30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 420/10128/23
адміністративне провадження № К/990/2842/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/10128/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (головуючий суддя Тарасишина О.М.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді Турецька І.О., Шевчук О.А.)
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, № 49-ос/дск від 07 квітня 2023 року «Про звільнення зі служби в Державному бюро розслідувань підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 »;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, або на іншій, рівнозначній посаді;
1.3. виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов'язків.
1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач уклав контракт №66 про проходження служби у Державному бюро розслідувань строком на 6 років. Однак через оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, 08.02.2023 року позивачу вручено попередження про наступне звільнення зі служби, у зв'язку з скороченням штату ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві відповідно до змін штатного розпису на 2023 рік № 1, затвердженого наказом ДБР від 30.01.2023 року №42 дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на 2023 рік», з 07.02.2023 року скорочено посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах першого оперативного відділу (з дислокацією у м. Миколаєві), яку займав позивач. Також листом від 06.03.2023 року йому запропоновано взяти участь у вищевказаному конкурсі. Проте позивач подав рапорт відповідачу, в якому просив у зв'язку зі скороченням його посади перевести на посаду, на яку 06.02.2023 року оголошено конкурс. При цьому рапорт про призначення на запропоновану в листі від 13.03.2023 року посаду не подав вважаючи, що така пропозиція зроблена неуповноваженою особою ДБР.
1.5. Наказом Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, від 07.04.2023 року № 49-ос/дск «Про звільнення зі служби в Державному бюро розслідування підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 » припинено (розірвано) достроково контракт від 30.04.2021 року №66 та звільнено позивача з посади з 10.04.2023 року зі служби в ДБР у запас у зв'язку зі скороченням штату. Цей наказ позивач вважає протиправним.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач правомірно прийняв оскаржуваний наказ та припинив (розірвав) достроково контракт з позивачем і звільнив його зі служби в ДБР у запас у зв'язку із скороченням штату згідно пп. 4 п. 107 Положення № 743.
ІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про задоволення його позову повністю.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування: статті 143 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»; третього абзацу підпункту 2 пункту 60 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743; пункту 4 та абзацу третього підпункту 2 пункту 9 Інструкції про порядок переведення (переміщення) по службі осіб рядового та начальницького складу у системі Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом від 25 травня 2021 року № 326; статті 8 Конвенції у взаємозв'язку із вказаними вище положеннями.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Позивач проходив службу в Державному бюро розслідувань на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах першого оперативного відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, на підставі укладеного з ним контракту від 30.04.2021 року № 66.
5. Згідно з вказаним контрактом Держава Україна, від імені якої виступає Державне бюро розслідувань, в особі Директора Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, підполковника Державного бюро розслідувань Титора Д.П. (Сторона 1), з одного боку, та громадянин України ОСОБА_1 (Сторона 2), з іншого боку, уклали контракт про таке.
Сторона 2 приймається на службу до Державного бюро розслідувань за новим контрактом та добровільно бере на себе зобов'язання проходити службу за посадою протягом строку дії цього контракту та відповідно до його умов, а Сторона 1 бере на себе зобов'язання забезпечити відповідно до законодавства створення належних умов для виконання Стороною 2 своїх обов'язків, а також матеріальне забезпечення, соціальних і правовий захист.
6. Згідно з п.п. 10, 11, 13, 15 зазначеного Контракту, цей контракт набирає чинності з 05 травня 2021 року, контракт укладено на 6 років.
Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Сторони 1, зокрема, у зв'язку із скороченням штату у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів.
7. У разі припинення (розірвання) контакту відповідно до п.п. 13, 14 Сторона 2 звільняється зі служби.
8. 08.02.2023 року позивачу під розписку вручено попередження про наступне звільнення із служби наступного змісту.
9. У зв'язку з скороченням штату Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, відповідно до змін до штатного розпису на 2023 рік № 1 Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, затверджених наказом Державного бюро розслідувань від 30.01.2023 року № 42дск «Про затвердження змін до штатного розписку Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, на 2023 рік», позивача попереджено про скорочення з 07 лютого 2023 року посади, яку позивач обіймав.
10. У попередженні зазначено, що по закінченню двох місяців, з моменту вручення цього попередження, позивача буде звільнено зі служби у Державному бюро розслідувань на підставі пп. 4 п. 107 та п. 112 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 року № 743, шляхом достроково припинення (розірвання) контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань, на підставі п. 13 Контракту.
11. Одночасно позивачу запропоновано взяти участь у конкурсах на заміщення вакантних посад Державного бюро розслідувань, які будуть оголошені.
12. Також, 08.02.2023 року позивачу вручено лист № 657/16-12/23 від 08.02.2023 року, згідно якого, з метою забезпечення права позивача на працю при скороченні штату ТУ ДБР у м. Миколаєві, зокрема, скорочення посади, яку обіймає позивач, відповідачем повідомлено, що наразі в ТУ ДБР у м. Миколаєві відсутні вакантні або тимчасово вакантні рівнозначні та/або нижчі посади з відповідними кваліфікаційними вимогами та критеріями професійної придатності, на які Державним бюро розслідувань не оголошено відповідний конкурс та які б могли бути запропоновані позивачу для подальшого проходження служби.
13. Водночас, вказаним листом позивача проінформовано, що він може прийняти участь в конкурсі у порядку просування на службі на заняття вакантної посади у ТУ ДБР у м. Миколаєві, оголошеному наказом Державного бюро розслідувань від 06.02.2023 року № 73 (інформація про вказаний конкурс додана до листа).
14. 06.03.2023 року позивачем до ТУ ДБР у м. Миколаєві був поданий рапорт про переведення на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві.
15. На цей рапорт директором ТУ ДБР у м. Миколаєві, листом від 07.03.2023 року, повідомлено позивача про те, що для зайняття вказаної позивачем посади триває конкурс, оголошений наказом ДБР від 06.02.2023 року № 73, про проведення якого та можливість взяти участь у ньому позивача було повідомлено 08.02.2023 року.
16. Листом від 13.03.2023 року № 1218/16-12/23 відповідачем додатково запропоновано позивачу для переведення такі наявні за інформацією центрального апарату Державного бюро розслідувань вакансії в інших територіальних управліннях ДБР:
- в ТУ ДБР у м. Києві старший оперуповноважений в особливо важливих справах Першого оперативного відділу, старший оперуповноважений Другого оперативного відділу, оперуповноважений Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Києві);
- в ТУ ДБР у м. Краматорську оперуповноважений Першого оперативного відділу (з дислокацією у м. Краматорську), старший оперуповноважений в особливо важливих справах Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку), старший оперуповноважений в особливо важливих справах Третього оперативного відділу, старший оперуповноважений Третього оперативного відділу (з дислокацією у м. Маріуполі);
- в ТУ ДБР у м. Полтаві старший оперуповноважений Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові), оперуповноважений Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові).
17. У наведеному листі відповідач зазначив, що у разі згоди на переведення на одну із вищевикладених посад позивачу необхідно подати до відповідного територіального управління рапорт встановленого зразка.
18. Крім того, у цьому листі відповідачем вказано, що у разі відмови позивача від переведення, по закінченню двох місяців з моменту вручення попередження про наступне звільнення зі служби, позивача буде звільнено 10.04.2023 року зі служби в ДБР на підставі пп. 4 п. 107 та п. 112 Положення, шляхом достроково припинення (розірвання) контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань, на підставі п. 13 Контракту.
19. Лист від 13.03.2023 року № 1218/16-12/23 позивач отримав 13.03.2023 року.
20. 04.04.2023 року з позивачем була проведена співбесіда та йому повторно були запропоновані для переведення наведені наявні за інформацією центрального апарату Державного бюро розслідувань вакансії в інших територіальних управліннях ДБР.
21. Участь в конкурсі у порядку просування на службі на заняття вакантної посади у ТУ ДБР у м. Миколаєві, оголошеному наказом ДБР від 06.02.2023 року № 73, позивач не приймав та на пропозицію щодо переведення на наявні за інформацією центрального апарату Державного бюро розслідувань вакансії в інших територіальних управліннях ДБР не відреагував.
22. Наказом Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, від 07.04.2023 року № 49-ос/дск припинено (розірвано) достроково контракт з позивачем та звільнено його зі служби в Державному бюро розслідувань у запас у зв'язку із скороченням штату на підставі пп. 4 п. 107 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань.
23. Не погоджуючись із цим наказом, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
24. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
26. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
27. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
28. Статтею 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» № 794-VIII від 12.11.2015 року (далі Закон № 794-VIII) передбачено, що Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
29. Згідно абз. 1 ч. 1, ч.ч. 3-6 ст. 9 Закону № 794-VIII систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
30. Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.
31. Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються такі його територіальні управління:
1) територіальне управління, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області;
2) територіальне управління, розташоване у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області;
3) територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області;
4) територіальне управління, розташоване у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь;
5) територіальне управління, розташоване у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області;
6) територіальне управління, розташоване у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області;
7) територіальне управління, розташоване у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.
32. Територіальні управління Державного бюро розслідувань є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
33. Територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
34. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону № 794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.
35. Директор Державного бюро розслідувань, зокрема, затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.
36. Статтями 14, 14-3 Закону № 794-VIII передбачено, що до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
37. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
38. На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
39. Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
40. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
41. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
42. Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.
43. Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
44. Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
45. На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
46. Притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців Державного бюро розслідувань здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
47. Працівники Державного бюро розслідувань регулярно, не менше одного разу на два роки, проходять обов'язкове підвищення кваліфікації.
48. Працівники Державного бюро розслідувань, до повноважень яких належать виявлення, розкриття і розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, проходять перепідготовку або підвищення кваліфікації за спеціальними програмами, у тому числі за кордоном.
49. Державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
50. Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
51. Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
52. Згідно з п.п. 2, 3, 4, 7, 8, 13, 33, 39, 41 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 року № 743 (далі Положення № 743), служба у Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
53. Особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - особи рядового та начальницького складу) є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.
54. Особи рядового та начальницького складу належать до працівників Державного бюро розслідувань.
55. Встановлення, зміна або припинення правових відносин осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу (зокрема присвоєння спеціального звання, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення із служби, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо), оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Директором Державного бюро розслідувань.
56. Право видавати накази по особовому складу надається Директору Державного бюро розслідувань, директорам територіальних управлінь, керівникам інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань. Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження служби встановлюється Директором Державного бюро розслідувань.
57. Служба у Державному бюро розслідувань припиняється у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.
58. Останнім днем проходження служби у Державному бюро розслідувань вважається день звільнення особи рядового та начальницького складу з Державного бюро розслідувань відповідно до наказу Державного бюро розслідувань по особовому складу.
59. На службу до Державного бюро розслідувань, для заміщення посад рядового та начальницького складу приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які відповідають кваліфікаційним вимогам для зайняття відповідних посад і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
60. Конкурс на зайняття посад осіб рядового та начальницького складу проводиться відповідно до вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
61. Кандидати, щодо яких прийнято позитивне рішення, приймаються на службу до Державного бюро розслідувань та призначаються на посади після укладення контракту щодо проходження служби в порядку, встановленому цим Положенням.
62. Відповідно до вимог п.п. 42-53 Положення № 743 контракт про проходження служби у Державному бюро розслідувань (далі - контракт) - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином України та державою, від імені якої виступає Державне бюро розслідувань, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.
63. Для проходження служби у Державному бюро розслідувань укладається контракт за формою згідно з додатком 1 з особою, яка призначається на посаду рядового та начальницького складу (крім посад, що заміщуються особами вищого начальницького складу), в порядку, встановленому цим Положенням.
64. Контракт укладається на строк: від трьох до п'яти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами рядового та молодшого начальницького складу; від шести до десяти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами середнього та старшого начальницького складу.
65. Строк дії контракту може бути продовжено після закінчення строку дії попереднього контракту на строк, визначений у пункті 44 цього Положення (крім осіб вищого начальницького складу).
66. Тривалість дії останнього контракту визначається строком, який залишився до досягнення особою рядового та начальницького складу граничного віку перебування на службі в Державному бюро розслідувань.
67. Строк дії контракту з особами рядового та начальницького складу, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - у відпустці тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, за їх бажанням може бути продовжено на період перебування осіб рядового та начальницького складу в таких відпустках.
68. Контракт укладається у двох примірниках (по одному примірнику для кожної із сторін), що мають однакову юридичну силу. Кожний з примірників підписується особою, яка вступає на службу до Державного бюро розслідувань чи продовжує її, і посадовою особою Державного бюро розслідувань, якій надано право на підписання контракту, скріплюється печаткою із зображенням Державного Герба України відповідного органу системи Державного бюро розслідувань і зберігається у кожної із сторін.
69. Примірник контракту, що залишається в Державному бюро розслідувань, долучається до матеріалів для формування особової справи особи, яка приймається на службу до Державного бюро розслідувань, особової справи особи рядового чи начальницького складу, яка продовжує службу в Державному бюро розслідувань.
70. Після укладення контракту видається наказ по особовому складу про прийняття на службу до Державного бюро розслідувань і призначення на посаду з урахуванням вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
71. Право на підписання контракту від імені Державного бюро розслідувань надається:
1) Директору Державного бюро розслідувань:
- з особами рядового та начальницького складу, які призначаються на посади (проходять службу на посадах), які передбачені штатним розписом (штатом), в центральному апараті Державного бюро розслідувань;
- з керівниками територіальних управлінь Державного бюро розслідувань та їх заступниками;
- з керівниками органів системи Державного бюро розслідувань, безпосередньо підпорядкованих Державному бюро розслідувань, та їх заступниками;
2) директору територіального управління, керівнику органу системи Державного бюро розслідувань - з особами рядового та начальницького складу, які призначаються на посади (проходять службу на посадах), які передбачені штатним розписом (штатом), у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, органах системи Державного бюро розслідувань (крім осіб, яких призначає Директор Державного бюро розслідувань).
72. Строк дії контракту починається з дня набрання ним чинності. Про день набрання чинності контрактом робиться відповідний запис в усіх примірниках контракту.
73. Строк дії контракту обчислюється повними роками.
74. Контракт, укладений з громадянами України, прийнятими на службу, а також з особами, які прибули до Державного бюро розслідувань для подальшого проходження служби з інших центральних органів виконавчої влади, державних та правоохоронних органів як переможці конкурсного відбору, набирає чинності з дня прийняття їх на службу до Державного бюро розслідувань та призначення на посади, про що оголошується у наказі по особовому складу з одночасним або наступним присвоєнням спеціальних звань (присвоєнням спеціальних звань у порядку співвідношення). Контракт є підставою для видання наказу по особовому складу про призначення особи на відповідну посаду чи продовження служби.
75. Новий контракт укладається між посадовою особою, якій надано право на підписання контракту, та особою рядового та начальницького складу не пізніше ніж за день до закінчення строку дії чинного контракту.
76. Про укладення нового контракту оголошується у наказі по особовому складу не пізніше наступного дня після закінчення строку дії попереднього контракту, після чого він набирає чинності.
77. Днем припинення строку дії контракту вважається: день закінчення строку дії контракту; день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби, - у разі дострокового розірвання контракту; наступний день після дня смерті (загибелі) особи рядового та начальницького складу, зазначеного у свідоцтві про смерть, а також визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.
78. У разі припинення строку дії контракту в примірнику контракту, що зберігається в особовій справі, робиться запис про підставу та дату припинення його дії, який скріплюється печаткою із зображенням Державного Герба України. Особа рядового та начальницького складу за її бажанням подає другий примірник контракту до відповідного органу системи Державного бюро розслідувань, в якому працівником підрозділу кадрового забезпечення робиться такий самий запис, що і в першому примірнику.
79. Відповідно до вимог пп. 9 п. 59, 60-62 Положення № 743 призначення осіб рядового та начальницького складу на посади та переведення (переміщення) їх по службі здійснюється з додержанням таких вимог: особи рядового та начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їх згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади; таке переведення осіб рядового та начальницького складу може здійснюватися за їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
80. Призначення (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється:
1) на вищі посади - за конкурсом (у порядку просування по службі);
2) на рівнозначні посади:
- за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення;
- у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів;
- за сімейними обставинами або з інших поважних причин;
- за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
3) на нижчі посади:
- за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та за їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення;
- у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів;
- за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
- з урахуванням ділових якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи - за результатами оцінки службової діяльності;
- за сімейними обставинами або з інших поважних причин - за особистим проханням.
81. Переведення з вищих посад на нижчі у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється Директором Державного бюро розслідувань (директором територіального управління Державного бюро розслідувань) у межах наданих йому прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити особу рядового та начальницького складу на рівнозначну посаду в цьому ж органі чи підрозділі Державного бюро розслідувань відповідно до вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
82. Скорочення штату або проведення організаційно-штатних заходів чи зміна розподілу обов'язків у період виконання першим заступником та одним із заступників Директора Державного бюро розслідувань повноважень Директора Державного бюро розслідувань відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» здійснюється за результатами аналізу ефективності роботи Державного бюро розслідувань. З метою запобігання конфлікту інтересів згідно із Законом України «Про запобігання корупції» видається відповідний наказ за погодженням з першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань.
83. У разі реорганізації переважне право на залишення на службі в Державному бюро розслідувань надається особам з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
84. В свою чергу, згідно ст. 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
85. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;
11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.
86. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
87. Також, згідно п. 62 Положення № 743 переведення особи рядового та начальницького складу на рівнозначну посаду потребує згоди особи, яка переводиться.
88. Придатність осіб рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань за станом здоров'я до проходження служби на займаних посадах визначається військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями.
89. У разі коли особа рядового та начальницького складу за станом здоров'я не може виконувати обов'язки на посаді, яку вона займає, така особа переводиться на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду, на якій їй згідно з висновком військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії дозволяється виконувати службові обов'язки. У разі відсутності таких вакантних посад особа рядового та начальницького складу звільняється із служби за станом здоров'я.
90. Згідно п.п. 105, 106 Положення № 743 звільнення осіб рядового та начальницького складу із служби здійснюється:
- у запас - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», і за станом здоров'я придатні до служби в Державному бюро розслідувань;
- у відставку - якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», або визнані військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями непридатними за станом здоров'я до служби із зняттям з військового обліку.
91. Перед звільненням особи рядового та начальницького складу з Державного бюро розслідувань безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею індивідуальну бесіду.
92. У ході бесіди роз'яснюються підстави звільнення і строк внесення подання щодо звільнення, соціальний і правовий захист особи, визначається військовий комісаріат, до якого буде направлено особу після звільнення для постановки на військовий облік, безпосередній або прямий керівник (начальник) дає відповіді на запитання. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань проходження служби, а також інші питання, пов'язані із звільненням.
93. У разі потреби зазначеній особі видається направлення на обстеження до військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
94. За наявності декількох підстав для звільнення особа рядового та начальницького складу обирає одну з них.
95. До участі у бесіді у разі потреби можуть залучатися фахівці кадрової, юридичної, фінансової та інших служб.
96. Зміст проведеної бесіди відображається в аркуші бесіди (додаток 4), що підписується особою, яка проводила бесіду, особою, яка звільняється, а також особами, які були присутні під час бесіди. У разі відмови особи рядового та начальницького складу підписати аркуш бесіди складається акт про таку відмову, який підписується особою, яка проводила бесіду, та особами, які були присутні під час бесіди. Аркуш бесіди долучається до матеріалів звільнення та зберігається в особовій справі.
97. У разі коли під час бесіди особа, яка звільняється, порушує питання, що належать до повноважень прямих керівників (начальників), керівник (начальник), який проводив бесіду, доповідає про них старшому прямому керівникові (начальникові).
98. Відповідно до вимог пп. 4 п. 107 Положення № 743 контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби у зв'язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці.
99. Пунктом 112, підпунктом 2 пункту 115 Положення № 743 контракт може бути розірвано достроково з ініціативи Державного бюро розслідувань і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби у випадках, передбачених підпунктами 1-4, 6 і 8-13 пункту 107 і абзацом першим пункту 109 цього Положення.
100. Звільнення осіб рядового та начальницького складу із служби здійснюється директором територіального управління, керівником іншого органу системи Державного бюро розслідувань - осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу на посадах, які передбачені штатним розписом (штатом), у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, органах системи Державного бюро розслідувань (крім осіб, право звільнення яких має Директор Державного бюро розслідувань).
VI. Позиція Верховного Суду
101. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
102. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
103. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування: статті 143 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»; третього абзацу підпункту 2 пункту 60 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743; пункту 4 та абзацу третього підпункту 2 пункту 9 Інструкції про порядок переведення (переміщення) по службі осіб рядового та начальницького складу у системі Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом від 25 травня 2021 року № 326; статті 8 Конвенції у взаємозв'язку із вказаними вище положеннями.
104. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
105. Предметом оскарження у цій справі є наказ про звільнення позивача з посади.
106. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
107. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проходив службу в ДБР на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах першого оперативного відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві на підставі укладеного з ним контракту.
108. Оскаржуваним наказом припинено (розірвано) достроково контракт з позивачем та звільнено його зі служби в ДБР у запас у зв'язку із скороченням штату згідно наведених вимог пп. 4 п. 107 Положення № 743.
109. Підставою для прийняття цього наказу стали зміни до штатного розпису на 2023 рік № 1 ТУ ДБР у м. Миколаєві, які затверджені наказом ДБР від 30.01.2023 року № 42дск та вводились в дію 07.02.2023 року.
110. Суди попередніх інстанцій дослідили зміни до штатного розпису, а також надану відповідачем інформацію щодо штатного розпису без урахування цих змін та встановили здійснення скорочення штату ТУ ДБР у м. Миколаєві, які стали підставою для звільнення позивача.
111. Зокрема суди встановили, що в першому оперативному відділі, де працював позивач, підлягали скороченню дві посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах з трьох наявних посад у відділі, одна, з яких була вакантна, дві зайняті відповідними працівниками, зокрема, позивачем. Тобто підлягали скороченню одна вакантна посада та одна з двох посад, які були зайняті позивачем та іншим працівником.
112. Вирішуючи питання щодо переважного право на залишення на службі в ДБР та вивчивши особові справи наведених працівників, відповідач встановив, що при рівних умовах у кваліфікації та досягненнях у службовій діяльності, переважне право на залишення на службі має не позивач, а інший працівник, оскільки такому працівнику залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого він має право на отримання пенсійних виплат, та він є учасникам бойових дій.
113. На підтвердження цих обставин суди попередніх інстанцій дослідили надану відповідачем інформацію щодо наведених працівників, біографічні довідки.
114. Отже, Верховний Суд вважає обгрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про дотримання відповідачем положень п. 62 Положення № 743, ст. 42 КЗпП України та одна з двох посад, які були зайняті позивачем та іншим працівником, підлягала скороченню і переважне право на залишення на службі мав не позивач, а інший працівник, тому саме до позивача підлягали застосуванню положення пп. 4 п. 107 Положення № 743 щодо його звільнення у зв'язку із скороченням штату.
115. При цьому позивача попереджено про наступне звільнення зі служби за два місяці до звільнення 08.02.2023 року, звільнення відбулось 10.04.2023 року, що відповідає пп. 4 п. 107 Положення № 743.
116. Також, 08.02.2023 року позивачу вручено лист № 657/16-12/23 від 08.02.2023 року, яким з метою забезпечення права позивача на працю при скороченні штату ТУ ДБР у м. Миколаєві, зокрема, скорочення посади, яку обіймає позивач, відповідачем повідомлено, що наразі в ТУ ДБР у м. Миколаєві відсутні вакантні або тимчасово вакантні рівнозначні та/або нижчі посади з відповідними кваліфікаційними вимогами та критеріями професійної придатності, на які Державним бюро розслідувань не оголошено відповідний конкурс та які б могли бути запропоновані позивачу для подальшого проходження служби.
117. Водночас, вказаним листом позивача проінформовано, що він може взяти участь в конкурсі у порядку просування на службі на заняття вакантної посади у ТУ ДБР у м. Миколаєві, оголошеному наказом Державного бюро розслідувань від 06.02.2023 року № 73 (інформація про вказаний конкурс додана до листа).
118. Обставини щодо відсутності, станом на момент введення змін до штатного розпису та попередження про наступне звільнення позивача, в ТУ ДБР у м. Миколаєві вакантних або тимчасово вакантних рівнозначних та/або нижчих посад з відповідними кваліфікаційними вимогами та критеріями професійної придатності, на які Державним бюро розслідувань не оголошено відповідний конкурс та які б могли бути запропоновані позивачу для подальшого проходження служби, підтверджуються наданою відповідачем інформацією щодо вакантних посад ТУ ДБР у м. Миколаєві, інформацією щодо оголошеного конкурсу ДБР.
119. Листом від 13.03.2023 року № 1218/16-12/23 відповідач додатково запропонував позивачу для переведення такі наявні за інформацією центрального апарату Державного бюро розслідувань вакансії в інших територіальних управліннях ДБР:
- в ТУ ДБР у м. Києві старший оперуповноважений в особливо важливих справах Першого оперативного відділу, старший оперуповноважений Другого оперативного відділу, оперуповноважений Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Києві);
- в ТУ ДБР у м. Краматорську оперуповноважений Першого оперативного відділу (з дислокацією у м. Краматорську), старший оперуповноважений в особливо важливих справах Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку), старший оперуповноважений в особливо важливих справах Третього оперативного відділу, старший оперуповноважений Третього оперативного відділу (з дислокацією у м. Маріуполі);
- в ТУ ДБР у м. Полтаві старший оперуповноважений Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові), оперуповноважений Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові).
120. У наведеному листі відповідач зазначив, що у разі згоди на переведення на одну із вищевикладених посад позивачу необхідно подати до відповідного територіального управління рапорт встановленого зразка.
121. Крім того, у цьому листі відповідач вказав, що у разі відмови позивача від переведення, по закінченню двох місяців з моменту вручення попередження про наступне звільнення зі служби, позивача буде звільнено 10.04.2023 року зі служби в ДБР на підставі пп. 4 п. 107 та п. 112 Положення № 743, шляхом достроково припинення (розірвання) контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань, на підставі п. 13 Контракту.
122. Окрім цього, перед звільненням з позивачем була проведена співбесіда та йому повторно були запропоновані для переведення наведені наявні за інформацією центрального апарату Державного бюро розслідувань вакансії в інших територіальних управліннях ДБР.
123. Участь в конкурсі у порядку просування на службі на заняття вакантної посади у ТУ ДБР у м. Миколаєві, оголошеному наказом ДБР від 06.02.2023 року № 73, позивач не брав та на пропозицію щодо переведення на наявні за інформацією центрального апарату Державного бюро розслідувань вакансії в інших територіальних управліннях ДБР не відреагував.
124. Ці обставини не оспорюються та не спростовуються позивачем.
125. Водночас, позивач вважає, що відповідач не мав права пропонувати йому для переведення наявні вакансії в інших територіальних управліннях ДБР, оскільки питання щодо призначення на посаду в іншому територіальному управлінні ДБР, в тому числі, в порядку переведення не відноситься до повноважень відповідача.
126. Такі твердження Верховний Суд вважає необгрунтованими з огляду на таке.
127. Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв'язку зі змінами штатного розпису, скороченням штату та відсутністю в ТУ ДБР у м. Миколаєві вакантних посад з відповідними кваліфікаційними вимогами та критеріями професійної придатності, на які не оголошено конкурс та які б могли бути запропоновані працівникам, посади яких скорочено, для подальшого проходження служби в ДБР, з метою забезпечення права на працю працівників, посади яких скорочено та виконання обов'язку щодо працевлаштування працівників, які підлягають звільненню, відповідачем і було здійснено запит до ДБР щодо повідомлення переліку наявних у системі ДБР вакантних та тимчасово вакантних рівнозначних та/або нижчих посад начальницького складу, які б могли бути запропоновані особам, які обіймають посади, що підлягають скороченню (лист ТУ ДБР у м. Миколаєві від 16.02.2023 року).
128. На вказаний лист ДБР повідомлено відповідача про наявність вакантних посад в територіальних управліннях ДБР, які і були запропоновані позивачу (лист ДБР від 10.03.2023 року). При цьому ДБР звернуло увагу відповідача на необхідність погодження переведення на вакантні посади в інших ТУ ДБР з цими територіальними управління, про що відповідач повідомив позивача із зазначенням необхідності подання ним рапорту на переведення до відповідного територіального управління, що підтверджується листом від 13.03.2023 року.
129. За цих обставин Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності у відповідача права пропонувати йому для переведення наявні вакансії в інших територіальних управліннях ДБР, оскільки така пропозиція здійснена відповідачем з метою забезпечення права на працю працівників, посади яких скорочено та виконання обов'язку щодо працевлаштування працівників, які підлягають звільненню, та на підставі інформації ДБР, отриманої на запит ТУ ДБР у м. Миколаєві, та із роз'ясненням процедури переведення і необхідності подання рапорту до відповідного територіального управління, в якому наявна запропонована вакантна посада, що відповідає ч. 3 ст. 14-3 Закону № 794-VIII, пп. 2 п. 60 Положення № 743, за змістом яких, переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
130. Щодо доводів позивача про наявність у нього права на переведення без конкурсу на рівнозначну посаду в іншому відділі ТУ ДБР у м. Миколаєві та протиправну відмову відповідача у такому переведенні Верховний Суд зазначає таке.
131. Суди попередніх інстанцій встановили, 06.03.2023 року позивач подав до ТУ ДБР у м. Миколаєві рапорт про переведення на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві.
132. На цей рапорт директор ТУ ДБР у м. Миколаєві листом від 07.03.2023 року повідомив позивача про те, що для зайняття вказаної позивачем посади триває конкурс, оголошений наказом ДБР від 06.02.2023 року № 73, про проведення якого та можливість взяти участь у ньому позивача було повідомлено 08.02.2023 року.
133. Частиною 2 статті 14-3 Закону № 794-VIII передбачено, що особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
134. Згідно з пп. 2 п. 60 Положення № 743 призначення (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється на рівнозначні посади, зокрема:
- за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення;
- у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів.
135. Отже, наведені норми чинного законодавства передбачають, що особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою, без обов'язкового проведення конкурсу, на іншу рівнозначну вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, зокрема, у зв'язку із скороченням штату.
136. У спірних правовідносинах сторонами не заперечується, що посада, на яку позивач просив його перевести у зв'язку з скороченням штату, є рівнозначною його посаді, а також відповідач не оспорює кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності позивача для відповідної посади.
137. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що наведені вимоги ст. 14-3 Закону № 794-VIII, п. 60 Положення № 743 мають застосовуватись з іншими положеннями цих нормативно-правових актів, а також і інших законодавчих вимог щодо призначення/переведення працівників ДБР.
138. Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону № 794-VIII на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
139. Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
140. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
141. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
142. Відповідно до вимог п. 2.1 р. 2, р. 3, р. 8 Порядку проведення відкритого конкурсу на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 24 січня 2020 року № 22, рішення про оголошення Конкурсу на зайняття посад у ДБР приймає Директор ДБР.
143. Рішення щодо оголошення Конкурсу приймається на підставі подання керівника самостійного структурного підрозділу (директора територіального управління), погодженого керівником кадрового підрозділу та першим заступником чи заступником Директора ДБР відповідно до розподілу обов'язків, або з власної ініціативи Директора ДБР у разі наявності вакантної посади (посад) або необхідності заміщення основного працівника на час перебування його у відпустці по догляду за дитиною.
144. У разі прийняття рішення про оголошення Конкурсу видається відповідний наказ ДБР та одночасно затверджуються (якщо є така потреба) кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності на посаду (далі кваліфікаційні вимоги).
145. Конкурс складається з таких етапів: оприлюднення оголошення про проведення Конкурсу; прийняття та розгляд документів від кандидатів; кваліфікаційний іспит; психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа; співбесіда; прийняття рішення про визначення переможців або їх відсутність; оприлюднення результатів Конкурсу.
146. Конкурсна комісія обирає переможця на кожну окрему посаду шляхом відкритого голосування. Переможцем Конкурсу вважається кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів.
147. Конкурсна комісія може визначити другу та третю особу з числа кандидатів, що брали участь у Конкурсі на відповідну посаду, які можуть бути призначені на цю посаду протягом року у разі непризначення на посаду переможця Конкурсу або його звільнення (переведення) після призначення.
148. У такому випадку друга та третя особа з числа кандидатів почергово вважаються переможцями Конкурсу на відповідну посаду.
149. За результатами проведення Конкурсу Конкурсна комісія може прийняти такі рішення: про визначення переможця Конкурсу; про відсутність переможця Конкурсу; про те, що Конкурс не відбувся у зв'язку з відсутністю кандидатів.
150. Під час проведення голосування про визначення переможця кожен член Конкурсної комісії голосує з огляду тільки на власну оцінку кандидата, складену за результатами проведеної співбесіди, незалежно від думки інших членів Конкурсної комісії.
151. У разі набрання кандидатами рівної кількості голосів переможець Конкурсу визначається Конкурсною комісією після додаткового обговорення інформації та відомостей про кандидатів. У разі набрання кандидатами рівної кількості голосів після додаткового обговорення вирішальним є голос голови Конкурсної комісії.
152. Рішення Конкурсної комісії про визначення переможця Конкурсу фіксується у протоколі засідання Конкурсної комісії.
153. Конкурсна комісія за результатами Конкурсу вносить суб'єкту призначення подання стосовно переможця Конкурсу, другої та третьої особи з числа кандидатів, що брали участь у Конкурсі на відповідну посаду та можуть бути призначені на цю посаду протягом року у разі непризначення на посаду переможця Конкурсу або його звільнення (переведення) після призначення.
154. Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на момент введення змін до штатного розпису (07.02.2023 року), попередження позивача про наступне звільнення (08.02.2023 року) та подання ним рапорту про переведення на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві (06.03.2023 року), на заняття наведеної посади вже був оголошений конкурс наказом ДБР від 06.02.2023 року № 73.
155. За таких обставин та наведеного правового регулювання, Верховний Суд вважає доводи позивача такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Водночас погоджується з доводами відповідача про відсутність правових підстав для призначення позивача в порядку переведення на вказану посаду без проведення конкурсу, який вже оголошений.
156. Верховний Суд наголошує, що за наведених вимог ст. 14-3 Закону № 794-VIII право особи рядового і начальницького складу на переведення у системі Державного бюро розслідувань без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну вакантну посаду не є абсолютним.
157. У цій нормі прямо вказано, що особи рядового і начальницького складу «можуть» бути переведені у системі Державного бюро розслідувань «без обов'язкового проведення конкурсу» на іншу рівнозначну вакантну посаду.
158. З конструкції наведеної норми слідує, що вжите у частині другій статті ст. 14-3 Закону № 794-VIII слово «може» - означає, що вирішення питання щодо переведення законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення в залежності від існуючих обставин.
159. Водночас з урахуванням норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, наявності у відповідача повноваження на переведення позивача на іншу посаду та дотримання відповідачем права позивача на таке переведення, Верховний Суд вважає, що в контексті спірних правовідносин у відповідача були відсутні повноваження на призначення позивача в порядку переведення на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві у зв'язку із скороченням посади, яку займав позивач, оскільки станом на момент введення змін до штатного розпису (07.02.2023 року), попередження позивача про наступне звільнення (08.02.2023 року) та подання ним рапорту про переведення (06.03.2023 року), на заняття наведеної посади вже був оголошений конкурс наказом ДБР від 06.02.2023 року № 73.
160. За наведених вимог Порядку проведення відкритого конкурсу на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань, саме Комісія з проведення конкурсу уповноважена визначати переможця конкурсу та внести подання про його призначення на посаду суб'єкту призначення, за результатами якого і приймається рішення про призначення працівника на посаду.
161. У цій справі суди встановили, що на посаду, на заняття якої був оголошений конкурс наказом ДБР від 06.02.2023 року № 73, призначено переможця конкурсу, який визначений Комісією з проведення конкурсу, на підставі подання Комісії.
162. Отже, Верховний Суд доходить висновку про безпідставність доводів позивача щодо незастосування у спірному випадку положень ст. 14-3 Закону № 794-VIII.
163. Також Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що він мав легітимні очікування на те, що буде проходити службу в ДБР протягом всього строку дії укладеного контракту, оскільки контрактом прямо передбачено можливість його дострокового припинення у зв'язку зі скороченням штату.
164. Враховуючи це Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову з тих підстав, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
165. Водночас, доводи та аргументи позивача Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновку судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених під час її розгляду.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
166. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.
167. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
168. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
169. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
170. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
171. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року залишити без задоволення.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська