Справа № 183/5213/24
№ 1-кп/183/1529/24
05 червня 2024 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12024041350000264 стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працюючого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
20 лютого 2024 року приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_5 разом із співмешканкою ОСОБА_4 перебував у приміщенні будинку за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де останні розпивали спиртні напої.
В цей час між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_5 раптово виник прямий умисел, спрямований на умисне тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій прямий умисел, 20 лютого 2024 року приблизно о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_5 пішов до приміщення кухні за адресою: АДРЕСА_1 та, коли до нього підійшла ОСОБА_4 , діючи умисно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, взяв у праву руку канцелярський ніж, що лежав на столі, та наніс один удар лезом ножа зверху вниз в ліву частину обличчя ОСОБА_4 , спричинивши їй тілесне ушкодження у виді різаної рани на лівій половині обличчя та шиї зліва, від зовнішнього кута лівого ока через ліву передвушну область з розповсюдженням на ліву бічну поверхню шиї у верхній третині, синця на нижньому повіці лівого ока, контузії та суконюктивального крововиливу лівого ока, чим заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто таке, що не може бути виправлено без хірургічного втручання та призвело до непоправного знівечення обличчя.
Всудовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Своїми показаннями підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається, шкодує, що вчинив злочин.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, одночасно зазначивши, що обвинувачений відшкодував їй завданий збиток та усунув заподіяну шкоду, претензій матеріального та морального характеру до нього не має, його пробачила, просила не призначати ОСОБА_5 суворе покарання.
В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_5 скоєно кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували, і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням доказів щодо обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
Отже, суд, дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, доходить однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, що спричинило непоправне знівечення обличчя, доведена у повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 121 КК України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи, а відтак одне з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, призвело до непоправного знівечення обличчя потерпілої ОСОБА_4 . Вчинене ним кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, а також у стані алкогольного сп'яніння.
Однак, обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.
Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який є таким, що не має судимості, вину свою визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно. Судом також враховується думка потерпілої ОСОБА_4 , яка під час судового розгляду зазначила, що вибачила ОСОБА_5 , та просить не застосовувати до нього суворе покарання пов'язане з позбавленням волі.
Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального правопорушення та обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, за наявності пом'якшуючої покарання обставини, а також думки потерпілої, яка не наполягала на призначенні ОСОБА_5 суворого покарання, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на певний строк на рівні мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 121 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням, проте з максимальним строком, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З цих же підстав суд не вбачає необхідності призначення ОСОБА_5 покарання в межах найбільшої санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному правопорушенні відсутні.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 у вигляді домашнього арешту, необхідно скасувати.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на три роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року у вигляді цілодобового домашнього арешту - скасувати.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 24 квітня 2024 року до 05 червня 2024 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Речові докази:
- медичну картку стаціонарного хворого № 2068 ОСОБА_4 , яка зберігається у сейфі службового кабінету № 304 СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. М. Головка, 19 - повернути за належністю у хірургічне відділення КП «Новомосковська ЦРЛІЛ»;
- канцелярський ніж, який передано до камери зберігання речових доказів Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1