29 травня 2024 року
м. Київ
справа №120/6277/22
адміністративне провадження № К/990/19099/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 120/6277/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо незастосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;
визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01 березня 2018 року по 17 грудня 2021 року;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 84 813,66 грн, із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01 березня 2018 року по 17 грудня 2021 року в сумі 213 204,31 грн, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи як базовий місяць січень 2016 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду 15 червня 2023 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 грудня 2021 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення в повному розмірі за означений період.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування при обчисленні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 17 грудня 2021 року вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 . Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 грудня 2021 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, представник позивача звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подавши її 16 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд».
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Враховуючи, що ця справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (справа має виняткове значення для скаржника).
В цьому контексті скаржник зазначає, що у разі винесення рішення не на користь військової частини НОМЕР_1 у цій справі, це стане підставою для звернення з аналогічними позовами іншими звільненими військовослужбовцями та призведе до масових стягнень коштів з рахунків військової частини НОМЕР_1 , яка являється бюджетною установою та у зв'язку з введенням, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, воєнного стану в Україні, здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кошти Збройних Сил України необхідні та витрачаються в першу чергу для забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану, заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Посилання скаржника на те, що ця справа має для нього виняткове значення належним чином не обґрунтовано, оскільки є лише власними припущеннями, не підтвердженими жодними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночними, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.
Мотиви, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутій в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 120/6277/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак В.Е. Мацедонська