04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 609/275/24 пров. № А/857/9137/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої С.Я.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Шумський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Харлан М.В.,
час ухвалення рішення - 14:00:00,
місце ухвалення рішення - м. Шумськ,
дата складання повного тексту рішення - 04 квітня 2024 року,
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Шумський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 156625 від 18 листопада 2023 року про накладення на неї адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18 листопада 2023 року поліцейський РПП СПД № 1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області Поліщук Р.М. прийняв постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 156625, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Вказує, що зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 18 листопада 2023 року вона здійснила завідомо неправдивий виклик спецслужб, а саме, поліції, повідомивши про факт, який свого підтвердження не знайшов. Зазначає, що вчинення нею адміністративного правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення, зафіксовано лише в оскаржуваній постанові та не підтверджується жодними іншими належними та допустимими доказами. Вказує, що 18 листопада 2023 року зателефонувала на лінію « 102» у зв'язку з тим, що протягом декількох годин навколо її будинку ходив невідомий їй чоловік, тому хвилювалась за свою безпеку та вважала, що у нього виник намір на проникнення до її житла з метою крадіжки. Зауважує, що у телефонній розмові із диспетчером поліції повідомила правдиву інформацію, адже на той час чоловік все ще перебував перед будинком, а тому у неї не було умислу для безпідставного виклику працівників поліції. Зауважує, що при винесенні вказаної постанови відповідачем не з'ясовано всіх обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно вимог ст. 280 КУпАП.
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 156625 від 18 листопада 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності було перевірено та надано оцінку обставинам, які зумовили позивача зателефонувати на лінію « 102». Окрім того, з оспорюваної постанови слідує, що інспектор поліції не відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не встановлював свідків правопорушення і не відібрав у них покази, у підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення, не зазначив про обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Як встановлено судом першої інстанції шляхом огляду змісту оптичного диску, долученого відповідачем, на відеозаписі не зафіксовано вчинення працівниками поліції будь-яких процесуальних дій, спрямованих на оформлення та розгляд справи про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження, тобто вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, окрім того, постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення. Відтак, наданий відповідачем суду відеозапис не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 73, 74 КАС України. Інших доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 156625 від 18 листопада 2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивач здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, зателефонувавши на лінію « 102», чим порушила вимоги ст. 183 КУпАП, у зв'язку із чим на неї правомірно складено постанову серії ГАБІ № 156625 від 18 листопада 2023 року згідно якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Вказує, що долучені ГУНП в Тернопільській області в якості доказу диски з аудіозаписом та відеозаписом обставин події були виготовлені у зв'язку із необхідністю надання інформації, яка має значення для розгляду справи та на яких зафіксовано факт звернення позивача на лінію « 102», а також спілкування позивача із поліцейським. Звертає увагу на те, що під час винесення постанови позивач не висловлювала скарг і заперечень щодо вчиненого правопорушення.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 18 листопада 2023 року поліцейським РПП СПД №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області Поліщуком Р.М. прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 156625, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
З мотивувальної частини постанови слідує, що 18 листопада 2023 року о 00:16 год. ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, повідомивши про факт, який свого підтвердження не знайшов.
Постановою державного виконавця Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романюком Р.В. 17 січня 2024 року відкрито виконавче провадження № 73878899 з примусового виконання постанови серії ГАБІ № 156625 від 18 листопада 2023 року.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням соціального захисту населення ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства 2 групи.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Зазначена норма вказує на те, що саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб'єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені зокрема ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію). Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ГАБІ № 156625 від 18 листопада 2023 року за твердженням відповідача відбулося через допущене позивачем здійснення завідомо неправдивого виклику спецслужб, а саме, поліції, повідомивши про факт, який свого підтвердження не знайшов.
Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія судів зауважує, що диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає жодної необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статті 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 513/899/16-а.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17).
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Зі змісту позову слідує, що позивач здійснила виклик працівників поліції, оскільки вважала, що поблизу її помешкання перебувала невідома особа.
При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності було перевірено та надано оцінку обставинам, які зумовили позивача зателефонувати на лінію « 102».
Окрім того, з оспорюваної постанови слідує, що інспектор поліції не відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не встановлював свідків правопорушення і не відібрав у них покази, у підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення, не зазначив про обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з'ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
На підтвердження вини позивача представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву на адресу суду першої інстанції надіслано аудіозапис, яким зафіксовано спілкування позивача із диспетчером поліції, під час якого позивач повідомила, що в АДРЕСА_1 , (адреса за якою проживає позивач) ходять особи, а саме, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виймають вікна в її будинку та хочуть вивезти її у ліс. При цьому із аудіозапису прослуховується, що позивач була перелякана та плакала.
Окрім цього, відповідачем також долучено до матеріалів справи в якості доказу відеозапис із камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R.
Як встановлено судом апеляційної інстанції шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписі не зафіксовано вчинення працівниками поліції будь-яких процесуальних дій, спрямованих на оформлення та розгляд справи про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження, тобто вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, окрім того, постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення.
Натомість, на вищевказаному відеозаписі зафіксовано процес спілкування поліцейського із позивачем, під час якого позивач перебувала у схвильованому та наляканому стані, а поліцейський не повідомив їй про вчинення нею адміністративного правопорушення та не здійснював розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Долучений до матеріалів справи відеозапис не підтверджує факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, що свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи.
Відтак, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що наданий відповідачем суду відеозапис не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 73, 74 КАС України.
Інших доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.
При цьому, як зазначалось вище, сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не дає підстав стверджувати про вчинення позивачем інкримінованого їй правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали, а також матеріали фото- чи відеозйомки вчиненого порушення.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
При цьому, відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Обґрунтованими є доводи представника позивача щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки фактично розгляд справи не відбувався, особі не зазначалось про конкретні обставини, які ставлять їй у провину, не заслуховувалися пояснення з приводу таких обставин.
Відтак, враховуючи, що відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано дані обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що такими діями працівник поліції порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 156625 від 18 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП , слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року у справі № 609/275/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 04 червня 2024 року.