Справа № 345/3249/24
Провадження № 2-ваі/345/1/24
05.06.2024 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Онушканича В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Миговича О.М. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
23.05.2024 року ОСОБА_1 подав до Калуського міськрайонного суду позовну заяву до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями вказану позовну заяву передано судді Миговичу О.М.
04.06.2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Миговича О.М. Заяву мотивує тим, що суддя Мигович О.М. неналежно та необ'єктивно розглядав справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, виносив незаконні, неконституційні та упереджені рішення, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 наголошує, що не довіряє вказаному судді розглядати справи щодо нього, а тому просить передати справу на розгляд до іншого судді.
Ухвалою судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Миговича О.М. від 04.06.2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою, передано вказану заяву до відділу забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ для здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями у порядку, визначеному положенням про автоматизовану систему документообігу суду. Шляхом автоматизованого розподілу вищевказану заяву про відвід передано для вирішення судді Онушканичу В.В.
За приписами ч.8 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Ознайомившись із матеріалами справи, оцінивши доводи заяви, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Жодних належних, допустимих і достовірних доказів упередженості, необ'єктивності, особистої зацікавленості судді Миговича О.М. в результаті вирішення спору матеріали справи не містять.
Зі змісту заявленого відводу вбачається, що його підставою є незгода заявника з рішеннями судді ОСОБА_2 за результатами розгляду справ про притягнення його до адміністративної відповідальності. Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку із здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 передбачено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Сам по собі факт незгоди з процесуальними рішеннями та діями судді не є об'єктивною підставою для сумнівів в неупередженості судді.
Отже, заявлення відводу судді з підстав незгоди з його процесуальними рішеннями та діями не може бути підставою для відводу.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (відповідно до пунктів 49-52 рішення Європейського суду з прав людини справа “Білуха проти України” (Заява № 33949/02) від 09.11.2006) вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Щодо об'єктивного критерію слід визначити, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Отже, з аналізу наведених норм суд зазначає, що кожен має право на розгляд справи, зокрема, безстороннім судом, наявність безсторонності визначається за суб'єктивним та об'єктивним критеріями у даній справі, стосовно суб'єктивного критерію, то безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, для об'єктивного критерію вирішальним є те, чи можна вважати причини побоювання заінтересованої особи об'єктивно обґрунтованими.
Підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що, з одного боку, дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого - є можливістю для зловживань з боку недобросовісних учасників в реалізації механізму безпідставного затягування строків розгляду справи.
Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Отже, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
З огляду на повноваження суду, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України під час розгляду цієї справи, стверджуванні заявником припущення без надання належних доказів не свідчать про упередженість або необ'єктивність головуючого судді. Жодного належного та допустимого доказу протилежного заявник не надав.
Тому заявлений відвід судді Миговича О.М. з вищевказаних підстав не є обґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2-16, 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Миговича Олега Мироновича в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ