29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 640/17335/21
адміністративне провадження № К/990/29716/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Рибачука А.І., Кравчука В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021(головуючий суддя Шевченко Н. М.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 (у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І. (суддя-доповідач), Сорочка Є.О., Файдюка В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 (у складі колегії суддів: Кузьмишиної О.М. (суддя-доповідач), Кобаля М.І., Костюк Л.О.)
у справі №640/17335/21
за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до ОСОБА_1 ,
про зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі -відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив:
- зобов'язати відповідача привести до початкових проектних рішень квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) №66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 самовільно, без документа, який надає право на виконання будівельних робіт, виконав будівельні роботи із реконструкції квартири АДРЕСА_2 . Оскільки вимоги припису Департаменту не виконано, а характер виконаних суб'єктом містобудування будівельних робіт може становити загрозу та підвищену небезпеку життю та здоров'ю людей, позивач керується законодавчо встановленими повноваженнями на звернення до суду із цим позовом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач за відсутності доказів, які надають право на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 здійснив самочинне будівництво на зазначеному об'єкті (на місці відкритої тераси побудовано додатковий поверх з відповідними приміщеннями, які були об'єднані з приміщеннями квартири АДРЕСА_1 та в подальшому розділено зазначену квартиру на дві, а саме квартиру АДРЕСА_1 та №66/2а) та в установлений строк добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписах про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Судові рішення про визнання приписів незаконними та їх скасування станом на момент розгляду справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції відсутні.
З урахуванням установлених обставин, суди дійшли висновку, що спір між сторонами є публічно-правовим, а допустимим та ефективним способом його вирішення є зобов'язання відповідача привести до початкових проектних рішень квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) №66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа №2864к.
В подальшому ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) як особа, що не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси (або) обов'язки, не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021, звернулася з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції допущені процесуальні порушення під час розгляду справи, не залучено її до участі у справі, оскільки про оскаржуване рішення вона дізналася 23.05.2022, після отримання засобами поштового зв'язку постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано відповідача привести до початкових проектних рішень квартиру АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорта на квартиру.
Разом з тим, 14.12.2021 апелянт за договором купівлі-продажу, тобто до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, придбала у відповідача одну з квартир - №66/2, при цьому зазначена квартира під будь-яким обтяженням не перебувала, а отже відповідач правомірно її продав, а апелянт придбала.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 у справі № 640/17335/21 залишено без змін.
Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно визначено порушення відповідачем порядку проведення будівництва, оскільки ОСОБА_1 самовільно без документа, який би надавав право на виконання будівельних робіт виконав роботи із реконструкції квартири і такі роботи не відповідають Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 07.06.2017 №406 (далі - Перелік №406).
Вважав, що спірні правовідносини у цій справі виникли між Департаментом та ОСОБА_1 станом на 16.06.2021, тобто під час перебування квартири АДРЕСА_2 у власності відповідача. Перехід права власності на квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відбувся після проведення Департаментом перевірок та встановлення порушень, зафіксованих актами та приписами.
Також вважав, що суд першої інстанції під час розгляду справи виходив з обставин, відомих та підтверджених станом на момент розгляду справи по суті та не міг приймати до уваги обставини, які відбулися після ухвалення судового рішення, зокрема, щодо переходу права власності на квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , та відповідно не мав об'єктивної можливості щодо вирішення питання про залучення апелянта до участі у справі.
У підсумку зазначив, що обставини, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 , свідчать лише про недобросовісну поведінку продавця за договором купівлі-продажу від 14.12.2021 - ОСОБА_1 , який не повідомив покупця - ОСОБА_3 про відомі йому обставини щодо зобов'язання привести квартиру у стан, відповідно до технічного паспорта.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини, що мають значення для вирішення справи:
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.08.2020, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал» в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Прогрес» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), останнім придбано квартиру АДРЕСА_4 .
Станом на 17.03.2020 ФОП ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) №66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ), інвентаризаційна справа №2864к. Загальна площа приміщень склала 147,9 кв. м.
У подальшому ОСОБА_1 замовив технічний паспорт в ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації». Згідно із довідкою про показники об'єкта нерухомого майна від 26.08.2020 №386, загальна та житлова площа збільшилась в результаті уточнення лінійних розмірів, демонтажу та влаштування перегородок без порушення капітальних несучих стін і конструкцій за рахунок площ допоміжних приміщень, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна від 24.05.2017 №127 не належить до самочинного. Загальна площа склала 223,9 кв. м.
Оновлені відомості щодо площі квартири (кімнату, житловий блок, секцію) № 66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) викладені в технічному паспорті від 26.08.2020.
За висновком ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації» від 01.09.2020 № 46/09, квартиру може бути поділено на дві новоутворених квартири: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,1 кв. м. та №66/2а, загальною площею 122,8 кв. м.
У подальшому ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації» виготовлено:
- технічний паспорт на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) № 66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 10.09.2020, загальною площею 96,1 кв. м;
- технічний паспорт на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) № 66/2а у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 10.09.2020, загальною площею 122,8 кв. м.
На підставі наказів Департаменту від 17.03.2021 №378, №379 здійснено проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил у квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
За результатами згаданої перевірки складено акт від 30.03.2021 у розділі VIII якого викладено зміст виявлених порушень, які полягають у порушенні статті 29, частини першої статті 34 Закону № 3038-VI та статті 376 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
Під час перевірки з виїздом на місце 17.03.2021 встановлено, що у квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 виконані будівельні роботи, а саме: замість відкритої тераси влаштовано додатковий поверх з відповідними приміщеннями, які приєднані до квартири АДРЕСА_1 .
Станом на час виїзду виконувались штукатурні роботи всередині квартири.
У подальшому уповноваженою особою ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_1 було надано документи за переліком.
Згідно з Реєстром будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відсутні дані щодо видачі, реєстрації документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію квартири АДРЕСА_1 за цією адресою.
Розділення квартири АДРЕСА_1 загальною площею 223,9 кв. м внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, про що свідчить витяг від 03.09.2020, в якому загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 96,1 кв. м, а загальна площа квартири АДРЕСА_5 .
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на місці відкритої тераси побудовано додатковий поверх з відповідними приміщеннями, які були об'єднані з приміщеннями квартири АДРЕСА_1 та розділено зазначену квартиру на дві, тобто було змінено геометричні розмірі зазначеної квартири і змінено функціональне призначення тераси, внаслідок чого відбулась зміна основних техніко-економічних показників квартири в частині збільшення площі та подальшого її розділення на дві квартири АДРЕСА_1 та № 66/2а.
Враховуючи зазначене вище встановлено, що ОСОБА_1 самовільно без документа, який би надавав право на виконання будівельних робіт виконав будівельні роботи із реконструкції квартири АДРЕСА_2 .
Вказаний об'єкт будівництва належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), згідно ДСТУ 8855:2019 «Визначення класу наслідків (відповідальності)».
Зі змістом актів від 30.03.2021 ознайомлено особисто ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), який є представником ОСОБА_1 за довіреністю від 09.09.2020, зареєстрованою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фєтісовою В. О. за № 772.
З метою усунення виявлених порушень Департаментом видано припис від 30.03.2021 про зупинення підготовчих та будівельних робіт (з 30.03.2021) до усунення допущених правопорушень, примірник якого також отримано ОСОБА_4 .
Про виконання згаданого припису зобов'язано повідомити Департамент до 30.05.2021.
В іншому приписі від 30.03.2021 викладено вимогу у термін до 30.05.2021 усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у відповідності до вимог законодавства. Примірник якого також отримано ОСОБА_4 .
Про виконання цього припису також зобов'язано повідомити Департамент до 30.05.2021.
У подальшому, на підставі наказів Департаменту від 31.05.2021 № 642 та 643 визначено здійснити проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил у квартирі АДРЕСА_1 та № 66/2а відповідно.
Результати згаданих перевірок викладено в актах від 16.06.2021. Контролюючий орган дійшов висновку про порушення підпункту «а» пункту 3 частини третьої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI). Під час перевірки з виїздом на місце 03.06.2021 спільно з представниками обслуговуючої організації ТОВ «Перший український експертний центр» встановлено, що вимоги припису Департаменту про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.03.2021, виданого ОСОБА_1 не виконано, а саме: не усунуті допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у відповідності до вимог законодавства.
Примірник акта отримано 16.06.2021 ОСОБА_5 - уповноваженою особою ОСОБА_1 за довіреністю від 03.06.2021, зареєстрованою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. в реєстрі за № 737.
Згаданою довіреністю ОСОБА_1 надав повноваження ОСОБА_5 бути представником з усіх питань, що стосуються узгодження узаконення, виготовлення проектної документації, реєстрації, реконструкції, перепланування та проектно-ремонтних робіт у квартирах АДРЕСА_1 та № 66/2а, у зв'язку з чим, останньому надано право представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх організаціях та установах.
З метою припинення порушення відповідачем норм чинного законодавства, позивач звернувся із позовною заявою.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , як на підставу для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України). Зокрема, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій до правовідносин у цій справі положень статті 376 ЦК України та пункту 1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 07.06.2017 № 406 у справах про знесення перепланованих чи самовільно збудованих (надбудованих) приміщень на терасі квартири, що належить мешканцю на праві власності у багатоповерхових багатоквартирних будинках.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва. На думку скаржника, самочинним будівництвом є не перепланування свого нерухомого майна, право власності на яке вже зареєстроване, а тільки будівництво нового нерухомого майна на земельній ділянці. Зазначає, що відповідач вже мав зареєстроване право власності на власну квартиру і не здійснював будівництво новоствореного об'єкту нерухомого майна на чужій земельній ділянці, а в рамках площі, яку займала його квартира добудував додаткові приміщення своєї квартири за рахунок створення додаткового поверху. Тому до існуючого об'єкта нерухомого майна не міг бути судом і контролюючим органом застосований термін «самочинне будівництво» і до цього майна не можна було застосувати наслідки у вигляді знесення цього майна. Перепланування відповідача не торкалося земельної ділянки і було в рамках перепланування свого існуючого нерухомого майна без зміни площі першого поверху, яку займала квартира відповідача до переобладнання.
На підтвердження своїх доводів вказує, що в результаті перепланування квартири житлова площа збільшилась в результаті уточнення лінійних розмірів, демонтажу та влаштування перегородок без порушення капітальних несучих стін і конструкцій за рахунок площ допоміжних приміщень. Зазначене підтверджується довідкою про показники об'єкта нерухомого майна від 26.08.2020 № 386, виданою ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації» та Технічним звітом від 27.10.2022 за результатом загального обстеження квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Зазначає, що здійснені ним будівельні роботи щодо перепланування квартири відповідно до Переліку № 406 не потребували отримання документів, що дають право на їх виконання.
Вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем проведена саме реконструкція квартири, яка стосувалась добудови приміщення на відкритій терасі квартири АДРЕСА_1 та в подальшому була розділена на дві квартири АДРЕСА_1 та №66/2а щодо яких і проводилася перевірка.
На думку відповідача обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки не відповідає змісту порушеного права, оскільки зобов'язання відповідача привести до початкових проектних рішень квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) № 66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 17.03.2020 фактично призведе до припинення існування квартир АДРЕСА_1 та №66/2а, як окремих об'єктів нерухомості. У той же час, роботи по надбудові тераси квартири АДРЕСА_1 здійснювалися до її поділу на квартири АДРЕСА_1 та № 66/2а, а тому не можуть вважатися такими, що виконувалися під час проведення перевірки. Як наслідок, помилковим є твердження позивача, що відповідачем самовільно здійснювалася реконструкція квартир АДРЕСА_1 та № 66/2а.
Вказує, що обраний позивачем спосіб захисту (приведення об'єкта до початкових проектних рішень) не передбачений статтею 376 ЦК України, на яку позивач посилається обґрунтовуючи свої вимоги, оскільки вказаною нормою встановлено лише два способи усунення порушень: шляхом знесення самочинного будівництва та шляхом проведення перебудови (в разі істотного відхилення від проекту).
Також зазначає про те, що надбудова на терасі квартири, яка розташована на 10-му поверсі багатоквартирного будинку, здійснена без зайняття частини прибудинкової земельної ділянки, її знесення не може вирішуватися у порядку статті 376 ЦК України.
Звертає увагу, що існуюча надбудова на терасі квартири жодним чином не порушує права третіх осіб та не суперечать суспільним інтересам, що з урахуванням частини четвертої статті 376 ЦК України свідчить про відсутність підстав для її знесення.
Зазначає, що суд першої інстанції прийняв до уваги докази позивача, які підписані невідомою особою, повноваження якої у справі не підтверджені, а тому ці докази є недопустимими.
Також, на думку скаржника, позивачем не доведено наявність підстав для перевірки відповідача, приписи позивача від 30.03.2021 не могли бути виконані з об'єктивним причин, оскільки не містять конкретики, які порушення і яким чином мав усунути відповідач і з цієї причини вони не могли бути виконаними, а тому суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. Зазначені вище порушення пов'язані з тим, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, що унеможливило правильне встановлення обставин справи та, відповідно, застосування норм матеріального права, що їх регулюють
Позивач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Висновки суду за результатами розгляду касаційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно із положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Згідно із частиною третьою статті 6 Закону № 3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
За змістом пункту 1 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації № 978 від 01.10.2015 зі змінами (далі - Положення), Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який підпорядкований Київському міському голові, підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а у межах делегованих Законом № 3038 державних повноважень є підконтрольним Державній архітектурно-будівельній інспекції України.
Згідно із пунктом 3 Положення, основним завданням Департаменту є, поміж іншого, здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю стосовно об'єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) класами наслідків (відповідальності) на території міста Києва.
Пунктом 4 Положення визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний архітектурно-будівельний контроль, зокрема, за дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проєктної документації, будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проєктування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; здійснює контроль за виконанням законних вимог (приписів) посадових осіб Департаменту; виявляє факти самочинного будівництва об'єктів.
Відповідно до приписів частини першої статті 41 Закону України № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Частиною третьою статті 41 Закону № 3038-VI визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:
1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;
2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил;
б) зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;
У частині першій статті 41 Закону № 3038-VI зазначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінет Міністрів України 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553).
Пунктом 2 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;
Відповідно до пункту 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно із пунктом 11 Порядку № 533 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право:
- безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;
- складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
- у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Пунктом 17 Порядку № 553 встановлено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Пунктом 19 Порядку № 553 визначено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 553 якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
Враховуючи наведені норми законодавства, Департаментом на підставі наказів від 17.03.2021 № 378, № 379 здійснено позапланову перевірку ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил у квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а саме: за фактом виявлення самочинного будівництва у квартирі АДРЕСА_2 .
Результати позапланової перевірки ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил у квартирах АДРЕСА_1 та № 66/2а викладені в актах від 30.03.2021.
Зі змістом актів від 30.03.2021 ознайомлено особисто ОСОБА_4 , який є представником ОСОБА_1 за довіреністю від 09.09.2020, зареєстрованою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фєтісовою В. О. в реєстрі за № 772.
Матеріалами справи підтверджено, що вказані акти від 30.03.2021 підписані ОСОБА_4 без зауважень.
Окрім того, ОСОБА_4 надано обов'язкові до виконання приписи від 30.03.2021 з вимогами припинити будівельні роботи до усунення порушень у термін до 30.05.2021 та усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
В подальшому на підставі наказів Департаменту від 31.05.2021 № 642 та 643 вирішено здійснити проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил у квартирі АДРЕСА_1 та № 66/2а відповідно.
Результати згаданих перевірок викладено в актах від 16.06.2021. Контролюючий орган дійшов до висновку про порушення підпункту «а» пункту 3 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI. Під час перевірки з виїздом на місце 03.06.2021 спільно з представниками обслуговуючої організації ТОВ «Перший український експертний центр» встановлено, що вимоги припису Департаменту про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.03.2021, виданого ОСОБА_1 не виконано, а саме: не усунуті допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у відповідності до вимог законодавства.
Примірник акта отримано 16.06.2021 ОСОБА_5 - уповноваженою особою ОСОБА_1 за довіреністю від 03.06.2021, зареєстрованою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. в реєстрі за № 737.
Вказаною довіреністю ОСОБА_1 надав повноваження ОСОБА_5 бути представником з усіх питань, що стосуються узгодження узаконення, виготовлення проектної документації, реєстрації, реконструкції, перепланування та проектно-ремонтних робіт у квартирах № 66/2 та № 66/2а, у зв'язку з чим, останньому надано право представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх організаціях та установах.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.03.2021 під час проведення перевірки уповноваженими особами встановлено порушення статті 29 та частини першої статті 34 Закону № 3038-VI, статті 376 ЦК України.
Згідно із приписами частини п'ятої статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Частиною першою статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що основними складовими вихідних даних є:
1) містобудівні умови та обмеження;
2) технічні умови;
3) завдання на проектування.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 38 Закону № 3038-VI унормовано порядок вирішення питань, пов'язаних із знесенням самочинно збудованих об'єктів, за правилами частин першої, другої якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Положення частини першої статті 38 Закону № 3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 у справі № 480/3157/19.
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI.
Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
У інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина сьома статті 376 ЦК України спірні правовідносини не регулює.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутні дані щодо видачі, реєстрації документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію квартири АДРЕСА_2 .
Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію квартири АДРЕСА_1 за вказаною адресою.
Зазначені обставини відповідачем під час розгляду справи не заперечувалися.
Окрім того, доказів, що підтверджують виконання вимог приписів позивача, відповідачем не надано та судами в процесі розгляду справи не встановлено.
На підставі інформації наявної в актах перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 30.03.2021, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18.08.2020 № 152 та технічного паспорта ФОП ОСОБА_2 від 17.03.2020 № 2864к загальна площа квартири АДРЕСА_1 становила - 147,9 кв. м., тераса з врахуванням коефіцієнту 0,3 мала площу 49,3 кв.м.
Згідно технічного паспорта ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації» від 26.08.2020 № б/н загальна площа квартири № 66/2 - 223,9 кв.м., площа тераси, з урахуванням коефіцієнту 0,3 - 7.1 кв.м.
Зазначене збільшення площі квартири № 66/2 до 223,9 кв.м внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про що свідчить витяг від 31.08.2020 № 222024740.
За висновком ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації» від 01.09.2020 № 46/09, квартиру загальною площею 223.9 кв.м. може бути поділено на дві новоутворених квартири: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,1 кв. м. та № 66/2а, загальною площею 122,8 кв. м.
Згідно технічних паспортів ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації» від 26.08.2020 № б/н загальна площа квартири №66/2- 96,1 кв.м., площа тераси з урахуванням коефіцієнту 0,3 - 1,9 кв.м., а загальна площа квартири №66/2а- 122,8 кв.м, площа тераси з урахуванням коефіцієнту 0,3 - 5,2 кв.м
Розділення квартири АДРЕСА_1 загальною площею 223,9 кв.м внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідно до витягів із зазначеного реєстру від 03.09.2020 № 222594075 та від 03.09.2020 № 222589701 загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 96,1 кв. м., а загальна площа квартири
АДРЕСА_6 належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), згідно ДСТУ 8855:2019 «Визначення класу наслідків (відповідальності)».
Колегія суддів зазначає, що у цій справі для висновку про задоволення позову визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це та не виконав вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
Аналогічна правова позиція, висловлена Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18.
Проте, для правильного вирішення цієї справи потрібно встановити чи потребували/ не потребували, виконані відповідачем будівельні роботи, отримання відповідних документів, визначених статтею 26, частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI, та Порядком № 466, що дають право на їх виконання.
За позицією позивача, викладеною у позовній заяві та відзиві на касаційну скаргу, відповідач самовільно без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, виконав будівельні роботи, які полягають саме у проведенні реконструкції квартири АДРЕСА_1 .
У апеляційній та касаційній скаргах ОСОБА_1 наполягає на тому, що виконані ним будівельні роботи полягають у переплануванні квартири АДРЕСА_1 , і не є реконструкцією.
Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 07.06.2017 № 406.
Пунктом 1 Переліку № 406 передбачено, що роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 № 76, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 927/1120) перепланування - перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
В свою чергу підпунктом 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 визначено, що реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Отже, ключовим питанням у цій справі є визначення характеру будівельних робіт, проведених відповідачем на об'єкті будівництва в результаті яких відбулося збільшення загальної площі квартири АДРЕСА_1 з 147,9 кв. м до 223,9 кв. м. Тобто, виконаний відповідачем комплекс робіт у квартирі АДРЕСА_1 є переплануванням чи реконструкцією.
Суди попередніх інстанцій дослідивши наявні у матеріалах справи докази та, зокрема, фотографії, зроблені контролюючим органом під час проведення перевірки встановили, що відповідачем проведена саме реконструкція, яка стосувалась добудови приміщення на відкритій терасі, що приєднана до квартири АДРЕСА_1 .
Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в рамках площі, яку займала його квартира АДРЕСА_1 добудував на терасі додаткові приміщення своєї квартири за рахунок створення додаткового поверху.
На переконання колегії суддів характер будівельних робіт, проведених відповідачем, не відноситься до перепланування квартири, а є реконструкцією, оскільки створено нове приміщення, що призвело до збільшення загальної площі квартири АДРЕСА_1 з 147,9 кв. м до 223,9 кв. м. Натомість здійснення таких робіт не відповідає пункту 1 Переліку № 406 та потребує отримання відповідних документів, визначених статтею 26, частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI та Порядком № 466, що дають право на їх виконання.
З огляду на встановлені обставини та аналіз положень норм законодавства, виконаний відповідачем комплекс робіт не відноситься до перепланування квартири, а є реконструкцією.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що будівництво на терасі квартири, яка розташована на 10-му поверсі багатоквартирного будинку додаткового поверху з відповідними приміщеннями, які об'єднані з приміщеннями квартири АДРЕСА_2 є самочинним, оскільки судами встановлено факт виконання відповідачем будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, що в силу приписів статті 376 ЦК України відносить такий об?єкт будівництва до самочинного.
У постанові від 29.01.2020 (справа № 822/2149/18) Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала правовий висновок про те, що обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач здійснив будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_2 шляхом побудови на місці відкритої тераси додаткового поверху з відповідними приміщеннями, які були об'єднані з приміщеннями квартири АДРЕСА_1 та розділено зазначену квартиру на дві, таким чином було змінено геометричні розмірі зазначеної квартири, а також змінено функціональне призначення тераси, в наслідок чого відбулась зміна основних техніко-економічних показників квартири в частині збільшення площі та подальшого її розділення на дві квартири: № 66/2 та № 66/2а.
Як уже було зазначено, доказів, що надають ОСОБА_1 право на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 , як і доказів, що підтверджують виконання вимог приписів позивача, відповідачем не надано.
За такого правого регулювання та встановлених обставин здійснення відповідачем будівельних робіт з реконструкції квартири без документів, що дають право на це, та невиконання і не оскарження припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і така позиція відповідає висновкам, висловленим Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18.
Також слід зазначити, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , за результатами розгляду якої Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 20.09.2022 містила ті ж аргументи, що й касаційна скарга ОСОБА_1 . Відтак з наведених вище мотивів постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 підлягає залишенню без змін.
Стосовно доводів скаржника щодо обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, а саме приведення об'єкта до початкових проектних рішень, оскільки такий не передбачений статтею 376 ЦК України, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно із частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
Зміст положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI дає змогу дійти висновку, що такою встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За приписами абзацу другого частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже саме абзац другий частини першої статті 38 Закону № 3038-VI визначає право Департаменту на звернення до суду з цим позовом.
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду зокрема в постанові від 20.06.2023 в справі № 554/10517/16-ц вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. наприклад також, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31).
За обставинами справи № 640/17335/21 мета позивача спрямована на припинення порушення відповідачем норм законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час будівельних робіт.
Звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідкам порушення відповідних норм і правил.
Слід зауважити, що виконані ОСОБА_1 будівельні роботи, можуть становити загрозу та підвищену небезпеку життю та здоров'ю людей, оскільки немає даних про те, чи мають реконструйовані квартири та приєднані до них приміщення забудованої тераси належну міцність, стійкість та експлуатаційну надійність, при цьому значно збільшується навантаження на несучі конструкції будівлі, що може призвести до руйнувань та негативних наслідків.
Встановивши, що мета позову спрямована на припинення порушення відповідачем суспільного порядку (дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час будівельних робіт), колегія суддів розглядає вимогу про зобов'язання ОСОБА_1 привести до початкових проектних рішень квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) № 66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 17.03.2020 як вимогу про знесення самочинно збудованого об'єкта.
Таким чином, доводи скаржника щодо обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту є помилковими.
Доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 , з приводу відсутності підстав для проведення позивачем перевірки, а також невідповідністю актів від 30.03.2021 та приписів від 30.03.2021 (про зупинення підготовчих та будівельних робіт; про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил) вимогам законодавства судом відхиляються, з огляду на те, що це не входить до предмета доказування у справі, що розглядається.
Судами попередніх інстанцій не встановлювалось порушень з боку позивача щодо порядку проведення перевірок та ознайомлення відповідача з результатами, а також прийнятими рішеннями за наслідками перевірок.
Також слід зазначити, що судові рішення про визнання порядку проведення перевірки та приписів незаконними та їх скасування станом на момент розгляду справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції відсутні.
Доводи касаційної скарги з приводу того, що загальна житлова площа збільшилась в результаті уточнення лінійних розмірів, демонтажу та влаштування перегородок без порушення капітальних несучих стін і конструкцій за рахунок площ допоміжних приміщень та не належать до самочинного і вказані обставини підтверджується Технічним звітом від 27.10.2022 за результатом загального обстеження квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на який посилається скаржники у касаційній скарзі, відповідно до приписів частини другої статті 341 КАС України не може бути взятий до уваги, адже фактично це є новим доказом, який не був та не міг бути предметом розгляду у судах попередніх інстанції з огляду на те що вказаний звіт складений 27.10.2022, тобто після постановлення рішення судами попередніх інстанцій.
Стосовно доводів скаржника про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає про таке.
За приписами статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України, яка кореспондується із частиною 4 статті 12 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Верховний Суд зазначає, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку.
В ухвалі від 08.07.2021 Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив за недоцільне розглядати цю справу за правилами загального позовного провадження та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Враховуючи наведені норми процесуального закону, колегія суддів відхиляє посилання скаржника про наявність процесуальних порушень в частині розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, суд першої інстанції скористався своїм дискреційним повноваженням на віднесення справи до категорії справ незначної складності, адже ця справа не належать до вичерпного переліку справ, які повинні розглядатися винятково за правилами загального позовного провадження.
Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 460/6542/20, від 07.10.2021 у справі № 640/23517/20 та від 22.11.2022 у справі №320/8522/20.
Таким чином, доводи скаржника щодо безпідставного розгляду судом першої інстанції цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження є помилковими.
Доводи касаційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції прийняв до уваги докази позивача, які підписані невідомою особою, повноваження якої у справі не підтверджені, а тому ці докази є недопустимими судом не беруться до уваги та відхиляються з огляду на те, що зазначені доводи не заявлялись в апеляційній скарзі та відповідно не були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, а тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм оцінку. Це є прямою вимогою закону, адже розгляд таких доводів та аргументів є виходом суду касаційної інстанції за встановлені статтею 341 КАС України межі перегляду судових рішень.
Доводи касаційної скарги про втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном судом відхиляються, оскільки реєстрація права власності на об'єкт самочинного будівництва за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного (висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13). Оформлення права власності на завершений будівництвом об'єкт, який збудований самочинно, не є перешкодою для виконання обов'язків, покладених на уповноважений орган державного архітектурно-будівельного контролю, щодо порушення у встановленому законом порядку питання про знесення такого будівництва та реалізації з цією метою відповідних повноважень, які, окрім іншого, передбачені й нормами статті 38 Закону України № 3038-VI.
Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу та клопотанні щодо визнання неповажними причин пропуску строку звернення до суду з касаційною скаргою та відсутністю у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі судом відхиляються з огляду на те, що оцінка наявності чи відсутності підстав для відкриття касаційного провадження та визнання поважності причин пропуску строку є виключним повноваженням та компетенцією суду і вказане вирішено колегією суддів в ухвалі про відкритті касаційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, Верховний Суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів вважає, що Верховним Судом надано відповідь на всі доводи касаційних скарг, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.
Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких судами вже надавалась оцінка встановленим обставинам справи. Доводи ОСОБА_1 про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції не підтвердились.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій прийняті правильні по суті рішення про задоволення позовних вимог, такі рішення є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права і доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі № 640/17335/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіВ.М. Шарапа А.І. Рибачук В.М. Кравчук