29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 360/6945/21
адміністративне провадження № К/990/14238/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 (судді - Компанієць І.Д., Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому щомісячної пенсії з 01.08.2014;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити йому нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість пенсії з 01.08.2014.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком (арк.спр.12-18).
Відповідно до інформації зазначеної у витязі з Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, датою останнього нарахування виплати пенсії є 04.07.2014 (арк.спр.36).
Також судами встановлено, що позивач статус внутрішньо переміщеної особи не оформляв, відповідну довідку не отримував, із заявою про поновлення виплати пенсії згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до відповідача не звертався.
Будь-яке рішення органу ПФУ про припинення виплати позивачу пенсії з 01.08.2014, в матеріалах пенсійної справи відсутнє.
На адвокатський запит про причини невиплати пенсії, ГУ ПФУ в Луганській області надало відповідь, що позивач не звертався до пенсійних органів з липня 2014 року з заявою про поновлення виплати пенсії.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії такою, що порушує Конституцію України та норми міжнародного законодавства, позивач звернувся до суду.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач пенсії за віком. Водночас, з серпня 2014 року відповідачем припинено виплату йому пенсії за відсутності на те передбачених законодавством підстав.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2014.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної йому пенсії з 01.08.2014.
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Враховуючи, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати пенсії позивачу з 01.08.2014 без прийняття обґрунтованого рішення про припинення виплати пенсії, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу пенсії, починаючи з 01.08.2014, а також зобов'язанні відповідача відновити позивачу нарахування та виплату пенсії з 01.08.2014.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають можливість одержання пенсійних виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, отримання довідки внутрішньо-переміщеної особи, особистого звернення або у встановлених законом випадках через законних представників до пенсійного органу за місцем реєстрації ВПО щодо поновлення пенсійних виплат.
Оскільки з липня 2014 року по теперішній час см. Успенка Лутугинського району Луганської області знаходиться на території, непідконтрольній українській владі, відповідач свою діяльність там не здійснює, позивач не реєструвався як внутрішньо-переміщена особа, дані про його реєстрацію на території України поза межами непідконтрольної території відсутні, а тому відсутні правові підстави для поновлення пенсії ОСОБА_1 .
Водночас, суд дійшов висновку, що позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території в разі реєстрації внутрішньо переміщеної особи на підконтрольній Україні території.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело донеправильного вирішення справи.
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі №360/3875/18, від 17.03.2020 у справі №227/2158/17, від 23.06.2020 у справі №227/4106/17, від 03.09.2020 у справі №360/4335/18, від 20.09.2018 у справі №243/3505/16-ц.
Просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Спірним у цій справі є правомірність припинення виплати відповідачем з серпня 2014 року пенсії позивачу у зв'язку з тим, що він не переїхав з тимчасово окупованої території України та не є внутрішньо-переміщеною особою.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові від 17.03.2020 (справа №227/2158/17) Верховний Суд дійшов таких висновків:
«Право на пенсійне забезпечення гарантується статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Зазначеній в цій статті перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
? …. ?
…..умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Водночас, як було встановлено судами, позивач не є внутрішньо переміщеною особою та проживає на непідконтрольній українській владі території.
Розглядаючи справу зі схожими правовідносинами (№243/3505/16-ц) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018р. дійшла висновку, що ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
У цій же справі Велика Палата Верховного Суду визнала таким, що не відповідає фактичним обставинам справи правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 12.04.2017р. у справі №6-51цс17, оскільки на дату її прийняття набрали законної сили рішення судів у справі №826/18826/14, якими визнано незаконним пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595.
Таким чином, відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення.»
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.06.2020 у справі №227/4106/17, від 03.09.2020 у справі №360/4335/18, від 30.11.2020 у справі №360/3365/18, від 09.02.2021 у справі №360/3875/18, від 19.02.2021 у справі №812/83/18, від 16.11.2022 у справі № 360/4295/18 правовідносини у яких є подібними до тих, які виникли у справі, що розглядається, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них під час розгляду цієї справи.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач припинив виплату пенсії позивачу не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі
Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Суд -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 скасувати, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук