03 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31896/23 пров. № А/857/4372/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Матковської З.М.
суддів- Гінди О.М., Качмара В.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №140/31896/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною (головуючий суддя першої інстанції Костюкевич С.Ф., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення- 23.01.2024),-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач ) в якому просить: визнати протиправними дії щодо поширення її персональних даних в процесуальних документах по судовій справі №140/11305/23; визнати протиправною бездіяльність щодо не знищення її персональних даних у базах ІНФОРМАЦІЯ_2 за зверненням від 18.01.2023; зобов'язати посадових (службових) осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити та знищити усі її персональні дані, в тому числі викладені в процесуальних документах по судовій справі №140/11305/23.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачці стало відомо про поширення її персональних даних, зокрема, у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі №140/11305/23, що вважає порушенням вимог Закону України “Про захист персональних даних”. 12.09.2023 звернулась до відповідача із заявою, де просила вилучити із облікової (квартирної) справи ОСОБА_2 її персональні дані та знищити їх на електронних і паперових носіях, однак листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2023 отримала відмову, у зв'язку із тим, що такі персональні дані є архівними документами облікової (квартирної) справи ОСОБА_2 Вважаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправно здійснив обробку та не знищив усі її персональних даних як на електронних так і на паперових носіях, позивач звернулася до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних. Відповідачем не надано суду будь-яких письмових доказів законності обробки її персональних даних та заборони втручання у її приватне та сімейне життя, при незаконному доступі до її персональних даних, та конфіденційної інформації про неї. ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив незаконну обробку (збирання, зберігання, надання тертім особам тощо) її персональних даних вже після офіційного припинення перебування її на житловому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (з 02.08.2022 та офіційного повідомлення про це), що підтверджується датами листа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 22.12.2022 за №575/1269, листа виконавчого комітету Новокалинівської міська рада Самбірського району Львівської області від 02.03.2023 за №02/09-334/1, листа Самбірського міжміського Бюро технічної інвентаризації від 28.4.2023 за №01/5-62, які є відповідно додатками 7, 8, 9 у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі №140/11305/23, та можливо і в інших фактах, які поки що їй ще не відомі), чим також ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив втручання у її приватне й сімейне життя. Тобто, відповідач, офіційно повідомивши її про припинення обробки її персональних даних з 02.08.2022, вів її в оману, а сам незаконно здійснював та і надалі продовжує здійснювати обробку її персональних даних та втручатись у її приватне та сімейне життя.
Позивачка вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично не виконав (порушив) вимоги ст. 32 Конституції України та статей Закону України «Про захист персональних даних».
Просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебувала на квартирному обліку в складі сім'ї ОСОБА_2 з 1995 року, на що дала свою згоду і протягом всього періоду перебування на квартирному обліку надавала документи, зокрема довідки про прописку, про місце роботи, про забезпечення житлом, про наявність нерухомого майна, які містяться в житловій справі ОСОБА_2 і які є обов'язковими для формування житлової справи військовослужбовця, який перебуває в черзі на отримання житла для постійного проживання.
Дізнавшись про поширення її персональних даних, з відзиву ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі №140/11305/23, що вважає порушенням вимог Закону України «Про захист персональних даних», позивач 12.09.2023 звернулась до відповідача із заявою, де просила вилучити із облікової (квартирної) справи ОСОБА_2 її персональні дані та знищити їх на електронних і паперових носіях.
19.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 листом повідомив, що персональні дані членів сім'ї ОСОБА_2 є архівними документами його облікової (квартирної) справи і не можуть бути знищені та згідно ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом.
Вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що при використанні персональних даних позивачки, посадовими особами житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 дотримано принцип пропорційності, її персональні дані оброблялися з чітко визначеною метою - встановлення факту приватизації державного житла її синами, які перебували на квартирному обліку зі своїм батьком і на момент їх участі в приватизації були неповнолітніми і така обробка була необхідна з метою вирішення питання по наданню житла військовослужбовцю та членам його сім'ї.
Персональні дані ОСОБА_1 містяться в матеріалах облікової (житлової) справи ОСОБА_2 , який досі перебуває на квартирному обліку. Вилучати та знищувати документи, долучені до облікової справи, забороняється. Отже вимога вилучити персональні дані позивачки з житлової справи ОСОБА_2 та знищити їх, з яким вона перебувала на квартирному обліку до серпня 2022 року суперечить встановленому законодавством порядку ведення облікових (житлових) справ, тому в цій частині позов до задоволення також не підлягає.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно із ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Пунктом 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Абзацом 1 п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Стаття 31 Житлового кодексу України (найменування кодексу згідно Закону України «Про дерадянізацію законодавства України») (далі ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Відповідно статті 12 Закону №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно з пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Пункт 22 Порядку №1081 встановлює, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Згідно пункту 23 Постанови №1081 для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника).
До рапорту додаються: довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов; витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім'ї; довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирномуобліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад); документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги.
Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.
Пункт 30 Порядку №1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.
Крім того, абзацом 4 пункту 4 Розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ №380 від 31.07.2018 визначено, що житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) у разі необхідності має право запитувати через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян інші документи.
Судом встановлено, що позивачка приватизувала квартиру в АДРЕСА_1 разом зі своїми синами та в подальшому продала її, перебуваючи при цьому на квартирному обліку разом зі своїм чоловіком та синами.
Це стало також підставою відмови в наданні ОСОБА_2 та членам його сім'ї житла для постійного проживання від МОУ - двокімнатної квартири в новобудові м. Луцька, оскільки абзац четвертий пункту 1 статті 12 в редакції Закону №1510-VI від 11.06.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом №2547-VIII від 18.09.2018 визначено, що: військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі Закон №2297-VI) регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Відповідно до ст.2 Закону №2297-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;
згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди;
персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;
розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця;
обробка персональних даних - це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
Згідно із положенням ч.3 ст. 6 Закону №2297-VI склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (ч. 5 ст. 6 Закону №2297-VI).
Відповідно до ст. 14 Закону №2297-VI поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.
Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.
Так, пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ №380 від 31.07.2018 (далі - наказ МОУ №380) визначено, що житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо:
взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею);
взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;
зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.
Відповідно до пункту 7 Розділу VI наказу МОУ №380 передбачено, що на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які: забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони.
Відповідно до абз. 3, пункту 11, Розділу ІІ Порядку обробки і захисту персональних даних у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом МОУ №926 від 26.12.2014, персональні дані можуть використовуватися посадовими особами володільця або розпорядника персональних даних, які за змістом своїх обов'язків мають право їх обробляти, виключно в необхідному обсязі для проведення їх обробки.
Отже вірно зазначено судом першої інстанції, що при використанні персональних даних позивачки, посадовими особами житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 дотримано принцип пропорційності, її персональні дані оброблялися з чітко визначеною метою - встановлення факту приватизації державного житла її синами, які перебували на квартирному обліку зі своїм батьком і на момент їх участі в приватизації були неповнолітніми і така обробка була необхідна з метою вирішення питання по наданню житла військовослужбовцю та членам його сім'ї.
Крім того, статтею 11 КАС України регламентовано принцип відкритості інформації щодо справи, зокрема ч. 3 статті передбачає, що інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого, є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
При розкритті інформації щодо справи, визначеної частинами третьою та четвертою цієї статті, не можуть бути оприлюднені такі відомості:
1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
2) реєстраційні номери транспортних засобів;
3) номери рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, номери платіжних карток, електронних гаманців в емітентах електронних грошей;
4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні.
Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями (ч. 5 ст.11 КАС України).
Також колегія суддів погоджується. що ІНФОРМАЦІЯ_3 використано персональні дані ОСОБА_1 у відзиві по справі №140/11305/23, проте така інформація була використана лише в межах адміністративної справи, тому суд не вбачає в таких діях порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних».
Судом встановлено що персональні дані ОСОБА_1 містяться в матеріалах облікової (житлової) справи ОСОБА_2 , який досі перебуває на квартирному обліку.
Пунктом 11 Розділу VI наказу МОУ №380 визначено, що на кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформлюється облікова справа.
До облікової справи додаються документи, передбачені Порядком забезпечення житловими приміщеннями, а також витяг з наказу командира військової частини та копія протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) про зарахування на облік.
Вилучати та знищувати документи, долучені до облікової справи, забороняється.
Облікові справи військовослужбовців зберігаються у шафах або ящиках, які замикаються і опечатуються. Командир військової частини своїм наказом призначає відповідальну особу та місце зберігання облікових справ військовослужбовців, про що зазначається у наказі про утворення та діяльність житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії).
У разі зняття військовослужбовця з обліку у зв'язку з вибуттям до нового місця служби в іншу військову частину облікова справа передається до іншої військової частини разом з особовою справою.
Згідно з пунктом 12 Розділу VI наказу МОУ №380 передбачено, що після надання військовослужбовцю житла для постійного проживання облікова справа зберігається протягом п'яти років у відповідному виконавчому органі місцевих органів виконавчої влади, що видав ордер.
За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога вилучити персональні дані позивачки з житлової справи ОСОБА_2 та знищити їх, з яким вона перебувала на квартирному обліку до серпня 2022 року суперечить встановленому законодавством порядку ведення облікових (житлових) справ
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №140/31896/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар