30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 260/7334/23
адміністративне провадження № К/990/19592/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №260/7334/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу №196 від 14.07.2023 року командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України полковника ОСОБА_2 ) про доповнення новим пунктом наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.12.2021 року №336 та тексту пункту 2 наказу в частині: «Солдата ОСОБА_1 , номера обслуги кулеметного відділення із кулеметного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2021 року М194-РС на підставі ст.26 частини 1 пункту «в» (у запас) частини 5 пункту 2 підпункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", вважати, що справу та посаду здав 09 грудня 2021 року. З 09 грудня 2021 року виключити із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 », що прийнято всупереч абз.2 ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і підпункту 2 пункту 252 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.02.2008 №1153/2008;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони нарахувати та виплатити грошове забезпечення на користь ОСОБА_1 починаючи із 17 листопада 2021 року по день виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 року у справі №260/7818/21 залишеним без змін постановою. Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 року про скасування виключення солдата ОСОБА_1 з 16.11.2021 року із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України в порядку підпункту 2 пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 вчинити дії по скасуванню наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 жовтня 2021 року № 194-рс про звільнення солдата ОСОБА_1 на підставі статті 26 частини 1 пункту «а» (у запас), частини 5 пункту 2 підпункту «а» у зв'язку з закінченням строку контракту Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», дію якого з 09.10.2021 року продовжено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.10.21 року № 208 на період лікування ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України враховуючи підпункт 2 пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, вчинити дії по направленню ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для підтвердження непридатності до військової служби під час дії особливого періоду (воєнного стану) відповідно до підпункту «б» пункту 6.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, із можливістю реалізувати право ОСОБА_1 на звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за станом здоров'я;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення у цій справі зобов'язавши відповідача подати звіт про виконання рішення у цій справі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
16 травня 2024 року позивача засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Проте, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона не містить посилань на конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання.
Суд зазначає, що посилання на підпункт пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №260/7334/23 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Б. Прокопенко