04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/21435/23 пров. № А/857/1012/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (головуючий суддя Нор У.М., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови/перешкоджанню звільненні з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 8 підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, та не має інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд та зобов'язати відповідача, звільнити його з військової служби у запас на підставі абзацу 8 підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, та не має інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і позов задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до довідки про склад сім'ї №505 від 09.05.2023року до складу сім'ї ОСОБА_1 входить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки відповідно до наданих довідок та медичного висновку вона є непрацездатною особою (пенсіонером) та сама потребує стороннього догляду, в зв'язку з чим з 2020року перебуває на обслуговуванні в центрі надання соціальних послуг.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СКУ сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
На підставі абзацу 8 підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачається, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, яка за висновком медико- соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, та не має інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Вказана норма не містить вимоги, що особа яма має здійснювати догляд повинна бути сином, дочкою, внуком чи іншим родичом.
Таким чином, надані позивачем документи та пояснення були цілком достатніми для прийняття військової частини НОМЕР_1 рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами.
Апелянт зазначає, що безальтернативно підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу восьмого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХП. Отже, відмова ВЧ НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби є очевидно протиправною, оскільки заявник відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом. В цій ситуації у відповідача немає дискреційних повноважень, оскільки закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин. З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону».
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови/перешкоджанню у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами є протиправними, водночас позивач має право на звільнення у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляд за особою з інвалідністю II групи, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, та не має інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, тому є підстави для зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме звільнити позивача з військової служби на підставі абзацу 8 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Окрім того, зазначає що будь-яке рішення командира військової частини, тому числі про звільнення чи відмову в звільнені з військової служби, приймається у формі наказу. Враховуючи те, що відповідачем не приймалося жодного рішення у формі наказу про звільнення чи відмову в звільнені позивача з військової служби в даному випадку присутні протиправні дії, військової частини НОМЕР_1 щодо відмови / перешкоджанню звільненні ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 8 підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, та не має інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Таким чином, надані позивачем документи та пояснення були цілком достатніми для прийняття військової частини НОМЕР_1 рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 25.02.2022 по даний час проходить військову службу на посаді кулеметника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 та має військове звання солдат.
16.06.2023 ОСОБА_1 з метою реалізації свого права на звільнення з військової служби подав командиру 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 . До поданого рапорту позивачем долучено копії висновку МСЕК № 069988 від 18.01.2006, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом II групи внаслідок психічного розладу від 07.04.2023 № 148, паспорта та витягу з реєстрації територіальної громади ОСОБА_1 , паспорта та витягу з реєстрації територіальної громади ОСОБА_2 , картки платника податків ОСОБА_2 , акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09.05.2023 № 504., довідки про склад сім'ї ОСОБА_1 від 09.05.2023 року № 505., свідоцтва про смерть ОСОБА_4 № НОМЕР_2 від 08.05.2023, паспорта громадянки України ОСОБА_3 , пенсійного посвідчення ОСОБА_3 , довідки про перебування на обслуговуванні в центрі надання соціальних послуг громадянки ОСОБА_3 від 18.07.2023 № 01, оригінал довідки № 2 від 07.06.2023.
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09.05.2023 № 504 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є матір'ю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є онуком ОСОБА_2 . Зі слів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 гр. ОСОБА_1 проживав та здійснював догляд до мобілізації у лави ЗСУ, та здійснює догляд по теперішній час за ОСОБА_2 . Акт від 09.05.2023 № 504 підписано старостою ОСОБА_7 , спеціалістом ОСОБА_8 , заявником ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_10 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 505 від 09.05.2023, виданої ОСОБА_1 , до складу сім'ї/зареєстрованих осіб входить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - дід, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - прабаба.
27.06.2023 представник позивача адвокат Д. Ляшко звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом № 66/23 про надання інформації про те, чому не винесено наказу про звільнення з військової служби/виключення зі списків військової частини ОСОБА_1 на підставі поданого ним 16.06.2023 рапорту. В разі прийняття рішення по відмові у звільненні з військової служби/виключення зі списків військової частини ОСОБА_1 на підставі поданого ним 16.06.2023 рапорту представник позивача адвокат Д. Ляшко просив надати письмову та завірену копію документу про відмову.
У листі № 1489/1154 від 06.07.2023 командир Військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_11 повідомив представника позивача адвоката Д. Ляшка про те, що рапорт солдата ОСОБА_1 було не погоджено, у зв'язку з відсутністю усіх необхідних та підтверджуючих документів для звільнення з військової служби. Серед поданих документів, які були безпосередньо долучені до рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 , відсутні будь-які документи, які підтверджують той факт, що саме ОСОБА_1 має здійснювати постійний сторонній догляд за громадянином ОСОБА_2 , а також не підтверджується відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Також, командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_11 вказав, що іншим важливим документом, необхідним для звільнення з військової служби у Збройних Силах України, є довідка органу соціального захисту населення про те, що ОСОБА_1 , який є онуком ОСОБА_2 , не зважаючи на наявність інших працездатних родичів ближчих за ступенем спорідненості, являється єдиною особою для здійснення постійного догляду за нею.
25.07.2023 позивачем ОСОБА_1 було повторно підготовлено та подано командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби. До поданого рапорту було долучено копії висновку медико-соціальних експертних комісій про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для адміністрації підприємств постанови МСЕК № 069988 від 18.01.2006, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом II групи внаслідок психічного розладу від 07.04.2023 № 148, паспорта та витягу з реєстрації територіальної громади ОСОБА_1 , паспорта та витягу з реєстрації територіальної громади ОСОБА_2 , картки платника податків ОСОБА_2 , акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09.05.2023 № 504., довідки про склад сім'ї ОСОБА_1 від 09.05.2023 року № 505., свідоцтва про смерть ОСОБА_4 № НОМЕР_2 від 08.05.2023, паспорта громадянки України ОСОБА_3 , пенсійного посвідчення ОСОБА_3 довідки про перебування на обслуговуванні в центрі надання соціальних послуг громадянки ОСОБА_3 від 18.07.2023 № 3, медичного висновку від 22.11.2022, заяви ОСОБА_1 , відповіді КП "Центр надання соціальних послуг" № 03 від 18.07.2023.
Як вбачається з довідки від 18.07.2023, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 2020 року перебуває на обслуговувані в КУ «Центр надання соціальних послуг» та отримує соціальну послугу «Догляд вдома» згідно Медичного висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, виданого КНП «Гощанський центр ПМСД».
Відповідно до довідки № 2 від 07.06.2023 Комунального підприємства «Центр надання соціальних послуг» Бабинської сільської ради Рівненської області догляд за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснює соціальний робітник - ОСОБА_12 .
04.08.2023 представник позивача адвокат Д. Ляшко звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом № 72/23 про надання інформації за результатами розгляду рапорту позивача ОСОБА_1 від 25.07.2023.
Листом Військової частини НОМЕР_1 № 1489/1372 представника позивача адвоката Д. Ляшка було повідомлено, що вказаний рапорт не підлягає задоволенню через відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки позивачем не було подано доказів відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 .
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом № 2232-XII.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч.3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністючи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абз.8 пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону, який стосується спірних правовідносин);
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них .
Стосовно порядку звільнення, п.233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п.14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
У даній спірній ситуації, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі ст.47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Обов'язок дітей утримувати батьків в першу чергу виникає на підставі кровного споріднення.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, що позивачем не надано суду доказів, які спростували б твердження відповідача про відсутність підтверджуючих документів, що у ОСОБА_2 відсутні діти або дружина, які згідно з чинного законодавства в першу чергу зобов'язані здійснювати за ним догляд та зазначити, чому інші племінники чи племінниці (при нааявності) не можуть здійснювати догляд, надавши підтверджуючі документи. Тобто, необхідно було надати повну інформацію про те, чому саме лише позивач ОСОБА_1 може здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Крім того, суд слушно зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дійсно є онуком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
При цьому, суд правильно зазначив, що надані позивачем акт щодо обстеження матеріально-побутових умов проживання та довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб не встановлюють факт відсутності дітей (дружини) у ОСОБА_2 , а відсутність реєстрації (місця проживання) таких з третьою особою не може бути поважною причиною для невиконання обов'язків по догляду за своїм батьком (чоловіком), оскільки у такий спосіб може штучно створювати умови для звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивачем до рапорту на звільнення не надано доказів того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , зокрема, про неможливість здійснення такого догляду іншими членами сім'ї, а відтак , підставно вважав, що відмова відповідача у звільнені ОСОБА_1 з військової служби під час воєнного стану за сімейними обставинами за його рапортом від 25.07.2023 відповідає вимогам Закону №2232-ХІІ, ч.2 ст.2 КАС України, ч.2 ст.19 Конституції України.
Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №460/21435/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. М. Гінда
О. І. Мікула