29 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/5267/24 пров. № А/857/8461/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Доморадової Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2024 року (головуючий суддя Кунець Н.Р., 09:25 год., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1567541 від 02.03.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем не доведено вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, перевищення швидкості. Заперечує, що 02.03.2024 о 10.48 год. керував автомобілем, який перевищив швидкість по вулиці Об'їзній в м. Тернополі. Зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою його доводи про те, що на фотознімках та відеозаписах не зафіксовано державного номерного знаку автомобіля, який за твердженням відповідача їхав з перевищенням швидкості і докази того, що саме автомобіль КІА К5 д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого він є, зафіксований на фотознімках та відеозаписах ( 02.03.2024 у період часу з 10.48 год. до 10.50 год.) відсутні. Крім того, зазначає, що пояснення інспектора, надані суду, не є належними та об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, і зацікавлений у справі.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
Суд, з врахуванням строку розгляду термінових справ, відповідно до статті 286, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив провести апеляційний розгляд у відсутності осіб, які не з'явились без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 02.03.2024 о 13.48 в м. Тернополі на вул. Карпенка, 1 інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП старшим лейтенантом поліції Тихомирським В.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1567541 від 02.03.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 02.03.2024 о 10 год. 48 хв. 54 сек., в м. Тернопіль по вул. Об'їзна,6 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом КІА К5 д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті м. Тернопіль, рухався зі швидкістю 76 км/год. при дозволеній швидкості руху 50 км/год., швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 TCO 01012, чим порушив п.12.9.б ПДР України - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху; стаття 122 ч.1 КУпАП. До постанови додається фото та відео порушення, відео з НК 474346, 472413, пояснення водія.
Не погодившись з цією постановою, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова інспектора поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП є правомірною та винесеною відповідно до чинного законодавства, а позивачем на підтвердження підстав позову не надано суду жодних доказів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками і зазначає наступне.
Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху, яким визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів наголошує, що стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, вчинення позивачем адміністративного правопорушення (перевищення максимально допустимої швидкості руху у населеному пункті) встановлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20.
Згідно сертифікату відповідності № UA.TR.001241-18 Rev.0 від 26.12.2018, який виданий державним підприємством Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є чинним до 26.12.2028.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Колегія суддів зазначає, що згідно посібника користувача TruCAM ІІ LTI 20/20, вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах.
Вимірювач відноситься до мобільних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Вимірювач використовується під час контролю швидкості транспортних засобів підрозділами Національної поліції та уповноваженими організаціями.
У ручному режимі оператор сам обирає транспортний засіб, швидкість руху якого буде виміряна. При цьому можливий режим фотовідеофіксації. У автоматичному режимі при перевищенні встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів здійснюється фотовідеофіксація події, що має ознаки порушення ПДР.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що лазерний вимірювач TruCAM ІІ LTI 20/20 відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Окрім основного («ручного режиму роботи») даний лазерний вимірювач швидкості також може бути застосований з метою автоматичного режиму фіксації правопорушення.
Як вбачається з п. 5 оскаржуваної постанови, у ній зазначено серійний номер приладу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху автомобіля - TruCAM LTI 20/20 ТС001012, а також зазначено, що до постанови додається фото та відео порушення, відео з НК 474346, 472413.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що наявними в матеріалах справи відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції під назвою «export-0t75t», фотознімком « 1709376513_qF000_0302_104833.jmf» від 02.03.2024, зробленим приладом TruCam серійний номер ТС001012, підтверджено, що 02.03.2024 о 10 год. 48 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом КІА К5, д.н.з. НОМЕР_1 , в межах населеного пункту в м. Тернополі по вул. Об'їзна та рухався зі швидкістю 76 км/год., при дозволеній швидкості руху не більше 50 км/год., чим порушив п.12.9 б ПДР України.
Щодо доводів апелянта про те, що на фотознімках та відеозаписах не зафіксовано державного номерного знаку автомобіля позивача, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається державний номерний знак НОМЕР_1 транспортного засобу КІА К5, який належить позивачу.
Колегія суддів звертає увагу, що особу водія ОСОБА_1 встановлено о 13.48 на вул. Карпенка, 1 в м. Тернополі, тобто не у момент і не на місці вчинення порушення, яке згідно постанови вчинене о 10.48 02.03.24 в м. Тернопіль по вул. Об'їзна,6, оскільки водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не зупинився, при цьому вчинивши перешкоди руху транспорту, що рухається по дорозі, що також вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який є додатком до оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх, належних та допустимих доказів, які вказують на вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Жодних доказів на спростування вказаних вище обставин позивач не надав ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії ЕНА № 1567541 від 02.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП винесена правомірно.
При обґрунтуванні цієї постанови апеляційним судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно приписів статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню в користь позивача понесені ним судові витрати.
Керуючись статтями 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2024 року у справі № 607/5267/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 03 червня 2024 року