Головуючий суддя у першій інстанції: Москаль Р.М.
04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2015/23 пров. № А/857/9282/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 380/2015/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -
03.02.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 134250007717 (6558/03-16) від 27.07.2022р. та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області № 134250007717 від 02.11.2022р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити, нараховувати та виплачувати з дня звернень 20.07.2022р., 27.10.2022р. пенсію за віком на пільгових умовах.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024р. позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 134250007717 від 27.07.2022р.
Одночасно, суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про відмову у призначенні пенсії № 134250007717 від 02.10.2022р.
При цьому, суд першої інстанції зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 20.07.2022р. пенсію за віком на пільгових умовах.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (звернувся до місцевого підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявами від 20.07.2022р. та від 27.10.2022р., в яких просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
До вказаних заяв позивач додатково долучив наступні документи:
-паспорт серія НОМЕР_1 та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;
- витяг з реєстру страхувальників;
- довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 48 29.07.2021р;
- довідку про зміну назви організації № 49 від 29.07.2021р.;
- довідку про прийняття на навчання № 225 від 04.10.2022р.;
- довідку № 36, 37 від 07.07.2022р. та № 52, 54, 55, 56 від 29.07.2021р. про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній;
- документи, що засвідчують особливий статус особи, заява про спосіб виплати пенсії, трудову книжку серії НОМЕР_2 , довідку ОК-5.
27.07.2022р. Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області прийняв рішення № 134250007717, яким відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення за призначенням пенсії, передбаченого ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. В рішенні орган ПФУ обрахував та визнав страховий стаж заявника у розмірі 36 років 07 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 05 років 11 місяців 24 дні (а.с. 88).
02.10.2022р. Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області прийняв аналогічне за змістом рішення №134250007717 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах.
Із змісту оскаржуваних рішень видно, що регіональні управління Пенсійного фонду не включили періоди навчання позивача та проходження ним військової служби, а позивач наполягає, що такі підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбаченої ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Крім того, пенсійні органи частково включили періоди роботи позивача на посадах, на яких він був зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (напр., з періоду роботи з 18.11.1983р.-18.03.1985р. на посаді “строгальщика шкірматеріалів сировини та напівфабрикатів” зараховано пільговий стаж: 18.11.1983р. - 31.10.1984р. та 01.01.1985р. - 18.03.1985р., а два місяці: 01.11.1984р.-31.12.1984 не зараховані, хоча умови праці підтверджуються тими самими документами, що і зарахована частина періоду - трудовою книжкою, уточнюючою довідкою, актом перевірки ПФУ, в якому відсутні зауваження до будь-яких періодів.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У преамбулі Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
В ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" видно, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
ст.83 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
п.16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
В п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” видно, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: - чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; - жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
п."б" ч.1 ст.13 Закону "Про пенсійне забезпечення", передбачено що в редакції до 01.04.2015р., на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.04.2015р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015р. №213-VIII, яким також внесені зміні до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Так, ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; - жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Отже, після внесення 01.04.2015р. змін до ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” її норми узгоджувалися з положеннями п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Конституційний Суд України 23.01.2020р. за результатами розгляду справи №1-5/2018(746/15) прийняв рішення №1-р/2020 та вирішив таке:
- визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII;
- стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: […]
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам […]”.
ч.2 ст.152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
В ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993р. (далі - Порядок № 637).
В п.1 цього Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
п.20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: - періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; - професія або посада; - характер виконуваної роботи; - розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; - первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005р. затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Згідно п.10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637.
п.3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки №1 та №2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р. та застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991р.. Якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992р. (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994р., - застосовуються Списки №1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р.. Якщо пільгова робота продовжується після цієї дати застосовуються Списки №1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003р. в подальшому №461 від 25.06.2016р.
Із змісту п.7 роз'яснення від 2 квітня 1976 г. N 5/8, затвердженого спільною Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Секретаріату Всесоюзної центральної ради профспілок від 02.04.1976р №81/8 “Про порядок застосування затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173 списків виробництв, цехів, професій і посад, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах видно, що апретурникам пенсію слід призначати як ґрунтувальникам нітрофарбами та органічними розчинниками (професія, передбачена Списком № 2 від 22.08.1956р. № 1173 у Розділі XXI “Легка промисловість”.
ч.1 ст.38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР (далі - Закон № 103/98-ВР) встановлено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
ст.18 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту” визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: - професійно-технічне училище відповідного профілю; - професійне училище соціальної реабілітації; - вище професійне училище; - професійний ліцей; - професійний ліцей відповідного профілю; - професійно-художнє училище; - художнє професійно-технічне училище; - вище художнє професійно-технічне училище; - училище-агрофірма; - вище училище-агрофірма; - училище-завод; - центр професійної (професійно-технічної) освіти; - центр професійної освіти; - навчально-виробничий центр; - центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; - навчально-курсовий комбінат; - навчальний центр; - інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
В абз.2 ч.1 ст.8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) видно, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
ст.83 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, як суб'єкта владних повноважень на те, що 01.09.1981р. ОСОБА_1 зарахований студентом Львівського технікуму легкої промисловості на ІІ курс денного відділення за спеціальністю “Технологія шкіри” та 19.10.1981р. відрахований із числа студентів технікуму у зв'язку із призовом на строкову військову службу, що підтверджується довідкою № 225 від 04.10.2022р. про прийняття на навчання (а.с. 40).
У період: 28.10.1981р. - 19.10.1983р. позивач проходив строкову військову службу, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с. 96 зворот), довідкою, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_2 № 100 від 12.11.2021р. (а.с. 104).
З 24.11.1983р. ОСОБА_1 поновлений на навчанні в технікумі на заочному відділенні у зв'язку із закінченням строку служби в радянській армії та 30.04.1986р. відрахований з числа студентів технікуму у зв'язку із закінченням навчання, що підтверджується довідкою № 225 від 04.10.2022р. (а.с. 40).
На момент закінчення навчання в технікумі позивач працював повний робочий день у Львівському виробничому шкіряному об'єднанні “Світанок” на посаді апретурника у викінчальному цеху, що передбачена Списком № 2, робота на цій посаді в період із 22.11.1985р. - 18.05.1986р., що підтверджується: - записами в трудовій книжці (запис № 4) (а.с. 97); - довідкою № 55 від 29.07.2021р. про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с.119); - актом позапланової перевірки достовірності відомостей відображених у довідках про підтвердження наявного трудового стажу № 1300-6002-1/7563 від 02.08.2022р. (а.с.128).
На момент звернення (20.07.2022р.) до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 досяг повних 59 років, наявний (1) страховий стаж 36 років 07 місяців 11 днів та (2) пільговий стаж за Списком № 2 у розмірі 05 років 11 місяців 24 дні.
Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком (20.07.2022р.) позивач: - досяг 59 річного віку; - наявний страховий стаж більше 30 років (достатній для призначення пенсії); - наявний пільговий стаж за Списком № 2 в розмірі 05 років 11 місяців 24 дні).
В абз.2 п. “б” ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” видно, що за наявності в позивача не менше половини передбаченого законом стажу на шкідливих роботах (половина від законодавчо визначеного “не менше 12 років 6 місяців” становить не менше 6 років 3 місяців) він матиме підстави для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (60 років), на 2 роки (1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи), тобто з 58 років.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що при прийнятті рішень про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії орган визначив, що у нього наявний пільговий стаж 05 років 11 місяців 24 дні, який обчислений із стажу роботи за Списком № 2. При цьому не включено до пільгового стажу період навчання за спеціальністю та період проходження строкової військової служби.
Стосовно доводів апелянта про неврахування періоду навчання позивача в технікумі на заочній формі навчання та у зв'язку із відсутністю такого навчального закладу у переліку закладів професійно-технічної освіти, визначеного ст.18 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту (далі - Закон № 103/98-ВР), колегія суддів звертає увагу на таке.
Із змісту довідки № 225 від 04.10.2022р., яка видана відокремленим структурним підрозділом “Львівський фаховий коледж індустрії моди Київського національного університету технології та дизайну”, видно, що ОСОБА_1 01.09.1981р. зарахований студентом Львівського технікуму легкої промисловості на денну форму навчання за спеціальністю “Технологія шкіри” та 19.10.1981р. відрахований із числа студентів технікуму у зв'язку із призовом на строкову військову службу, що підтверджується довідкою № 225 від 04.10.2022р. про прийняття на навчання (період навчання - 1 місяць 19 днів) (а.с.40). З 24.11.1983р. поновлений на навчанні в технікумі у зв'язку із закінченням строку служби в радянській армії, навчався на заочному відділенні та 30.04.1986р. відрахований з числа студентів технікуму у зв'язку із закінченням навчання, що підтверджується довідкою № 225 від 04.10.2022р. (період навчання - 02 роки 05 місяців 06 днів) (а.с. 40).
ст.38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу учня/слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за умов: якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці та якщо особа зарахована на роботу за набутою професією.
Отже, для зарахування періоду навчання до пільгового стажу мають бути наявні такі умови: 1) заклад освіти, у якому навчалася особа, має відноситися до закладів професійно-технічної освіти; 2) перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу має не перевищувати трьох місяців; 3) особа зарахована на роботу за набутою професією.
ст.18 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що до визначеного переліку закладів професійно-технічної освіти віднесено і “інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання”. За таких умов, суд вважає, що “технікум” може відноситися до інших типів закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту.
ОСОБА_1 закінчив навчання 30.04.1986р. та на момент закінчення навчання працював повний робочий день у Львівському виробничому шкіряному об'єднанні “Світанок” на посаді апретурника у викінчальному цеху Львівського виробничого шкіряного об'єднання “Світанок”. Апретурник - це робітник, що обслуговує хутро- та шкірообробні машини та виконує технологічні процеси, пов'язані з нанесенням на поверхню шкіри розчинів покривних фарб та розчину закріплюючої суміші, яка утворює захисну плівку від дії вологи і механічного впливу, а також покращує пресування шкір та попереджує їх злипання (ціль операції полягає в наданні поверхні шкіри естетичного зовнішнього вигляду і захисту її від впливу зовнішнього середовища). Зайнятість на цій посаді в період із 22.11.1985р.-18.05.1986р. підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 97), довідкою №55 від 29.07.2021р. про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с.119) та актом позапланової перевірки достовірності відомостей відображених у довідках про підтвердження наявного трудового стажу № 1300-6002-1/7563 від 02.08.2022р.(а.с. 128).
Оскільки позивач навчався у закладі освіти, що здійснював професійне (професійно-технічне) навчання за спеціальністю “Технологія шкіри”, а на момент закінчення навчання працював у Львівському виробничому шкіряному об'єднанні “Світанок” за набутою професією (на посаді апретурника), перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу для цілей застосування ст. 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту» не перевищувала трьох місяців.
Отже, в даному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що час навчання ОСОБА_1 у технікумі: 01.09.1981р. - 19.10.1981р. та 24.11.1983р. - 30.04.1986р., а це в сукупності 02 роки 06 місяців 25 днів (1 місяць 19 днів + 02 роки 05 місяців 06 днів) підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах;
Стосовно неврахування періоду проходження строкової військової служби до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
ОСОБА_1 у період: 28.10.1981р.-19.10.1983р. проходив строкову військову службу, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с. 96 зворот). На момент призову на строкову військову службу навчався у Львівському технікумі легкої промисловості за спеціальністю “Технологія шкіри”, що підтверджується довідкою № 225 від 04.10.2022р.
Враховуючи ту обставину, що цей період позивач навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, тоту період проходження строкової військової служби (01 рік 11 місяців 22 дні) також підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Таким чином, додавання до підтвердженого пенсійним органом пільгового стажу 05 років 11 місяців 24 дні, періодів навчання за фахом у професійно-технічному навчальному закладі (02 роки 06 місяців 25 днів) та проходження строкової військової служби (01 рік 11 місяців 22 дні) дозволяє зробити висновок, що пільговий стаж позивача станом на дату звернення про призначення пенсії становив щонайменше 10 років 06 місяців 11 днів, що є більше 6 років 3 місяці (половини від законодавчо необхідного не менше 12 років 6 місяців).
Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на вибірковий підхід щодо зарахування страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки регіональні органи пенсійного фонду включили періоди роботи на посадах, на яких він був зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, лише частково, не пояснюючи, чому з них “випадали” частини тривалістю кілька місяців.
Так, з періоду роботи: 18.11.1983р.-18.03.1985 на посаді “строгальщика шкірматеріалів сировини та напівфабрикатів” зараховано пільговий стаж: 18.11.1983р.-31.10.1984р. та з 01.01.1985р. - 18.03.1985р., а два місяці: 01.11.1984р. - 31.12.1984р. не зараховані (а.с.17), хоча умови праці на цій посаді за весь період роботи підтверджуються одними документами - трудовою книжкою, уточнюючою довідкою, актом перевірки ПФУ, в якому відсутні зауваження до будь-яких періодів.
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку немає жодного правового сенсу досліджувати та оцінювати кожен такий період, протиправно не зарахований позивачу до пільгового стажу, оскільки це не вплине на вирішення цього спору по суті. Тому, обмежується констатацією недобросовісної поведінки відповідачів, що без будь-яких аргументів не зараховували ОСОБА_1 пільговий стаж та підставі тих самих документів, які самі ж враховували при зарахуванні інших періодів.
Отже, станом на дату подання заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (20.07.2022р.) позивач досяг 59 річного віку, мав загальний страховий стаж роботи складає більше 30 років (підтверджений ПФУ - 36 років 07 місяців 11 днів) та пільговий стаж більше 6 років 3 місяців (підтверджений органом ПФУ в оскарженому рішенні становить 5 років 11 місяців 24 дні, додатково підлягає зарахуванню з урахуванням висновків суду у цій справі 4 роки 6 місяців 17 днів).
Слід також зазначити, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17, від 30 вересня 2019 року в справі № 638/18467/15-а.
В п.24 Порядку №637 чітко визначено, що в уточнюючих довідках підприємств, установ, організацій або їх правонаступників додатково наводяться такі відомості, зокрема, стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу апелянта, як суб'єкта владних повноважень на те, що ч.3 ст.44 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідач не позбавлений права у разі наявності сумнівів звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо. В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні періоди ОСОБА_1 мають бути враховані до пільгового стажу роботи позивача, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними рішень ГУ ПФУ у Харківській області № 134250007717 від 27.07.2022р. та ГУ ПФУ у Сумській області № 134250007717 від 02.10.2022р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зменшенням пенсійного віку, оскільки відповідачі безпідставно не зарахував періоди навчання та проходження військової служби, що дає право на призначення такої пенсії.
Враховуючи ту обставину, що позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком 20.07.2022р., тому відповідно до ст.83 Закону № 1788-XII пенсія за віком підлягає призначенню з дати звернення із цією заявою. При цьому, керуючись ст.9 КАС України з метою забезпечення ефективного відновлення прав обов'язок щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах слід покласти на територіальний орган ПФУ за місцем проживання заявника (в розпорядженні якого є пенсійна справа на паперових носіях), тобто ГУ ПФУ у Львівській області.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову оскільки суб'єкти владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, діяли не у спосіб визначений законами та Конституції України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 380/2015/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 04.06.2024р.