04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 464/2385/24 пров. № А/857/10612/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В. Сеника Р.П.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представник позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 квітня 2024 року у справі № 464/2385/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області (Львівський рибоохоронний патруль) про скасування постанови,
суддя в 1-й інстанції - Теслюк Д.Ю.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено.
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області (Львівський рибоохоронний патруль) (далі також Львівський рибоохоронний патруль, відповідач) та просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №301 від 29.04.2024, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП, а провадження у справі закрити.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 29.03.2024 відносно нього головним державним інспектором Львівського рибоохоронного патруля Панасюком Ю.І. винесено постанову №301 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102 грн. Згідно із зазначеною постановою, він 16.03.2024 о 16:40 год проводив вилов риби у скидному каналі Добротвірської ТЕС, с.Руда Львівського району. Вважає, що зазначена постанова є незаконною та необґрунтованою, а інформація, відображена в ній, є недостовірною, відтак така підлягає скасуванню. Так, він 16.03.2024 з товаришами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приїхали на Добротвірську ТЕС, з метою відпочинку. На місці, де інспектори виявили рибу, перебувало двоє невідомих йому осіб, які здійснювали вилов риби. Він із товаришами зупинився поруч з ними. За декілька хвилин (1-2 хв) до приходу інспекторів, двоє невідомих осіб швидко зібрали знаряддя для вилову риби та пішли у невідомому напрямку, побачивши інспекторів рибоохоронного патруля та залишивши виловлену рибу. Проте він залишився на місці, оскільки чітко розумів, що жодних протизаконних та заборонених дій не вчиняв. Інспектори Львівського рибоохоронного патруля пройшлись по берегу водойми та виявили рибу. В подальшому, вони підійшли до них та запитали чи це не його риба. На їхнє запитання він відповів - «Ні, не моя». Після цього, інспектори повідомили, що на нього буде складено протокол, оскільки біля нього були вудочки. Лише на підставі факту наявності біля нього вудочок, інспектори вирішили, що це саме він здійснював вилов риби, котра знаходилась неподалік. Зазначив, що жодних правил рибальства він не порушував, оскільки знайдена риба була не його. Більше того, виловлювати рибу він не мав наміру та здійснював такий, про що неодноразово наголошував в день складення протоколу, а також 29.04.2024, однак інспектори Львівського рибоохоронного патруля такі його пояснення до уваги не взяли. Таким чином, вважає, що матеріали справи не містять об'єктивних та фактичних даних, які б підтверджували факт вчинення ним зазначеного вище адміністративного правопорушення.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 17 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області (Львівський рибоохоронний патруль) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. Вказує, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення він зазначаав, що риба не його і виловлювати рибу він не мав наміру, однак інспектори Львівського рибоохоронного патруля такі його пояснення до уваги не взяли.
Таким чином, вважає, що інспектором Львівського рибоохоронного патруля не доведено склад адміністративного правопорушення, вчиненого ним, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що 29.03.2024 відносно ОСОБА_1 . головним державним інспектором Львівського рибоохоронного патруля Панасюком Ю.І. винесено постанову №301 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 85 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102 грн.
Згідно із зазначеною постановою позивач 16.03.2024 о 16:40 год проводив вилов риби у скидному каналі Добротвірської ТЕС, с.Руда Львівського району.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.3 ст. 85 КУпАП України та правомірно накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 102 грн, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України визначені Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08.07.2011 №3677-VI (далі - Закон №3677-VI).
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №895 затверджено Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство).
Пунктом 1 Положення про Держрибагентство передбачено, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.
За змістом ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають, зокрема, такі повноваження: давати обов'язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; перевіряти документи на право використання водних біоресурсів, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь рибальства, добутої продукції та інших предметів; вилучати в осіб, які порушують законодавство у галузі охорони і використання водних біоресурсів, знаряддя добування водних біоресурсів, транспортні (у тому числі плавучі) засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення, незаконно добуті водні біоресурси, а також відповідні документи на них; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, фото- і відеозйомку як допоміжні засоби для запобігання і виявлення порушень законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; безперешкодного доступу до території (у тому числі об'єктів природно-заповідного фонду) і приміщень підприємств, установ та організацій, які здійснюють добування, утримання, зберігання або переробку водних біоресурсів, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; вилучати знаряддя добування (вилову) водних біоресурсів, транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, а також незаконно добуті водні біоресурси у разі неможливості встановлення власника зазначеного майна; здійснювати перевірку знарядь добування, контролювати їх кількість, перевіряти відповідність вимогам законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Аналогічні повноваження надані органам рибоохорони, як природоохоронним органам статтею 60 Закону України «Про тваринний світ» та пунктом 6 Порядку проведення рибоохоронних рейдів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 жовтня 2018 року №512.
Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку проведення рибоохоронних рейдів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 жовтня 2018 року №512 передбачено, що під час проведення рибоохоронних рейдів посадові особи рейдової групи забезпечують дотримання законодавства у галузі рибного господарства, здійснення заходів із запобігання, виявлення та припинення правопорушень, передбачених статтею 50,частинами третьою - п'ятою статті 85,статтями 85-1, 86-1, 88-1, 90, 91-2, статтею 164- в частині порушення порядку провадження господарської діяльності, пов'язаної з добуванням і використанням риби та інших водних біоресурсів,статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та статтею 35 Закону України «Про тваринний світ», визначено, що користувачі водних біоресурсів зобов'язані безперешкодно допускати в місця відтворення, добування, зберігання, утримання, на рибоприймальні пункти та місця реалізації водних біоресурсів, на рибальські судна та інші плавучі засоби, зайняті в технологічному процесі, представників центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності, надавати на їх вимогу документи щодо обліку та використання водних біоресурсів, своєчасно виконувати їхні вимоги та письмові розпорядження, які базуються на засадах цього Закону та інших нормативно-правових актів у галузі рибного господарства.
Згідно вимог ч. 1ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі оскарженої постанови позивача притягнуто головним державним інспектором Львівського рибоохоронного патруля Панасюком Ю.І. до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 85 КУпАП у зв'язку з встановленням факту того, що позивач, 16.03.2024 о 16:40 год проводив вилов риби у скидному каналі Добротвірської ТЕС, с.Руда Львівського району, чим порушив п.п.9 п.3 розділу IV Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.09.2022 року № 700, тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 85 КУпАП.
Правила любительського рибальства, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.09.2022 року № 700 (далі Правила), визначають умови здійснення любительського рибальства (спортивного рибальства та підводного полювання), застосування знарядь лову і способів добування (вилову), обсяги добування (вилову) за вагою та поштучно, заборонені місця і строки (періоди) заборон на добування (вилов) водних біоресурсів, мінімально дозволені для добування (вилову) розміри та види водних біоресурсів, умови проведення спортивних заходів та/або змагань з видів спорту, якими відповідно до правил спортивних змагань передбачено здійснювати добування (вилов) водних біоресурсів (далі - офіційні спортивні заходи) та умови використання суден рибалками-любителями.
Підпунктом 9 пункту 3 розділу IV Правил визначено, що забороняється добування (вилов) у каналах (підвідних, скидних, магістральних) теплоенергоцентралей, електростанцій, відводах рибогосподарських і меліоративних систем, шлюзових каналах тощо.
Положеннями ч. 3 ст. 85 КУпАП передбачено, що порушення правил рибальства - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегією суддів оглянуто та досліджено відеозаписи з камери нагрудного реєстратора головного державного інспектора відділу ОВБР «Львівського рибоохоронного патруля» Сторожук О.Л., що знаходяться на цифровому носію інформації DVD-R та міститься у матеріалах справи. Так судом встановлено, що у ході спілкування з інспектором, позивач не заперечував, що це його риба, при цьому мав дві вудочки, що прямо суперечить доводам, наведеним позивачем у позовній заяві.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дослідженими доказами спростовано твердження позивача щодо незаконності притягнення його до адміністративної відповідальності і встановлено, що ОСОБА_1 16 березня 2024 року було порушено п.п.9 п.3 розділу IV Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.09.2022 року № 700, тобто позивачем вчинено адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ч. 3 ст. 85 КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 квітня 2024 року у справі № 464/2385/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 04.06.24