30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 500/587/23
адміністративне провадження № К/990/20297/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі від 04 квітня 2024 року у справі №500/587/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства, Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства, Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Наказ №480-к від 05 грудня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити позивача на посаді рівнозначній посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства в новоствореному органу Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України №480-к від 05 грудня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 06 грудня 2022 року.
Стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 281952 (двісті вісімдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 08 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15 травня 2024 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі від 04 квітня 2024 року у справі №500/587/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду та далі по тексту посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 січня 2020 року у справі №2а-15057/09/2670, від 08 квітня 2020 року у справі №808/2741/16, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18, від 11 серпня 2021 року у справі №821/549/17, від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16, від 24 лютого 2021 року у справі №160/9760/19, від 23 вересня 2021 року у справі №807/2322/15 і вказує, що правові висновки Верховного Суду свідчать про можливість та необхідність відходити від матеріальної норми, відображеної в статті 235 КЗпП України та допускають застосовувати інший спосіб захисту для ефективного захисту порушеного права.
В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Верховний Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені відповідні висновки.
Посилання на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі зроблені без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також у касаційній скарзі скаржник вказує про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 27 квітня 2021 року у справі №826/8332/17, від 31 травня 2021 року у справі №840/3202/18, від 08 листопада 2022 року у справі №826/18588/14, від 16 лютого 2023 року у справі №826/18138/14, від 13 квітня 2023 року №540/3994/20, від 04 липня 2018 року у справі №826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі №824/424/16- а, від 13 березня 2019 року у справі №826/751/16, від 27 червня 2019 року у справі №826/5732/16, від 26 липня 2019 року у справі №826/8797/15, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 22 грудня 2019 року у справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі 9901/226/19, від 16 лютого 2023 року у справі №826/18138/14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, та застосованих судами першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд зазначає, що необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Враховуючи, що скаржник не обґрунтував необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, а лише фактично висловив незгоду з вказаними правовими позиціями, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі від 04 квітня 2024 року у справі №500/587/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства, Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур