Справа № 214/4895/22
2-др/214/4/24
Іменем України
(додаткове)
05 червня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача адвоката Верхогляда Михайла Леонідовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач АТ «КБ «Глобус» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просить стягнути з них солідарно заборгованість за кредитним договором №13/20/18 «Авто в Кредит» від 14 листопада 2018 року, що виникла станом на 01 вересня 2022 року, в сумі 583 628 грн. 11 коп., з яких: строкова заборгованість по кредиту - 435 691 грн. 88 коп., прострочена заборгованість по кредиту - 68 154 грн. 09 коп., строкова заборгованість по процентам - 8 130 грн. 55 коп., прострочена заборгованість по процентам - 71 651 грн. 59 коп.; посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов'язань за укладеним договором.
Рішенням суду 06 березня 2024 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за кредитним договором № 13/20/18 від 14.11.2018, що виникла станом на 01.09.2022, у сумі 583 628 гривень 11 коп., з яких строкова заборгованість по кредиту у сумі 435 691 гривня 88 коп., прострочена заборгованість по кредиту у сумі 68 154 гривні 09 коп., строкова заборгованість по процентам - 8 130 гривень 55 коп., прострочена заборгованість по процентам - 71 651 гривня 59 коп. та у рівних частках у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 8 754 гривні 42 коп., тобто по 4 377 гривень 21 коп. з кожного.
До суду надійшла заява представника позивача адвоката Верхогляда М.Л. про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат - витрат на правничу допомогу у сумі 34 384,50 грн. на підставі поданих ним до суду письмових доказів понесених позивачем витрат у цій частині.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Так, згідно пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За нормами статті 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 31 жовтня 2022 року у справі № 236/3503/20-ц (провадження № 61-19531св21).
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц (провадження № 61-9163св22) зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так в матеріалах справи міститься договір № 251021 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 25 жовтня 2021 року з погодженою сумою гонорару: від 7 до 10 відсотків від ціни позову. Ставка гонорару адвоката за 1 годину роботи складає еквівалент суми від 100,00 до 150,00 євро, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору становить 30,57 грн. за 1 (один) євро (том 2 а.с. 28-31).
Згідно акту № 15 прийому-передачі послуг від 15.11.2022, вартість послуг, зазначених в акті, склала еквівалент 900,00 євро, що сплачується в гривні за офіційнм курсом НБУ на день здійснення розрахунків (том 2 а.с. 32).
Позивачем надано до суду також копію платіжного доручення № 6164 від 02.12.2022 про сплату ФОП ОСОБА_3 гонорару в сумі 34 384,50 грн. (том 2 а.с. 33).
За правилами статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Разом з тим, у відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення представником лише зазначено про відсутність підтвердження належними доказами обсягу надання послуг і виконаних робіт, тобто відсутність квитанції про фактичну оплату наданих послуг, що спростовується вказаними вище правовими висновками Верховного Суду стосовно відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг, що не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 569/6239/22 (провадження № 61-17664св23) зазначив, що у розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19)).
Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №640/24023/21, відповідно до якої «відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами».
Сторона відповідачів не звернулася до суду з клопотанням про зменшення заявлених відповідачами до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростувала їх розмір та не довела неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертої статті 137 ЦПК України, що унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 346/3724/20 (провадження № 61-16626св21)Є. від 04 листопада 2022 року у справі № 131/891/19-ц (провадження № 61-10510св21), від 04 листопада 2022 року у справі № 357/8239/19 (провадження № 61-551св21).
Тому заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 137, 270 ЦПК України, суд
Стягнути з у рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 34 384 (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 50 коп.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», код ЄДРПОУ 35591059, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Куренівський провулок, 19/5.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст додаткового рішення складено 05 червня 2024 р.
Суддя А.В. Ткаченко