Справа № 344/3167/24
Провадження № 2/344/1748/24
22 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.,
при секретарі c/з: Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (надалі - “Відповідачі”) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Представником Позивача подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечують.
Відповідачі до суду повторно не з'явилися, явку уповноваженого представника до суду не забезпечили, про причини неявки суду не сповістили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, шляхом оголошення на сайті суду.
Письмового відношення Відповідачів до заявлених позовних вимог до суду не надходило.
Оскільки Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомили, відзиву на позов до суду не подали, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, Суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №606/І від 04.10.1973 р.н. за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закріплено право на квартиру АДРЕСА_2 . У даній квартирі , як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 проживає з моменту народження і по даний час.
Відповідач, ОСОБА_2 та її син, ОСОБА_3 проживали у спірній квартирі до 2001 року.
ОСОБА_2 проживає за кордоном з 2006-2007 років, а ОСОБА_3 проживає за кордоном приблизно з 2009-2010 років.
Працюючи на 63 котельно-зварювальному заводі батьки Позивача та Відповідача 1 отримали у користування спірну квартиру. Сім'я вселилась у неї приблизно 1966-1967 роках.
Батько сторін помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а мати, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батьків вище згаданим Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №606/І від 4 жовтня 1973 року право користування спірною квартирою перейшло до неповнолітніх Позивача та Відповідача 1.
Сторони між собою не спілкуються, місце постійного фактичного проживання відповідачів Позивачу невідоме.
З 2001 року Позивач сам проживає у спірній квартирі, оплачує комунальні та інші обов'язкові платежі, бере участь в утриманні та збереженні спірного майна.
Відповідачі впродовж 23 років не цікавляться станом квартири, в якій зареєстровані.
Доходи Позивача є незначними і для Позивача такі регулярні витрати є непосильними, розмір доходу є недостатнім для можливості оплачувати додаткові витрати через зареєстрованих у спірній квартирі Відповідачів. Реєстрація останіх позбавляє Позивача права на оформлення субсидії. В добровільному порядку вирішити даний спір неможливо, тому Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №606/І від 04.10.1973 р.н. за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закріплено право на квартиру АДРЕСА_2 . ( а.с.12).
Відповідно до виписки №0676 з будинкової книжки про реєстрацію та склад сім'ї, виданої директором КП “Дирекція замовника” , ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_3 та займає житлову площу 19,27 м. кв. на житловому поверсі 2.
У даній квартирі зареєстровані :
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( наймач), дата реєстрації 15.11.1994;
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (брат), дата реєстрації 15.11.1994,
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (син), дата реєстрації, 30.11.2004. ( а.с.13).
Відповідно до відповіді Державної Прикордонної Служби України, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянами України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в період з 08.11.2017 року по 13.05.2024 року (станом на 16:00), в Базі даних не виявлено.
Відповідачі не сплачують витрат, пов'язаних із користуванням жилим приміщенням, не приймають участі у спільному побуті, відповідачі у вказаній квартирі не проживають більше 15 років.
Комунальні платежі нараховуються згідно чисельності зареєстрованих осіб, що погіршує фінансове становище позивача, прописка відповідаяів у вказаній квартирі лише збільшує нарахування за квартплату, створює перешкоди в отриманні субсидії.
Особистих речей відповідачів у квартирі немає. Відповідачі житлом не цікавляться, не приймають участі у спільному побуті, комунальні послуги не сплачують, витрат по утриманню житла щодо покращення його умов не несуть, хоча житло знаходиться у незадовільному стані.
Дій, які б свідчили про намір та бажання відповідачів зберегти за собою право користування жилим приміщенням не вчиняли, а їх реєстрація в спірному житлі носить формальний характер. Жодних перешкод в користуванні житлом їм не чинилося. На даний час місце перебування відповідачів Позивачу невідоме.
Відповідачі фактично не проживають в житловому приміщенні понад один рік без поважних причин.
З матеріалів позовної заяви випливає, що Відповідачі не проживають у спірній квартирі, не утримують її, не сплачують комунальні послуги.
Відповідно до ст. 71, 72 ЖК України у випадку відсутності наймачів більше 6 місяців, такі особи можуть бути у судовому порядку визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України) необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відряджені, у осіб, які потребують догляду внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно п.11 даної Постанови, на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт тощо).
Відповідно до положень ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:
1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;
2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;
5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;
6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину.
Із змісту позовної заяви вбачається, що відповідачі не проживають в квартирі АДРЕСА_1 з 2001 року.
Докази, які б спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.
Отже, право на користування житлом було набуто відповідачами, а після остаточного виїзду з даної квартири та встановлення факту не проживання близько 23 років по місцю реєстрації, відповідачі втратили таке право на користування житловим приміщенням.
При цьому, зі змісту чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, випливає, що оскільки інше не встановлено чинними законами, договором, заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що призводить до втрати членом сім'ї права користування помешканням.
Отже, враховуючи те, що Відповідачі не проживають в квартирі АДРЕСА_1 , не несуть витрат по утриманню квартири, а тому їх слід визнати такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Підставою заявлених позовних вимог Позивачем зазначено те, що Відповідачі з 2001 року не проживають у вказаній квартирі.
Позивач змушений оплачувати комунальні послуги за Відповідачів, не може оформити субсидію на квартиру.
З позовної заяви вбачається, що Відповідачі не проживають в квартирі АДРЕСА_1 понад один рік.
Докази, які спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.
Отже, право на користування житлом було набуто Відповідачами, а після остаточного виїзду з даної квартири та встановлення факту не проживання близько 1 року по місцю реєстрації, Відповідачі втратили таке право на користування житлом.
При цьому, зі змісту чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, випливає, що оскільки інше не встановлено чинними законами, договором, заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що призводить до втрати членом сім'ї права користування помешканням.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 316, 317, 383, 386, 391 ЦК України, ст.. 150 ЖК України , керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282,288-289 ЦПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Домбровська Г.В.
Повний текст рішення складено і підписано 28.05.2024 року.