30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 380/253/24
адміністративне провадження № К/990/14269/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Прокопенка О.Б., Уханенка С.А.,.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 380/253/24
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій,
за касаційною скаргою адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року, прийняту суддею Лунь З.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Глушка І.В., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І.
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" за 2013-2022роки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" за 2013-2022 роки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 28 жовтня 2023 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 28 жовтня 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016 році та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по травень 2016 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016 році та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по травень 2016 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" за 2013-2022 роки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/1394/23, індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015року по 16 травня 2016 року включно з урахуванням грудня 2015 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 380/110/23, компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі №380/1393/23, грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 380/1395/23 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" за 2013-2022 роки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/1394/23, індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015року по 16 травня 2016 року включно з урахуванням грудня 2015 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі №380/110/23, компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі № 380/1393/23, грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №380/1395/23.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
3. Вказані судові рішення мотивовані тим, що заявлені позивачем позовні вимоги не відповідають правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 КАС України. Позивачем оскаржуються дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які були здійснені щодо позивача окремо та не пов'язані між собою. В основу правовідносин позивача з відповідачем покладено різні підстави їх виникнення, різна доказова база, яка обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги. Отже, зміст позовної заяви свідчить, що докази щодо позовних вимог позивача, об'єднаних в одній позовній заяві, не пов'язані між собою, оскільки щодо кожної позовної вимоги необхідно встановлювати певні обставини, які будуть підтверджуватись різними доказами.
4. На підставі наведеного суди дійшли висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не можуть бути розглянуті в межах даного позову.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, адвокат Каверін Сергій Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржником зазначено про відсутність підстав для повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України. Вказує на те, що відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог щодо яких законом визначена виключна підсудність різними судами. Вказані підстави стосовно заборони об'єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають. Касатор зазначає, що заявлені позовні вимоги підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам і не порушують правил об'єднання позовних вимог, встановлених частинами 4 та 5 статті 172 КАС України. Крім цього, судами не встановлено об'єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різними судами. Висновки судів фактично зводяться до підстав роз'єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини 6 статті 172 КАС України. Натомість суди не скористалися процесуальним правом, передбаченим вказаною статтею. Водночас наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
ІV. Позиція інших учасників справи
7. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Прокопенка О.Б., Уханенка С.А., ухвалою від 17 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року.
9. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині 2 статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
10. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 30 травня 2024 року.
VI. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
11. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із наступного.
12. Приписами пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачу, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
13. Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
14. За правилами частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
15. Згідно з частиною 6 статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
16. Згідно з частиною 1 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
17. Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
18. Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
19. Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
20. Таким чином, у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, що належать до розгляду в окремих самостійних провадженнях.
21. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
22. Як вбачається з матеріалів справи, повернення позовної заяви суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що заявлені позивачем позовні вимоги не відповідають правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 КАС України. В основу правовідносин позивача з відповідачем покладено різні підстави їх виникнення, різна доказова база, яка обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги. Докази щодо позовних вимог, об'єднаних в одній позовній заяві, не пов'язані між собою, оскільки щодо кожної позовної вимоги необхідно встановлювати певні обставини, які будуть підтверджуватись різними доказами.
23. Разом з тим, в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, які саме підстави позову є різними, а також не проаналізовано, чи наявні в поданій позовній заяві основна та похідні позовні вимоги.
24. Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує дії та бездіяльність відповідача щодо неналежного обчислення сум грошового забезпечення під час проходження військової служби у період за 2013-2022 роки.
25. Колегія суддів Верховного суду звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, не встановили об'єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
26. Висновки судів фактично зводяться до підстав для роз'єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України. У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
27. Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
28. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 640/27758/20 та від 03 квітня 2024 року у справі № 320/13495/23, і колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від неї.
29. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового та передчасного висновку щодо порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог та про наявність підстав для застосування пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
30. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
31. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.
32. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року скасувати, а справу № 380/253/24 направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О.Б. Прокопенко
С.А. Уханенко