Справа № 201/12095/23
Провадження № 2/201/600/2024
31 травня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Батманової В.В.
за участю секретаря Турбаївської М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації м. Одеса про позбавлення батьківських прав,-
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації м. Одеса про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що позивач проживав з відповідачкою як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання з відповідачем у нас народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України та початку війни позивач із сином переїхав з м. Маріуполь до м. Одеса. Відповідач залишилась у м. Маріуполь, яке зараз є окупованою територією. На даний час відповідач на зв'язок не виходить жодним чином не турбується про долю свого сина, не забезпечує його усім необхідним та не приймає участі у його вихованні.
З урахуванням того, що відповідач не цікавиться життям своєї дитини, не піклується про неї, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав.
Позивач надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надала, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Представник третьої особи в суде засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Судом встановлено, що позивач проживав з відповідачкою як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання з відповідачем у нас народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України та початку війни позивач із сином переїхав з м. Маріуполь до м. Одеса.
Факт переміщення на підконтрольну територію підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.11.2022 за № 5105-5002332661 та № 5105-5002332777.
10.07.2023 Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська постановлено рішення у справі № 522/17835/22, згідно з яким визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком - ОСОБА_1 .
Позивач по тексту позову зазначає, що відповідач залишилась у м. Маріуполь, яке зараз є окупованою територією. На даний час відповідач на зв'язок не виходить жодним чином не турбується про долю свого сина, не забезпечує його усім необхідним та не приймає участі у його вихованні.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Положеннями вищевказаної статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей, піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьківські права є в той же час і обов'язками батьків по вихованню дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов'язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.
Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 15, 16 Постанови № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З матеріалів справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема суду не надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Європейський суд з прав дитини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006р. наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
Слід також врахувати, що відповідно до ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, судом встановлена відсутність свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками, поведінка відповідача не свідчить про наявність кожного окремо і усіх у сукупності факторів, зазначених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Крім того, судом приймається до уваги той факт, що позивачем не надано, а судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
В постанові Верховного Суду від 13.03.2019 по справі № 631/2406/15-ц зазначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.
Враховуючи недоведеність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 165, 166 СК України, п.п. 15, 16 Постанови № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації м. Одеса про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя : В.В. Батманова