Справа № 194/204/24
Номер провадження № 2/194/264/24
04 червня 2024 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді Корягіна В.О.,
з участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Тернівського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він 09 жовтня 2017 року уклав кредитний договір з АТ КБ «Приватбанк». 14 липня 2015 року він був мобілізований. Він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО в період з 08 лютого 2006 року по 20 травня 2016 року. 03 березня 2017 року він отримав посвідчення учасника бойових дій. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам і військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Однак відповідачем було нараховано йому проценти за користування кредитом № SAMDNWFC00038040294 від 09 жовтня 2017 року. Починаючи з 14 липня 2015 року по дату подання позову АТ КБ «Приватбанк» списало із рахунку картки «Універсальна», яка перебуває у його користуванні, грошові кошти в якості відсотків за користування кредитом, пені, штрафи. Просить зобов'язати відповідача припинити нарахування йому процентних платежів (процентів за користування кредитом, комісій) відповідно до умов кредитного договору № SAMDNWFC00038040294 від 09 жовтня 2017 року, починаючи з 09 жовтня 2017 року і до закінчення особливого періоду в Україні; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок сплачених ним платежів (процентів за користування кредитом, комісій) по кредитному договору № SAMDNWFC00038040294 від 09 жовтня 2017 року, за період з 09 жовтня 2017 року до закінчення особливого періоду в Україні, шляхом зарахування сплачених ним коштів у вигляді процентів, комісій та штрафів до суми тіла кредиту, починаючи з 09 жовтня 2017 року і до закінчення особливого періоду в Україні; судові витрати покласти на відповідача.
Представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до банку з питанням перерахунку заборгованості за договором у зв'язку з мобілізацією і банком було здійснено перерахунок заборгованості та повернуто списані раніше відсотки у сумі 7917,39 грн., нараховані за період з 24 лютого 2022 року по момент звернення клієнта та переведено платіжну картку № НОМЕР_1 на пільгові умови обслуговування. Зазначив, що ОСОБА_1 не користувався кредитними коштами у період з 14 липня 2015 року по 20 травня 2016 року, відсотки за користування кредитом не нараховувались.
Позивач у судове засідання не з'явився, але надав суду письмову заяву, згідно якої позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розглядати справу за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та просив відмовити в задоволенні позову.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 09 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, та своїм підписом підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до військового квитка серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України з14 липня 2015 року.
Відповідно до довідки ТВО командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 01 вересня 2016 року, ОСОБА_1 дійсно в період з 08 лютого 2016 року по 20 травня 2016 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції - виконував службові (бойові) завдання у складі штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 31 травня 2023 року, банк не має підстав для перерахунку ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за період до 24 лютого 2022 року. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на 09.10.2017 року) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Отже, передбачені п. 15 ст. 14 Закону пільги розповсюджується на військовослужбовців, які ??призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (з дати мобілізації на весь час їх призову); ??брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки у Донецькій та Луганській областях (на весь час дії особливого періоду). Документами, які підтверджують призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, можуть бути військовий квиток (для солдатського та старшинського складу) або посвідчення офіцера (для осіб офіцерського складу) із відповідними записами про проходження за призовом під час мобілізації. Також документами, які підтверджують призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є довідка про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або витяг із наказу (довідка) про зарахування до особового складу військової частини (призначення на посаду), які видаються територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовий комісаріат) або військовою частиною. Довідка про проходження військової служби (в числі довідка за формою 5 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України), видана не раніше одного року до дати пред?явлення в Банк. Документом, який підтверджує участь військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів є посвідчення учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни. Натомість зазначено, що надані ОСОБА_1 документи не підтверджують участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки у Донецькій та Луганській областях.
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 03 липня 2023 року, між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитну картку «Універсальна Gold» із встановленим кредитним лімітом. Відповідно до п.1.1.3.2.14 Умов у разі надання клієнтом до банку документа про мобілізацію банк має право призупинити нарахування відсотків і штрафних санкцій за кредитом. Платність за кредитом встановлюється на рівні раніше сплачених відсотків. Платність за користування кредитом у розмірі, передбаченому договором, поновлюється після закінчення мобілізації. Банком було здійснено перерахунок заборгованості та повернуто списані раніше відсотки у сумі 7917,39 грн., нараховані за період з 24 лютого 2022 року по теперішній час та переведено платіжну картку № НОМЕР_1 на пільгові умови обслуговування. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не користувався кредитними коштами у період з 14 липня 2015 року по 20 травня 2016 року, відсотки за користування кредитом не нараховувались.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 09 жовтня 2017 року станом на 25 березня 2024 року заборгованість складає 24997,49 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 24997,49 грн. З 08 червня 2023 року відсотки не нараховуються.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами кредитний договір.
Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на 09.10.2017 року) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на 24.02.2022 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Судом встановленою, що ОСОБА_1 з 14 липня 2015 року призваний у Збройні Сили України, а в період з 08 лютого 2016 року по 20 травня 2016 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції - виконував службові (бойові) завдання у складі штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 31 травня 2023 року на вхідний від 25 травня 2023 року, банк не має підстав для перерахунку ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за період до 24 лютого 2022 року. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на 09.10.2017 року) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Отже, передбачені п. 15 ст. 14 Закону пільги розповсюджується на військовослужбовців, які ??призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (з дати мобілізації на весь час їх призову); ??брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки у Донецькій та Луганській областях (на весь час дії особливого періоду). Документами, які підтверджують призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, можуть бути військовий квиток (для солдатського та старшинського складу) або посвідчення офіцера (для осіб офіцерського складу) із відповідними записами про проходження за призовом під час мобілізації. Також документами, які підтверджують призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є довідка про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або витяг із наказу (довідка) про зарахування до особового складу військової частини (призначення на посаду), які видаються територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовий комісаріат) або військовою частиною. Довідка про проходження військової служби (в числі довідка за формою 5 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України), видана не раніше одного року до дати пред?явлення в Банк. Документом, який підтверджує участь військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів є посвідчення учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни. Натомість зазначено, що надані ОСОБА_1 документи не підтверджують участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки у Донецькій та Луганській областях.
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 03 липня 2023 року на вхідний від 06 червня 2023 року, банком було здійснено перерахунок заборгованості та повернуто списані раніше відсотки у сумі 7917,39 грн., нараховані за період з 24 лютого 2022 року по теперішній час та переведено платіжну картку № НОМЕР_1 на пільгові умови обслуговування. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не користувався кредитними коштами у період з 14 липня 2015 року по 20 травня 2016 року, відсотки за користування кредитом не нараховувались.
Національним банком України надано роз'яснення, за змістом якого підтвердженням призову під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних є: військовий квиток; довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу; витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини.
Разом з тим у листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5. Будь який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами. Крім того, зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
Судом встановлено, що за час проходження військової служби позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за кредитним договором, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з дня його мобілізації, тобто з 14 липня 2015 року.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18), вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
Отже, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача припинити нарахування йому процентних платежів (процентів за користування кредитом, комісій), по кредитному договору № SAMDNWFC00038040294 від 09 жовтня 2017 року починаючи з 09 жовтня 2017 року і до закінчення особливого періоду в Україні, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок сплачених ним платежів (процентів за користування кредитом, комісій) по кредитному договору № SAMDNWFC00038040294 від 09 жовтня 2017 року, за період з 09 жовтня 2017 року до закінчення особливого періоду в Україні, шляхом зарахування сплачених ним коштів у вигляді процентів, комісій та штрафів до суми тіла кредиту, починаючи з 09 жовтня 2017 року і до закінчення особливого періоду в Україні, не підлягають задоволенню, оскільки позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, застосування якого не призводить до поновлення його порушених прав.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Висновок про те, що споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу, висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, оскільки на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору то судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 19, 49, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 256 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 04 червня 2024 року.
Головуючий суддя В.О. Корягін