30 травня 2024 року Справа № 160/32802/23
судді Третього апеляційного адміністративного суду Олефіренко Наталії Анатоліївни стосовно постанови колегії суддів від 30 травня 2024 року в адміністративній справі № 160/32802/23 Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат" до ДПС України про визнання протиправним та скасування наказу,-
15.12.2023 року ТОВ “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” звернулось до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило суд до набрання законної сили рішення суду у справі зупинити дію наказу Державної податкової служби України від 20.10.2023 № 872 “Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2024 рік” в частині закріплення ТОВ “АБК ДНІПРО” за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (№ з/п 835, стовбчик 4 “Територіальний орган ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників податків” Додатку до наказу “Реєстр великих платників податків на 2024 рік”); заборонити Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо зміни місця обліку Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” (код ЄДРПОУ 36710304) і переведення його на облік в Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; заборонити Північному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” (код ЄДРПОУ 36710304); заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо зняття з податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” (код ЄДРПОУ 36710304).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 року заяву про забезпечення позову задоволено, зупинено дію наказу Державної податкової служби України від 20.10.2023 № 872 “Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2024 рік” в частині закріплення ТОВ “АБК ДНІПРО” за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (№ з/п 835, стовбчик 4 “Територіальний орган ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників податків” Додатку до наказу “Реєстр великих платників податків на 2024 рік”); заборонено Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо зміни місця обліку Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” (код ЄДРПОУ 36710304) і переведення його на облік в Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; заборонено Північному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” (код ЄДРПОУ 36710304); заборонено Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо зняття з податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” (код ЄДРПОУ 36710304).
Не погодившись з ухвалою суду про забезпечення позову, Державна податкова служба України подана апеляційному скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та заходи забезпечення позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що суд першої інстанції забезпечуючи позов фактично вирішив позовні вимоги. На думку апелянта, зупинення наказу у частині тягне за собою блокування дій контролюючого органу на виконання обов'язків по проведення податкового контролю платники податків, їх реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). ДПС України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику приймає рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, визначає та проводить облік платника податків у структурних підрозділах. До структурниї піжрозділів ДПС входять територіальні органи, які обслуговують великих платників податків: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Територіальні органи, які обслуговують великих платників податків, мають однакові повноваження та їх діяльність врегульована типовими положеннями про вказані структурні підрозділи. На виконання своїх функцій, наказом в частині закріплено ТОВ “АБК ДНІПРО” за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (№ з/п 835, стовбчик 4 “Територіальний орган ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників податків” Додатку до наказу “Реєстр великих платників податків на 2024 рік”). Апелянт вважав, що ухвала про забезпечення позову змінює обсяг прав та обов'язків сторін у спорі, надаючи перевагу позивачу, фактично вирішує спір без дослідження обставин, оскільки разі відмови у позові повернення сторін до первісного стану буде неможливим. На думку апелянта, суд першої інстанції не навів жодної із обставин, передбачених ст. 150 КАС України для забезпечення позову.
Висловлюючи окрему думку вважаю, що за своєю суттю інститут забезпечення позову як в адміністративному судочинстві,так і в інших його видах є інститутом попереднього судового захисту. Зупинення дії нормативно-правового акта як один зі способів забезпечення позову не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише як один зі способів судового захисту тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті й не є підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов'язку після скасування таких заходів у разі відмови в задоволенні позову
Зупинення дії нормативно-правового акта як один зі способів забезпечення позову не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише як один зі способів судового захисту тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті та не є підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов'язку після скасування таких заходів у разі відмови у задоволенні позову.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Тому застосування заходів забезпечення позову із цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини навіть у разі їх доведення не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі
В разі забезпечення позову з підстав, зокрема, передбачених пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України необхідно враховувати:
- по-перше: виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов'язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням;
- по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
Втім, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини під час її розгляду судом першої інстанції не були підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Вважаю, що з огляду на зміст заяви про забезпечення позову, відсутні підстави стверджувати про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення відповідача.
За таких обставин, а також за відсутності підстав, передбачених статтею 150 КАС України, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є помилковими.
Саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки вказана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та суд має брати її до уваги з урахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити / унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.
Щодо визначеної позивачем у якості підстави для забезпечення позову наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, в цьому випадку, також наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно-правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Щодо заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Застосований судом спосіб забезпечення позову у цій справі, направлений на заборону прийняття в майбутньому відповідачем та органами рішень, прийняття яких є дискреційними повноваженням останніх в межах розгляду справи, що не узгоджується з принципами адміністративного судочинства та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Водночас застосований судом спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії на підставі наказу Державної податкової служби України від 20.10.2023 № 872 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2024 рік» в частині закріплення ТОВ «АБК ДНІПРО» за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, а саме приймати у справі про визначення територіального органу ДПС будь - які рішення, направлений на заборону прийняття в майбутньому відповідачем та органами рішень, прийняття яких є дискреційними повноваженням останніх, що не узгоджується з принципами адміністративного судочинства та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Крім того, застосований судом спосіб не обмежується у часі існування, оскільки встановлений без примітки «до набрання законної сили судовим рішенням у справі».
Беззаперечно, згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 08.02.2024 у справі № 160/19014/23 та від 28.02.2021 у справі №160/24752/23.
Така правова позиція повинна бути застосовна під час розгляду цієї справи.
Суддя Н.А. Олефіренко