30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 340/1334/22
адміністративне провадження № К/990/2917/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 340/1334/22
за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022, ухвалену у складі: судді-доповідача Божко Л.А., суддів Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
І. Суть спору
1. 15.02.2022 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури (далі - відповідач) з вимогою стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 340/3604/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 20.02.2021 по 31.01.2022 у розмірі 606 835,80 грн.
2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що відповідач не виконує рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 340/3604/10, що є підставою для стягнення на її користь середнього заробітку за увесь період такого невиконання.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 1994 року працювала в органах прокуратури на різних посадах.
4. Рішенням Четвертої кадрової комісії від 16.07.2020 №23 ОСОБА_1 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію.
5. Наказом прокурора Кіровоградської області від 20.08.2020 №233к позивачку звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Кіровоградської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020.
6. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 340/3604/20, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, скасовано рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 16.07.2020 №23 та наказ Прокуратури Кіровоградської області від 20.08.2020 № 233к; поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області та органів прокуратури Кіровоградської обласної прокуратури з 01 вересня 2020 року; стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 309 873,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів).
7. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 54 227,88 грн допущено до негайного виконання.
8. Наказом Кіровоградської обласної прокуратури від 20.04.2022 № 82к скасовано наказ прокурора Кіровоградської області від 20.08.2020 №233к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Кіровоградської області та поновлено позивачку на зазначеній посаді з 01.09.2020.
9. Посилаючись на те, що судове рішення у справі № 340/3604/20 на момент звернення до суду так і залишилося невиконаним, позивачка вимагає стягнути на її користь середній заробіток за час такої затримки.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 позов задоволено:
- стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.02.2021 по 31.01.2022 у розмірі 606 835,80 грн.
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавець зобов'язаний добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
12. Правові наслідки невиконання цього обов'язку встановлені у статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
13. Посилаючись на те, що станом на день звернення позивачки до суду рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №340/3604/20 про поновлення на роботі було невиконаним, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 20.02.2021 (наступний день з дня ухвалення рішення суду про поновлення позивача на посаді, яке допущено до негайного виконання) по 31.01.2022 є обґрунтованими.
14. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 було скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову:
- стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.02.2021 по 31.01.2022 в розмірі 402 432,66 грн.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах є підстави для застосування статті 236 КЗпП України та стягнення з відповідача середнього заробітку за час невиконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2021.
16. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що в період з 02.02.2021 по 31.01.2022 позивачка працювала начальником відділу Управління комунальної власності Кропивницької міської ради та за зазначений період отримала заробітну плату з урахуванням відповідних відрахувань у розмірі 204 403,14 грн, у зв'язку з чим сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, має бути зменшена на суму вказаного доходу і становити 402 432,66 грн (606 835,80 - 204 403,14).
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. 24.01.2023 до Суду від позивачки надійшла касаційна скарга, у якій вона просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 та залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.06.2022.
18. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка посилається на випадок, передбачений пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статті 236 КЗпП України, викладених у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 2140/1510/18 та від 21.01.2022 у справі № 640/22054/18.
19. За доводами позивачки у вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу; законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
20. Посилаючись на правові висновки у вказаних справах, позивачка доводить, що суд апеляційної інстанції протиправно зменшив розмір середнього заробітку на суму доходу (заробітної плати), отриманої за іншим місцем роботи.
21. Ухвалою Суду від 06.02.2023 відкрито касаційне провадження з указаних підстав.
22. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
25. Частинами другою-третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
27. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
28. Згідно з частиною сьомою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
29. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
VI. Позиція Верховного Суду
30. Спірні правовідносини виникли у зв?язку з невиконанням відповідачем рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 340/3604/20, а касаційна скарга стосується питання правових наслідків отримання працівником іншого доходу, у тому числі за іншим місцем роботи, під час нарахування середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі.
31. Суд зазначає, що Верховний Суд сформував сталу і послідовну практику застосування статті 236 КЗпП України у правовідносинах, пов'язаних із поновленням на роботі публічних службовців.
32. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №580/5185/20, виходячи із положень статі 19 Конституції України, статей 14, 370, 371, 372 КАС України, статті 235 КЗпП України, Суд указав, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
33. Водночас Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, зазначив, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. У цьому контексті Суд зауважив, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Тож, згідно зі статтею 236 КЗпП України, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
34. Верховний Суд указав, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
35. Вирішуючи питання неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 235 КЗпП України (чи треба зменшувати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму іншого доходу, зокрема, суму вихідної допомоги, допомоги по безробіттю) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 зазначила, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
36. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №2140/1510/18, на яку позивачка посилається як на приклад неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 236 КЗпП України, зазначено, що правова природа «середнього заробітку» за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь працівника, якого поновлено на посаді, відповідно до статті 235 КЗпП України та «середнього заробітку» за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, відповідно до статті 236 КЗпП України, є однаковою. В обох випадках йдеться про необхідність компенсувати незаконно звільненому працівникові заробіток, який він втратив у зв'язку із цим звільненням, та який він й надалі не отримує у зв'язку з невиконанням роботодавцем судового рішення про його поновлення (яке в цій частині підлягало негайному виконанню).
37. Стаття 236 КЗпП України, так само як і стаття 235 КЗпП України, не передбачають підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення може бути зменшена. Доводи про те, що працівник, якого було незаконно звільнено й поновлено на роботі, протягом періоду вимушеного прогулу та / або невиконання рішення про поновлення на роботі був працевлаштований та отримував заробітну плату могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову / підставу для зменшення суми середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на посаді чи за час вимушеного прогулу.
38. Аналогічні за змістом висновки про те, що отримання особою іншого доходу, у тому числі за новим місцем роботи, не має значення для цілей обчислення розміру середнього заробітку за правилами статті 236 КЗпП України (не є підставою для його зменшення) викладено також у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 у справі № 640/22054/18.
39. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі підлягає зменшенню на суму доходу, отриманого за новим місцем роботи, ґрунтується на неправильному застосуванні статті 236 КЗпП України.
40. Висновки суду першої інстанції, який під час обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виходив із тривалості такої затримки та середньоденної заробітної плати позивачки, установленої у справі № 340/3604/20, є правильними.
41. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
42. Беручи до уваги викладене, рішення суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
43. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
44. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
45. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 скасувати.
46. Залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.06.2022.
47. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко