бюро України подав до суду відзив, в якому просив в задоволенні позовних вимог до МТСБУ відмовити за безпідставністю їхнього пред'явлення, так як ТДВ «Страхова компанія Альфа гарант» не визнано банкрутом, а тому МТСБУ не має обов'язку відшкодовувати шкоду за даного страховика. Також просив в порядку розподілу судових витрат стягнути з позивача на користь МТСБУ 2000,00 гривень, які були понесені в зв'язку з подачею відзиву у справі.
Ухвалою суду від 09.11.2023р. позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди здоров'ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача.
21.11.2023р. представник МТСБУ подав до суду заяву про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2024р. ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 09.11.2023р. про залишення позову без розгляду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13.05.2024р. представник позивача подав до суду клопотання в якому просив виключити Моторне (транспортне) страхове бюро України з кола відповідачів, оскільки в ході розгляду справи стороною позивача було встановлено, що ПАТ «Страхова компанія Альфа гарант» не перебуває в стані ліквідації.
В судовому засіданні позивач та його представник клопотання про виключення МТСБУ як співвідповідача в даній справі підтримали та просили суд його задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, клопотали здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно ч.1, 2 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 42, ст.. 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно ч.1 ст. 50 ЦПК України, позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Положеннями ст.. 51 ЦПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
Отже, чинні положення цивільного процесуального кодексу України визначають лише порядок залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача і не передбачають можливості виключення зі складу сторін одного з відповідачів.
Проте, за змістом ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішенням ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24).
Таким чином, взявши до уваги те, що визначення відповідачів є виключним правом позивача і подане його представником клопотання, суд вважає за необхідне виключити Моторне (транспортне) страхове бюро України, як співвідповідача в даній справі.
Що стосується вимог представника МТСБУ про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача, суд виходить з наступного.
У своєму відзиві та заяві про ухвалення додаткового рішення представник МТСБУ просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., які були відповідач очікує понести за підготовку відзиву.
Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До матеріалів справи представником МТСБУ було долучено договір про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021, додаткову угоду до договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021р. та додаткову угоду №998 до договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021р., в якій вказано, що вартість послуги по справі ОСОБА_1 становить 2000,00 грн. і оплата здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів з дати підписання сторонами акту про виконані роботи. При цьому, сам акт виконаних робіт до матеріалів справи долучений не був, а відтак опису робіт адвоката (наданих ним послуг), їхнє прийняття та оплату МТСБУ, як замовником, матеріали справи не містять. В зв'язку з цим суд вважає, що заявлені представником МТСБУ витрати на правничу допомогу в достатній мірі документально не підтверджені, а тому вимога про їхнє стягнення з позивача задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 2, 4, 10, 19, 42, 48, 50, 51, 137, 260, 263. 268 ЦПК України, -
Клопотання представника позивача про виключення співвідповідача - задовольнити.
Виключити Моторне (транспортне) страхове бюро України як співвідповідача зі складу учасників в справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди здоров'ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В задоволенні вимог представника МТСБУ про компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Третьякова І. В.