04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3781/24 пров. № А/857/10810/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 140/3781/24 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною постанови,-
суддя в 1-й інстанції -Ксензюк А.Я.,
час ухвалення рішення - 16.04.2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області звернулося в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу головного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турчинського В.Є. від 28.03.2024 у виконавчому провадженні №72155252; зобов'язання скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турчинського В.Є. від 28.03.2024 у виконавчому провадженні №72155252 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 10 200,00 грн
Адміністративний позов обґрунтовує тим, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 28.03.2024 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн у виконавчому провадженні №72155252.
Позивач не погоджується із вказаною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки листом від 31.01.2024 №0300-0902-7/6160 на виконання окремої ухвали суду від 03.01.2024 у справі №140/6148/23 ГУ ПФУ у Волинській області провело нарахування та виплату ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2023 без обмеження її максимальним розміром, тому станом на 28.03.2024 у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду.
Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII встановлена відповідальність боржника за невиконання рішення суду без поважних причин. Позивач зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. З огляду на що просить скасувати постанову відповідача про накладення на ГУ ПФУ штрафу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 140/3781/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взяло до уваги те, що Волинським окружним адміністративним судом у справі №140/1846/24 від 04.03.2024 вже була встановлена обставина, “що на дату винесення оскаржуваної постанови від 01.02.2024 ВП № 72155252 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області уже фактично виконав рішення суду”.
Окрім того зазначена обставина, проігнорована та не взята до висновку головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турчинським В.Є. при винесені постанови від 28.03.2024 року ВП № 72155252 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду.
Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 140/3781/24 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі №140/6148/23 не виконано та враховуючи наявність постанови про накладення штрафу від 01 лютого 2024 року в розмірі 5 100 грн, тому суд дійшов висновку, про наявність повторності, як обов'язкову умову для накладення штрафу, та правомірності винесення відповідачем постанови від 28 березня 2024 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу в розмірі 10 200 грн. у виконавчому провадженні №72155252.
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що що постановою головного державного виконавця Відділу ПВР Турчинського В.Є. від 03.07.2023 ВП №72155252 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №8662/2023, виданого 27.06.2023 Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити з 30.11.2022 та з 01.03.2023 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), а також встановлено боржнику строк для виконання рішення суду у 10 робочих днів.
Листом від 17.07.2023 №0300-0604-5/40592 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило відповідача про те, що на виконання рішення суду від 22.05.2023 у справі №140/6148/23 в добровільному порядку ОСОБА_1 з 30.11.2022 та з 01.03.2023 проведено перерахунок пенсії, перерахований розмір пенсії в сумі 28834,55 грн виплачується з 01.07.2023. Нарахування проведено за період з 30.11.2022 по 30.06.2023 в сумі 51473,96 грн, виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №140/6148/23 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду задоволено, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №140/6148/23 після набрання ним законної сили щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.07.2023 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - неналежного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №140/6148/23, встановлено ГУ ПФУ у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Вказана окрема ухвала суду від 13.10.2023 мотивована тим, що як вбачається з протоколу перерахунку пенсії від 28.09.2023 пенсійним органом, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/6148/23, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яка в підсумку з 01.07.2023 становить 35380,40 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 28824,55 грн.
В подальшому, окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 у справі №140/6148/23 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду задоволено, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №140/6148/23 після набрання ним законної сили щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2023 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - неналежного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №140/6148/23, встановлено ГУ ПФУ у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Зазначена окрема ухвала суду від 03.01.2024 мотивована тим, що як вбачається з протоколу перерахунку пенсії від 18.12.2023 пенсійним органом, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/6148/23 та окремої ухвали від 13.10.2023, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яка в підсумку з 01.07.2023 становить 35380,40 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 28834,55 грн. Отже, станом на день розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд встановив наявність обставин, які свідчать про те, що боржник порушує законні права та інтереси стягувача, ухиляючись від виконання ним дій зобов'язального характеру.
Листом від 31.01.2024 №0300-0902-7/6160 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило Волинський окружний адміністративний суд, що на виконання окремої ухвали суду від 03.01.2024 у справі №140/6148/23, проведено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2023 без обмеження її максимальним розміром. Розмір пенсії з 01.07.2023 після проведеного перерахунку становить 35380,40 грн, а з 01.12.2023 - 34333,90 грн (у зв'язку із припиненням виплати надбавки на дитину, яка досягла повноліття).
Постановою головного державного виконавця Відділу ПВР Турчинського В.Є. від 01.02.2024 ВП №72155252, за невиконання рішення суду, на підставі статей 63,75 Закону №1404-VIII, накладено на боржника ГУ ПФУ у Волинській області штраф в розмірі 5100,00 грн. Вказана постанова винесена із покликанням на окрему ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 у справі №140/6148/23 та у ній зазначено, що як вбачається з протоколу перерахунку пенсії позивача від 18.12.2023 пенсійним органом, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/6148/23 та окремої ухвали від 13.10.2023, здійснено перерахунок його пенсії, яка в підсумку з 01.07.2023 становить 35380,40 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 28834,55 грн. Отже, станом на 01.02.2024 рішення суду боржником залишається невиконаним.
28.03.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турчинським В.Є. у виконавчому провадженні №72155252 винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 10 200 грн.
Вказана постанова мотивована, тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/1846/24 від 04.03.2024 відмовлено у позові Головного управління ПФУ у Волинській області щодо оскарження постанови про накладення штрафу від01.02.2024 в розмірі 5100 грн. Дане судове рішення набрало законної сили 15.03.2024, щ свідчить про те, що дії державного виконавця про виконанні даного виконавчого провадження, а саме щодо винесення постанови накладення штрафу від 01.02.2024 в розмірі 5100 грн правомірні. На даний час рішення суду залишається невиконаним.
Не погоджуючись із постановою, позивач оскаржив її до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон № 1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частина перша статті 26 Закону № 1404-VIII встановлює, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (стаття 27 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу.
Апеляційний суд звертає увагу, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Невиконання боржником рішення суду тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VІІІ. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Як наслідок, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
Тобто, приймаючи рішення про наявність чи відсутність підстав для застосування штрафу державний виконавець зобов'язаний не лише встановити сам факт виконання чи неналежне виконання рішення, а й упевнитися у наявності або відсутність поважних причин невиконання рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником.
Таким чином, накладення штрафу в подвійному розмірі є наслідком повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у встановлений виконавцем строк.
Слід звернути увагу на те, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.
Враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.
Однак, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Як підтверджено матеріалами справи, 01 лютого 2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турчинським В.Є. винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 22.05.2023 у справі №140/6148/23 на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області накладено штраф у розмірі 5 100 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №140/1846/24 відмовлено в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування постанови головного державного виконавця Турчинського В.Є. від 01.02.2024 у виконавчому провадженні № 72155252 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Апеляційний суд прийшов до переконання, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі №140/6148/23 не виконано та враховуючи наявність постанови про накладення штрафу від 01 лютого 2024 року в розмірі 5 100 грн, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, про наявність повторності, як обов'язкову умову для накладення штрафу, та правомірності винесення відповідачем постанови від 28 березня 2024 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу в розмірі 10 200 грн. у виконавчому провадженні №72155252.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить до переконання, що оскаржуване рішення постановлене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а тому підстави для його скасування відсутні.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись ст. 229, 287, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 140/3781/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повний текст постанови складено 04.06.2024