Справа № 486/817/23
Провадження № 2/486/105/2024
01 травня 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О.І.,
при секретарі - Салагорі С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Южноукраїнськ Миколаївської області за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,
без участі сторін
22.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначає, що вона з відповідачем не перебували у зареєстрованому шлюбі, але більш дванадцяти років підтримували стосунки притаманні шлюбним. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила доньку - ОСОБА_3 , батьками якої вказано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, за актовим записом №329 від 25.09.2012 року. Державна реєстрація народження дитини - ОСОБА_3 , була проведена відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України, та у книзі реєстрації народжень батька дитини вказано з її слів, тобто прізвище батька зазначено ОСОБА_2 , а ім'я та по-батькові відповідає даним відповідача - « ОСОБА_2 ». Відповідач є батьком дитини, однак він відмовився подати в органи реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства і не надає її матеріальної допомоги на утримання дитини. Батьківство відповідача стосовно доньки ОСОБА_3 можуть підтвердити свідки, а також проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи. Вважає, що розмір аліментів на дитину не повинен суперечити розміру визначеному законодавством України, а тому розмір аліментів повинен складати 1/4 частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак, відповідач перебуває в працездатному віці, належних та допустимих доказів про обтяження турботами щодо утримання інших осіб не має, являючись батьком малолітньої дитини, зобов'язаний утримувати її до повноліття. Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та в першу чергу інтересам дитини, не порушить прав сторін. У зв'язку із вищевикладеним, позивач звернулася до суду з позовом про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.
Ухвалою Южноукраїнського міського районного суду Миколаївської області від 13.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання (а.с. 17).
Ухвалою суду від 04.08.2023 року призначено у справі №486/817/23 судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (54003, м.Миколаїв, вул.Воєнна, 2-а) (а.с. 33).
Ухвалою суду від 22.11.2023 року відновлено провадження у справі (а.с. 61).
13.12.2023 року відповідач ОСОБА_2 надав до суду письмові пояснення, у яких зазначає, що він не заперечує щодо позовної вимоги відносно визнання його - ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, що стосується позовних вимог щодо стягнення з нього аліментів визнає частково, та просить стягнути з нього аліменти на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повнолітня (а.с. 65).
20.03.2024 року позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву, у якій зазначає, що ухвалою суду від 04.08.2024 року по даній справі, призначено судову експертизу (молекулярно-генетичну), провадження у справі зупинене на час проведення експертизи та покладено було на неї обов'язок оплатити проведення судової експертизи. У відповідності до рахунку №342 від 27.09.2023 року та квитанції №6 від 27.09.2023 року нею оплачена за проведення судової експертизи у розмір 9365 грн. 60 коп. Таким чином, нею понесені додаткові судової витрати на проведення експертизи, тому просить суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати за проведення експертизи (а.с. 84-86).
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, проте позивач направила до суду заяву, в якій просить суд справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак до суду надіслав через систему «Електронний суд» заяву, у якій вказує, що у зв'язку з мобілізацією його до лав ЗСУ, він не має можливості приймати участь у судовому засіданні, тому просить суд розглядати справу без його участі.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком записаний ОСОБА_4 , матір'ю - ОСОБА_1 . Відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до ч.1 ст.135 СК України (а.с. 7).
Відповідно до витягу №00039306450 від 18.04.2023 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, щодо актового запису про народження №329, складеного 25.09.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_4 , були внесені відповідно до заяви матері ОСОБА_1 згідно з ч.1 ст.135 СК України (а.с. 8, 8 зворот).
З довідки №018-504-311 Центру надання адміністративних послуг м.Южноукраїнськ від 24.04.2023 року вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 , зареєстрована разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).
Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини.
У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009 року).
У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/115-23/11458-БД від 25.10.2023 року судового експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Макарова Д.О., за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у цивільній справі №486/817/23, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Южноукраїнськ Миколаївської області, матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с.Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, є біологічна спорідненість з ймовірністю 99,999999991119% (а.с. 48-59).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Будь-яких доказів, які б викликали сумнів у повноті, ясності, правильності дослідження, чи доказів пов'язаних з недостатньою професійною кваліфікацією експерта сектору молекулярно-генетичних досліджень відділу біологічних досліджень та обліку Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, учасниками справи надано не було, а тому суд вважає їх правильними та обґрунтованими і такими, що не суперечать матеріалам справи і можуть бути взятими до уваги судом при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно положень 125 щодо визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою: якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини; якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, а саме: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Згідно з п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Таких висновків також дійшов Верховний суд у своїй постанові від 16.05.2018 року в справі №61-6030св18.
У постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних.
За таких обставин, оцінивши всі докази по справі у сукупності, суд вважає можливим визнати факт, що відповідач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-X11) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплено в ч. 2 ст. 51 Конституції України і ст.180 Сімейного кодексу України.
Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка діє в Україні з 27.09.1991 року, «… держави-учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей».
У відповідності до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.
Відповідно до вимог ст. 182 ч. 2 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до вимог ст. 183 ч. 1 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, ч. 1 ст. 430 ЦПК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Враховуючи, що позивач проживає з донькою, яка перебуває на її утриманні, а відповідач працездатний, а отже має можливість та зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на утримання доньки.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.05.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 1073,60 грн. (а.с.1), а тому суд, керуючись ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позовних вимог про визнання батьківства, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
Так, згідно з копії рахунку №342 від 27.09.2023 року та копії квитанції №6 від 27.09.2023 року вбачається, що позивачем ОСОБА_1 також були понесені витрати на оплату за проведення судового молекулярно-генетичного дослідження у розмір 9365,60 гривень (а.с. 86, 87).
А тому, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати за проведення судового молекулярно-генетичного дослідження у розмір 9365,60 гривень стягнути з відповідача на користь позивача.
Окрім того, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. щодо вимоги про стягнення аліментів, оскільки позивач на підставі п.3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів звільнена.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 125-128, 134, 180, 182, 191 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76-81, 89, 110, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у місті Южноукраїнськ Миколаївської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , зареєстрований та виданий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, за актовим записом №329 від 25.09.2012 року).
Внести зміни до актового запису №329 від 25.09.2012 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, а саме виключити відомості про батька, внесені на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України та внести відомості, що батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України. Інші відомості в актовому записі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки: с.Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.05.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки: с.Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок та витрати на оплату судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 9365 (дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Савін