29 травня 2024 року
м. Київ
справа №500/3899/23
адміністративне провадження № К/990/44040/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Берназюка Я.О.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 (у складі колегії суддів: Курильця А.Р. (суддя-доповідач), Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.) у справі №500/3899/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільській області області), в якому просив провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, та перебуває на обліку у відповідача. У зв'язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17.07.2018 №6-р/2018, відповідач, на думку позивача, повинен був нараховувати та виплачувати йому доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-XII, однак таке підвищення не виплачується.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.08.2023, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області, щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, дійшов висновку, що враховуючи віднесення смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області до зони посиленого радіоекологічного контролю, а також те, що Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015, позивач має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території радіоактивного забруднення - зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 скасовано вказане судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог апеляційний суд дійшов висновку про те, що відновлення дії статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції чинній до 01 січня 2015 року не надає права на отримання підвищення пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Ухвалюючи судове рішення апеляційний суд керувався правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 23.09.2020 у зразковій справі № 580/2371/20.
Не погодившись із такими рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність у нього права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіологічного контролю на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ. Скаржник стверджує про те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18.
Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини, що мають значення для вирішення справи:
ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.03.1999, виданим Тернопільською обласною державною адміністрацією.
Зазначене вище посвідчення діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Також позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області як одержувач пенсії по інвалідності.
Позивач, відповідно до паспортних даних, проживає в населеному пункті (смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області), який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено за соціально-економічним фактором до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Позивач вважаючи, що 17.07.2018 Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 було визнано неконституційними зміни, якими з 01.01.2015 виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII було припинено у зв'язку із внесенням змін до цього Закону №796-ХІІ Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено, звернувся до відповідача із заявою, в якій просив його повідомити, чи відновлено виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ.
За результатами розгляду заяви, відповідач повідомив позивача листом від 30.08.2022 року, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру йому не нараховується і не виплачується.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Відповідно до частин першої-третьої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
У рішенні у зразковій справі № 580/2371/20 від 23.09.2020, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 31.03.2021, Верховний Суд зазначив наступне:
" з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом № 791а.
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII виключено, також, статтю 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року, яке стало однією з підстав звернення до суду з даним позовом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Водночас жодні зміни, внесені Законом № 76-VIII до Закону № 791а "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" неконституційними не визнавались.
Отже, чинна на момент звернення до суду редакція статті 2 Закону № 791а не змінювалась, не виключалась іншими законами та не визнавалась неконституційною.
При цьому судом встановлено, що до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, зміни щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не вносилися.
Відтак, станом на час звернення до суду із зазначеним позовом, місто Тальне Черкаської області згідно з вказаним Переліком відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, яка, передусім, виключена із Закону № 791а.
у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами, застосовується акт, прийнятий вищим органом, як такий, що має більшу юридичну силу. Тому Закон № 791а-ХІІ має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 і, незважаючи на відсутність змін у цій постанові щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із зон радіоактивного забруднення, застосуванню підлягає саме Закон № 791а-ХІІ в редакції зі змінами, внесеними Законом № 76-VIII.
Зі змісту частин другої та третьої статті 2 Закону № 791а-ХІІ вбачається, що повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення, делеговані Кабінету Міністрів України, однак при цьому уряд не наділений повноваженнями визначати додаткові зони радіоактивного забруднення інші, ніж ті, що визначені Законом № 791а-ХІІ.
Таким чином, відновлення дії ст. 39 Закону № 796 у редакції чинній до 01 січня 2015 року не надає права на отримання підвищення пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю."
Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається, та які були також застосовані, зокрема у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 (справа № 500/1124/20), від 09.02.2022 (справа № 500/1811/20), від 20.04.2022 (справа № 500/1133/20), від 04.05.2022 (справа № 460/7218/20) та від 09.06.2022 (справа № 500/1238/20).
Застосовуючи вищезазначені висновки до обставин справи, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що з 01.01.2015 смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області не належить до території радіоактивного забруднення. З огляду на це, позивач не має права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ через відсутність ознаки проживання на території радіоактивного забруднення.
Суди апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, адже питання щодо права на отримання встановленого статтею 39 Закону № 796-ХІІ щомісячного підвищення до пенсії пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, після виключення цієї зони із переліку зон радіоактивно забруднених територій, не було предметом перевірки у названій зразковій справі й прийнята у ній постанова не містить відповідних висновків.
Натомість, Суд правильно зауважив, що це питання вирішувалося у зразковій справі № 580/2371/20 (постанова від 23.09.2020), яку обґрунтовано застосував до спірних правовідносин.
Ураховуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що у позивача не виникло права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ через відсутність ознаки проживання на території радіоактивного забруднення.
Доводи касаційної скарги не містять належних аргументів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 500/3899/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіВ.М. Шарапа С.Г. Стеценко Я.О. Берназюк